- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/9599/23
Провадження №11-сс/991/73/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
підозрюваний ОСОБА_9 не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, стосовно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, зареєстрованого у АДРЕСА_1,
за ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено: обрано підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також ухвалено, що після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_9 до місця кримінального провадження має бути розглянуто за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Судове рішення мотивоване тим, що повідомлення про підозру та про нову підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України, є обґрунтованими; орган досудового розслідування виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України; ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного; він перебуває у міжнародному розшуку; наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: він має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слідчий суддя дійшов висновку, що строки досудового розлідування кримінального провадження не завершені, оскільки з моменту виділення з нього матеріалів, воно повернулося до статусу фактового провадження, а досудове розслідування продовжили здійснювати за кількома фактами, які внесені як до 16 березня 2018 року так і після, у т.ч. в яких підозрюється ОСОБА_10 . Сторона обвинувачення у цьому кримінальному провадженні правильно застосувала норми КПК України без урахування змін, внесеним законом №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, тому вважає, що фактове кримінальне провадження не потребувало продовження строку досудового розслідування.
16 січня 2024 року та 24 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга та доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. На думку сторони захисту, в кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року строк досудового розслідування закінчився 03 вересня 2020 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 06 жовтня 2023 року та від 30 жовтня 2023 року складено та вручено після закінчення строку досудового розслідування.Усі докази, які були зібрані після 03 вересня 2020 року, є недопустимими відповідно до ч.8 ст.223 КПК України, оскільки отримані поза межами строку досудового розслідування. Стороною обвинувачення подано клопотання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_9 за межами строку досудового розслідування, що виключає можливість його розгляду по суті, а відсутність допустимих доказів на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень є підставою для відмови у задоволенні клопотання. Стороною обвинувачення необгрунтовано визнано розмір та наявність заподіяної злочином шкоди поза розумним сумнівом. ОСОБА_11 є єдиною особою, яка повідомляє про причетність ОСОБА_9 до інкримінованих злочинів, та особою, з якою орган досудового розслідування уклав угоду про визнання винуватості. Відповідно до практики ЄСПЛ, коли обвинувачення грунтується лише на показах співучасників, які погодилися співпрацювати зі стороною обвинувачення в обмін на імунітет або інші переваги, визнається порушенням ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, тобто підозра є необґрунтованою. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують існування ризику переховування ОСОБА_9 від слідства та суду. Так, він надав доказ перетину кордону 16 березня 2022 року, в свою чергу стороною обвинувачення не підтверджено протиправність залишення території України з боку ОСОБА_9 . Крім того, він надав інформацію щодо свого місця перебування, у тому числі, підтверджено перебування на консульському обліку за кордоном, повідомлено про причини перебування на даний час за кордоном, як особисті, так і виробничі, надано довідку про значні суми податків, сплачені підприємством під його керівництвом, повідомлено про готовність взяти участь у всіх слідчих та процесуальних діях у режимі ВКЗ. ОСОБА_9, при попередньому оголошенні йому підозри, належним чином виконував всі процесуальні обов`язки, запобіжний захід відносно нього не обирався. Крім того, ним надано акти про передачу на потреби ЗСУ значної кількості автомобілів, після початку збройної агресії рф проти України у березні 2022 року, та передав внесену ним за свого батька заставу у розмірі понад 10 млн. грн також на ці потреби. Наявність існування ризику впливу на свідків та експерта не доведено. ОСОБА_9 не інкриміновано вчинення злочину у складі організованої групи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактів корегування та надання вказівок іншим співучасникам. Не наведено обставин, які б підтвердили, що отримання інформації з ЄДРСР чи гіпотетичний вплив на журналістів якимось чином перешкоджає кримінальному провадженню. У свою чергу, аргументація щодо використання ОСОБА_9 інформації для подальшого уникнення від участі від слідчих дій лежить у площині доказування ризику переховування, а не ризику перешкоджання кримінальному провадженню. Підозрюваний не судимий, має малолітню дитину, офіційно працює, на даний час здійснює свою службову діяльність та проживає в Іспанії, перебуває у даній країні на консульському обліку, належним чином виконує свої процесуальні обов`язки в іншому кримінальному провадженні, не відмовляється давати показання та іншим чином співпрацювати зі слідством. Крім того, слідчий суддя без достатніх доказів визнав факт оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук за відсутності наданих стороною обвинувачення відомостей та витягів з бази даних Інтерполу. Всупереч викладених основоположних правових норм Конституції України та процесуального законодавства, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України в редакції закону, яка набула чинності з 01 січня 2024 року, легітимізував зворотну дію закону в часі, при тому, не того закону, який пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а навпаки, того закону, який після набрання ним чинності, надав підстави притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не підлягали такій відповідальності до набрання ним чинності. Так, законодавець визнав на майбутнє, а саме: поновленими строки, які закінчилися до набрання чинності відповідними законодавчими змінами, без можливості законного поновлення їх раніше; законними процесуальні дії, які були незаконними на момент виконання таких дій; визнання допустимими доказів, які були недопустимими на момент їх отримання та законними судових рішень, які були незаконними в момент їх прийняття. Чинний КПК України, який набрав чинності 01 січня 2024 року, на його думку, не змінив статус незаконних процесуальних дій, судових рішень та недопустимих доказів у кримінальному провадженні №4201611035000102 у період між 04 вересня 2020 року та 31 грудня 2023 року.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7 підтримав доводи, зазначені у своїй апеляційній скарзі. Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію, яка висловлена захисником ОСОБА_7 та надав схожі пояснення.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просить залишити його без змін.
Підозрюваний ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, повідомлявся через захисника та на електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі.
Відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
КПК України є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч.1 ст.7 КПК України (ч.6 ст.9 КПК України).
Згідно зі ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Тобто, застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування можливо лише в межах строків досудового розслідування.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою від 17 січня 2019 року у справі №740/1244/16-к Верховний Суд звертає увагу, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст.214, ч.8 ст.223, ст.219 КПК України). На думку колегії суддів, з врахуванням загальних засад кримінального процесуального закону, застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях після закінчення строків досудового розслідування є неможливим і незаконним, а продовження розслідування після закінчення таких строків не переслідує легітимної мети.
Так, згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, КПК України чітко визначає межі, коли досудове розслідування вважається завершеним, та які дії сторона обвинувачення має вчинити в межах визначених законом строків досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України. Заснування інституту слідчих суддів у КПК України в редакції з 2012 року мало саме таку мету, оскільки згідно п.18 ст.3 КПК України слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.219 КПК України (у редакції, яка діяла станом на 05 березня 2019 року та 26 жовтня 2023 року) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З відомостей, які містяться в ЄРДР, який долучено до матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42016110350000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо можливого привласнення чужого майна посадовими особами ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) в особі директора ОСОБА_12 та ТОВ «Фірма «Ренал» (ЄДРПОУ 19133293) в особі директора ОСОБА_13, яке було їм ввірено чи перебувало у їх відані (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України - за відсутністю події злочину).
25 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо привласнення чужого майна невстановленими особами ТОВ «Промомаркетгруп» (ЄДРПОУ 39276264) протягом 2015 року, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віданні (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України- за відсутністю події злочину).
23 лютого 2017 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, щодо шахрайських дій за попередньою змовою ОСОБА_14, ОСОБА_15, внаслідок яких вони заволоділи грошовими коштами, які належали ОСОБА_16 та легалізували їх частину шляхом придбання автомобіля (кримінальне провадження закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).
13 квітня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, щодо підроблення офіційного документу, який видається підприємством з метою використання його іншою особою, згідно з показаннями колишнього засновника та директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) ОСОБА_12 (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).
Тобто 31 липня 2019 року усі кримінальні провадження, які були внесені до ЄРДР до внесення змін щодо обрахування строків досудового розслідування, органом досудового розслідування були закриті.
26 лютого 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, щодо факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ДК «Укроборонпром» своїм службовим становищем у змові з іншими особами, в тому числі з представниками підприємств-постачальників, під час постачання до державних підприємств запчастин та комплектуючих для військової техніки за завищеними цінами у період 2016-2017 років на загальну суму понад 250 млн грн (повідомлення зареєстроване як повідомлення із засобів масової інформації).
26 лютого 2019 року внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за фактом, що організована група у складі ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_9, яким підконтрольні ТОВ «Оптимумспецдеталь», ТОВ «Фірма «Ренал», із залученням посадових осіб Міністерства оборони України, ДК «Укроборонпром», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Львівський бронетанковий завод», ДП «Харківський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» заволоділи грошовими коштами державного бюджету та державних підприємств у період з 2015 року до 2018 року орієнтовно у розмірі 250 млн грн., тобто в особливо великих розмірах, під час виконання договорів про постачання бронетанкового озброєння та техніки на вищезазначені підприємства.
05 березня 2019 року на підставі повідомлення в засобах масової інформації внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, зокрема, що група, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ДК «Укрспецекспорт», у період з 2016-2017 років вчинили умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
31 жовтня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України зокрема, що в ході досудового розслідування №42016110350000102 отримано відомості, що можуть свідчити про надання завідомо неправдивого висновку експерта.
26 жовтня 2023 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, щодо набуття ТОВ «АН сервіс» майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом - оплати за договором у сумі 14 377 249,99 грн, володіння цими коштами шляхом утримання їх на банківському рахунку та розпорядження цим майном - придбанням іноземної валюти за рахунок цих коштів на загальну суму 11 352 644,05 грн та переказ їх на банківський рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited».
15 березня 2019 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 із №52019000000000186 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42019000000000438, досудове розслідування доручено детективам НАБУ (т.3, а.с.112-113).
08 листопада 2019 року Генеральним прокурором доручено здійснення досудового розслідування НАБУ у кримінальному провадженні №42016110350000102, яке перебувало у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Постанова мотивована тим, що предметом досудового розслідування є одні й ті фактичні обставини як і у кримінальному провадженні №42019000000000438, а також з метою забезпечення ефективності розслідувань кримінальних правопорушень у цих провадженнях (т.3, а.с.114-115).
17 січня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 із №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016060360000121 (т.3, а.с.118-119).
10 березня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016110350000102 із №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016110350000102 (т.3, а.с.157-158). Тобто, станом на 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42016110350000102 не розслідувалось органом досудового розслідування жодного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР до 16 березня 2018 року.
27 жовтня 2023 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016110350000102 із №52023000000000543 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016110350000102 (т.5, а.с.143-144).
06 жовтня 2023 року ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42016110350000102 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.364 КК України.
30 жовтня 2023 року ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42016110350000102 повідомлено про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України.
31 жовтня 2023 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року за епізодом, який внесено до ЄРДР - 05 березня 2019 року за №52019000000000186 (т.3, а.с.111), та епізодом, який внесено до ЄРДР - 26 жовтня 2023 року за №52023000000000543 (т.5, а.с.143), та у подальшому вказані кримінальні провадження постановами прокурора від 15 березня 2019 року, 17 січня 2020 року, 10 березня 2020 року та 27 жовтня 2023 року об`єднано з іншими матеріалами кримінальних проваджень та їм присвоєно №42016110350000102.
01 січня 2024 року та станом на момент апеляційного розгляду справи набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно якої була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.
Відповіднодо п.4 ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).
Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а тому з врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21 та доказів, що містяться у матеріалах справи, клопотання органом досудового розслідування подано у межах строків досудового розслідування.
Доводи сторони захисту щодо недопустимості застосування Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року є необґрунтованими, оскільки зміни до кримінального процесуального законодавства України є обов`язковими для виконання, а тому має застосовується той закон, який був прийнятий пізніше та з урахуванням ст.5 КПК України діє на момент прийняття процесуального рішення. Станом на момент апеляційного розгляду справи, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, а тому підстави для його не застосування відсутні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Дії підозрюваного ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України. З ухвали слідчого судді від 11 січня 2024 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, всупереч доводів сторони захисту, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що доводи сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих злочинів та наявності складу злочину є необґрунтованими, оскільки наявність вказаних обставин підтверджена доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування, зокрема показаннями свідка ОСОБА_11, які на час розгляду клопотання стороною захисту іншими доказами не спростовані, а також висновками експертиз та іншими письмовими доказами. Зазначені докази, як кожний окремо, так і в цілому повністю доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів. Посилання сторони захисту на недоведеність заподіяння шкоди є безпідставним та спростовуються висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №14038/14039/22-71 від 26 серпня 2022 року. Вказаний висновок відповідає вимогам ст.102 КПК України, а посилання щодо його недопустимості не грунтуються на вимогах закону. За змістом п.15 ч.1 ст.7, ч.1-3 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими КПК України, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків. Разом з тим, стороною захисту не було надано доказів спростування висновку експерта, наданого стороною обвинувачення, а тому доводи апеляційної скарги, що у кримінальному провадженні невірно визначено суму збитків, є необгрунтованими. Крім того, сторона захисту, заперечуючи наявність обгрунтованої підозри, зазначає про недопустимість висновків експертиз, показань свідка та матеріалів, отриманих у порядку міжнародно-правової допомоги без зазначення їх назв. При цьому, колегія суддів зауважує, що органом досудового розслідування не надано суду всі матеріали досудового розслідування ні при розгляді справи №991/9620/23, ні при розгляді даної справи для встановлення однозначного висновку про отримання цих доказів поза межами строків досудового розслідування та для визнання їх недопустимими. Крім того, призначення і проведення експертизи можливе повторне як самим органом досудового розслідування так і судом при розгляді справи по суті як і повторний допит свідків. При цьому колегією суддів враховується той факт, що сторона захисту не заперечує факту заподіяння шкоди, а лише заперечує законність отримання доказу про визначення її розміру з врахуванням про можливість заподіяння шкоди у такому розмірі. Разом з тим, стороною захисту не враховано, що експертне дослідження проведено шляхом використання порівняльного аналізу подібних товарів. Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту не обгрунтованими.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З протоколу огляду від 06 жовтня 2023 року вбачається, що 17 січня 2022 року ОСОБА_9 в`їхав в Україну та більше не перетинав державний кордон України (т.5 а.с. 79-81). ОСОБА_9 викликався до органу досудового розслідування для допиту як підозрюваного на 16 жовтня 2023 року, 18 жовтня 2023 року, 20 жовтня 2023 року, шляхом надіслання повісток на адресу за його місцем реєстрації та проживання в Україні, за місцем роботи, житлово-експлуатаційній організації за місцем реєстрації. Також, повістки про виклик для допиту як підозрюваного додатково опубліковувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та у газеті Урядовий кур`єр, що підтверджується матеріалами справи.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанови від 31 жовтня 2023 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_9 в міжнародний розшук.
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_9 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім підтвердженням факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України, а тому доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 (ч.2 ст.364, ч.2 ст.209 КК України), які є тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення одного з них передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; високий рівень майнового стану підозрюваного та його зв`язки; ймовірну причетність у вчиненні інших злочинів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1,3-4 ч.1 ст.177 КПК України, та наявністю підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про відстуність ризиків за відсутності доказів їх вчинення, оскільки чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбчені ст.177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на його процесуальну поведінку, яка свідчить про ухилення від кримінальної відповідальності з врахуваням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду Ураїни від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15. Доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є також необґрунтованими, оскільки при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду, усно, шляхом допиту в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом оцінки слідчого судді, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4