- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
справа №991/770/24
провадження №1-кс/991/786/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«31» січня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, слідчого ОСОБА_4, представника власника майна адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 14 серпня 2022 року між ТОВ «Львівський арсенал», який виступав покупцем в особі директора ОСОБА_6, та Словацькою компанією «Sevotech spol s.r.o.» - продавцем в особі директора ОСОБА_7 (громадянин Словаччини) підписано контракт на поставку мінометних пострілів на загальну суму 36млн доларів США. В подальшому, 11 жовтня 2022 року, ТОВ «Львівський арсенал» укладено державний контракт з Міністерством оборони України (далі МОУ) на поставку (закупівлю) мінометних пострілів на загальну суму 36,6 млн грн. З боку МОУ контракт підписаний т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_8 . В свою чергу ТОВ «Львівський арсенал», не отримавши відповідних підтверджуючих документів, здійснило сплату частини коштів за поставку вказаного озброєння на рахунки «Sevotech spol s.r.o.», а саме: 24 листопада 2022 року перераховано 3659970 доларів США та 05 грудня 2022 року 9150000 Євро. Відповідно до отриманих даних, частину грошових коштів «Sevotech spol s.r.o.» в подальшому перерахувала на рахунки юридичної особи «WDG promet d.o.o.», зареєстрованої в Хорватії. При цьому, після сплати грошових коштів та до сьогодні товари до МОУ не були поставлені. В клопотанні також зазначено, що відповідно до вказаного контракту, ТОВ «Львівський арсенал» через АБ «УКРГАЗБАНК» та ПуАТ «КБ АКОРДБАНК» на рахунки «Sevotech spol s.r.o.» (продавця) перерахувано грошові кошти в сумі 3659970 доларів США та 9150000 Євро. Крім того, 08 грудня 2022 року між «WDG promet d.o.o.» та МОУ укладено контракт на постачання боєприпасів на суму 32700000 Євро. Відповідно до цього контракту, у січні 2022 року МОУ на банківський рахунок «WDG promet d.o.o.» перераховано передоплату в сумі 3270000 Євро.
27 січня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року в межах даного кримінального провадження був проведений обшук в автомобілі марки VOLVO XC90 н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_9, в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль VOLVO XC90 н.з. НОМЕР_1, який цього ж дня визнано речовим доказом як такий, що був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з реєстраційною карткою на транспортний засіб, зазначений автомобіль на праві власності належить ОСОБА_9 .
Слідчий зазначає, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для подальшого досудового розслідування та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження виникла необхідність в його арешті з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження в частині вилучення та збереження речових доказів.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримали та просили його задовольнити, з урахуванням того, що вилученим автомобілем користувався підозрюваний ОСОБА_8, який, за версією слідства, є співучасником злочину, а тому цей автомобіль, на переконання сторони обвинувачення, є знаряддям вчинення злочину. Додатково вказали на допущену в прохальній частині клопотання технічку описку, оскільки у ній двічі зазначено марку автомобіля із посиланням на різні номерні знаки, у зв`язку з чим просили вважати правильним: автомобіль марки VOLVO XC90 н.з. НОМЕР_1 .
Представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не надано матеріалів, які підтверджують обставини вчинення злочину, як і не наведено обґрунтувань стосовно ризиків відчуження, знищення майна тощо, а також стосовно наявності підстав вважати, що вилучений автомобіль має ознаки речового доказу та що він використовувався підозрюваним ОСОБА_8, враховуючи також ту обставину, що його було вилучено за місцем проживання його власника ОСОБА_9, якій накладенням арешту на належний їй автомобіль буде спричинено надмірно обтяжливе обмеження.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
Перш ніж перейти до розгляду клопотання про арешт майна по суті, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст.236КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу VOLVO XC90 н.з. НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, який має у користуванні ОСОБА_8 та який на праві власності належить ОСОБА_9, з метою відшукання і вилучення визначних в цій ухвалі документів, печаток, штампів та їх частин, банківських карток, мобільних телефонів, сім-карток, нотаток, чорнових записів, оптичних, магнітних, електронних та паперових носіїв інформації, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення.
27 січня 2024 року на підставізазначеної ухвалив межахданого кримінальногопровадження проведенообшук зазначеного автомобіля VOLVO XC90,за результатамиякого цейавтомобіль був вилучений.
Зазначеною вище ухвалою від 11 січня 2024 року слідчий суддя надав органу досудового розслідування дозвіл на проникнення до автомобіля ОСОБА_9, при цьому, з огляду на те, що цією ухвалою надано дозвіл лише на відшукання та вилучення певних (перелічених вище речей і документів), що могли знаходитись у цьому автомобілі, без вказівки на можливість вилучення власне самого автомобіля, то цей автомобіль є тимчасово вилученим майном, а тому подальшій перевірці слідчим суддею підлягає твердження органу досудового розслідування про те, що він відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а саме: був знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна та допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
Під час розгляду цього клопотання слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення.
Як вбачається з поданого клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 27 січня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 здійснюється,зокремаза ч.5 ст. 191 КК України, щодо здійснення організованою групою осіб заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах під час здійснення закупівель предметів оборонного призначення.
Наведені у клопотанні відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з наданими у судовому засіданні слідчим і прокурором поясненнями та доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.
Як зазначено в клопотанні та підтверджено стороною обвинувачення в судовому засіданні, єдиною метою арешту зазначеного в клопотанні автомобіля є забезпечення збереження його як речового доказу.
Зі змісту абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям щодо речових доказів, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий у клопотанні посилається на те, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою слідчого від 27 січня 2024 року його визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.Так,за твердженнямсторони обвинувачення,належний ОСОБА_9 автомобіль є знаряддям вчинення злочину, оскільки використовувався підозрюваним ОСОБА_8 в процесі його вчинення.
Однак,слідчий суддякритично сприймаєпосилання сторониобвинувачення наможливість накладенняарешту навказане майноз метоюзбереження йогояк речовогодоказу,оскількислідчий та прокурор не надали жодних переконливих доказів того, що автомобіль був знаряддям злочину (містяться явні сліди) або, що за його допомогою вчинявся злочин, при цьому виключно формально, без будь-якогомотивування,посилаються, в тому числі у постанові про визнання речовими доказами, на те, що «вилучені предмети по даному кримінальному провадженню мають ознаки речового доказу». При цьому, оцінюючи доводи, на які посилаються слідчий та прокурор, слід зазначити, що за такою логікою сторони обвинувачення можливо було б арештовувати будь-яке майно (рухоме/нерухоме), яким користувалася у побутовому житті особа у період вчинення злочину.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що визначених положеннями ст. 167 КПК України підстав для тимчасового вилучення автомобіля у органу досудового розслідування не було, а отже таке вилучення відбулося безпідставно, що свідчить про необхідність повернення цього автомобіля власнику відповідно до вимог ст. 169 КПК України.
За таких обставин, розглядаючи дане клопотання слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав (відсутня необхідність) для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя Я. ШКОДІН