- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 626/1948/17
Провадження 1-кп/991/69/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, подане у кримінальному провадженні № 42017000000001569 від 19 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42017000000001569 від 19 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (далі - Кримінальне провадження).
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, у якому просить:
-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року (справа №760/17388/17) на грошові кошти в сумі 600,00 (шістсот) доларів США: шість банкнот номіналом 100 (сто) доларів США з наступними серіями та номерами банкнот НЕ20400123D, KK79613285b, HE30829458F, AA91098681A, KD92105659A, KB98999636K, які вилучені в ході обшуку службового кабінету судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1;
-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року (справа №760/17563/17) на грошові кошти в сумі 200,00 (двісті) доларів США, які вилучені в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6 (далі - Клопотання).
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 . Клопотання підтримав, просив задовольнити. Клопотання мотивував тим, що арешт накладено необґрунтовано з огляду на те, що (1) вилучені грошові кошти у загальному розмірі 800 доларів США є особистими коштами ОСОБА_6, вони не є предметом неправомірної вигоди, оскільки за версією сторони обвинувачення передача неправомірної вигоди ОСОБА_6 здійснювалася у гривні (25.05.2017 - в сумі 3000 грн., 31.08.2017 - в сумі 5000 грн.), а отже вилучені грошові кошти не є доказами у справі, (2) грошові кошти є тимчасово вилученим в ході обшуку майном, арешт на них накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, однак, положеннями КПК України не передбачено можливості проведення обшуку з метою відшукання та вилучення майна задля забезпечення його конфіскації як виду покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти доводів Клопотання, просив у задоволенні Клопотання відмовити з огляду на його необґрунтованість. Зазначив, що у Клопотанні адвокат посилається не на необґрунтованість арешту, а на незаконність вилучення грошових коштів у ході обшуку. Вказав, що арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. А не з метою забезпечення збереження тимчасово вилученого майна як доказу вчинення кримінального правопорушення. Зазначив, що повернення грошових коштів суперечить положенням КПК України та завданням кримінального провадження.
Дослідивши Клопотання, заслухавши думку учасників Кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України (Розділ ІІ) заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право суду на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед судом їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту суд з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту Клопотання вбачається, що захисником порушується питання про скасування арешту з огляду на його необґрунтованість.
У Кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року (справа №760/17388/17) накладено арешт, зокрема, на грошові кошти в сумі 600,00 (шістсот) доларів США: шість банкнот номіналом 100 (сто) доларів США з наступними серіями та номерами банкнот НЕ20400123D, KK79613285b, HE30829458F, AA91098681A, KD92105659A, KB98999636K, які вилучені в ході обшуку службового кабінету судді Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року (справа №760/17563/17) накладено арешт, зокрема, на грошові кошти в сумі 200,00 (двісті) доларів США, які вилучені в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6 .
Загалом на підставі вказаних судових рішень було накладено арешт на 800 доларів США (далі - Грошові кошти), власником (володільцем) яких є ОСОБА_6 .
Зі змісту Ухвал вбачається, що під час вирішення питання про арешт Грошових коштів слідчим суддею було встановлено, що в рамках Кримінального провадження ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а тому у слідчого судді існували достатні підстави вважати, що у подальшому суд відповідно до КК України може призначити ОСОБА_6 покарання у виді конфіскації майна.
Метою арешту Грошових коштів є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні питання про арешт Грошових коштів слідчий суддя дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (володільця) Грошових коштів.
Обґрунтованість накладеного арешту на Грошові кошти на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року та ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року перевірялася Апеляційним судом міста Києва (ухвала від 10.10.2017 та ухвала від 24.11.2017 відповідно), за результатом чого колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на Грошові кошти з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання.
Стороною захисту не наведено таких доводів та не надано доказів на підтвердження того, що арешт накладено необґрунтовано.
Більш того, доводи захисника щодо неправомірності накладеного арешту фактично зводяться до незаконності вилучення Грошових коштів під час проведення обшуку.
Разом з тим, як вбачається зі змісту Ухвал, обшук, у ході якого вилучено Грошові кошти, на які у подальшому накладено арешт, проведено на підставі відповідного судового рішення, яким надано дозвіл на проведення обшуку. На даний час відсутні підстави вважати, що зазначений обшук проведено з порушенням процесуального закону. Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Таким чином, тимчасове, до накладання арешту, вилучення Грошових коштів під час проведення обшуку відноситься до повноважень слідчого, прокурора.
Доводи захисника щодо відсутності підстав вважати, що Грошові кошти є предметом неправомірної вигоди, а отже такі кошти на думку сторони захисту не є доказами у Кримінальному провадженні, судом відхиляються з огляду на те, що арешт на Грошові кошти накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а не з метою забезпечення збереження речового доказу, а за такого відповідність чи не відповідність Грошових коштів критеріям речового доказу не мають значення при вирішенні питання щодо обґрунтованості арешту.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що арешт на Грошові кошти накладено обґрунтовано, вказані в Ухвалах підстава, мета та необхідність такого арешту відповідає положенням чинного законодавства, що захисником не спростовано.
У Кримінальному провадженні, в рамках якого на підставі Ухвал накладено арешт на Грошові кошти, на даний час здійснюється судовий розгляд Обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Таким чином, наразі є підстави вважати, що у випадку ухвалення судом обвинувального вироку у Кримінальному провадженні та визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, судом може бути прийнято рішення про конфіскацію Грошових коштів у власність держави як додаткове покарання.
На даний час остаточне рішення за результатами розгляду Обвинувального акта судом не прийняте, а отже, з огляду на мету накладення арешту, з урахуванням положень ч.4 ст. 174 КПК України, скасування арешту Грошових коштів є передчасним.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що арешт на Грошові кошти накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути застосовано до ОСОБА_6 у випадку визнання судом останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з урахуванням того, що Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 перебуває на розгляді у суді, остаточне рішення за результатами розгляду Обвинувального акта судом не прийняте, суд дійшов до висновку, що потреба у подальшому застосуванні арешту Грошових коштів не відпала, а з огляду на обґрунтованість накладеного арешту, підстави для його скасування наразі відсутні.
Таким чином, у задоволенні Клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 315, 369-372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3