Документ № 116324680

Справа № 991/6813/23

Провадження 1-кс/991/6834/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м.Києва, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209КК України у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду звернувся детектив із клопотанням, погодженим прокурором, про обрання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000361 від 01.06.2017, за підозрою серед інших ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209КК України.

На думку органу досудового розслідування, ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до примітки до ст.45 КК України злочини, передбачені ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209КК України, віднесені до корупційних злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч.1 ст.75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само, згідно з ч.1 ст.69 КК України, виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Також, зважаючи на відомості про особу підозрюваного, характер вчинених кримінальних правопорушень, наявність достатніх майнових ресурсів, на думку детектива, існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_10 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. До того ж постановою детектива від 31.07.2023 підозрюваний оголошений в міжнародний розшук. Наведене, на переконання органу досудового розслідування, є достатніми підставами для обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розгляд клопотання здійснювався 10.08.2023, 17.08.2023, 24.08.2023, 28.08.2023, 29.08.2023, 05.09.2023, 07.09.2023, 05.10.2023, 09.10.2023, 12.10.2023, 18.10.2023, 24.10.2023, 27.10.2023, 02.11.2023, 07.11.2023, 09.11.2023, 13.11.2023, 14.11.2023, 21.11.2023, 22.11.2023, 24.11.2023, 29.11.2023, 06.12.2023, 08.12.2023, 13.12.2023, 14.12.2023, 21.12.2023, 22.12.2023, 25.12.2023, 03.01.2024, 04.01.2024, 08.01.2024, 11.01.2024.

Поряд з цим у судових засіданнях 17.08.2023 захисником ОСОБА_5 та 29.08.2023 захисником ОСОБА_11 були заявлені відводи слідчому судді, у задоволенні яких відмовлено ухвалами Вищого антикорупційного суду від 17.08.2023 та від 01.09.2023.

Окрім того до суду надійшли клопотання про здійснення трансляції судового засідання на YouTube канал Вищого антикорупційного суду та здійснення відеозапису судового засідання. Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення таких клопотань. Із зазначених підстав, враховуючи думку учасників провадження, суд задовольнив клопотання щодо відеозапису та здійснення відеотрансляції судового засідання на YouTube канал Вищого антикорупційного суду.

У судових засіданнях прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання детектива про обрання запобіжного заходу в повному обсязі, вважали, що наявні правові підстави для розгляду даного клопотання в порядку ч.6 ст.193 КПК України, оскільки ОСОБА_10 оголошено в міжнародний розшук, просили клопотання задовольнити та обрати щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_13 у судових засіданнях та у письмових запереченнях зазначили, що клопотання є необґрунтованим, невмотивованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки викладені у ньому доводи не підтверджуються долученими до нього матеріалами, а правові підстави для обрання щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу відсутні. Захисники наголошували, що повідомлення про підозру необґрунтоване та безпідставне, до того ж не вручене ОСОБА_10 у встановленому законом порядку, ризики, заявлені органом досудового розслідування є надуманими, так як ОСОБА_10 від слідства не переховується, постійно проживає в м.Страсбург, Франція, про що відомо детективам Національного бюро, повісток про виклик до слідчих в порядку ч.7 ст.135 КПК України він не отримував, в міжнародний розшук оголошений безпідставно, а тому відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 в порядку ч.6 ст.193 КПК України. До того ж 06.07.2020 ЄСПЛ своїм рішенням про відмову у знятті імунітету з ОСОБА_10 встановив факт його незаконного кримінального переслідування та незаконні методи досудового розслідування. Так зокрема, своїм рішенням ЄСПЛ встановив, що слідчі дії, зокрема таємне стеження, яке проводилося Національним антикорупційним бюро України, на практиці поширювалося і на ОСОБА_10, і що такі слідчі дії є несумісними з його імунітетом. Таким чином, на переконання захисників, ЄСПЛ встановив, що з самого початку сторона обвинувачення спрямовувала досудове розслідування на збирання доказів відносно ОСОБА_10, що прямо порушує статтю 1 Шостого протоколу та статтю 51 Конвенції. Сторона захисту наголошувала, що під час прийняття вказаного рішення, судді ЄСПЛ вивчили матеріали кримінального провадження №52017000000000361 від 01.06.2017, що вказано в абз.4 та не встановили наявності підстав для зняття імунітету з ОСОБА_10, що свідчить на відсутність підстав для кримінального провадження. Додали, що матеріали кримінального провадження, які були надані до ЄСПЛ, фактично є такими ж, що долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_10 у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем проживання.

Заслухавши думку прокурорів, позицію сторони захисту, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Стосовно заявлених стороною захисту в ході судового розгляду численних клопотань щодо витребування у сторони обвинувачення низки документів, слідчий суддя зауважує, що кримінальний процесуальний закон не містить вимоги на стадії розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження надавати всі наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, а лише ті, які прокурор/детектив вважають достатніми для обґрунтування необхідності застосування зокрема, запобіжного засобу до підозрюваної особи, за наведеного відсутні правові підстави для зобов`язання прокурора надати такі документи.

Клопотання сторони захисту та сторони обвинувачення про долучення матеріалів до провадження слідчий суддя задовольнив, як і клопотання про допит свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

У задоволенні інших клопотань, судом відмовлено, з огляду на недоведеність перед судом їх доцільності в рамках розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Клопотання захисників щодо винесення окремих ухвал з приводу: 1)втручання у діяльність слідчого судді заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16, допущеного згідно листа від 08.01.2024, 2) порушення адвокатської таємниці та гарантій адвокатської діяльності, з огляду на обґрунтування поданого до суду клопотання недопустимими доказами, які зібрані в порушення гарантій, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - суд відхилив.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 щодо повернення клопотання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороні обвинувачення суд відмовив, з огляду на те, що порушені у клопотанні захисником питання не є підставою для повернення клопотання детективу, а є предметом розгляду такого клопотання та оцінки слідчим суддею наведених у ньому аргументів та підтвердження чи спростування їх доданими до клопотання доказами.

За наведених вище обставин слідчий суддя не перевіряє й доводи сторони захисту стосовно недопустимості наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження пред`явленої ОСОБА_10 підозри, враховуючи той факт, що суд вирішує питання допустимості доказів лише під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. При цьому варто додати, що с торони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст.89 КПК України). За наведених обставин, слідчий суддя відхилив численні клопотання сторони захисту щодо визнання доказів очевидно недопустимими.

Окрім цього стороною обвинувачення неодноразово наголошено на тому, що клопотання детектива не розглянуте слідчим суддею у строки встановлені, встановлені КПК України.

Порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого визначений ч.6 ст.193 КПК України. Водночас вищенаведені норми не містять граничного строку розгляду такого клопотання. Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що розгляд клопотання здійснювався протягом 33 робочих днів, оскільки стороною захисту були неодноразово заявлені відводи слідчому судді 17.08.2023 та 29.08.2023, які були розглянуті суддями та за результатами розглядів постановлені ухвали від 17.08.2023 та від 01.09.2023. В подальшому було заявлено відвід прокурору, у задоволенні якого відмовлено ухвалою слідчого судді від 07.09.2023. Окрім того виступи сторін, як захисту, так і обвинувачення, тривали по декілька годин поспіль, що зумовлювало необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з огляду на закінчення робочого часу та за клопотаннями учасників. До того ж варто враховувати і кількість учасників процесу, необхідність забезпечення права на виступ для кожного.

Стосовно доводів сторін щодо можливості розгляду клопотання в порядку ч.6 ст.193 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Як зауважено прокурорами, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється стороною обвинувачення в тому, що він, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими 23.02.2016 та 25.02.2016 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно з рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 грошовими коштами на загальну суму 54 179 613,40 грн, використовуючи недійсну угоду, що стала формальною підставою для здійснення фінансової операції, з метою усунення ризику накладення на грошові кошти арешту та подальшого звернення на користь АТ «Родовід Банк» у справі № 2/84 від 07.07.2011, що призвело б до неможливості розпорядження ними для задоволення власних потреб, а також для усунення ризику, пов`язаного з можливим викриттям співучасників у разі розпорядження вказаними коштами безпосередньо з рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» у власних цілях, організував вчинення правочину шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору від 10.04.2013 № 1004 про відступлення права вимоги, а також фінансових операцій шляхом перерахування цих грошових коштів із банківського рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на банківський рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а з його рахунку - на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», чим організував легалізацію (відмивання) отриманих ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно з рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн, який, згідно з п.3 примітки до ст.209КК України, у вісімнадцять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Таким чином ОСОБА_10 підозрюється у організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.209КК України, у редакції Закону від 16.01.2003 № 430-IV; із змінами, внесеними згідно із Законами від 18.05.2010 № 2258-VI, від 15.11.2011 № 4025-VI, від 14.10.2014 № 1702-VII, від 10.11.2015 № 770-VIII.

Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомленням про підозру від 10.07.2023.

Згідно з доводами сторони обвинувачення, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема: Протоколом огляду від 11.07.2023 оптичного носія інформації, який отримано 09.09.2022 за результатами тимчасового доступу в Господарському районному суді м. Києва, на якому містяться скановані копії матеріалів справи № 41/207 за позовом ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до АЕК «Київенерго», 3 особи: ТОВ «Торговий дім «Ресурси», дочірнє підприємство «Стальінвест», ТОВ «Донметалзбут» (рішення від 21.04.2009 та від 12.05.2009), та додатками до нього: рішеннями Господарського суду м. Києва у справі №41/207 від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009; Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 24-307 за обвинуваченням колишнього директора ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.222 КК України, якою його звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за те, що ОСОБА_20, будучи директором підприємства 04.07.2008 вчинив службове підроблення та надав завідомо неправдиву інформацію до ПАТ «Родовід Банк» для отримання кредитних коштів, за які у подальшому ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» придбало мазут марки М-100 та передало його на зберігання до ПАТ «Київенерго», з яким далі виникли спірні правовідносини в судах господарської юрисдикції різних інстанцій (справа №41/207); Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_21 від 21.06.2018; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_14 від 03.06.2018; Протоколами огляду від 27.08.2018 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_8), де міститься інформація про спілкування між ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_18, та іншими особами; Протоколами допиту в якості свідків співробітників АЕК «Київенерго» ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 від 04.05.2018; Протоколом допиту в якості свідка колишнього директора ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_26 від 17.11.2017; Протоколами допиту в якості свідків директорів у різний період часу ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», ОСОБА_27 від 22.08.2019, ОСОБА_28 від 03.09.2018, ОСОБА_29 від 03.09.2018; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_30 в порядку ст.225 КПК України від 26.11.2019; Копією договору від 10.04.2013 № 1004, наданого 30.07.2018 свідком ОСОБА_17, про відступлення права вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 господарського суду м.Києва у справі №41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар Зевулун Імпорт-Експорт»; Протоколом огляду від 08.11.2019 матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні ПАТ «Енергобанк»; Матеріалами, наданими АТ «Укрсоцбанк» на запит; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_31 від 20.04.2019; Заявою представника ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_31 до ЄСПЛ від 13.09.2013 проти України щодо стягнення 54 179 613,40 грн; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_32 від 08.06.2018; Протоколом огляду від 08.12.2017 пошкоджених речей і документів, які були вилучені в приміщенні Міністерства юстиції України за результатами проведення невідкладного обшуку в той час, коли на виконанні в міністерстві знаходилася ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів з метою отримання документів у справі № 63403/13 від 20.10.2015 за скаргою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»; Протоколом обшуку від 08.12.2017, проведеного за місцем проживання в.о. Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_33, де вилучено службові речі та документи у справі № 63403/13 від 20.10.2015 за скаргою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»; Протоколом огляду від 21.05.2019 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_9), де міститься інформація про спілкування між ОСОБА_34 та ОСОБА_10, та іншими; Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_35 ; Протоколом огляду матеріалів кримінального провадження із залученням спеціалістів у сфері міжнародного права ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 ; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_39 від 30.10.2017; Висновком лінгвістичної експертизи від 22.12.2017 № 256/615; Протоколами за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 ОСОБА_40 на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали, яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справі №63403/13 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до України. Також в електронних інформаційних системах зафіксовано наявність нотаток, які синхронізуються з різними періодами проходження справи за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України; Наказом Міністра юстиції України від 16.07.2015 № 2192/к «Про деякі питання діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини»; Наказом Міністра юстиції України від 22.05.2015 № 146/7 «Про утворення міжвідомчої робочої групи» (далі - МРГ) з метою підготовки пропозицій щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ у справах щодо тривалого невиконання рішень національних судів; Рішенням за підсумками засідання МРГ від 22.05.2015 № 1, засвідченим підписом ОСОБА_41, яким Міністерству юстиції України рекомендовано надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини; Протоколом засідання МРГ № 5; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_42 від 06.10.2017; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_43 від 31.10.2017; Витягом з Єдиного державного реєстру довіреностей, де ОСОБА_44 спільно з ОСОБА_10 представляли інтереси окремих фізичних осіб, зокрема ОСОБА_45, а ОСОБА_10, окрім іншого, виступав представником близьких родичів кінцевого бенефіціарного власника ПАТ «КБ Преміум» ОСОБА_46 ; Матеріалами тимчасового доступу в Міністерстві юстиції України; Протоколом огляду мобільного телефону від 22.08.2018, вилученого за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_47, яка перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_48 ; Протоколом огляду від 10.07.2023 матеріалів справи Господарського суду м. Києва №2/84; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_49 ; Протоколом огляду речей від 15.08.2018, де в мобільних телефонних пристроях ОСОБА_17 та його дружини ОСОБА_14 виявлено листування між ОСОБА_17, ОСОБА_50, ОСОБА_22 з приводу обставин стягнення із ПАТ «Київенерго» вартості мазуту марки М-100, переданого на зберігання від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також між ОСОБА_17, ОСОБА_50 та працівниками ПАТ «КБ «Преміум» ОСОБА_51 і ОСОБА_52 під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, виявлено документ у електронному вигляді під назвою «джентельменское соглашение» між ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_22 та іншими особами, де вони розподіляють між собою сфери впливу щодо господарської діяльності ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також обумовлюють питання щодо зняття обвинувачення з директора на той час підприємства ОСОБА_20 ; Протоколом огляду від 13.03.2020 матеріалів, отриманих від операторів мобільного зв`язку; Наказом Міністра юстиції України №753/к від 18.02.2016 про внесення змін до наказу про розподіл повноважень між Міністром та заступниками, згідно з яким ОСОБА_53 організовує та відповідає за фінансово-господарську діяльність Міністерства та уповноважена Міністром на підписання документів фінансово-господарської діяльності; Платіжними дорученнями від 12.02.2016 №378 та від 22.02.2016 № 810, засвідченими підписами ОСОБА_53, на підставі яких ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано грошові кошти в розмірі 44 996 789, 76 грн та 9 182 823, 64 грн відповідно; Платіжним дорученням від 24.02.2016 № 918, яке засвідчене підписом ОСОБА_54, на підставі якого ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано в цей же день з Державного бюджету України 44 996 789, 76 грн; Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_79. від 19.03.2018; Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_55 ; Протоколами пред`явлення ОСОБА_56 для впізнання за фотознімками осіб, які пропонували йому стати директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» і надавали консультації під час відкриття рахунку підприємства в банківських установах, від 11.04.2019 та від 15.04.2019; Протоколом огляду від 06.11.2017, яким підтверджено, що номер телефону, який зазначено в профайлі адвоката ОСОБА_10 співпадає з номером телефону ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» та ТОВ «Авігаль», який зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою»; Матеріалами тимчасового доступу до речей і документів в ПАТ «Банк Південний» щодо рахунку ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; Протоколом огляду від 26.12.2017 матеріалів кримінального провадження та електронних ресурсів з метою встановлення фактів використання ІР-адрес ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11; Висновком судово-економічної експертизи ІСТЕ СБУ від 10.12.2019 № 157/7; Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/22855/17 від 02.10.2019, згідно з яким судом відмовлено у задоволенні вимог Міністерства юстиції України про стягнення в регресному порядку грошових коштів з ПАТ «Київенерго» в сумі 54 179 613,40 грн за результатами виплати відшкодування у справі № 41/207, а також рішеннями у справі №905/1965/19 якими Міністерству юстиції України відмовлено у визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство ПАТ «Київенерго»; Протоколом негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-контролю особи від 06.04.2018, де зафіксовано розмови між ОСОБА_10, ОСОБА_50, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_57 ; Протоколом обшуку від 30.08.2018, проведеного за місцем проживання директора ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_30 ; Протоколами допитів в якості свідка ОСОБА_22 від 26.12.2019 та від 18.02.2020, підозрюваної ОСОБА_18 від 19.03.2020.

Згідно з ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Поряд з цим, статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Положеннями ч.1,3 ст.111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Як вбачається з матеріалів, ОСОБА_10 є діючим адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4899/10, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.06.2012 №243). Положеннями ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені гарантії адвокатської діяльності. Згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону, до таких гарантій належить, в тому числі те, що повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

З матеріалів встановлено, що 10.07.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 складено та підписано повідомлено про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209КК України у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017.

Як слідує з клопотання, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_10 за місцем проживання, повідомлення про підозру скероване у спосіб, визначений ст.135 КПК України.

Так зокрема, повідомлення про підозру вручене представникам житлово-експлуатаційних організацій: ЖЕД № 901, що обслуговує будинок АДРЕСА_3, що обслуговує будинок АДРЕСА_4 .

Крім того, письмове повідомлення про підозру та копія доручення відповідно до ч.2 ст.481 КПК України направлені засобами поштового зв`язку ОСОБА_10 за місцем реєстрації та проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем проживання та здійснення адвокатської діяльності, тобто за адресою: АДРЕСА_5 ; за місцем здійснення адвокатської діяльності, тобто за адресою: АДРЕСА_6 ; за місцем знаходження Адвокатського об`єднання «Логвинський та партнери», за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м.Вишневе, вул.Балукова,1.

Також повідомлення про підозру надіслано за відомими стороні обвинувачення електронними адресами ОСОБА_10 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7, а також за допомогою месенджера Whats App за його телефонним номером.

Окрім того, стороною обвинувачення 11.07.2023 ОСОБА_10 направлені поштою повістки про виклики до детектива на 17.07.2023, 21.07.2023 та 24.07.2023 за місцем реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 ), за місцем проживання та здійснення адвокатської діяльності ( АДРЕСА_5 ), за місцем здійснення адвокатської діяльності (Київська обл., Обухівський р-н, м.Українка, садівницьке товариство «Роздолля», захисна дамба «Конча Заспа-Плюти», буд.32), за місцем знаходження Адвокатського об`єднання «Логвинський та партнери» (Київська обл., Бучанський р-н, м.Вишневе, вул.Балукова,1). За допомогою електронної пошти такі повістки надіслані на всі відомі електронні адреси, якими ОСОБА_10 може користуватися, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 За допомогою месенджера Whats App 25.07.2023 о 19 год 48 хв скановані копії повісток про виклик (у форматі pdf) на ім`я ОСОБА_10 на 28.07.2023 та на 31.07.2023 надіслані на його телефонний номер.

Проте до Національного антикорупційного бюро України у визначені дати ОСОБА_10 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив.

Таким чином, згідно доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_10 та неявки на виклики детектива без поважних причин за умови його належного повідомлення про такі виклики, постановою ст.детектива від 31.07.2023 останнього оголошено у міжнародний розшук.

Отже, відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 постановою ст.детектива від 31.07.2023 оголошено у міжнародний розшук, з огляду на неодноразове нез`явлення на виклики детективів на 17.07.2023, 21.07.2023, 24.07.2023 та 28.07.2023, 31.07.2023.

У той же час, згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_10 17.06.2022 о 09:55 виїхав за межі України через пункт пропуску Краківець, використовуючи транспортний засіб LAND ROVER RANGE, 2007 року випуску, колір чорний, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 . Відомості щодо його повернення на територію України відсутні.

Таким чином, ОСОБА_10 17.06.2022 виїхав за межі України та до цього часу на територію України не повертався, про що відомо стороні обвинувачення.

Натомість повідомлення про виклики до детективів здійснювались за місцем реєстрації, проживання та здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_10 в м.Києві та Київській області.

Згідно доводів сторони захисту, ОСОБА_10 постійно проживає з 2020 року за кордоном, за адресою: АДРЕСА_7, про що обізнана сторона обвинувачення.

У свою чергу сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_10 навмисно виїхав за межі України 17.06.2022, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки через 10 днів після його виїзду припинені повноваження його дружини ОСОБА_58 як судді Європейського суду з прав людини.

Нормами кримінального процесуального кодексу визначено порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні особи, яка проживає за кордоном.

Так, зокрема, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.7 ст.135 КПК України).

Матеріалами кримінального провадження підтверджується обізнаність сторони обвинувачення про місце проживання ОСОБА_10 за кордоном починаючи з 2020 року, а саме за адресою: АДРЕСА_8

На підтвердження наведеного свідчить у тому числі наявне у матеріалах кримінального провадження листування детективів НАБУ та прокурорів САП із ОСОБА_10, здійснене у 2020-2021 роках, відповідно до якого листи ОСОБА_10 скеровувались саме на адресу проживання останнього за кордоном: АДРЕСА_8 Зазначене підтверджується, зокрема, листом від 24.07.2020 в.о. керівника САП ОСОБА_59 (вих.№16/1/6-18125-17), листами т.в.о. керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_60 від 12.02.2021 (вих.№0421-252/4767 та вих.№0421-252/4764), листом детектива НАБУ ОСОБА_61 від 12.10.2021 (вих.№0421-188/31399).

Поряд з цим, детектив у клопотанні зазначає про те, що ОСОБА_10 і раніше регулярно виїжджав з України як на довгі, так і на короткі проміжки часу. Найбільший термін перебування ОСОБА_10 за кордоном складає 283 дні (з 08.10.2019 по 17.07.2020 (рейс Київ-Франкфурт-Київ).

Не може залишатися поза увагою те, що дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_62 перебувала на посаді судді Європейського суду з прав людини за квотою України з 15.06.2010 по 26.06.2022, тобто понад 12 років, що може вказувати на наявність постійного місця проживання її родини на території Французької Республіки, зокрема у м.Страсбург.

Окрім того стороною обвинувачення встановлено та не заперечується те, що члени сім`ї ОСОБА_10 у 2022 році покинули територію України та до цього часу до України не повертались.

Так, зокрема дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_63 01.12.2022 о 19:24, виїхала за межі території України через пункт пропуску Солотвино та не поверталась. Донька ОСОБА_10 - ОСОБА_64 05.01.2022 о 05:05 виїхала з території України та не поверталась. Син ОСОБА_10 - ОСОБА_65 07.02.2022 о 19:14 залишив територію України та не повертався. Мати ОСОБА_10 - ОСОБА_66 23.02.2022 о 05:20 виїхала з України та не поверталась. Зазначене може свідчити про те, що ОСОБА_10, як і його родина, протягом тривалого часу постійно проживає за кордоном.

Наведені обставини мали бути перевірені органом досудового розслідування для встановлення чи спростування факту проживання ОСОБА_10 за кордоном, зокрема за адресою: АДРЕСА_7 .

Натомість такі обставини залишились нез`ясованими, що позбавляє суд можливості зробити однозначні висновки щодо правових підстав перебування ОСОБА_10 на території Французької Республіки та відповідно надати оцінку здійсненому виклику такої особи, оскільки у разі підтвердження законності перебування та постійного проживання ОСОБА_10 на території Французької Республіки, при здійсненні викликів та направлення повідомлень останньому підлягатимуть застосуванню положення ч.7 ст.135 КПК України та Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, ратифікованої із заявами і застереженнями Законом №44/98-ВР (44/98-ВР) від 16.01.1998р.

Прокурори у судових засіданнях наголошували, що згідно з листом Директора департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України ОСОБА_67 (вих.№71/16-522/5-87663 від 26.07.2023, надісланим у відповідь на запит НАБУ щодо надання інформації від 20.07.2023), факт перебування ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасовому/постійному консульському обліку у закордонних дипломатичних установах України, відповідно до даних Відомчої інформаційної системи МЗС України - не підтверджений. За наведених обставин, орган досудового розслідування здійснював повідомлення ОСОБА_10 саме за місцем проживання в Україні. Однак такі доводи сторони обвинувачення не заслуговують на увагу, оскільки положення ч.7 ст.135 КПК України не містить вимог щодо постановлення на консульський облік особи, а мають застосовуватись щодо особи, яка проживає за кордоном.

Таким чином, стороною обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце проживання ОСОБА_10 за кордоном, не було використано всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного виклику особи у кримінальному провадженні.

Наразі стороною обвинувачення ініційоване питання щодо обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У той же час варто наголосити, що у відповідності до положень ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

Тобто слідчий суддя, суд наділений правом розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що такого підозрюваного, обвинуваченого оголошено у міжнародний розшук.

На підтвердження перебування ОСОБА_10 в міжнародному розшуку, прокурорами до суду надано: копію постанови ст.детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_68 про оголошення ОСОБА_10 в міжнародний розшук від 31.07.2023; копію листа (вих.№0421-192/23371 від 01.08.2023) до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України про організацію направлення запиту про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.

На думку прокурорів факт винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення в міжнародний розшук особи та її скерування до Інтерполу є початком перебування особи в міжнародному розшуку.

Однак такі твердження є безпідставними, оскільки саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України не доводить факту перебування підозрюваного в міжнародному розшуку.

До того ж факт скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Інтерполу стороною обвинувачення належним чином не доведений.

Передусім обов`язок доведення факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про застосування запобіжного заходу та має бути підтвердженим відповідними відомостями, такими як довідки, витяги із бази даних Інтерполу, що є підставою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного. Зазначені висновки наведені у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 №511-№550/0/4-13.

Тобто підозрюваним, якого оголошено у міжнародний розшук, у розумінні ч.6 ст.193 КПК України слід вважати виключно особу яка перебуває у міжнародному розшуку і це підтверджується відповідними відомостями та витягами із бази даних Інтерполу.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (далі -Інструкція), однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).

Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу (п.4 Інструкції).

Пункт 5 Інструкції встановлює, що уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень.

Пункти 7,8 Інструкції визначають, що уповноважений підрозділ у разі одержання запитів/звернень здійснює їх попередню оцінку щодо обґрунтованості, повноти, правильності оформлення, відповідності правилам Інтерполу та залежно від результатів попередньої оцінки одержаного запиту/звернення уповноважений підрозділ: здійснює заходи, передбачені пунктом 5 розділу II цієї Інструкції (надсилає запит про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщення); надає відповідь правоохоронному органу України - ініціатору внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу безпосередньо чи через уповноважений територіальний підрозділ; запитує у правоохоронного органу України - ініціатора внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу, інших державних органів додаткову інформацію або документи, необхідні для виконання запиту/звернення; повністю або частково відмовляє у виконанні запиту/звернення у випадках, передбачених пунктом 9 цього розділу; проводить додаткові консультації з правоохоронним органом України - ініціатором внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу або органами Інтерполу.

Таким чином, моментом оголошення підозрюваного у міжнародний розшук є факт включення особи до баз даних розшукуваних осіб Інтерполу.

Між тим, сам факт направлення запиту до Генерального Секретаріату Інтерполу про публікацію оповіщення не свідчить про фактичне внесення відповідних відомостей до баз даних організації, а отже, не свідчить про початок процедури розшуку особи, щодо якої подано такий запит. За таких умов, клопотання Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України про публікацію Червоного оповіщення стосовно особи не свідчить про його публікацію, а отже, не є направленням запиту про розшук такої особи до інших держав-членів Інтерполу.

Вказані висновки знайшли своє відображення в ухвалах колегії суддів Вищого антикорупційного суду у справах №991/5521/21, №760/11359/16-к, №760/11359/16, ухвалах Київського апеляційного суду у справах №757/31623/19-к, №757/35137/19-к, №757/38367/18.

Однак, відомостей про результати розгляду клопотання чи інших доказів на підтвердження факту публікації Червоного оповіщення стосовно ОСОБА_10 стороною обвинувачення не надано, незважаючи на те, що з моменту подання до суду клопотання минуло декілька місяців.

Окрім того, відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 №298 відомості про оголошення розшуку підозрюваного вносяться до ЄРДР. Вказані вимоги містяться і в ст.281 КПК України.

Натомість стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження внесення до ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук.

Таким чином, прокурорами на підтвердження перебування ОСОБА_10 у міжнародному розшуку не надано відповідних доказів, а прийняття ст.детективом постанови про розшук особи, на переконання слідчого судді, не є свідченням того, що особа оголошена у міжнародний розшук.

За таких обставин неможливо зробити безперечний висновок про перебування ОСОБА_10 в міжнародному розшуку.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Отже, дослідивши надані учасниками матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення підстав для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст.193 КПК України.

Окрім наведеного, сторона обвинувачення наголошувала, що у даному кримінальному провадженні 22.01.2020 повідомлено про підозру шістьом особам. У той час ОСОБА_10 тоді не було повідомлено про підозру у зв`язку з наявністю в нього імунітету, передбаченого ст.1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи 1996 року, як члена сім`ї судді Європейського суду з прав людини за квотою України ОСОБА_69 .

12.02.2020 заступником Генерального прокурора ОСОБА_70 скеровано до Європейського суду з прав людини лист про позбавлення ОСОБА_10 вказаного імунітету. До вказаного листа було долучено проект повідомлення про підозру ОСОБА_10, в якому викладено всі фактичні обставини, встановлені слідством під час досудового розслідування. Так, у межах кримінального провадження №52017000000000361 детективами Національного бюро та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури встановлено наявність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 (заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі), ч.3 ст.209(відмивання доходів) Кримінального кодексу України в діях громадянина України ОСОБА_10 . На підтвердження зазначеного до ЄСПЛ були надіслані докази, якими, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується причетність ОСОБА_10 до наведених злочинів.

За результатом розгляду запиту Генеральної прокуратури України щодо зняття імунітету з ОСОБА_10, у зв`язку з кримінальним провадженням №52017000000000361, що проводиться Національним антикорупційним бюро України, Європейським судом з прав людини прийняте рішення від 06 липня 2020 року, яким відхилене клопотання про зняття імунітету з ОСОБА_71, який випливає з імунітету його дружини, судді ОСОБА_72, обраної до ЄСПЛ від України.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини при прийнятті вказаного рішення врахував серед іншого: 1)те, що деякі слідчі дії, зокрема, таємне стеження, яке здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, на практиці поширювалося і на пана ОСОБА_74, і що такі слідчі дії з явним наміром зібрати докази, безпосередньо пов`язані з паном ОСОБА_73, означали проведення кримінального розслідування стосовно нього; 2) існування доказів того, що під час проведення слідчих дій стосовно пана ОСОБА_74, Національне антикорупційне бюро України вдавалося до тиску на учасників процесу; 3) вищезгадані дії Національного антикорупційного бюро України з отримання доказів, які будуть використані проти пана ОСОБА_74, не сумісні з його імунітетом, передбаченим статтею 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, та суперечать меті та значенню імунітету та ризикують підірвати цілісність процедури зняття імунітету Судом; 4) не було продемонстровано наявність достатніх гарантій щодо використання доказів, отриманих у зв`язку з порушенням імунітету пана ОСОБА_74 в національному кримінальному провадженні.

Переклад Рішення ЄСПЛ від 06.07.2020 з англійської мови на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_75 . Справжність підпису перекладача ОСОБА_76 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_77 (Зареєстровано в реєстрі №2065).

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожна людина і громадянин вправі захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами, в тому числі після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року.

Згідно цього закону, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У свою чергу ст.19 Конвенції передбачає, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який надалі називається «Суд». Він функціонує на постійній основі.

Положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ст.ст.1,2) встановлено, що «Рішення» - це: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004); б)остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в)рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г)рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно п.14 Пленуму ВССУ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19.12.2014 № 13, суди при здійсненні правосуддя можуть застосовувати норми міжнародних договорів безпосередньо як частину законодавства України, якщо вжиття відповідних заходів належить до компетенції суду або якщо вони сформульовані в міжнародному договорі як норми прямої дії.

Відповідно до Правила 1-1 Регламенту ЄСПЛ (п.п.b,c,g) встановлено, що вираз "Пленум Суду" означає пленарне засідання Європейського суду з прав людини, а термін "Велика палата" означає Велику палату у складі сімнадцяти суддів, створену відповідно до пункту 1 статті 27 Конвенції (995004), термін "Суд" означає Пленум Суду, Велику палату, секцію, палату, комісію або колегію у складі п`яти суддів, про яку йдеться в пункті 2 статті 43 Конвенції (995004).

Отже Пленум ЄСПЛ також охоплюється терміном «Суд», згідно Регламенту ЄСПЛ. Таким чином, Пленум ЄСПЛ, як зазначалося вище, тлумачиться Регламентом ЄСПЛ як різновид (прояв) поняття «Суд», термін «Суд» означає або пленарний суд, Велику палату, секцію, палату, комітет, одноособовий склад Суду, або колегію з п`яти суддів, зазначених у пункт і 2 статті 43 Конвенції та у статті 2 Протоколу 16 до неї. Тож рішення Пленуму ЄСПЛ є рішенням міжнародної судової установи, а відповідно до ст.46 Конвенції рішення ЄСПЛ є обов`язковими для України.

Зміст імунітету розкрито у чинних міжнародних договорах, які відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, частини першої статті 19 Закону «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства. Зокрема, положення статті 1 Шостого протоколу наділяють суддів ЄСПЛ, їх подружжя та малолітніх дітей привілеями, імунітетами та пільгами, які відповідно до міжнародного права надаються дипломатичним представникам, в тому числі визначеними у статті 18 Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи.

Крім цього, дипломатичні агенти згідно зі статтею 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції країни перебування. Цією статтею передбачено, що дипломатичний агент не зобов`язаний давати покази, та щодо нього не можуть вчинятися дії, що посягають на недоторканність його особистості та резиденції. Привілеї та імунітети надаються суддям не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні ними своїх службових обов`язків.

Сутність цього імунітету детально розкрив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні,1 прийнятому на пленарних засіданнях 29 червня і 06 липня 2020 року, зазначивши, що імунітет суддів та їх подружжя охоплює відкриття кримінального провадження проти одного чи обох із них та здійснення будь-яких слідчих дій або примусових заходів, щодо них, або допиту їх як свідків.

За наведених обставин не викликає сумніву обов`язок держави дотримуватися гарантій імунітету суддів ЄСПЛ та їх подружжя відповідно до статті 1 Шостого протоколу. Ці гарантії зумовлюють недопустимість кримінального переслідування судді Суду або члена його сім`ї, в тому числі повідомлення цих осіб про підозру, проведення щодо них слідчих дій до зняття імунітету ЄСПЛ за клопотанням уповноваженого правоохоронного органу держави з підстав і в порядку, встановлених зазначеним вище джерелом міжнародного права.

Розгляд клопотання про позбавлення імунітету суддів ЄСПЛ або членів їх сімей вирішується Пленарним засіданням відповідно до статті 4 Шостого протоколу. Результат розгляду клопотання про зняття імунітету поширюється виключно на суддю ЄСПЛ або його близького родича та зумовлює лише допустимість або недопустимість застосування щодо конкретної особи заходів і вчинення дій, у тому числі слідчих, від яких носій імунітету захищений нормами міжнародного права.

Таким чином, імунітет, про який йдеться в статті 1 Шостого протоколу, означає, що судді та члени їх родини перебувають за межами кримінальної юрисдикції держав Ради Європи, допоки ЄСПЛ не ухвалить рішення про зняття цього імунітету.

Отже, оскільки ОСОБА_10 був та залишається чоловіком судді ЄСПЛ ОСОБА_58, то на нього також поширюється дія імунітету дипломатичного представника.

Таким чином, рішення ЄСПЛ від 06 липня 2020 року слід розуміти як рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною.

Важливим є те, що вказаним рішенням (06.07.2020) було встановлено, що правоохоронні органи України проводили щодо ОСОБА_10 слідчі дії, у тому числі таємне спостереження, за відсутності рішення пленарного засідання ЄСПЛ про зняття з нього імунітету.

До того ж як вбачається з матеріалів, на розгляд ЄСПЛ були надані матеріали кримінального провадження, що стверджується «Довідкою про докази», доданою до листа заступника Генерального прокурора ОСОБА_78 та відповідно такі докази були оцінені ЄСПЛ при прийнятті рішення від 06.07.2020.

Варте уваги і те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 розпочате 01.06.2017, а Пленум ЄСПЛ констатував порушення імунітету у своєму рішенні 06.07.2020.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.10.2021 у справах №752/25120/18, №991/703/20, №991/982/20, №991/4794/20, за результатами розгляду заяви ОСОБА_10 про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань, серед іншого зробила такі висновки: (1) рішення Пленарного засідання ЄСПЛ, прийняте за результатами розгляду клопотання про зняття з особи імунітету, не є рішенням ЄСПЛ, яке би констатувало порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні конкретної справи судом та не зумовлює передбаченого пунктом 2 частини 3 статті 459 КПК правового наслідку, яким є виникнення підстави для перегляду на національному рівні судових рішень у порядку виключного провадження; (2) гарантії імунітету суддів ЄСПЛ та їх подружжя зумовлюють недопустимість кримінального переслідування судді ЄСПЛ або члена його сім і, в тому числі повідомлення цих осіб про підозру, проведення щодо них слідчих дій до зняття імунітету ЄСПЛ за клопотанням уповноваженого правоохоронного органу держави з підстав і в порядку, встановлених зазначеним вище джерелом міжнародного права; 3) правові наслідки рішення ЄСПЛ про відмову у позбавленні ОСОБА_10 імунітету полягають у збереженні за ним установлених статтею 1 Шостого протоколу гарантій і поширюються на процедуру здійснення всіх кримінальних проваджень, у межах яких можуть зачіпатися захищені імунітетом права заявника; наявність зазначеної гарантії означає, що органи досудового розслідування не вправі проводити щодо ОСОБА_10 будь-які слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії.

До того ж не може залишатися поза увагою суду і постанова заступника Генерального прокурора ОСОБА_78 від 16.07.2020 про продовження до дванадцяти місяців строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361. У вказаній постанові наголошено на необхідності проведення ряду слідчих та процесуальних дій, задля здійснення яких відповідно і було надано додатковий строк досудового розслідування.

Так, заступником Генерального прокурора мотивами продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 зазначено необхідність з`ясування зокрема наступних обставин: встановлення переліку свідків, про обставини можливого тиску на яких вказано Європейським судом з прав людини в рішенні 06.07.2020 про відмову в позбавленні ОСОБА_10 імунітету, передбаченого ст.1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи 1996 р.; проведення повторних допитів вказаних свідків із залученням сторони захисту, застосуванням аудіо та відео фіксації, для забезпечення належного дотримання прав та свобод людини та громадянина, належного дотримання норм міжнародного права та національного законодавства, для забезпечення неупередженості та об`єктивності при прийнятті процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Однак з досліджених під час судового розгляду матеріалів не встановлено проведення вказаних у постанові від 16.07.2020 слідчих дій, зокрема допитів свідків щодо обставин можливого тиску на них, що не може свідчити про повноту та об`єктивне дослідження всіх обставин кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

На підставі наведеного, слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК України, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити. За наведених підстав слідчий суддя не перевіряє та не надає оцінку іншим доводам сторін, заявленим в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що у п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1