- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/791/24
Провадження № 1-кс/991/807/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000024 від 18.01.2023,
УСТАНОВИВ:
30.01.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000024 від 18.01.2023.
І. Суть клопотання
У поданому клопотанні ОСОБА_3 зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 16.03.2023, в межах кримінального провадження № 52023000000000024, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, під час якого у неї було вилучено мобільний телефон Samsung.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2023 накладено арешт, з метою збереження речових доказів, на мобільний телефон Samsung GT-19300, ІМЕІ: НОМЕР_1, який перебував у володінні, користуванні ОСОБА_3, із забороною розпорядження та користування вказаним майном будь-якими особами у будь-який спосіб.
На її переконання існують обґрунтовані підстави для скасування накладеного арешту, оскільки з моменту вилучення мобільного телефону минув тривалий термін (більше 8 місяців), а цього часу було достатньо для проведення усіх необхідних слідчих дій з вилученим майном, зокрема для проведення комп`ютерно-технічних експертиз.
Вважає, що зволікання у проведені вищезазначених слідчих дій порушує її право власності та свідчить про безпідставне утримання органом досудового розслідування вилученого телефону. ОСОБА_3 не має процесуального статусу підозрюваної, а вилучений особистий мобільний телефон використовується нею у повсякденному житті, в т.ч. для спілкування із рідними та близькими.
ОСОБА_3 вважає, що обмеження протягом тривалого часу права власності особи, яка не має відношення до кримінального провадження, свідчить про порушення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна порушує її права і законні інтереси, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.
Посилається на ч. 4 ст. 99 КПК України, відповідно до якої копія інформації, у тому числі комп`ютерні дані, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа. Враховуючи вищевикладене, для досягнення завдань кримінального провадження сторона обвинувачення може повноцінно використовувати копію інформації з вилучених технічних засобів і під час судового розгляду кримінального провадження.
Враховуючи викладене, орган досудового розслідування мав достатньо часу для виявлення вмісту телефону, проведення копіювання інформації для використання в якості доказу у кримінальному провадженні, тому ОСОБА_3 просить скасувати арешт на мобільний телефон відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 ПК України, з метою якнайшвидшого повернення власнику.
ІІ. Позиції учасників провадження
Володілець майна ОСОБА_3 та детектив Національного бюро, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна, у судове засідання не з`явились.
05.02.2024 від володільця майна ОСОБА_3 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання, в якому вона просить розглянути клопотання про скасування арешту без її участі та задовольнити зазначене клопотання. (Вх. № 4485/24).
05.02.2024 від детектива Національного бюро ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд без його участі (Вх. №4410/24), де зазначає, що 16.03.2023 за адресою: АДРЕСА_2, проведено обшук та вилучено майно, яке перебувало у володінні та фактичному користуванні ОСОБА_3, а саме мобільний телефон Samsung GT-19300, на який в подальшому ухвалою слідчого судді було накладено арешт. Станом на 05.02.2024 із вищевказаним майном проведено усі необхідні слідчі дії.
Також, 05.02.2024 детектив Національного бюро ОСОБА_5 надіслав додаток до вказаного вище клопотання (Вх. №4474/24), де зазначає, що у зв`язку із проведенням усіх необхідних слідчих дій із майном ОСОБА_3, необхідність у його утриманні органом досудового розслідування відпала та детектив не заперечує щодо його повернення власнику.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши матеріали, додані до клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2023 накладено арешт, з метою збереження речових доказів, на мобільний телефон Samsung GT-19300, ІМЕІ: НОМЕР_1, який був вилучений 16.03.2023 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 . Арешт полягає у забороні розпорядження та користування вказаним майном будь-якими особами у будь-який спосіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.1 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 20.03.2023, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки стороною обвинувачення при зверненні з клопотанням про арешт майна доведено, що відомості, які містяться на мобільному телефоні ОСОБА_3, матимуть суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.
Володілець майна ОСОБА_3 посилається на те, що станом на час розгляду клопотання відпала потреба у застосуванні арешту, а протягом тривалого часу з моменту накладення арешту на мобільний телефон детективи мали можливість провести всі необхідні слідчі дії з цим майном.
Відповідно до клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_4 від 05.02.2024, у зв`язку із проведенням усіх необхідних слідчих дій із вказаним майном, необхідність у його утриманні органом досудового розслідування відпала та детектив не заперечує щодо його повернення власнику.
Під час розгляду цього клопотання слідчим суддею було установлено, що на момент накладення арешту вилучений мобільний телефон був визнаний речовим доказом у межах кримінального провадження № 52023000000000024, він мав значення для кримінального провадження, та накладення на нього арешту було виправданим втручанням у право власності ОСОБА_3 . Однак, як зазначав детектив у своїй заяві від 05.02.2024 в органу досудового розслідування наразі відпала потреба у застосуванні арешту на вилучене майно.
Згідно з принципом диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
Оцінюючи доводи володільця майна та детектива, який не заперечував проти скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що відпала потреба в подальшому арешті мобільного телефону, оскільки було проведено необхідні слідчі дії з цим речовим доказом, які не мають наслідком подальше його утримання стороною обвинувачення, тому арешт необхідно скасувати.
Керуючись статтями 132, 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000024 від 18.01.2023.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2023 у справі № 991/2417/23 на мобільний телефон Samsung GT-19300, ІМЕІ: НОМЕР_1, який полягав у забороні користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6