Документ № 116924750

Справа № 991/711/24

Провадження № 1-кп/991/5/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 лютого 2024 року Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000301, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

2.01 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 . З клопотання та доводів прокурора ОСОБА_4, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.

3.За версією сторони обвинуваченя, ОСОБА_5, знаючи та розуміючи що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року за підозрою ОСОБА_9 здійснюється детективами НАБУ та в подальшому обвинувальний акт у якому може бути спрямовано для розгляду до ВАКС, здійснив підбурення ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості за умовами якої буде передбачено призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження вказаної угоди колегією суддів ВАКС. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 вирішив повідомляти ОСОБА_9 неправдиві відомості щодо своїх зв`язків у НАБУ, САП ОГП та ВАКС для того щоб схилити ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП. При цьому, достовірно знаючи, що не зможе довести свої злочинні дії до кінця з причин відсутності будь-якої можливості вчинити такі дії. Одночасно з цим, ОСОБА_5, переслідуючи корисливий мотив, вирішив заволодіти грошовими коштами отриманими від ОСОБА_9 для нібито передачі суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП.

Як зазначає прокурор, протягом грудня 2020 року ОСОБА_5 переконував ОСОБА_9 про наявність у нього зв`язків у ВАКС завдяки яким, шляхом передачі суддям ВАКС неправомірної вигоди, можливо отримати для нього позитивне рішення у судовій справі.

Так, ОСОБА_5 вчиняв дії для створення уяви в ОСОБА_9 про можливість вирішення питання про отримання рішення на його користь взамін на що останній мав передати неправомірну вигоду у розмірі 1 500 000 доларів США, а у випадку відмови надання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 може отримати покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк. При цьому, під час однієї із зустрічей ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 про зменшення суми неправомірної вигоди, яку необхідно надати суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП до 1 200 000 доларів США.

При цьому, ОСОБА_5 під час зустрічі вказав про можливість передачі неправомірної вигоди частинами та продовжив умовляння ОСОБА_9 щодо необхідності передачі ним вказаної суми грошових коштів як неправомірної вигоди.

За твердженнями прокурора, на зазначені умови ОСОБА_9 погодився та у на початку березня 2021 року передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 150 000 доларів США для передачі прокурорам САП ОГП та суддям ВАКС для прийняття відповідного рішення.

В подальшому, ОСОБА_5 повідомив, що уже передана сума грошових коштів замала і що його питання буде вирішуватись лише після передачі 900 000 доларів США. Протягом березня-травня 2021 року отримав грошові кошти в загальній сумі 750 000 доларів США для передачі суддям ВАКС, тобто усього в загальній сумі 900 000 доларів США.

Надалі, за твердженнями прокурора, ОСОБА_5 повідомляв ОСОБА_9 неодноразово про необхідність передачі частин неправомірної вигоди та отримував грошові кошти частинами.

Також прокурор стверджує, що ОСОБА_5 залучив до вказаного злочину ОСОБА_10, повідомивши ОСОБА_9, що останній товаришує з одним зі службових осіб ВАКСу та може узгодити із суддями питання прийняття рішення до передачі залишку коштів.

Прокурор зазначає, що при реалізації злочинного плану ОСОБА_5 залучив особу, яка представлялася «помічником судді ВАКС» ОСОБА_11 . Останній запевнив, що після отримання грошей справу щодо ОСОБА_9 виділять в окреме провадження та звільнять його від відповідальності. При цьому продемонстрував документ, за зовнішніми ознаками та реквізитами схожий на ухвалу колегії суддів ВАКС відповідно до резолютивної частини якої кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 виділено із кримінального провадження № 52020000000000362 від 03 червня 2020 року в окреме провадження.

Так, під час зустрічей ОСОБА_5 переконував ОСОБА_9, що після надання останнім частини неправомірної вигоди в розмірі 50 000 доларів США, буде вирішено питання щодо укладення з ним угоди про визнання винуватості та затвердження її Вищим антикорупційний судом. При цьому, задля уникнення можливості викриття їх незаконної діяльності правоохоронними органами, передача грошових коштів мала відбуватися через знайомого ОСОБА_10, який після отримання передасть їх ОСОБА_5 для подальшої передачі ним як неправомірної вигоди відповідним службовим особам.

На виконання зазначеного, 11 листопада 2022 року відбулася зустріч у ході якої ОСОБА_10, отримавши від ОСОБА_9 вказані грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_12 .

Після цього, 11 листопада 2022 року, детективами Національного антикорупційного бюро України злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_10 припинена та їх затримано у порядку ст. 208 КПК України.

3.1.За таких обставин ОСОБА_5 обвинувачується у:

-підбурюванні до закінченого замаху на надання службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України;

-заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

-у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України;

-розпорядженні майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, зміні форми (перетворення) такого майна, та вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому у великому розмірі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

4.Звертаючись до суду із клопотанням, прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на учасників цього кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

4.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, який інкримінується, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб, 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого, 4) відсутність обмежень у перетинанні державного кордону в умовах воєнного стану.

4.2.При визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду.

4.3.При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор просив врахувати, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 заволодів 1 710 000 доларів США. Вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені. Відтак, ОСОБА_5 зможе продовжити розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом та вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.

4.4.На переконання прокурора, викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, встановлені в ході досудового розслідування та відображені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідним є продовження строку дії запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із врахуванням заявлених ризиків, які не зменшилися.

5.Захисниця ОСОБА_6 просила не застосовувати ОСОБА_5 запобіжний захід. Акцентувала увагу на тому, що змінилися обставини та особисті характеристики обвинуваченого, він працевлаштувався, а тому для реалізації права на працю необхідно скасувати обмеження щодо пересування. Просила врахувати, що обвинувачений не порушував покладені на нього обов`язки.

5.1.Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи своєї захисниці та просив змінити запобіжний захід на більш м`який, вказавши про відсутність будь-яких ризиків та намірів вчиняти дії на перешкоджання кримінальному провадженню. Більше того, зауважив, що запобіжний захід із обмеженням права пересування після 20 години не дає змогу ефективно працювати.

6.Судом встановлено, що 07 грудня 2023 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_13 підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, строком на 2 місяці у період часу з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв до 07 лютого 2024 року включно.

Окрім того, вказаним рішенням на підозрюваного ОСОБА_5 покладено обов`язки.

7.Оцінивши клопотання прокурора та доводи сторін, суд дійшов до висновку про його часткове задоволення з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

7.1.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення цього клопотання необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 3) наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 6) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.

Щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .

8. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) та ч. 2 ст. 209 КК України за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Щодо обґрунтованості підозри

9.Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, метою якого є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу

10.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо ризику переховування від суду

11.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) перебування та проживання членів його сім`ї за кордоном, що свідчить про можливість проживання за кордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні; 3) можливість обвинуваченого залишити територію України, з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану, оскільки він є батьком чотирьох дітей.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що четверо його дітей перебувають за кордоном. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.

З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_5 є батьком чотирьох дітей гарантує відсутність обмежень у перетинанні державного кордону у період воєнного стану.

Щодо ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження

12.Суд бере до уваги, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини, ймовірно, вчинені ним у співучасті та, ймовірно, він здійснював дії, направлені на залучення до інкримінованих злочинів інших співучасників координуючи їхні дії у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання таких осіб, впливаючи на зміст, характер та їх обсяг. Крім того, специфіка інкримінованих злочинів, зокрема шахрайства та підбурювання до надання неправомірної вигоди, свідчить про можливість застосування впливу на потерпілого для зміни останнім своїх показань.

Суд враховує надання ОСОБА_10 викривальних свідчень, що може сприяти вчиненню обвинуваченим незаконного впливу на останнього.

Крім того, оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа

13.На продовження існування зазначеного ризику прокурор зазначає, що сторона обвинувачення вважає встановленим заволодіння ОСОБА_5 1 710 000 доларів США. Однак вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені, тому є ризик того, що обвинувачений продовжить розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом, тобто продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.

14.Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 .

Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України

15. При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Застава як єдиний запобіжний захід також не спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого, враховуючи, що такий захід був застосований до нього як альтернативний, однак за тривалий період часу, ОСОБА_5 не скористався таким правом. Вказане, на переконання суду, породжує сумніви, що у разі застосування такого запобіжного заходу, обвинуваченим чи іншими особами буде виконано обов`язок щодо внесення коштів протягом встановленого законом строку.

Водночас, з метою реалізації права обвинуваченого на працю та працевлаштування, суд вважає, що домашній арешт у період часу із 23 год 00 хв по 07 год. 00 хв. зможе належним чином забезпечити обвинуваченим його належну процесуальну поведінку та буде достатнім для запобігання реалізації встановлених ризиків, а також відповідатиме інтересам особи, зокрема при реалізації ним права на працю.

Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого

16.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за першим викликом до суду;

- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2023 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

- носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення

17.Суду не надані документи, які б змогли підтвердити чи спростували доводи клопотання про:

- те, що ОСОБА_5 щонайменше з 2016 року проживає у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_14 ;

- придбання ОСОБА_14 у власність численого майна у період вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень;

- рівень доходів ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ;

- наявність у ОСОБА_5 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- обговорення ОСОБА_5 в своїх телефонних розмовах виїзду за кордон, відтак вони не враховувались судом під час його розгляду.

З огляду на стадію кримінального провадження, покладення обов`язків у вигляді прибуття за першим викликом до прокурорів САП Офісу Генерального прокурора, які підтримують публічне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, не відлучення за межі м. Києва, без дозволу прокурора, повідомлення прокурора про зміну свого місця проживання та роботи недоцільні як і можливість залишати житло у період часу з 23 год 00 хв до 07 год 00 хв з дозволу прокурора.

Керуючись статтями 315, 131, 176-178, 181, 199, 372 КПК України, суд постановив:

1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

2.Продовжити на два місяці строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23 год 00 хв до 07 год 00 хв без дозволу суду, тобто до 06 квітня 2024 включно.

3.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду;

- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2023 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

- носити електронний засіб контролю.

4. Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, визначити до 06 квітня 2024 включно.

5. Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2022 року та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснювали у ньому досудове розслідування.

6. Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 для негайної постановки на облік обвинуваченого, про що повідомити суд.

7. Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

8. Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому та його захисниці.

9. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

10. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

11. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ОСОБА_3