Документ № 117095389

Справа № 991/86/24

Провадження 1-кс/991/90/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у період з вересня 2014 року по 27.04.2015 ОСОБА_7 обіймав посаду заступника генерального директора ДК «Укрспецекспорт», та в подальшому дізнався від ОСОБА_8, з яким підтримував близькі дружні відносини, що останній товаришує з ОСОБА_9 .

ОСОБА_7 знав, що ОСОБА_9 є сином ОСОБА_10, який у період з 17.02.2015 до 04.03.2019 займав посаду Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України і мав суттєвий вплив на діяльність підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром» (надалі - ДК «УОП»), зокрема, на прийняття рішень щодо призначення або звільнення керівників таких підприємств. Тому, ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_8 із проханням познайомити його із ОСОБА_9, щоб використати таке знайомство для подальшого кар`єрного зростання та призначення на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт». ОСОБА_8 погодився, та у період часу з вересня 2014 року, але не пізніше 20.01.2016, особисто познайомив ОСОБА_7 із ОСОБА_9 .

З цього часу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримували спілкування незалежно від ОСОБА_8 та домовились про те, що ОСОБА_9 рекомендуватиме ОСОБА_7 як найбільш вдалого кандидата на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт» своєму батьку - ОСОБА_10, а ОСОБА_7 взамін, використовуючи своє службове становище, забезпечить отримання ОСОБА_9 неправомірної вигоди від діяльності ДК «Укрспецекспорт», в тому числі, але не виключно, шляхом укладення від імені ДК «Укрспецекспорт» договорів із підконтрольними ОСОБА_9 юридичними особами на умовах, що дозволили б йому одержати неправомірну вигоду від виконання таких договорів.

Так, 09.02.2016 між ДК «УОП» та ОСОБА_7 укладено контракт № 6к/16, на підставі якого останнього з 10.02.2016 призначено на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт», яку він обіймав до 21.02.2018.

Відповідно до п. 1.1 статуту ДК «Укрспецекспорт» у редакції чинній на період з 04.02.2015 до 11.04.2017 (далі - статут), ДК «Укрспецекспорт» є державним підприємством, заснованим відповідно до постанови КМУ від 14.08.1996 № 944 на державній власності та перебуває в управлінні ДК «УОП».

Частка держави у статутному капіталі ДК «Укрспецекспорт» складає 100 відсотків, а тому це підприємство відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, відповідно до ст. 81, 167 Цивільного кодексу України, є юридичною особою публічного права, та відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України ця юридична особа прирівнюється до державних підприємств.

Відповідно до п. 2.1 статуту компанія створена з метою одержання прибутку шляхом участі у реалізації державної політики у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення та подвійного використання, які підлягають експортному контролю, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, підвищення ефективності використання і розвитку експортного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу та розширення міжнародного співробітництва у військово-технічній сфері.

Враховуючи положення п. 7.2, п. 7.7, п. 9.1 статуту, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді генерального директора ДК «Укрспецекспорт», обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, був службовою особою.

В ході досудового розслідування отримано відомості про те, що 14.03.2016 між ДК «Укрспецекспорт» та ДП «Завод 410 ЦА» укладено договір комісії № USЕ-17.3-23-D/К-16, за умовами якого ДК «Укрспецекспорт», як комісіонер, зобов`язувалася вчинити правочин щодо укладання зовнішньоекономічної угоди в інтересах ДП «Завод 410 ЦА» щодо надання послуг з виконання капітального ремонту двох літаків Ан-26 (без ремонту авіаційних двигунів АІ-24ВТ, з відновленням ресурсних показників та доробкою їх бортового радіоелектронного обладнання). Ціна ремонту складала 5 931 000 доларів США, з яких комісійна плата - 415 700 доларів США (7 відсотків); обсяг витрат, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження - 2 009 830 доларів США; сума коштів, які комісіонер перерахує комітенту за надані послуги - 3 506 000 доларів США. (п.п. 5.2 договору) При цьому, усі кошти із витрат, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження (тобто 2 009 830 доларів США), які залишилися невикористаними після виконання доручення комісіонером, вважалися додатковою комісійною платою останньому. (п. 5.2.2. договору)

На виконання зазначеного договору, 16.03.2016 між ДК «Укрспецекспорт» (підрядник) та Республіканською державною установою «Військова частина 20015» Міністерства оборони Республіки Казахстан (замовник) укладено зовнішньоекономічний контракт № USE 17.3-11-К/КЕ-16 (403-JIТ), за яким підрядник зобов`язувався забезпечити надання замовнику послуг з капітального ремонту двох літаків Ан-26 (без ремонту авіаційних двигунів АІ-24ВТ, з відновленням ресурсних показників та доробкою їх бортового радіоелектронного обладнання). Загальна вартість склала 5 931 000 доларів США, яка не підлягала зміні під час всього строку дії Контракту. (п. 2.2 контракту)

В межах виконання умов контракту та договору комісії ДП «Завод 410 ЦА» (комітент) зобов`язувався придбати власними силами та встановити на літаки бортове радіо електронне обладнання (далі - БРЕО): радіовисотомір РВ-5МД1 (з антеною); електричний висотомір ВЭМ-72ФГ з індикацією у футах; механічний висотомір ВМФ-50 з індикацією у футах; навігаційно-посадочну систему КУРС МП-70; літаковий далекомір СД-75; літаковий відповідач СОМ-64 з ШК ИКАО.

Детектив зазначає, що умови вказаних договору та контрактів, а також детальний хід їх укладення та виконання були достеменно відомі ОСОБА_7 .

У період з 24.05.2016 до 08.06.2016 ДП «Завод 410 ЦА» та ДК «Укрспецекспорт» узгоджено рішення виключити придбання БРЕО з обов`язків ДП «Завод 410 ЦА», зменшити загальну суму коштів, які комісіонер перераховує комітенту за виконаний ремонт літаків (тобто з 3 506 000 доларів США до 2 502 000 доларів США), а обов`язок придбання БРЕО покладено на ДК «Укрспецекспорт» та, відповідно, збільшено обсяг витрат, пов`язаних із реалізацією договору комісії, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження з комітентом, на 1 004 000 доларів США (тобто з 2 009 830 доларів США до 3 013 830 доларів США), за результатами яких підписано додаткову угоду № 1 від 08.06.2016 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16.

Володіючи зазначеною інформацією про вказані вище домовленості, не пізніше 11.07.2016 ОСОБА_7 усвідомив можливість забезпечення надання неправомірної вигоди ОСОБА_9 із використанням свого службового становища, яка полягала в умисному укладенні ДК «Укрспецекспорт» договору про постачання БРЕО із компанією, що підконтрольна ОСОБА_9, за цінами завідомо вищими, аніж ринкова вартість таких товарів.

Детектив стверджує, що ОСОБА_7 розумів, що сума коштів, передбачена для такої закупівлі, суттєво перевищує вартість предмету закупівлі, володів інформацією про можливість придбання таких товарів у інших постачальників, а також усвідомлював, що укладення договору за завищеними цінами призведе до зменшення прибутку ДК «Укрспецекспорт» від виконання договору комісії.

У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 11.07.2016 повідомив ОСОБА_9 про готовність укладення із підконтрольною йому компанією договору про постачання товарів БРЕО за максимально високою ціною, але не більше 800 000 доларів США, щоб надати можливість ОСОБА_9 отримати неправомірну вигоду у розмірі різниці між ринковою ціною товарів та ціною поставлених товарів.

Так, не пізніше 14.07.2016 ОСОБА_9 підшукав та залучив для реалізації злочинного плану ТОВ «АН сервіс», як юридичну особу, що виступатиме офіційним імпортером товарів в Україну та буде постачальником за договором із ДК «Укрспецекспорт», про що повідомив ОСОБА_7 .

Узгоджуючи свої дії, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 організували надходження до ДК «Укрспецекспорт» цінової пропозиції ТОВ «АН сервіс» із цінами та умовами поставки (строк поставки, розмір передоплати, строк оплати), що були очевидно найвигіднішими та попередньо узгодженими між сторонами. Підтримуючи видимість звичайної комерційної діяльності, ОСОБА_7 організував укладення ДК «Укрспецекспорт» додаткового договору від 19.08.2016 № 3 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16 з ДП «Завод 410 ЦА», за яким ДК «Укрспецекспорт» зобов`язувалося придбати висотоміри РВ-5МД1 (з антеною) - 2 од., ВЄМ-72ФГ - 2 од., ВМФ-50 - 2 од. за ціною 14377249,99 грн.

В свою чергу ОСОБА_9 із використанням інших невстановлених осіб організував укладення ТОВ «АН сервіс» із компанією «Asia Capital Overseas Limited» (зареєстрована в Особливому адміністративному районі Китайської Народної Республіки Гонконг) контракту від 25.08.2016 № 25/08-16 та додаткової угоди № 1 від 25.08.2016 до цього контракту про поставку висотомірів РВ-5МД1 (з антеною), ВЭМ-72ФГ, ВМФ-50 за ціною 435 000 доларів США (11 007 905,55 грн за курсом НБУ на дату укладення договору).

Після цього, ОСОБА_7 організував укладення ДК «Укрспецекспорт» договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 з ТОВ «АН сервіс», за яким ТОВ «АН сервіс» зобов`язувалося поставити висотоміри РВ-5МД1 (з антеною), ВЭМ-72ФГ, ВМФ-50 за ціною 14 377 249,99 грн (у тому числі з ПДВ - 2 396 208,33 грн).

У подальшому ОСОБА_7 організував оплату ДК «Укрспецекспорт» 80 відсотків загальної ціни договору № USE-17.3-163-D-16 на рахунок ТОВ «АН сервіс» такими платежами: 31.08.2016 у розмірі 1 501 799,99 грн; 01.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 02.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 05.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 06.09.2016 у розмірі 4 000 000,00 грн.

На виконання домовленості з ОСОБА_9 ТОВ «АН сервіс» 16.09.2016 придбало іноземну валюту у розмірі 335 000 доларів США, які перераховані 20.09.2016 на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited».

Детектив зазначає, що із отриманої передоплати лише частина коштів у розмірі 119 000 доларів США використані для придбання і доставки товарів, а решта у період часу з 20.09.2016 до 22.09.2016 розподілені між іншими невстановленими особами, з яких 86 600 доларів США передано ОСОБА_9 як неправомірну вигоду.

У період часу з 20.09.2016 до 23.01.2017 товар доставлено до ОАЕ, звідки компанією Double Power FZE від імені компанії «Asia Capital Overseas Limited» направлено авіатранспортом до ТОВ «АН сервіс». Під час доставки товару митницею емірату Шарджа ОАЕ 23.01.2017 видано вхідний/вихідний сертифікат, у якому вказано правдиві відомості щодо вартості товару - 90 000 доларів США.

23.01.2017 ОСОБА_9 організував надіслання копії цього документу ОСОБА_7, додатково поінформувавши його про реальну вартість товарів, спосіб та час їх доставки.

Одразу ж після технічного приймання висотомірів 08.02.2017 за вказівкою ОСОБА_7 співробітниками ДК «Укрспецекспорт» здійснено оплату решти загальної ціни договору № USE-17.3-163-D-16 (20 відсотків від загальної вартості) на користь ТОВ «АН сервіс» платежем від 08.02.2017 у розмірі 2 875 450,00 грн.

Після отримання оплати ТОВ «АН сервіс» 09.02.2017 придбано іноземну валюту у розмірі 100 000 доларів США, яку 14.02.2017 перераховано на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited», з яких не раніше 20.02.2017 ОСОБА_9 отримав решту неправомірної вигоди від вчиненого злочину у розмірі 84 465 доларів США.

В ході досудового розслідування установлено, що різниця між вартістю товарів, отриманих ДК «Укрспецекспорт» за договором від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 від ТОВ «АН сервіс», та ринковою вартістю таких товарів складає 12 947 075,99 грн.

Оплата за договором від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 здійснювалася за рахунок коштів, отриманих в межах додаткової угоди від 08.06.2016 № 1 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16, а тому внаслідок укладення договору за завищеними цінами, що відбулося внаслідок умисних дій ОСОБА_7, який зловживав службовим становищем та діяв за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9, призвело до недоотримання ДК «Укрспецекспорт» комісійної плати у розмірі 12 947 075,99 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Детектив зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням також встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Детектив посилається на те, що наразі є неможливим запобігання ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Разом з цим, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 14.02.2022 разом із родиною покинув територію України та не повертався. Відповідно до заяв захисників останній перебуває на території Республіки Австрія та не бажає повертатися до України.

Тому, у зв`язку з невстановленням місця перебування ОСОБА_7, 31.10.2023 постановою детектива його оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання про обрання запобіжного заходу підтримав, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надавав додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.

Захисники підозрюваного ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання. Зазначили, що подане клопотання є аналогічним попередньому, яке вже розглядалось слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, та у задоволенні якого було відмовлено, та встановлено, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру поза межами строків досудового розслідування. На їх думку, звернення до слідчого судді з аналогічним клопотанням свідчить про упередженість сторони обвинувачення відносно підозрюваного ОСОБА_7 . Також захисники посилалися на те, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні № 42016110350000102 10.03.2020 об`єднано з матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженні № 42016060360000121, у якому не розслідувалося жодне кримінальне правопорушення. Окрім цього, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 після об`єднання продовжувався не слідчим суддею, а прокурором. Також, захисники зазначили, що матеріали справи не містять достатніх доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_7, зокрема первинні документи не містять підпис ОСОБА_7, відсутні відомості щодо надання останнім вказівок будь-яким особам щодо укладання та виконання договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16. У матеріалах кримінального провадження відсутнє першоджерело листування ОСОБА_8 з ОСОБА_9, яку журналіст Бігус використовував у своєму розслідуванні. Допит журналіста ОСОБА_11 не проведено. ОСОБА_7 був допитаний у 2019 році і щодо цих обставин ним наданні показання. Показання ОСОБА_8 не можуть братись до уваги, оскільки він є зацікавленою особою, так як з ним укладено угоду про визнання винуватості. У кримінальному провадженні не підтверджено завдання ДК «Укрспецекспорту» шкоди. ОСОБА_7 не переховується від органів досудового розслідування, його безпідставно оголошено у міжнародний розшук, оскільки стороні обвинувачення відомо місце перебування ОСОБА_7, також він не має намірів перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_12 викликаний у судове засідання у порядку ст. 297-5 КПК України, у судове засідання не прибув, надіслав до суду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з власних засобів, посилаючись на те, що самостійно виховує неповнолітнього сина, тому прибути на судовий розгляд не може. Також зазначив, що наявність в Україні воєнного стану, активних бойових дій та регулярних ракетних обстрілів, викликають побоювання за життя та здоров`я, що також є причиною неприбуття на виклик суду.

У судовому засіданні поставлене на обговорення це клопотання, у зв`язку з чим, для з`ясування думки ОСОБА_7, секретарем судового засідання забезпечено підключення підозрюваного в режимі відеоконференції з власних засобів. Так, ОСОБА_7 повідомив, що прибувати в Україну не планує. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 самостійно виховує дитину, матеріали справи не містять. З`ясувавши думки інших учасників кримінального провадження щодо клопотання ОСОБА_7, слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України відмовив у задоволенні клопотання, визнавши недостатніми, зазначені у клопотанні підстави для надання дозволу для участі у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.

Щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у межах цього кримінального провадження.

У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 209 КК України.

Встановлено, що у межах цього кримінального провадження 06.10.2023 старший детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13, за погодженням із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, склав повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_9, використанні свого службового становища генерального директора Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди у розмірі 12947075,99 грн (т. 4 а.с. 188-195).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Також встановлено, що відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_7 14.02.2022 виїхав з України та відтоді не повертався, що підтверджується протоколом огляду від 06.10.2023 (т. 4 а.с. 222-224).

Встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відомостями декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, та інформації про особу з Державної міграційної служби (т. 4 а.с. 197, 172-178).

Також встановлено, що ОСОБА_7 отримував доходи у період з 2019 до 2023 від ТОВ «Оборонні технології», що підтверджується матеріалами справи (т. 4 а.с. 159-165).

Отже, досліджені у судовому засіданні матеріали свідчать про те, що органу досудового розслідування станом на 06.10.2023 не було відомо про інше фактичне місце проживання ОСОБА_7 за межами України, яке б підтверджувалось належними та достатніми доказами.

Так, у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_7 за місцем проживання, повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного 06.10.2023 засобами поштового зв`язку направлені ОСОБА_7 за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2 ; та для передачі йому житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання - ОСББ «Смарагдовий»; за місцем роботи - ТОВ «Оборонні технології», що підтверджується поштовими описами цінного листа з вкладеннями, накладними АТ «Укрпошта», відміткою про отримання (т. 4 а.с. 198-221, 225-228, 230).

Крім того, як додатковий захід, здійснено направлення скан-копії повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки на електронну поштову скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначена ОСОБА_7 у декларації (т. 4 а.с. 229).

Отже, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. Направлення за допомогою електронної пошти, є додатковим заходом, яке не підміняє собою визначені Кримінальним процесуальним кодексом України вимоги, а лише доповнюють їх.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 06.10.2023, отже останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Щодо доводів захисників про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя зазначає, що за результатом розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_14 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надано детальну, з урахуванням всіх наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінку перебігу строку досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016, що підтверджується копією ухвали від 14.12.2023 у справі № 991/10061/23 (т. 3 а.с. 198-223).

Посилання сторони захисту, що станом на 10.03.2020, тобто дату об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016, не здійснювалось досудове розслідування щодо жодного кримінального правопорушення суперечить матеріалам справи. Так, зі змісту постанови прокурора від 10.03.2020 встановлено, що станом на дату об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016060360000121 з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102, в останньому здійснювалось досудове розслідування за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_15 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КПК України (т. 3 а.с. 157-158).

Інших доводів та доказів, які б спростовували попередні висновки слідчого судді, матеріали справи не містять.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження причетності ОСОБА_7 до вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, детектив надав матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії: контракту № USE-17.3-11-K\KE-16(403-ЛТ) від 16.03.2016; договору комісії № USE-17.3-23-D\K-16 від 14.03.2016 з додатковою угодою № 1 від 08.06.2016; листів від 24.05.2016 № 57-1406, від 03.06.2016 № 57-1506, від 25.08.2016 № USE-17.3-9764; додаткового договору від 19.08.2016 № 3 до договору комісії № USE-17.3-23-D\K-16 від 14.03.2016; цінових пропозицій; службової записки від 17.08.2016 № 17.1\1296; протоколу № 72 від 18.08.2016; договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16, звіту про його укладання; акти здачі-приймання виробів для проведення технічного приймання від 26.01.2017, від 30.01.2017, від 08.02.2017; актів наданих послуг для ремонту від 30.03.2017; платіжних доручень від 31.08.2016 № 24, від 01.09.2016 № 3139, від 02.09.2016 № 3141, від 05.09.2016 № 3160, від 06.09.2016 № 3172, від 20.09.2016 № 20 від 08.02.2017 № 420, від 14.02.2017 № 21; контракту від 25.08.2016 № 25\08-16, з додатковою угодою № 1; форми МД-2, МД-3; заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 16.09.2016 № 7, від 09.02.2017 № 10; відповіді на запит від компетентних органів Об`єднаних Арабських Еміратів; висновків експертів від 21.04.2022 № 32101\21\-56\32102\21-52 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи військового майна, техніки та озброєння, від 26.08.2022 № 14038\14039\22-71 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, від 09.02.2022 № 24298/19-35/2919-2940/22-35 за результатами проведення судової телекомунікаційної експертизи, від 17.06.2022 № 15259/20-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи; протоколів допиту свідка ОСОБА_8 від 23.08.2023, від 28.08.2023, від 01.09.2023, від 04.09.2023; статуту ДК Укреспецекспорт»; протоколу огляду публікації Бігус.інфо від 19.03.2019; протоколів огляду від 14.07.2020, від 03.05.2019; наказу від 21.12.2015 № 513 про добір кандидатів на посаду Генерального директора Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»; витягу з протоколу № 4 від 20.01.2016 засідання Робочої групи з призначення керівників підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром»; наказу № 31-к від 09.02.2016; указів Президента України від 21.02.2018 № 38/2018, від 30.08.2019 № 640/2019; відомості з телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; протоколу огляду від 28.06.2023 та інші матеріали.

Отже, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри зводились до оцінки доказів, зібраних та наданих до клопотання стороною обвинувачення.

Так, захисники зазначали, що матеріали справи не містять доказів щодо правомірності отримання журналістом Бігусом листування ОСОБА_8, а отже наявна в ньому інформація не може враховуватись слідчим суддею.

Такі доводи сторони захисту слідчим суддею вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять протокол огляду від 14.07.2020, який складений за результатом огляду флеш-накопичувача, наданого добровільно ОСОБА_16, а також протокол огляд від 28.06.2023, який складений за результатом огляду вмісту флеш-накопичувача, наданого ОСОБА_16 . Наявні у них листування містять ознаки ідентичності (т. 3 а.с. 154-156, т. 4 а.с. 323-332).

Також, до клопотання надано копії протоколів допиту ОСОБА_8, під час яких свідку надавалися для огляду додатки до протоколу огляду від 28.06.2023, у яких міститься листування ОСОБА_17 з іншими особами у період 2016-2017 років. Свідком надані показання щодо змісту цього листування та обставин, за яких воно виникло. Слідчий суддя враховує, що одним із учасників листування був сам свідок ОСОБА_8 . А також те, що ОСОБА_8, надаючи показання як свідок, був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань.

Доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_8 наданні під впливом укладання угоди про визнання винуватості, тому не повинні враховуватися при прийнятті рішення, слідчий суддя оцінює критично.

Звертаю увагу, що відомості, які містяться у листуванні, узгоджуються зі змістом інших матеріалів справи, зокрема, матеріалами, що підтверджують факт укладення правочинів ДК «Укрспецекспорт», ТОВ «АН сервіс», та компанією «Asia Capital Overseas Limited» щодо постачання БРЕО; відомостями про рух коштів, на виконання цих правочинів; відомостями з телефону ОСОБА_9, зокрема відновлених записів у нотатках, серед яких «АНС 46500» (т. 4 а.с.124-135).

Тобто, копія листування, надана ОСОБА_18, не є єдиним доказом у кримінальному провадженні, за оцінкою якого слідчий суддя приймає рішення.

Лист тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України від 25.04.2019 № 182/2019, у якому зазначено, що переписка між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка наявна у журналістському розслідуванні Бігус.інфо, не відповідає дійсності, не спростовує встановленні слідчим суддею обставини, оскільки цей лист не містить опису: у чому саме полягають такі невідповідності.

Надані стороною обвинувачення і досліджені у судовому засіданні докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, зокрема подію злочину, осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, чи яким можуть буди відомі обставини його вчинення та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України. Ці докази містять у собі дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, слідчим суддею не встановлено.

Обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, є предметом перевірки саме під час досудового розслідування і наразі є достатні підстави для висновку про можливість вчинення злочину за описаних у повідомленні про підозру обставин. На даній стадії досудового розслідування не є необхідним щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб`єктивна сторона, суб`єкт, об`єктивна сторона, об`єкт), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 06.10.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Однак надані стороною захисту докази не спростовують висновки про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 на такому рівні, який є достатнім для обрання запобіжного заходу стосовно нього.

Щодо наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 детектив у клопотанні послався на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин.

Водночас, слідчий суддя враховує, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також його досвід перетину державного кордону України.

Також те, що відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 разом із родиною покинув територію України, та відтоді не повертався (т. 4 а.с. 222-224). Вказане свідчить про відсутність стійких соціальних зав`язків підозрюваного із місцем проживання в Україні. Слідчий суддя враховує наявні у матеріалах клопотання відомості щодо майнового стану підозрюваного та його родини, який дає можливість тривалий час проживати за межами території України.

Не залишається поза увагою слідчого судді відповідь ОСОБА_7, надана ним на запитання слідчого судді під час розгляду клопотання про дозвіл на його участь у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо наявності у нього можливості та бажання приїзду в Україну для участі в судовому засіданні.

Також слідчим суддею враховується, що ОСОБА_7 неодноразово викликався до органу досудового розслідування для участі у відповідних слідчих (розшукових) діях, однак на жоден виклик не прибув (т. 4 а.с. 231-257).

Вказані обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність цього ризику детектив у клопотанні обґрунтовує тим, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 підозрюваними за участі інших осіб неодноразово вживалися заходи щодо збирання інформації про слідчі та процесуальні дії, які проводили детективи Національного бюро.

Так, ОСОБА_7, користуючись своїм службовим становищем, відслідковував дії детективів Національного бюро у іншому кримінальному провадженні, інформував про це батька ОСОБА_9 - ОСОБА_10, отримував з невстановлених джерел та надавав ОСОБА_10 процесуальні документи Національного бюро (т. 4 а.с. 27-113).

Отже, враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя вважає доведеною наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може вживати заходи для подальшого перешкоджання кримінальному провадженню.

Щодо оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як встановлено вище ОСОБА_7 14.02.2022 виїхав за межі України та відтоді не повертався. (т. 4 а.с. 222-224)

ОСОБА_7 викликався до органу досудового розслідування для допиту як підозрюваного на 16.10.2023, 18.10.2023, 20.10.2023, шляхом надіслання повісток на адресу за його місцем проживання в Україні, за місцем роботи, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання. Також, повістки про виклик для допиту як підозрюваного додатково опубліковувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та у газеті Урядовий кур`єр, що підтверджується матеріалами справи. (т. 4 а.с. 231-257).

Встановлено, що ОСОБА_7 на виклики не прибув, натомість його захисником ОСОБА_4 подано до Національного бюро 10.10.2023 клопотання, у якому повідомлено, що ОСОБА_7 перебуває в Республіці Австрія за адресою: Bellariastrasse 10, Top 9, Vienna 1010. ( т. 4 а.с. 258-260)

Разом з тим довідка про реєстрацію за місцем проживання та посвідка на проживання, згідно якої ОСОБА_7 надано дозвіл на перебування у Республіці Австрія, не є достатніми для підтвердження фактичного постійного проживання ОСОБА_7 за кордоном саме за цією адресою. Окрім цього слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7, заповнюючи 13.09.2023 заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, зазначив окрім іншого адресу проживання (реєстрації) в Україні, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання захисників на те, що Міністерством закордонних справ України надані невірні відомості щодо перебування ОСОБА_7 на консульському обліку станом на 11.10.2023, слідчий суддя оцінює критично, оскільки надана стороною захисту копія заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру стосовно ОСОБА_7, адресованої 13.09.2023 посольству України в Республіці Австрія, не містить відмітки про отримання адресатом.

Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваного ОСОБА_7, тому підозрюваний належним чином повідомлений про виклик до Національного бюро. Також, враховуючи вчинені органом досудового розслідування заходи для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, наявні підстави для висновку, що він обізнаний про наявність кримінального провадження стосовно нього.

Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_13 від 31.10.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук, у зв`язку із неможливістю встановити його місце перебування, та неприбуттям останнього на неодноразові виклики детектива у період з 16.10.2023 по 20.10.2023 без поважних причин, будучи належним чином повідомленим (т. 4 а.с. 274-276).

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Тобто, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, вчинення яких інкримінується ОСОБА_7, доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 177, 193, 196, 281, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання.

Обрати підозрюваному ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_7 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1