- Головуючий суддя (ВАКС) : Шкодін Я.В.
справа №991/769/24
провадження №1-кс/991/785/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«31» січня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, слідчого ОСОБА_4, власника майна ОСОБА_5, представника власника майна адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_4, погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 14 серпня 2022 року між ТОВ «Львівський арсенал», який виступав покупцем в особі директора ОСОБА_7, та Словацькою компанією «Sevotech spol s.r.o.» - продавцем в особі директора ОСОБА_8 (громадянин Словаччини) підписано контракт на поставку мінометних пострілів на загальну суму 36млн доларів США. В подальшому, 11 жовтня 2022 року, ТОВ «Львівський арсенал» укладено державний контракт з Міністерством оборони України (далі МОУ) на поставку (закупівлю) мінометних пострілів на загальну суму 36,6 млн грн. З боку МОУ контракт підписаний т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_9 . В свою чергу ТОВ «Львівський арсенал», не отримавши відповідних підтверджуючих документів, здійснило сплату частини коштів за поставку вказаного озброєння на рахунки «Sevotech spol s.r.o.», а саме: 24 листопада 2022 року перераховано 3659970 доларів США та 05 грудня 2022 року 9150000 Євро. Відповідно до отриманих даних, частину грошових коштів «Sevotech spol s.r.o.» в подальшому перерахувала на рахунки юридичної особи «WDG promet d.o.o.», зареєстрованої в Хорватії. При цьому, після сплати грошових коштів та до сьогодні товари до МОУ не були поставлені. В клопотанні також зазначено, що відповідно до вказаного контракту, ТОВ «Львівський арсенал» через АБ «УКРГАЗБАНК» та ПуАТ «КБ АКОРДБАНК» на рахунки «Sevotech spol s.r.o.» (продавця) перераховано грошові кошти в сумі 3659970 доларів США та 9150000 Євро. Крім того, 08 грудня 2022 року між «WDG promet d.o.o.» та МОУ укладено контракт на постачання боєприпасів на суму 32700000 Євро. Відповідно до цього контракту, у січні 2022 року МОУ на банківський рахунок «WDG promet d.o.o.» перераховано передоплату в сумі 3270000 Євро.
27 січня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року в межах даного кримінального провадження був проведений обшук в автомобілі марки BMW X5 н.з. НОМЕР_1,який направі власностіналежить ОСОБА_5, в ході якого виявлено та вилучено: автомобілі марки BMW X5 н.з. НОМЕР_1, ключі від цього автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2, а 28 січня 2024 року їх визнано речовими доказами як такі, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно зреєстраційною карткоюна транспортнийзасіб,зазначений автомобільна правівласності належитьпідозрюваному ОСОБА_5, а санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Слідчий зазначає, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для подальшого досудового розслідування та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження виникла необхідність в його арешті з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження в частині вилучення та збереження речових доказів.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Долучили копію заяви начальника відділу захисту прав військовослужбовців управління розвитку військової НОМЕР_3 та взаємодії з правоохоронними органами Головного управління військової юстиції ОСОБА_10 від 10 січня 2024 року про залучення МОУ як потерпілого у даному кримінальному провадженні, вважаючи, що наявність такої заяви однозначно свідчить про подальше подання цивільного позову, а також склали письмові доповнення до клопотання, згідно з якими вони просять вважати підставами для накладення арешту на вилучене майно, крім п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), яка зазначена у клопотанні, ще і п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України (конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)).
Власник майна ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна. Зокрема адвокат зазначив, що вчинений за версією слідства злочин жодним чином не пов`язаний з використанням ОСОБА_5 транспортного засобу, а отже вилучений автомобіль не може бути знаряддям вчинення такого злочину в даному випадку, що виключає можливість накладення на нього арешту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Крім того, посилаючись на положення ч. 6 ст. 170 КПК України, а також необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри, адвокат вказав на відсутність підстав для накладення арешту і за п.п. 3, 4 ч. 2ст.170КПК України.При цьому,власник автомобіля ОСОБА_5 зазначив, що це автомобіль необхіден йому, в тому числі для виконання своїх службових обов`язків.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
Перш ніж перейти до розгляду клопотання про арешт майна по суті, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст.236КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_4,який направі власностіналежить таперебуває укористуванні ОСОБА_5, з метою відшукання і вилучення зазначених в цій ухвалі документів, печаток, штампів та їх частин, банківських карток, мобільних телефонів, сім-карток, нотаток, чорнових записів, оптичних, магнітних, електронних та паперових носіїв інформації, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення.
27 січня 2024 року на підставізазначеної ухвалив межахданого кримінальногопровадження проведенообшук зазначеного автомобіля BMW X5, за результатами якого цей автомобіль, а також ключ до нього та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 були вилучені.
Зазначеною вище ухвалою від 11 січня 2024 року слідчий суддя надав органудосудового розслідуваннядозвіл напроникнення доавтомобіля ОСОБА_5, при цьому, з огляду на те, що цією ухвалою надано дозвіл лише на відшукання та вилучення певних (перелічених вище речей і документів), що могли знаходитись у цьому автомобілі, без вказівки на можливість вилучення власне самого автомобіля, як і ключа до нього та свідоцтва про його реєстрацію, то вони є тимчасово вилученим майном, а тому подальшій перевірці слідчим суддею підлягає твердження органу досудового розслідування про те, що вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а саме: були знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна та допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
Під час розгляду цього клопотання слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення.
Як вбачається з поданого клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 27 січня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 здійснюється,зокремаза ч.5 ст. 191 КК України, щодо здійснення організованою групою осіб заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах під час здійснення закупівель предметів оборонного призначення.
Наведені у клопотанні відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з наданими у судовому засіданні слідчим і прокурором поясненнями та доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.
Як зазначено в клопотанні та підтверджено стороною обвинувачення в судовому засіданні, метою арешту зазначених в клопотанні автомобіля з ключем та свідоцтвом про реєстрацію, серед іншого, є забезпечення збереження їх як речових доказів.
Зі змісту абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям щодо речових доказів, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий у клопотанні посилається на те, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою слідчого від 28 січня 2024 року його визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні. Так, за твердженням сторони обвинувачення, автомобіль є знаряддям вчинення злочину, оскільки використовувався ОСОБА_5 в процесі його вчинення.
Однак,слідчий суддякритично сприймаєпосилання сторониобвинувачення наможливість накладенняарешту навказане майноз метоюзбереження йогояк речовихдоказів,оскільки,слідчий та прокурор не надали жодних переконливих доказів того, що автомобіль був знаряддям злочину (містяться явні сліди) або, що за його допомогою вчинявся злочин, при цьому виключно формально, без будь-якогомотивування,посилаються, в тому числі у постанові про визнання речовими доказами, на те, що «вилучені предмети по даному кримінальному провадженню мають ознаки речового доказу». При цьому, оцінюючи доводи, на які посилаються слідчий та прокурор, слід зазначити, що за такою логікою сторони обвинувачення можливо було б арештовувати будь-яке майно (рухоме/нерухоме), яким користувалася у побутовому житті особа у період вчинення злочину.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що визначених положеннями ст. 167 КПК України підстав для тимчасового вилучення автомобіля у органу досудового розслідування не було, а отже таке вилучення відбулося безпідставно, що свідчить про необхідність повернення цього автомобіля разом з ключем від нього та свідоцтвом про його реєстрацію відповідно до вимог ст. 169 КПК України.
За таких обставин, розглядаючи дане клопотання слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав (відсутня необхідність) для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Так само слідчий суддя вважає безпідставним накладення арешту на вилучене майно з метоюзабезпечення відшкодуванняшкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов),з оглядуна відсутністьна данийчас такогоцивільного позовуу кримінальному провадженні, а долучена до клопотання копія заяви про визнання МОУ потерпілим про таку обставину не свідчить, як не свідчить і про те, що цивільний позов обов`язково буде поданий у майбутньому.
При цьому, як було встановлено в ході розгляду клопотання, ОСОБА_5 є підозрюваним в межах даного кримінального провадження (т. 1 а.с. 115-131).
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_5 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування заходів забезпечення, зокрема і арешту майна.
Як підтвердженостороною обвинуваченняв судомузасіданні,серед іншого,метою арештумайна уданому кримінальномупровадженні єтакож забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст.170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч.1 ст.59 КК України). Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів клопотання, ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, на слідчого покладається обов`язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема підозрюваним таким майном.
Досудовим розслідуванням встановлено, що автомобіль марки BMW X5 н.з. НОМЕР_1 перебуває у власності ОСОБА_5, що підтверджується відомостями з реєстраційної картки на транспортний засіб, долученої до матеріалів клопотання (т. 1 а.с. 135).
Враховуючи зазначене, пояснення сторони обвинувачення та встановленні в ході розгляду клопотання обставини і дослідженні додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність належності підозрюваному ОСОБА_5 вказаного автомобіля (інші дані відсутні, в тому числі щодо належності йому цього майна на праві спільної сумісної власності), а тому він може підлягати арешту з метою можливої конфіскації, що не суперечитиме вимогам КПК України, є виправданим з урахуванням заявленої мети накладення арешту (конфіскація) та таким, що переслідує правомірну мету.
Підсумовуючи та, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а томувиправдовує саметакий ступіньвтручання управа тасвободи. Отже, на думку слідчого судді, таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, оскільки досягнення мети забезпечення можливої конфіскації як виду покарання не є можливим у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту вказаного вище автомобіля. Що стосується прав та законних інтересів власника/власників майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для них з огляду на обставини справи.
В той же час, слідчий суддя звертає увагу зацікавлених осіб, що у разі спричинення їх правам необґрунтованого обтяження цим арештом, останні не позбавленні можливості звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту повністю або частково.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону розпорядження автомобілем, зважаючи на ризики передачі його іншим особам. При цьому, з огляду на встановлену безпідставність тимчасового вилучення цього автомобіля, невідповідність його ознакам речового доказу та необхідність повернення, з урахуванням практики Європейськогосуду зправ людини,відповідно доякої,арешт майнав рамкахсудового розглядусправи зазвичайстосується контролюза використанняммайна,а таке втручання повиннобути законним,відповідати загальнимінтересам ібути пропорційним,тож,хоч будь-якийарешт ітягне засобою завданняшкоди,фактично завданашкода неповинна бутибільшою,ніж неминуча,слідчий суддяне вбачаєперешкод унаданні ОСОБА_5 можливості вільно користуватися своїм автомобілем, у зв`язку з чим клопотання в частині накладення арешту із забороною такого користування задоволенню не підлягає.
Врахувавши правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої слідчим мети - забезпечення конфіскації майнаяк видупокарання через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, що підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; обставини кримінального провадження, з яких, серед іншого, вбачається відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя приходить до висновку, що, з метою виконання завдань цього кримінального провадження та уникнення можливого відчуження майна, яке може бути конфісковане за вироком суду, клопотання слідчого слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки BMW X5 н.з. НОМЕР_1 із забороною розпорядження та відчуження.
В решті вимог клопотання відмовити.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали після її постановлення вручити учасникам.
Слідчий суддя Я. ШКОДІН