- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/847/24
Провадження № 1-кп/991/7/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву захисника про відвід прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Захисник ОСОБА_7 22.02.2024 у підготовчій частині підготовчого судового засідання заявив відвід прокурору ОСОБА_5 від участі в розгляді цієї судової справи, посилаючись на наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Відвід обґрунтовує тим, що прокурор ОСОБА_5 03.07.2017, майже через 6 років після закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6, виніс незаконну постанову про скасування постанови слідчого від 11.08.2011, якою кримінальне провадження в його частині було закрите. Проте жодних законних процесуальних підстав для скасування зазначеної постанови прокурор відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 не мав. Зазначене викликає обґрунтовані сумніви щодо упередженості прокурора ОСОБА_5 . На підтвердження своїх доводів захисник до заяви про відвід додав копії згаданих постанов слідчого і прокурора. Також, на його думку, прокурор під час досудового розслідування не забезпечував проведення об`єктивного і повного розслідування обставин кримінального правопорушення, належного проведення почеркознавчих експертиз, вводив в оману свідків шляхом повідомлення неправдивих відомостей про те, в яких кримінальних правопорушеннях підозрювався ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлений його захисником відвід прокурору.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявленого відводу, вважаючи, що захисник не навів передбачених ст. 77 КПК України підстав для відводу прокурора.
Мотиви та висновки суду
Прокурор підлягає відводу за наявності підстав, перелік яких визначений ст. 77 КПК України. Так, п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України передбачає, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
За приписами ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 77 цього Кодексу, прокурор зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Водночас ч. 5 ст. 80 КПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
Частиною 1 ст. 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується функція державного обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Одночасно з цим згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є важливими для досягнення завдань кримінального провадження, оскільки він відповідно до ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати права і свободи особи. Вимога неупередженого досудового розслідування означає, що органи досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурора зобов`язані об`єктивно, неупереджено, без необґрунтованої підозри та обвинувального ухилу встановити за допомогою доказів, зібраних у визначеній процесуальній формі, всі обставини кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.
Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи.
Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання ним своїх конституційних функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України, та виконання повноважень на досудовому розслідуванні, під час судового провадження (ст. 36 КПК України), для здійснення завдань кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, забезпечення законності згідно зі ст. 9 КПК України.
Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність терміну «упередженість», що вказує на оціночний характер цього поняття і необхідність аналізу обставин в кожному конкретному випадку.
Суть доводів захисника ОСОБА_7 щодо упередженості прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні зводиться до неправомірності прийнятих процесуальних рішень у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, порушення порядку виконання процесуальних дій.
Отже, суд має встановити, чи рішення та дії прокурора ОСОБА_5 під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні містять ознаки того, що вони здійснювалися з очевидно обвинувальним ухилом, упереджено.
Розглядаючи наведені захисником підстави для відводу, суд бере до уваги два критерії упередженості - суб`єктивний та об`єктивний. Суб`єктивний критерій має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності, упередження, зацікавленості. Об`єктивний критерій визначається достатніми гарантіями для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість прокурора, що може бути перевірена.
Захисник ОСОБА_7 послався на те, що, на його думку, прокурор ОСОБА_5 виніс незаконну, безпідставну постанову від 03.07.2017, якою скасував постанову старшого слідчого 2 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_8 від 23.08.2011 про закриття кримінальної справи в її частині щодо ОСОБА_6 . Вказана постанова прокурора не підлягала оскарженню під час досудового розслідування і скарга на неї, згідно з ч. 2 ст. 303 КПК України, може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження в суді. Постановою слідчого від 23.08.2011, яка скасована, кримінальну справу №624 в її частині за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, було закрито за недоведеністю участі ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (1960 року).
Норма ч. 1 ст. 36 КПК України наділяє прокурора самостійністю в його процесуальній діяльності, у ст. 94 КПК України прокурор згадується як суб`єкт, що оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих (п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК України). Засада публічності кримінального провадження, згідно зі ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор зобов`язаний в межах своєї компетенції, зокрема, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Отже, прийняття прокурором ОСОБА_5 процесуального рішення (наразі суд не надає оцінку законності та обґрунтованості відповідної постанови), яке передбачене нормами Кримінального процесуального кодексу, в межах певного кримінального провадження на виконання своїх повноважень та з метою встановлення всіх осіб, які його вчинили, на переконання суду, не є обставиною, яка викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості цього прокурора.
З приводу інших дій, які, за твердженням захисника, прокурор ОСОБА_5 вчинив під час досудового розслідування і які мали необ`єктивний характер щодо ОСОБА_6, були вчинені без дотримання вимог КПК України щодо порядку проведення слідчих дій, сторона захисту у підготовчому судовому засіданні не надала матеріалів, які б це підтверджували.
Проте суд зауважує, що можливі істотні порушення прав обвинуваченого з боку прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження, про які заявляє захисник, можуть мати негативні наслідки для сторони обвинувачення як за результатами підготовчого судового засідання, так і за результатами судового розгляду, зокрема, у вигляді закриття кримінального провадження, визнання доказів недопустимими, ухвалення виправдувального вироку тощо.
На підставі наведеного вище, аналізуючи усі аргументи сторони захисту в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в рішенні та діях прокурора ОСОБА_5 упередженості як за суб`єктивним, так і за об`єктивним критеріями. Захисник також не довів, що прокурор має будь-яку особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження, окрім як виконання функцій, покладених на нього кримінальним процесуальним законом.
У зв`язку з цим заява захисника про відвід прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 77, 80, 81, 314, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву захисника ОСОБА_7 про відвід прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3