Документ № 116987827

справа № 991/10576/23

провадження №11-сс/991/15/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_9 на повідомлення про підозру.

За результатом дослідження матеріалів справи у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що 19 серпня 2022 року постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 (далі - САП) виділено з матеріалів досудового розслідування за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року (далі - кримінальне провадження) матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 .

Тобто, після виділення матеріалів досудового розслідування щодо шістьох осіб, яким вручені повідомлення про підозру, з 19 серпня 2022 року кримінальне провадження стало таким, у якому відсутні особи, яким повідомлено про підозру.

Відмовляючи в задоволенні скарги сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновків, за якими доводи захисників про те, що при обчисленні строку досудового розслідування у кримінальному провадженню треба враховувати дату повідомлення про підозру особам, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, та обчислювати строки в порядку ч.3 ст.219 КПК не узгоджуються з нормами КПК (які були чинні як у редакції до 16 березня 2018 року, так і після) параграфу 4 глави 24 «Продовження строку досудового розслідування», які визначають, що може бути продовжений строк досудового розслідування злочину, тобто конкретного кримінального правопорушення (а не загальний строк досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні - ч.6, 7 ст.219 КПК), та регулюють порядок продовження таких строків, зокрема, повідомлення підозрюваних щодо необхідності їх продовження та врахування думки осіб щодо цього питання.

Також на переконання слідчого судді, доводи захисників про закінчення строків досудового розслідування суперечать правовій позиції колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №264/7347/20, на яку посилалася сторона захисту.

Крім того, 07 вересня 2023 року ОСОБА_17 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) як до 19 серпня 2022 року, а саме: епізод 4 за ч.5 ст.191 КК, епізод 13 за ч.3 ст.209КК, так і після 19 серпня 2022 року - епізод 14 за ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. У ч.2 ст.28 КПК встановлено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Згідно з положеннями КПК слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням строків досудового розслідування під час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження у порядку ч.9 ст.284 КПК, а також під час розгляду клопотань про продовження строку досудового розслідування у порядку ст.294, 295-1 КПК. У всіх інших випадках закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні є підставою для його закриття прокурором або судом.

Тому, слідчий суддя дійшов переконання, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру він не наділений повноваженнями надавати оцінку перебігу строків досудового розслідування.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді в частині відмови в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, вважаючи його незаконним, через неповноту судового розгляду, невідповідність викладеним в оскаржуваній ухвалі висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення кримінального процесуального закону, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати рішення слідчого судді від 11 грудня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 07 вересня 2023 року у кримінальному провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК.

В апеляційній скарзі та письмових доповненнях до неї, посилаючись на судову практику та наводячи власний аналіз норм КПК, захисник стверджував, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 складено та вручено після закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, тобто процесуальну дію проведено поза межами строку досудового розслідування, що є недопустимим.

В обґрунтування зазначеного захисником наведено обґрунтування щодо неможливості застосування положень ч.8 ст.615 КПК та пропущених строків досудового розслідування у цьому провадженні.

Так, за розрахунком захисника, з урахуванням зупинень та відновлень досудового розслідування, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні мав бути продовжений на 260 днів, а саме до 14 листопада 2022 року. Разом з цим, при розгляді апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді про закриття провадження за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_5, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28 листопада 2023 року у справі №991/7915/23 зазначила, що у матеріалах справи щодо ОСОБА_5 певні ухвали про зупинення та відновлення досудового розслідування відсутні, але були наявні у матеріалах справ щодо інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, та з урахуванням відсутніх у матеріалах справи щодо ОСОБА_5 певних ухвал про зупинення та відновлення досудового розслідування визначила, що останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 06 травня 2023 року. Враховуючи, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчилися 06 травня 2023 року, колегія суддів дійшла до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 07 вересня 2023 року вручено поза межами строків досудового розслідування, що унеможливлює набуття ним статусу підозрюваного.

Також сторона захисту не погоджувалась з висновком слідчого судді про те, що після виділення матеріалів досудового розслідування щодо шістьох осіб, яким вручені повідомлення про підозру, з 19 серпня 2022 року кримінальне провадження стало таким, у якому відсутні особи, яким повідомлено про підозру. Перебіг строків досудового розслідування у кримінальному провадженні підлягав обчисленню з 22 лютого 2021 року - з дня повідомлення особам про підозру і перебіг цього строку не міг припинитися з 19 серпня 2022 року (з дня виділення матеріалів досудового розслідування за підозрами осіб), так як КПК не врегульоване це питання, а тому мають застосовуватися загальні засади кримінального провадження.

Крім того, оскільки КПК не визначено вичерпного кола повноважень слідчого судді при розгляді скарги на повідомлення про підозру, захисник вважає голослівним висновок про відсутність у слідчого судді повноважень надавати оцінку перебігу строків досудового розслідування при розгляді таких скарг.

Отже, на переконання сторони захисту, з урахуванням закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, здійснене ОСОБА_5 повідомлення про підозру є незаконним та підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний та його захисники у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими та надуманими, подав письмові заперечення, в яких він посилався на наступне: строки досудового розслідування у кримінальному провадженні не закінчилися ані станом на 06 травня 2023 року, ні станом на момент повідомлення про підозру ОСОБА_5 07 вересня 2023 року; вирішення питання про строки досудового розслідування при вирішенні скарги на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не входить до компетенції слідчого судді, при цьому межі судового контролю за станом досудового розслідування при розгляді скарги на повідомлення про підозру чітко та недвозначно врегульовано законодавцем, а тому розширення вказаних меж шляхом застосування ч.6 ст.9 КПК є недопустимим. Враховуючи зазначене, прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви суду.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 КПК).

У п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), з урахуванням практики якого у кримінальному провадженні в Україні має застосовуватися принцип верховенства права (ч.2 ст.8 КПК), надаючи тлумачення цілі п.1 ст.6 Конвенції в частині її застосування до кримінальних справ, зазначив, що відповідну норму розроблено з метою, зокрема, запобігання надто тривалому перебуванню обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п.5 частини «застосований закон» рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії» / Stogmuller v. Austria, заява №1602/62; п.71 рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Іванов проти України» / Ivanov v. Ukraine, заява №15007/02).

Оскільки поняття «обвинувачення» у кримінальній справі має автономне значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (п.30 рішення ЄСПЛ від 26 березня 1982 року у справі «Адольф проти Австрії» / Adolf v. Austria, заява №8269/78), то воно дійсне не лише при визначенні «кримінального» характеру обвинувачення, але й моменту, з якого існує таке «обвинувачення».

З точки зору «матеріально-правової», а не «формальної» концепції, передбаченої ст.6 Конвенції, «обвинувачення» можна визначити як «офіційне повідомлення відповідного державного органу, яке висловлює підозру у скоєнні кримінального правопорушення»; це визначення залежить також від наявності чи відсутності «важливих наслідків для становища [підозрюваного]» (п.42, 44, 46 рішення ЄСПЛ від 27 лютого 1980 року у справі «Девеєр проти Бельгії» / Deweer v. Belgium, заява №6903/75).

Отже, положення п.1 ст.6 Конвенції спрямовані на запобігання надто тривалому перебуванню в стані невизначеності щодо своєї долі, зокрема, такої особи, яку відповідно до КПК поінформовано про підозру щодо неї чи заарештовано за підозрою у вчиненні злочину.

Суд зазначає, що повідомлення про підозру є одним з важливих етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

За ч.1 ст.5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження та перевіривши обґрунтованість їх доводів, з урахуванням положень КПК, чинних на момент постановлення оскаржуваного рішення слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 КПК, зокрема, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК).

Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити, в тому числі, найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення (п.3 ч.1 ст.277 КПК).

На досудовому провадженні, окрім іншого, можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора як повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (п.10 ч.1 ст.303 КПК).

Норми кримінального процесуального закону не містять положень, якими були б чітко перелічені вичерпні підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлюють будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення.

Разом з цим, на переконання колегії суддів, саме з метою запобігання надто тривалому перебуванню підозрюваної особи в стані невизначеності щодо своєї долі у зв`язку з проведенням розслідування у КПК, який набрав чинності 19 листопада 2012 року, передбачено правила (ст.219) щодо періоду в часі, упродовж якого у кримінальному провадженні має бути проведено досудове розслідування.

Так, відповідно до Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року положення ст.303 КПК доповнені нормою про право на оскарження повідомлення про підозру. Саме цим Законом внесені зміни і до ст.219 КПК в частині механізму обрахунку строків досудового розслідування, а також норм, що регулюють порядок продовження строків досудового розслідування (ст.294, 295, 295-1 КПК).

Цим Законом, зокрема, розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування; розширено права підозрюваного щодо участі у судовому розгляді під час реалізації судового контролю за здійсненням досудового розслідування щодо встановлення підстав до продовження його строку; запроваджено судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів, що свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні (постанова ОП ККС ВС від 31 жовтня 2022 року у справі №753/12578/19). Послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець протягом останніх декількох років вносив зміни до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, зокрема щодо впровадження механізму судового контролю за строками розслідування, введення процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків (постанова ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі №367/1335/21).

Водночас право на оскарження підозри не є абсолютним. Співставлення положень п.10 ч.1 ст.303 КПК (щодо часового обмеження права на оскарження повідомлення про підозру у два місяці) та п.4 ч.3 ст.219 КПК (з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину) дає підстави констатувати, що у разі закінчення досудового розслідування у встановлені КПК строки без їх продовження об`єктивно унеможливлюється оскарження такого повідомлення про підозру. Це пов`язано з тим, що у разі закінчення досудового розслідування щодо злочину у два місяці відсутня необхідність контролю слідчим суддею тривалості такого розслідування шляхом перевірки достатності підстав здійснювати його щодо конкретної особи. Адже у такому разі спростування стороною захисту підозри переноситься на етап судового провадження, є по суті спростуванням обвинувачення і на цій стадії судом перевіряється обґрунтованість обвинувачення за найвищим в кримінальному провадженні стандартом доказування - «поза розумним сумнівом».

У зв`язку із цим передбачення права на оскарження повідомлення про підозру до слідчого судді саме Законом України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року свідчить, зокрема, що це є також одним із заходів контролю за тривалістю досудового розслідування щодо особи.

Тому, колегія суддів дійшла переконання про помилковість висновку слідчого судді, зазначеного в оскаржуваній ухвалі, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру він не наділений повноваженнями надавати оцінку перебігу строків досудового розслідування.

Разом з цим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 після закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, колегією суддів за хронологічним порядком встановлені наступні обставини.

06 березня 2017 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.364-1 КК, кримінальне провадження №12017040000000531 (епізод 1).

13 червня 2017 року у цьому кримінальному провадженні до ЄРДР внесені відомості про два кримінальні правопорушення, з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК (епізод 2, 3).

11 травня 2018 року у до ЄРДР внесені відомості про кримінальні правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК, кримінальне провадження №42018100000000448 (епізод 4), та з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.205 КК, кримінальне провадження №42018100000000450 (епізод 5), які того ж дня об`єднані в одне провадження під загальним номером 42018100000000448.

17 вересня 2018 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК, кримінальне провадження №42018100000000870 (епізод 6).

21 жовтня 2020 року постановою прокурора САП ОСОБА_10 об`єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №42018100000000870 від 17 вересня 2018 року та №42018100000000448 від 11 травня 2018 року, під загальним номером 42018100000000448.

23 листопада 2018 року до ЄРДР внесені відомості про два кримінальні правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК (епізод 7, 8).

11 січня 2021 року постановою Генерального прокурора України ОСОБА_18 об`єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №12017040000000531 від 06 березня 2017 року та №42018100000000448 від 11 травня 2018 року під загальним номером 12017040000000531.

27 січня 2021 року у кримінальному провадженні №12017040000000531 до ЄРДР внесені відомості про два кримінальні правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК (епізод 9) та за ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК (епізод 10).

11 червня 2021 року у цьому кримінальному провадженні до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.209КК (епізод 11).

12 липня 2021 року цьому кримінальному провадженні до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК (епізод 12).

28 січня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.209КК, кримінальне провадження №52022000000000026 (епізод 13).

19 серпня 2022 року постановою прокурора САП ОСОБА_10 виділено з матеріалів досудового розслідування за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК; ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК; ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209КК, щодо обставин складання та прийняття посадовими особами ПАТ «КБ «Приватбанк» рішень про нарахування і виплати грошових коштів на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» та подальшої легалізації таких коштів.

У мотивувальній частині вказаної постанови прокурор зазначив, що у ході досудового розслідування кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року перевіряються інші епізоди можливої злочинної діяльності, які не пов`язані з фактичними обставинами, викладеними у вищезгаданих письмових повідомленнях про підозру ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

14 вересня 2022 року постановою прокурора САП ОСОБА_10 об`єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №12017040000000531 від 06 березня 2017 року та №52022000000000026 від 28 січня 2022 року під загальним номером 12017040000000531.

21 серпня 2023 року у цьому кримінальному провадженні до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК (епізод 14).

07 вересня 2023 року у кримінальному провадженні №12017040000000531 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК (епізод 4, 13, 14), щодо обставин підписання ним підроблених документів від імені компанії DROVALE LIMITED та здійснення від імені цієї компанії правочинів з першою чергою юридичних осіб шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших документів із ТОВ «Реватіс», ТОВ «ІК «Бізнес-Інвест», ТОВ «Сонго», необхідних для подальшого перерахування коштів на рахунок ОСОБА_19 .

Постановами Генерального прокурора ОСОБА_18 від 19 квітня 2021 року та від 13 вересня 2021 року строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжувались до 7 місяців (до 22 вересня 2021 року) та до 12 місяців (до 27 лютого 2022 року) відповідно.

Також матеріали провадження містять постанови прокурора про зупинення досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження №12017040000000531 та про відновлення досудового розслідування.

При цьому, за власним розрахунком захисника, з урахуванням зупинень та відновлень досудового розслідування, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні мав бути продовжений на 260 днів, а саме до 14 листопада 2022 року.

Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що при обчисленні строку досудового розслідування у кримінальному провадженню треба враховувати дату повідомлення про підозру особам, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, та обчислювати строки в порядку ч.3 ст.219 КПК, колегія суддів врахувала викладений у постанові ККС ВС від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21 висновок, відповідно до якого чинний КПК не містить імперативної норми, відповідно до якої строки, сплив яких почався після повідомлення про підозру першій особі, мають враховуватися під час прийняття процесуальних рішень стосовно особи, якій повідомлено про підозру після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно першої особи.

При цьому, органом досудового розслідування проводилося розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 з 06 березня 2017 року, проте за іншими фактами, ніж інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 станом на 07 вересня 2023 року.

Так, відомості про кримінальні правопорушення (епізоди), які йому інкримінуються згідно з підозрою від 07 вересня 2023 року, внесені до ЄРДР у наступній послідовності:

за ч.5 ст.191 КК - 11 травня 2018 року (первісно внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні №42018100000000448);

за ч.3 ст.209КК - 28 січня 2022 року (первісно внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні №52022000000000026).

Колегія суддів зауважує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК (ч.1 ст.26 КПК), при цьому кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч.1 ст.22 КПК).

Водночас, на переконання колегії суддів сторона захисту не довела, що обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими 09 вересня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, та обставини, у зв`язку з якими в цьому кримінальному провадженні було повідомлено про підозру інших осіб (щодо виплат грошових коштів на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах»), пов`язані між собою. Тому не можна стверджувати, що у кримінальному провадженні станом на 24 лютого 2022 року за епізодами, що інкриміновані ОСОБА_5, були підозрювані.

Із наведеного вбачається, що станом на 24 лютого 2022 року у жодному з кримінальних проваджень щодо відповідних фактів, у зв`язку з якими ОСОБА_5 інкриміновані зазначені в повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №12017040000000531 дії, за відповідними епізодами підозрюваних не було.

Тому безпідставно стверджувати, що станом на 24 лютого 2022 року у кримінальному провадженні №12017040000000531 щодо відповідних фактів, у зв`язку з якими ОСОБА_5 інкриміновані дії, зазначені в повідомленні про підозру, були наявні підозрювані особи.

Так само, станом на день повідомлення ОСОБА_5 про підозру в рамках кримінального провадження №12017040000000531 не здійснювалось досудове розслідування відносно інших осіб, яким повідомлено про підозру.

Водночас, метою норми ч.8 ст.615 КПК було врегулювати на період дії воєнного стану питання перебігу строку досудового розслідування у «фактових» провадженнях (до повідомлення будь-якій особі про підозру в таких справах), у тому числі щодо воєнних злочинів. Зокрема, відповідні положення ч.8 ст.615 КПК були включені у кодекс, а надалі змінені з тим, щоб не допустити можливі випадки уникнення кримінальної відповідальності особами, щодо яких ставиться питання про вчинення ними кримінальних правопорушень (пояснювальна записка до проекту закону «Про внесення змін до КПК щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану»).

Відповідно до ч.8 ст.615 КПК, що діяла станом на час постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених ч.2 ст.219 цього Кодексу.

Разом з цим, 01 січня 2024 року та станом на момент апеляційного розгляду скарги набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження, також виключено ч.8 ст.615 КПК та ч.2 ст.219 КПК щодо обрахування строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру

Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК).

Відтак положення Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а тому з урахуванням вимог та положень КПК в діючій редакції, викладеному у постанові ККС ВС від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21 висновку та доказів, що містяться у матеріалах провадження, колегія суддів констатує, що органом досудового розслідування 07 вересня 2023 року здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у межах строків досудового розслідування.

Таким чином вимоги та доводи апеляційної скарги щодо постановлення нової ухвали по суті скарги слідчому судді (скасувати підозру) не підлягали б задоволенню навіть у разі скасування судом апеляційної інстанції ухвали слідчого судді у зв`язку із законодавчими змінами порядку визначення строку досудового розслідування, про які зазначено вище.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Порушень інших норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3