- Головуючий суддя (ВАКС) : Воронько В.Д.
Справа № 991/9195/23
Провадження 1-кп/991/113/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_8, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, та захисника ОСОБА_7, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019000000002238 від 22.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №42019000000002238 від 22.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України.
Від захисника ОСОБА_8, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, 08.01.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення прокурору обвинувального акта як такого, що не відповідає вимогам КПК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що на підставі даного обвинувального акта неможливо призначити судовий розгляд, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема не містить належним чином сформульованого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення. Так, захисник зауважує, що в обвинувальному акті відсутній конкретний час вчинення кримінального правопорушення, який зазначено у формі припущення, подекуди вказуються різні дати, а суб`єктивні ознаки (умисел, мотиви, мета) не ґрунтуються на матеріалах справи та є припущенням сторони обвинувачення. Вищенаведені доводи у їх сукупності, на переконання захисника, дають підстави вважати, що зазначені недоліки є істотними, оскільки обов`язок доказування події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення); винуватості обвинуваченого, форми вини; мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення покладено саме на слідчого, прокурора. Таким чином, без усунення зазначених недоліків справа не може бути призначена до судового розгляду, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлене захисником клопотання та просили повернути обвинувальний акт прокурору з наведених у клопотанні підстав. Додатково захисник наголосив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, натомість у тексті обвинувального акта зазначається три дати виникнення злочинного умислу - березень 2010 року, травень 2010 року і листопад 2010 року, що свідчить про суперечності та неконкретність сформульованого обвинувачення.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_7, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, заявлено клопотання про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002238 від 22.10.2019 прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що в обвинувальному акті невірно зазначені відомості щодо громадянства ОСОБА_10, що свідчить про істотні недоліки такого обвинувального акта, які перешкоджають його призначенню до судового розгляду. Так, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_10 є громадянином Російської Федерації, проте відомостей для такого твердження, а саме оперативної інформації Служби безпеки України та протоколу огляду детективом ОСОБА_11 від 23.03.2023 веб-ресурсів мережі «Інтернет» - сервісу з перевірки недійсних паспортів громадян Російської Федерації, недостатньо. Захисник зазначає, що оперативна інформація не є документом, що підтверджує набуття громадянином України громадянства іншої держави, а інформація в протоколі огляду щодо належності паспорта з зазначеними у протоколі серією та номером саме ОСОБА_10 відсутня, оскільки оглянутий сервіс не має функції ідентифікації (належності) паспорта конкретній особі.
Захисник повідомила, що сам ОСОБА_10 заперечує наявність у нього відповідного громадянства та вчинення ним будь-яких дій, направлених на його отримання, що підтверджується копією відповіді Управління з питань міграції Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації від 14.03.2023.
На підставі зазначеного, захисник ОСОБА_7 просить повернути обвинувальний акт прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Прокурор ОСОБА_5 висловив позицію щодо можливості призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначивши, що незгода зі змістом обвинувального акта не є підставою для його повернення прокурору. Також зауважив, що фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень викладено детально із зазначенням адрес та точних дат, проте стороні обвинувачення не вдалося встановити конкретні дати виникнення умислу на вчинення злочинів та досягнення домовленостей між співучасниками, саме тому в тексті обвинувального акта вони зазначені як «березень 2010 року», «листопад 2010 року» тощо. Крім того, прокурор зауважив, що в обвинувальному акті вказано громадянство ОСОБА_10, що свідчить про відповідність такого обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України. Водночас у суду відсутня можливість досліджувати конкретні обставини та відомості на стадії підготовчого судового засідання через відсутність матеріалів кримінального провадження. За наведеного, просив відмовити в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта.
Представник потерпілого ОСОБА_9 повідомив про відсутність будь-яких доповнень/заяв/думок щодо заявлених захисниками клопотань про повернення обвинувального акта прокурору.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотань захисників, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст.291 КПК України, згідно з якою обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.
У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Оскільки п.3 ч.3 ст.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.
Проаналізувавши викладені у клопотаннях захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 недоліки обвинувального акта, суд приходить до наступних висновків.
Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам процесуального закону, оскільки містить відомості, що передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_10 та ОСОБА_6, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень слідчого/прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.
Щодо посилання захисника ОСОБА_8 на відсутність в обвинувальному акті часу вчинення кримінального правопорушення прокурор ОСОБА_5 зауважив, що текст обвинувального акта містить точні дати вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень. Водночас стороні обвинувачення не вдалося встановити більш конкретні відомості щодо моменту виникнення умислу на вчинення злочинів та досягнення домовленостей між співучасниками, у зв`язку з чим такі відомості зазначено у вигляді певних часових проміжків - березень 2010 року, друга половина травня 2010 року, листопад 2010 року тощо.
Поряд з цим, захисник вказує на неможливість вчинення кримінальних правопорушень у три різні дати - березень 2010 року, травень 2010 року і листопад 2010 року, як зазначено в обвинувальному акті, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення.
Також захисник наголошує на тому, що ознаки, які утворюють суб`єктивну сторону кримінальних правопорушень (форма вини у вигляді умислу, мотив та мета) не ґрунтуються на зібраних матеріалах кримінального провадження та є виключно припущенням сторони обвинувачення.
Щодо викладених доводів колегія суддів зауважує, що використання в тексті обвинувального акта формулювань часу вчинення кримінального правопорушення/виникнення злочинного умислу у вигляді посилання на конкретний місяць (березень, травень, листопад тощо) конкретного року не суперечить положенням КПК України та досить чітко формує уявлення про певний часовий проміжок, у який було досягнуто домовленості між співучасниками, вчинено кримінальне правопорушення та інше, і при цьому жодним чином не свідчить про формулювання обвинувачення не в повному обсязі.
Водночас перевірка викладених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_6, у тому числі часу їх вчинення, а також суб`єктивних ознак складу кримінальних правопорушень (форми вини, мотиву та мети) здійснюється виключно в ході судового розгляду під час дослідження та оцінки сукупності зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Щодо доводів захисника ОСОБА_7 про недостовірність зазначених відомостей щодо громадянства ОСОБА_10, що, на переконання захисника, свідчить про істотні недоліки такого обвинувального акта, які перешкоджають можливості його призначення до судового розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Із поданого до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні №42019000000002238 від 22.10.2019 вбачається, що він містить повні анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_10, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце реєстрації, останнє відоме стороні обвинувачення місце проживання, громадянство, достовірність же зазначених відомостей не може бути перевірена на стадії підготовчого судового засідання. Водночас відомості щодо громадянства обвинуваченого ОСОБА_10 не перешкоджають його виклику в судові засідання та можуть бути уточнені в ході судового розгляду. Тож викладені у клопотанні доводи, на які посилається захисник ОСОБА_7 як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору, не ґрунтуються на нормах процесуального закону.
Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні в достатній мірі інформує обвинувачених про обставини та характер інкримінованих їм кримінальних правопорушень та забезпечує можливість реалізації права на захист, у тому числі й доведення перед судом відсутності у діях обвинувачених ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Сторона захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинувачених та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.
Водночас нормами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч.2 ст.337, ст.ст.338-340 КПК України).
Окрім того, ч.3 ст.337 КПК України передбачено право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору з описаних вище підстав, на які посилається сторона захисту, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінено як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотань відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3