- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/5/24
Провадження 1-кс/991/5/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення детектива про підозру,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій захисник просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 06.10.2023 та від 30.10.2023 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що 06.10.2023 у кримінальному провадженні № 4201611035000102 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, та 30.10.2023 повідомлено про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Захисник у скарзі, посилаючись на ст. 3, 5, 116, 219, 283 КПК України, наводить хронологію кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016, і доходить висновку, що строки досудового розслідування закінчились 03.09.2020. Тому, на його думку, повідомлення про підозру від 06.10.2023 та про нову підозру від 30.10.2023 складені та вручені ОСОБА_6 після закінчення строків досудового розслідування.
Також захисник посилається на практику Верховного Суду, а саме: постанову від 17.01.2019 у справі № 740/1244/6-к, від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19, від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, наводить норми ч. 8 ст. 223, п. 10 ч. 1 ст. 284, ч. 9 ст. 284, ч. 5 ст. 294 КП України, та зазначає, що усі докази, які були зібрані після 03.09.2023 є недопустимими відповідно до імперативної норми ч. 8 ст. 223 КПК України, оскільки отримані поза межами строку досудового розслідування, а саме: протоколи допиту свідка ОСОБА_7 від 23.08.2023, 28.08.2023, 01.09.2023, 04.09.2023; матеріали, що надані у відповідь на запит про міжнародну правову допомогу компетентними органами Об`єднаних Арабських Еміратів у кримінальному провадженні № 42019000000000438, які направлені до Національного антикорупційного бюро України листом начальника департаменту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 25.03.2021; висновок експертів за результатами проведення судової товарознавчої експертизи військового майна, техніки та озброєння від 21.04.2022 № 32101/21-56/32102/21-52; висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 26.08.2022 № 14038/14039/22-71; висновок експерта за результатами проведення судової телекомунікаційної експертизи від 09.02.2022 № 24298/19-35/2919-2940/22-35; висновок експерта за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 17.06.2022 № 15259/20-35; протокол огляду інформації від 28.06.2023-07.08.2023 наданих ОСОБА_9 .
Сукупність інших наявних доказів, за виключенням зазначених вище, не доводять обставини, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри навіть мінімального рівня.
Захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позицію, висловлену у скарзі, підтримали, просили її задовольнити. Додатково зазначили, що викладені у скарзі обставини, аналогічні висновкам, які зроблені 20.12.2023 у рішенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 991/9620/23.
Детектив Національного бюро ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні скарги. Посилаючись на ст. 5, 217, 219, 294 КПК України, практику Вищого антикорупційного суду, зазначила, що на момент прийняття всіх процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42016110350000102 діяли редакції ст. 219, 294 КПК України, які містили відповідні застереження, передбачені п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону № 2147-VIII, тому вважає, що всі процесуальні дії були вчиненні, та рішення прийнятті повноважним суб`єктом у передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки досудового розслідування. Також зазначила, що вирішення питання щодо строків досудового розслідування є недоречним, з огляду на законодавче врегулювання спірного питання щодо визначення строку досудового розслідування, а саме: Законом України від 08.12.2023 № 3509-ІХ, яким внесено зміни до ст. 219, 294 КПК України. Письмові заперечення долучені до справи.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Підозра - це ймовірне судження, припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це відрізняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість особи, який формулюється у обвинувальному акті, та має бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним, оскільки саме направленням до суду обвинувального акта, зокрема, закінчується досудове розслідування як стадія кримінального провадження. Саме тому обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України (ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.01.2022 у справі № 991/8424/21).
У той же час, підозра також повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення. (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України)
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення.
Проте, положення ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також питання наявності достатніх підстав (доказів) для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Існування достатніх підстав (доказів) для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Водночас, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту не оспорює дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, підстави для перевірки цієї обставини слідчим суддею відсутні.
У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 209 КК України.
Встановлено, що 30.10.2023 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України. У повідомленні про нову підозру детективом зазначено, зокрема, зміст підозри, правові кваліфікації кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, та інше.
Разом з тим, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 06.10.2023 матеріали справи не містять.
Дослідивши зміст повідомлення про нову підозру від 30.10.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Водночас, обґрунтовуючи необхідність скасування повідомлення про підозру, захисники посилаються на те, що у кримінальному провадженні № 42016110350000102 закінчились строки досудового розслідування 03.09.2020, тобто до повідомлення ОСОБА_6 про підозру, що є підставою для визнання доказів, отриманих органом досудового розслідування після цієї дати недопустимими.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті у ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.
Відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази є недопустимими.
Сторона захисту на підтвердження того, що 03.09.2020 у кримінальному провадженні № 442016110350000102 закінчились строки досудового розслідування надала копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42016110350000102 від 01.04.2016 станом на 31.10.2023, № 52019000000000186 від 05.03.2019, станом на 06.03.2019; копії постанов про об`єднання матеріалів досудових розслідувань: від 04.03.2019 - № 42019000000000438 та № 52019000000000172, від 15.03.2019 - № 42019000000000438 та № 52019000000000186, від 17.01.2020 - № 42019000000000438 та № 42016060360000121, від 10.03.2020 - № 42016060360000121 та № 42016110350000102; копію постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 08.11.2019 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016. Також, копію ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.12.2023 у справі № 991/9620/23, постановлену за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.11.2023 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 .
Однак, після дослідження наданих матеріалів вважаю, що вони не є повними та достатніми для однозначних висновків щодо обчислення строків досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016.
Звертаю увагу, що обов`язковими для суду першої інстанції є висновки і мотиви суду апеляційної інстанції, з яких скасовані судові рішення, при новому розгляді (ч. 3 ст. 415 КПК України). Тому, посилання сторони захисту на висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду цієї скарги не є прийнятними.
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кримінальне провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 закрито у зв`язку зі закінченням строків досудового розслідування у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08.12.2023 №3509-ІХ, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України, зокрема до ст. 219 КПК України, а саме: ч. 1 викладено у новій редакції, згідно якої: «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження»; та виключено частину другу статті 219 КПК України, якою встановлювались строки досудового розслідування кримінальних правопорушень до повідомлення особі про підозру.
Також п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» викладено у такій редакції: «Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Вказані зміни набули чинності 01.01.2024.
Як встановлено у судовому засідання досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 не завершено, тобто строки досудового розслідування обчислюються з 06.10.2023 - дати повідомлення ОСОБА_6 про підозру.
Скарга надійшла до Вищого антикорупційного суду 01.01.2024, про що свідчить штамп із вх. № 26/24-Вх.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Тобто, відсутні підстави для висновків, що у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 закінчились строки досудового розслідування до повідомлення особи про підозру, а отже і для визнання недопустимими доказів, отриманих після закінчення строків досудового розслідування.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1