Документ № 117426558

справа № 991/5479/22

провадження № 11-кп/991/37/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі обвинуваченої ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р. ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 366-3 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, зазначені в п. 1, п. п. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на один рік. Також роз`яснено ОСОБА_6, що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені ч. 5 ст. 53 КК України. Цим же вироком визначено, що строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, зазначені в п. 1, п.п. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, обчислюється з моменту набрання вироком законної сили (т. 5 а.с. 154-178).

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винуватою в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), вчиненому за таких обставин.

ОСОБА_6, перебуваючи на посаді судді Київського окружного адміністративного суду, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII зобов`язана щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності та порушуючи вимоги Закону № 1700-VII, у період з 01 січня 2021 року до 00 год. 00 хв. 01 квітня 2021 року ОСОБА_6 умисно не подала у встановленому законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік. Замість цього, 22.03.2021 року засобами поштового зв`язку надіслала до НАЗК декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2020 рік, заповнену в паперовій формі, яка не передбачена Законом № 1700-VII. Листом НАЗК від 31.03.2021 р. вказана декларація повернута ОСОБА_6 як така, що подана не у спосіб, установлений законом.

27.09.2021 року ОСОБА_6 під розписку отримала повідомлення НАЗК від 12.05.2021 р. про факт неподання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом № 1700-VII, за 2020 рік, у відповідь на яке лише поінформувала НАЗК про її звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до НАЗК про встановлення юридичного факту подання нею декларації за 2020 рік у паперовій формі.

Наведені дії ОСОБА_6 кваліфіковано судом першої інстанції за ст. 366-3 КК України (у редакції Закону № 1074-ІХ від 04.12.2020 р.), як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Не погодившись з вказаним вироком, 10.02.2023 року обвинуваченою подано апеляційну скаргу (т. 5 а.с. 198-207).

За результатами апеляційного розгляду, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2023 р. у складі суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задоволено, вирок Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р. скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 366-3 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що оскільки ОСОБА_6 є віруючою людиною, яка через свої релігійні переконання відмовилася від обробки персональних даних, та у строк, визначений Законом України «Про запобігання корупції», як суб`єкт декларування надіслала до НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік у паперовій формі, у її діянні відсутній прямий умисел на неподання декларації за 2020 рік. Натомість, примусове виконання нею обов`язку подачі декларації в електронній формі, за відсутності врегульованого питання на законодавчому рівні щодо альтернативи права вибору подачі такої декларації як віруючої людини, не відповідає легітимній меті та буде порушенням її прав і свобод, закріплених у Конституції України та у ст. 9 Конвенції. З у рахуванням таких висновків, колегією суддів встановлено відсутність в діянні ОСОБА_6 прямого умислу, а відтак, складу інкримінованого їй кримінального правопорушення (т. 5 а.с. 235-237).

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 р. за касаційною скаргою прокурора ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2023 р. скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому, судом касаційної інстанції зроблено правовий висновок щодо застосування положень ст. 366-3 КК України, зокрема, про те, що подання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», у паперовій формі, з огляду на релігійні переконання та мотиви, а не в електронному виді шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за визначеною формою, не свідчить про відсутність у діянні цієї особи прямого умислу на неподання декларації (т. 6 а.с. 127-147).

19.12.2023 року матеріали кримінального провадження надійшли з Верховного Суду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 6 а.с. 158).

Для нового розгляду апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_6 автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач ОСОБА_2, судді ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т. 6 а.с. 160).

Ухвалою судді-доповідача від 20.12.2023 р. апеляційну скаргу обвинуваченої призначено до апеляційного розгляду (т. 6 а.с. 161).

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, обвинувачена ОСОБА_6 21.02.2024 року заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 366-3 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Клопотання обґрунтоване наступним.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 інкримінується те, що у 2021 році вона як особа, уповноважена на виконання функцій держави, заповнила декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2020 рік у паперовому вигляді, тобто у не встановлений законом спосіб. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», щорічна декларація включає звітний рік, що передує року, в якому подається декларація, містить інформацію станом на 31 грудня звітного року та подається до 01 квітня року, що слідує за звітним.

29.06.2021 року до ст. 366-3 КК України були внесені зміни, які посилили відповідальність за неподання декларації, зокрема з розряду кримінального проступку такі дії переведені в стан кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого проступку), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

В редакції КК України на момент розгляду кримінального провадження в суді редакція ст. 49 КК України не змінилась.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон, який посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Отже, за редакцією ст. 366-3 КК України, яка діяла на момент подачі ОСОБА_6 декларації про майно та доходи за 2020 рік, тобто станом на 01.04.2021 року, неподання декларації уповноваженою на виконання функцій держави особою визнавалось кримінальним проступком, за яке передбачалось покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Відтак, для вказаної статті передбачені строки давності у два роки з дня вчинення кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили. Враховуючи, що з 01.04.2021 року вже минуло більше двох років, обвинувачена підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечувала та підтвердила, що строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності дійсно сплинув. Також зазначила, що перебіг строку давності у цьому провадженні не зупинявся та не переривався, а даних про те, що останньою вчинено у цей період будь-який інший злочин, у сторони обвинувачення немає.

Заслухавши позиції учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів обвинуваченої, наведених у клопотанні, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як прямо передбачено ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, а також обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минули два роки.

У даному випадку, початком перебігу строків давності є день, до настання якого ОСОБА_6 зобов`язана була подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік за формою, що визначається НАЗК, - 01.04.2021 року.

Відповідні дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 366-3 КК України (у редакції Закону № 1074-ІХ від 04.12.2020 р.).

Враховуючи вимоги ст. ст. 4, 5 КК України щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі, у даній справі підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Станом на час вчинення кримінального правопорушення санкція ст. 366-3 КК України передбачала покарання у вигляді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Отже, зазначене діяння у відповідності до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, строк давності за яким згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України становить два роки.

Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України, зокрема даних про вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, колегією суддів не встановлено.

За наведених обставин та враховуючи, що вирок Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р. не набрав законної сили, колегія суддів дійшла висновку, що з дня вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, сплинули - зокрема, 01.04.2023 року (тобто, ще до надходження кримінального провадження на новий розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду).

Враховуючи, що ОСОБА_6 не лише надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а й подала про це відповідне клопотання, вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. Водночас, розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченої, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 286 КК України клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядається негайно, а отже суд позбавлений можливості продовжити дослідження доказів та встановити обставини інкримінованого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 376, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р., яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 366-3 КК України - скасувати та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 52021000000000529 від 12.11.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 366-3 КК України - закрити у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4