Документ № 117443149

справа №991/733/24

провадження №1-кс/991/749/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«23» лютого 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Сульське Білопільського району, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, розгляд якого призначено на 30 січня 2024 року у зв`язку із надходженням цього дня у провадження судді невідкладних клопотань (про надання дозволу на проведення обшуку та здійснення негласних слідчих (розшукових) дій). Однак, 30 січня 2024 року розгляд клопотання не відбувся, оскільки, як повідомив захисник ОСОБА_5 у своєму клопотанні про відкладення судового засідання, 29 січня 2024 року підозрюваного ОСОБА_4 було госпіталізовано до Ірпінської центральної міської лікарні (медична довідка від 29 січня 2024 року №11). З урахуванням отриманої інформації, судове засідання призначено на 05 лютого 2024 року, однак цього дня воно також не відбулося, оскільки в судовому засіданні адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повідомили, що ОСОБА_4 продовжує лікування та надали копії направлення його на госпіталізацію (ургентно) від 05 лютого 2024 року №5418-2326-5779-1773, а також медичної карти станціонарного хворого від 05 лютого 2024 року №174531-100731 Київської обласної клінічної лікарні. У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 12 лютого 2024 року. Цього дня (12 лютого 2024 року) підозрюваний ОСОБА_4 прибув в судове засідання та, з урахуванням повідомленої ним інформації щодо стану свого здоров`я (продовження лікування) та наданої медичної документації, слідчий суддя вважав за необхідне встановити помірний режим слухання даного клопотання, здійснюючи його розгляд в судових засідання тривалістю в середньому близько години, що і було реалізовано 12 лютого 2024 року та в подальшому 13, 14, 20 та 23 лютого 2024 року (16 лютого 2024 року клопотання було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням слідчого судді в нарадчій кімнаті у складі колегії суддів, а 21 лютого 2024 року засідання не відбулося у зв`язку з погіршенням стану здоров`я підозрюваного).

Отже, порушення строків розгляду цього клопотання слідчим суддею не спричинило будь-яких негативних (невідворотних) наслідків для жодного з учасників цього провадження, а затримка в розгляді була пов`язана з об`єктивними обставинами, пов`язаними зі станом здоров`я підозрюваного.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання

Відповідно до клопотання, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, зокрема стосовно заволодіння державними коштами під час здійснення закупівель предметів оборонного призначення.

В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, - заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах.

Так, за версією обвинувачення, ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також іншими невстановленими наразі особами, дії яких були об`єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїми службовими становищами, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698 грн. При цьому, ОСОБА_4 була відведена роль особи, яка, підтримуючи особисті стосунки зі службовими особами Міністерства оборони України (далі - МОУ), відповідальними за здійснення державних закупівель, мала вчиняти дії, спрямовані на пошук підприємств-контрагентів, з якими можуть бути укладені відповідні договори та контракти на поставку озброєння, та подальше схиляння директора ТОВ «Львівський арсенал» ОСОБА_11 на укладення державного контракту, а також вживати заходів на маскування та приховування протиправної діяльності, пов`язаної із заволодінням бюджетними коштами шляхом створення уяви реальності виконання договірних зобов`язань.

27 січня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, яка, за твердженням прокурора, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Як зазначено у клопотанні, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що дає підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Зі змісту клопотання, вказані обставини свідчать про те, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдино можливим заходом, який зможе забезпечити нівелювання встановлених органом досудового розслідування ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а жоден інший запобіжний захід не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

При визначенні розміру застави прокурор в клопотанні просить врахувати тяжкість та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, суму коштів, якими заволоділа організована група, майновий стан підозрюваного та значну суспільну небезпеку інкримінованого йому злочину і визначити йому заставу у розмірі 88 539 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 268 096 092 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

Крім того, для забезпечення інтересів ефективного досудового розслідування, у випадку внесення застави, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Позиція сторін у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане прокурором ОСОБА_7 клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Прокурор також повідомив про зміну підслідності даного кримінального провадження та її визначення за НАБУ і долучив постанову про зміну групи прокурорів від 07 лютого 2024 року, відповідно до якої його визначено старшим групи прокурорів. Крім того, пояснив спосіб визначення розміру застави, який він просить призначити ОСОБА_4 та який розраховано виходячи із суми завданих вчиненим кримінальним правопорушенням збитків. Прокурор додатково долучив Інформацію про доходи ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (зять ОСОБА_4 ) за період з 01 квітня 2020 року по 04 квітня 2023 року. При цьому пояснив, що донька з чоловіком проживають разом із ОСОБА_4, у зв`язку з чим надані ним відомості підтверджують майновий стан ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6, заперечуючи проти клопотання, послалися на те, що орган досудового розслідування в даному кримінальному провадженні визначений з порушенням підслідності, оскільки розслідування з самого початку мало би здійснюватись детективами НАБУ з огляду на суму майнової шкоди, яку завдано потерпілому, за твердженням сторони обвинувачення. При цьому, на переконання адвокатів, порушення підслідності (здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами)) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та призводить до визнання отриманих доказів недопустимими. Крім того, в матеріалах клопотання відсутні докази існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, а твердження про існування ризиків, вказаних у клопотанні, на їх думку, базуються на припущеннях, не підтверджені жодними доказами та спростовуються процесуальною поведінкою підозрюваного. Зокрема, сторона захисту вважає, що ОСОБА_4 не є суб`єктом злочину за ст. 191 КК України, докази на підтвердження наявності змови та узгоджених дій ОСОБА_4 з іншими підозрюваними відсутні, тобто відсутні ознаки організованої групи, як і не доведено наявність умислу, а збитки нанесені у зв`язку з непоставленням снарядів, що є господарськими правовідносинами та мають досліджуватися в межах спору про відшкодування збитків. Сам ОСОБА_4 додав, серед іншого, що знав лише ОСОБА_11 та ОСОБА_13, а ОСОБА_9 лише бачив декілька разів, при цьому жодного доступу до МОУ не мав і лише виконував свої прямі обов`язки. Спростовуючи наявність ризиків, адвокати послалися, зокрема на те, що в інших кримінальних провадженнях до ОСОБА_4 були застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання та застава у розмірі 214 720 грн, яких було цілком достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки, при цьому, для нівелювання ризику переховування, паспорт ОСОБА_4 може бути зданий на зберігання до Державної Міграційної служби, що свідчить про відсутність будь-яких намірів підозрюваного переховуватись від слідства, а, з огляду на те, що дане кримінальне провадження зареєстроване ще у квітні 2023 року та підозрювані знали про його існування, були допитані як свідки, вони мали фактично рік часу для знищення або приховування будь-яких речей та документів. Сторона обвинувачення не довела, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не надала жодного документа, який би вказував на те, що запропонований розмір застави є помірним для підозрюваного, стосовно якого, між іншим, в тексті клопотання в якості характеристик містяться відомості лише про дату, місце його народження та адресу проживання. Адвокат ОСОБА_5 зазначив, що, у разі, якщо суд все ж таки буде вважати за потрібне застосувати запобіжний захід, то, на його думку, для ОСОБА_4 буде достатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу - нічний домашній арешт. Підозрюваний ОСОБА_4 просив відмовити в застосуванні до нього будь-якого запобіжного заходу, наголосив, що не має можливості внести будь-яку заставу у зв`язку з понесенням значних витрат на лікування та постійною необхідністю вживання відповідних препаратів, при цьому особи, які могли б внести заставу за нього також відсутні, тож він готовий нести особисті зобов`язання, якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування до нього запобіжного заходу.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 27 січня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 розпочато 20 квітня 2023 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, складено старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_14 за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та вручено підозрюваному 27 січня 2024 року. Отже він набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України з 27 січня 2024 року і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.

Так, як вбачається зі змісту клопотання, версія слідства полягає в тому, що співвласник та член наглядової ради іноземної компанії «Sevotech a.s.» (Словацька Республіка) ОСОБА_8 вирішив здійснити заволодіння державними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення, з метою чого не пізніше 14 серпня 2022 року створив і очолив організовану групу, до складу якої залучив т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_9, начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_10, які були відповідальні за погодження та укладення контрактів на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, директора ТОВ «Львівський арсенал» ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (у подальшому - заступник директора зазначеного товариства), які тривалий час перебували у товариських стосунках між собою та, з урахуванням особистого знайомства і співпраці ОСОБА_4 з ОСОБА_9, добровільно погодилися виконувати вказівки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як організаторів, а також інших невстановлених на даний час осіб, які повинні були сприяти у вчиненні кримінальних правопорушень. При цьому, відповідно до розподілу ролей між членами організованої групи, ОСОБА_4 була відведена роль особи, яка, підтримуючи особисті стосунки зі службовими особами МОУ, відповідальними за здійснення державних закупівель, мала вчиняти дії, спрямовані на пошук підприємств-контрагентів, з якими можуть бути укладені відповідні договори та контракти на поставку озброєння, та подальше схиляння директора ТОВ «Львівський арсенал» ОСОБА_11 на укладення державного контракту, а також вживати заходів на маскування та приховування протиправної діяльності, пов`язаної із заволодінням бюджетними коштами шляхом створення уяви реальності виконання договірних зобов`язань. Так, 14 серпня 2022 року ОСОБА_11 здійснив укладення зовнішньоекономічного контракту №23/04/LAS з продавцем - «Sevotech spol s.r.o.» (на даний час - «Sevotech a.s.») в особі директора - громадянина Словацької Республіки ОСОБА_15 на поставку мінометних пострілів у кількості 100 000 шт на загальну суму 36 600 000 доларів США. Надалі ОСОБА_11, на виконання рекомендацій та порад ОСОБА_4, використовуючи ТОВ «Львівський арсенал» як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів військового призначення на період воєнного стану, надіслав до МОУ комерційну пропозицію №39/09-Р-9 від 26 вересня 2022 року на закупівлю мінометних пострілів, яка була доповнена листами №39/09-Р-13 від 04 жовтня 2022 року та №39/09-1-1 від 06 жовтня 2022 року, що були протокольно розглянуті та затверджені під контролем ОСОБА_9 і ОСОБА_16 відповідно до відведених їм ролей. 11 жовтня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 уклали державний контракт №403/1/22/317 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, а саме: мінометних пострілів калібру 120 мм у кількості 40 000 шт та калібру 82 мм у кількості 60 000 шт, загальна кількість 100 000 шт. орієнтовною вартістю 1 381 923 400 грн, 10 листопада 2022 року - додаткову угоду до зазначено контракту, вартість товару за яким становить 1 381 923 400 грн та обсяг фінансування і бюджетні зобов`язання за яким за загальним фондом у 2022 році складає 1 340 465 698 грн із здійсненням попередньої оплати шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів після прийняття рішення Замовником про здійснення попередньої оплати та оплату виключно на рахунок, відкритий на ім`я Виконавця в державному банку. При цьому, в листопаді 2022 року ОСОБА_4, діючи відповідно до відведеної йому ролі у вчинені кримінального правопорушення, заздалегідь розуміючи, що державний контракт №403/1/22/317 не буде виконаний в частині поставки товару, а службові особи МОУ будуть вживати заходи, спрямовані на повернення грошових коштів, з метою подальшого маскування своєї злочинної діяльності, прибув разом з ОСОБА_8 до Республіки Хорватії, де на території компанії «Elmech Sintermak d.o.o.» вони здійснили фіктивний повторний огляд товару. 17 листопада 2022 року на рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», МОУ на виконання умов державного контракту здійснено попередню оплату (платіжні доручення від 15 листопада 2022 року) на загальну суму 1 340 465 968 грн. Того ж дня, з метою маскування вчинення злочину та можливості відслідкування походження коштів, грошові кошти в сумі 1 337 465 596 грн з цього рахунку були перераховані на інший поточний рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий в ПуАТ «КБ АКОРДБАНК». В подальшому, після купівлі іноземної валюти на виконання умов контракту №23/04/LAS, грошові кошти в сумі 3 659 970 доларів США та 9 150 000 Євро були перераховані ТОВ «Львівський арсенал» на рахунки «Sevotech a.s.». При цьому, учасники організованої групи частину грошових коштів перевели у готівку шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, які ведуть таку діяльність на території країн Європейського союзу, та використали їх на власний розсуд, а інша частина коштів була заблокована працівниками правоохоронних органів шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «Львівський арсенал», відкритий у ПуАТ «КБ АКОРДБАНК». Згідно з довідкою розрахунку, МОУ заподіяно майнової шкоди на суму 1 340 465 698 грн.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах (в тому числі зафіксованих розмовах фігурантів за результатами проведення НСРД, т. 2 а.с. 1-108), слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність його в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування стосовно нього запобіжного заходу, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра не є вочевидь необґрунтованою.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, прокурор послався на існування ризиків того, що він може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що дає підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №42023000000000674 стосовно підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, прокурор посилається на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_4, та суворість передбаченої санкції, що, на думку прокурора, може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4, на переконання прокурора, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та, маючи можливість виїхати під час дії воєнного стану за межі території України, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або тимчасово непідконтрольну територію України. При цьому, як зазначив прокурор, підозрюваний неодноразово виїжджав за межі України та не має жодних перешкод для цього.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує постійну явку підозрюваного до суду для продовження розгляду цього клопотання, з огляду, у тому числі на його стан здоров`я, а також покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінуються ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність мінімального рівня ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризиків знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор у клопотанні визначає, що, достовірно знаючи про місце перебування документів та/або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, ОСОБА_4 може їх знищити, спотворити, приховати, а також спілкуватися з невстановленими на даний час учасниками організованої групи, у тому числі з організаторами з боку МОУ з приводу планів укриття злочинної діяльності. До того ж, ОСОБА_4 достовірно обізнаний про всіх осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, володіє інформацією про знаходження документів, які мають значення для кримінального правопорушення, інформацією щодо способу виведення коштів, розміру винагороди кожного з учасників та іншими фактичними даними, а тому може впливати на свідків, зокрема й шляхом їх підкупу для надання неправдивих свідчень, які вигідні стороні захисту, або передати їх анкетні дані учасникам організованої групи для можливості здійснення впливу на них, а наявність у ОСОБА_4 зв`язків у правоохоронних органах, які обумовлюються специфікою його роботи, у тому числі попередньої, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до надання ним порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах тощо. Зазначені обставини, за твердженням сторони обвинувачення, свідчать і про можливість перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_4, який, з метою особистого збагачення та прикриття злочину, що вже вчинено, може вчинити інші кримінальні правопорушення, враховуючи також ту обставину, що ОСОБА_4 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів Волинською обласною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро.

Слідчий суддя, з урахуванням досліджених матеріалів НСРД, які свідчать про наявність у ОСОБА_4 зв`язків у правоохоронних органах (СБУ), визнає спроможним на мінімальному рівні ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, попри те, що цими обставинами сторона обвинувачення обґрунтовує обставини існування іншого ризику - впливу на свідків.

Отже, наведені вище обставини в сукупності дають підстави для висновку щодо існування мінімального рівня ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на переховування та/або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, оцінюючи твердження щодо наявності ризиків знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, за відсутності об`єктивних даних, слідчий суддя не може погодитися з їх доведенням, оскільки при такому доведенні їх існування не було надано розумних підтверджень зазначеному, а сторона обвинувачення обмежилась лише висловленням припущень про можливе вчинення підозрюваним вказаних стороною обвинувачення дій. При цьому, слід також зауважити, що стороною обвинувачення не наведено переліку осіб, з якими ОСОБА_4 необхідно обмежити спілкування, що дало б змогу слідчому судді оцінити наведені вище обставини в контексті оцінки доводів щодо наявності/відсутності заявлених ризиків, а факт застосування до нього запобіжних заходів в межах інших кримінальних проваджень, на переконання слідчого судді, сама по собі не свідчить про існування таких ризиків.

Щодо інших обставин, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості та матеріали, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 58-річного віку, є громадянином України, одружений, має міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання, має проблеми зі здоров`ям, протягом розгляду даного клопотання перебував на стаціонарному/амбулаторному лікуванні (з 29 січня 2024 року) та потребує подальшого лікування.

Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, за наявною в матеріалах клопотання інформацією, у 2023 році до нього застосувались запобіжні заходи в межах інших кримінальних проваджень, відомості про порушення умов їх застосування відсутні.Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення ним кримінальних правопорушень і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризику стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до дванадцяти років.

Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4, а також на наявність ризиків, органом досудового розслідування ставиться питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у розмірі 268 096 062 грн.

Слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.

Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Дотримуючись наведеної позиції та аналізуючи встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, слідчий суддя враховує, що один із заявлених стороною обвинувачення ризиків існує, проте, на переконання слідчого судді, він не досягає такого обсягу та рівня, які б давали беззаперечні підстави застосувати до підозрюваного в цьому кримінальному проваджені запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже тимчасове ув`язнення особи та пов`язане з цим подальше перебування її у вразливому стані не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін і потребує від правоохоронної системи найвагоміших наявних у часі об`єктивних відомостей.

Частиною 4 ст. 194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин, у тому числі відомостей про особу підозрюваного, його процесуальної поведінки на час розгляду клопотання, сімейного стану, стану здоров`я та інших даних, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність обставин необхідності обмеження його права на свободу та можливість в даному випадку застосувати до ОСОБА_4 наступний за суворістю після тримання під вартою та домашнього арешту (який також обмежує особисту свободу пересування особи та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прирівнюється до позбавлення волі) запобіжний захід - у вигляді застави, який, на переконання слідчого судді, повністю нівелює заявлений та встановлений ризик і в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним та призвело б до неможливості виконання ним застави.

У клопотанні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, ризики, майновий стан та сімейне становище підозрюваного, а основне - розмір збитків, просить у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, а саме: 88 539 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваного цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

На думку слідчого судді, запропонований прокурором розмір застави, а саме: 268 096 062 грн жодним чином не пов`язується з майновим станом підозрюваного (за наявними в матеріалах даними), не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, не відповідає рівню залученості підозрюваного до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому не може бути застосований.

Слідчий суддя зазначає, що при розгляді цього клопотання не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( ч. 5 ст. 182 КПК України).

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_4, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його роль у ньому, а також з урахуванням запровадженого воєнного стану та критичної потреба ЗСУ у мінометних пострілах, відсутність поставки ТОВ «Львівський арсенал» жодного мінометного пострілу ЗСУ до цього часу, слідчий суддя приходить до висновку, що застава у максимально можливому розмірі - 908 400 грн не буде завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_4, забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку, запобігатиме існуючим ризикам та буде співмірною встановленим в ході розгляду клопотання обставинам.

При визначенні розміру застави було враховано, що:

-надані матеріали, у тому числі НСРД не містять жодних відомостей про наявність ознак організованої групи, в яку входив ОСОБА_4 . Не було надано жодних відомостей, які б підтверджували зазначене прокурором у клопотанні твердження, що дана група була створена ОСОБА_8 не пізніше 14 серпня 2022 року, до якої був залучений ОСОБА_4 ;

-жодних ознак заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 у розмірі 1 340 465 698 грн матеріали справи не містять. Досліджений подальший рух грошових коштів не містить достатніх відомостей, які б підтверджували таке твердження прокурора, оскільки усі «призначення платежів» відповідають предмету первісного контракту, а наступні контрагенти по ланцюжку мають безпосереднє відношення до виробництва/продажу зброї, що не є достатньо характерним для подібних злочинів. Також слідчий суддя не може не врахувати факт, що попередня кваліфікація за ч.5 ст.191 КК України стосується усієї суми заволодіння - 1 340 465 698 грн без додаткової кваліфікації за ч.1 ст.15 КК України (замах), в той час як, за твердженням прокурора, 818 млн. грн з цієї суми було заарештовано на рахунках ТОВ «Львівський арсенал». В цьому розрізі підлягає врахуванню і рішення Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2023 року у справі №910/4215/23 про стягнення з ТОВ «Львівський арсенал» на користь Міністерства оборони України 1 340 465 698 грн попередньої оплати, 90 683 623,06 грн пені, 96 734 638 грн штрафу, 939 400 грн витрат по оплаті судового збору, яке, зі слів сторони захисту, було залишено у силі апеляційною інстанцією;

-не врахований факт того, що військовий аташе ОСОБА_17 відвідав завод виробника мінометних пострілів у Хорватській республіці та склав акт огляду готової продукції, на підставі якого був підписаний контракт ОСОБА_9 ;

-не врахований факт того, що Міністр оборони України погодив здійснення попередньої оплати за контрактом №403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 року та додаткової угоди від 10 листопада 2022 року;

-не враховані здобуті відомості, які потребували перевірки іншої версії скоєння злочину, зокрема зафіксована розмова ОСОБА_11 з ОСОБА_8 за 17 травня 2023 року: « ОСОБА_8 - ОСОБА_18 тут при чем, кто он такой сейчас. Я вам о других вещах сейчас говорю ОСОБА_19, что в военный контракт влезло фсб и вы привели этих людей»; ОСОБА_8 - ОСОБА_19, у нас проблема первая это, есть проблема, она сейчас решается. Я говорю, что вы выписали доверенность человеку, вообще левую, ……., ОСОБА_22. ОСОБА_23 привел на встречу ко мне «фейса». Вы вообще понимаете последствия или нет. Давайте разбираться откуда появился ОСОБА_23, на каком основании»;

-не враховані здобуті відомості, які потребували перевірки іншої версії скоєння злочину, зокрема зафіксована розмова ОСОБА_11 з ОСОБА_20 за 20 травня 2023 року: « ОСОБА_11 - він і зараз може ОСОБА_24 подзвонити?»; ОСОБА_20 : «Ну, ОСОБА_21 считає, що він чистий фешнік. І вони, і хорват фешнік. І хорват ……, давно на фсб работают. Я ж їздив, я ж йому нерви попив за вас. Я попив йому жостко нерви за вас»; ОСОБА_11 : «Кому? ОСОБА_25?»; ОСОБА_20 : «Конєшно…»;

-твердження ОСОБА_4 щодо повідомлення ним представнику СБУ (співробітнику контррозвідки) про недобросовісну поведінку Продавця, нехтування нормами етики взаємовідносин та загрозу невиконання постачальником Sevotech a.s. умов контракту щодо постачання в Україну великої кількості боєприпасів, а також необхідності сприяння у виконанні ТОВ «Львівський арсенал» державного контракту.

Відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 додатково слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

При цьому, з урахуванням наявних відомостей про стан здоров`я підозрюваного, випадки його ургентної госпіталізації, в тому числі в медичні заклади, що знаходяться поза межами населеного пункту, в якому проживання ОСОБА_4, а також наведених вище обставин стосовно незазначення стороною обвинувачення переліку осіб, з якими ОСОБА_4 слід обмежити спілкування, слідчий суддя не вбачає необхідності покладення на нього запропонованих прокурором обов`язків не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду та утримуватися від спілкування із «свідками та іншими особами, визначними слідчим та прокурором».

На переконання слідчого судді, визначений розмір застави, у поєднанні з покладеними обов`язками здати паспорт та носити електронний засіб контролю повністю нівелює встановлений ризик переховування і в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Що стосується посилань сторони захисту на порушення підслідності у даному кримінальному провадженні, то слідчий суддя, не відступаючи від своїх висновків, викладених в ухвалі від 29 січня 2024 року у справі №991/726/24 щодо застосування запобіжного заходу ОСОБА_9, враховує факт проведення розслідування цього провадження слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України та здійснення ними усіх дій щодо збирання доказів і документування відомостей за ч.5 ст.191 КК України, однак враховує і те, що, створюючи певні правоохоронні органи, держава наділяє їх повноваженнями щодо здійснення тих її внутрішніх функцій, які мають завданням протидію загрозам правам і свободам особи, суспільства та держави, а тому в широкому розумінні не можна стверджувати про реалізацію непередбачених повноважень у зв`язку з порушенням правил підслідності при порушенні кримінальної справи та збору доказів, оскільки повноваження усіх правоохоронних органів України, в тому числі слідчих органів, перелік яких закріплений у ст. 216 КПК України, спрямовані як раз на захист в рівних умовах інтересів особи, суспільства та держави, в тому числі від кримінальних правопорушень, а такожстадію кримінального провадження - досудове розслідування; обставини, які супроводжують розслідування цього кримінального провадження - запроваджений воєнний стан; факт перерахування 17 листопада 2022 року Міністерством оборони України 1 340 465 698 грн на рахунок ТОВ «Львівський арсенал» в якості попередньої оплати за контрактом №403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 року та додаткової угоди від 10 листопада 2022 року; факт повного невиконання контракту №403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 року та непоставку ТОВ «Львівський арсенал» жодного мінометного пострілу ЗСУ; висновки Верховного Суду, у поєднанні з положеннями ч.6 ст.368 КПК України, у зв`язку з чим вважає, що питання можливого порушення підслідності розслідування цього кримінального провадження є суттєвим, але належна та остаточна оцінка цим фактам повинна бути надана на іншій стадії - судове провадження (якщо ця справи дійде до суду).

Крім того, вважаю за необхідно зазначити, що прийняте мною рішення за результатами оцінки фактів у справі №991/726/24 щодо застосування запобіжного заходу ОСОБА_9 не може застосовуватися і під час цієї справи, оскільки рівень залученості ОСОБА_4 до подій, які орган досудового розслідування кваліфікує як злочинні, є неспівмірно більшим ніж у порівнянні з ОСОБА_9 (підписант договору). Матеріали клопотання щодо цих двох справ ґрунтуються виключно на зафіксованих розмовах та діях за участю пана ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8 інших залучених ними осіб, а тому чи були такі їх дії завчасно спланованими та незаконними або вони дійсно намагалися виправити ситуацію, в якій опинилися, у тому числі з залученням представників спеціальних служб України, інших впливових осіб (чи іншими особами була створена умисно для них така ситуація з боку рф чи МОУ), на ці та інші питання необхідно буде надати відповідь органу досудового розслідування і звісно в межах кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Дана ухвала була внесена із запізненням до Єдиного державного реєстру судових рішень у зв`язку з проходженням слідчим суддею підготовки в Національній школі суддів з 26 лютого по 29 лютого 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

1)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

2)носити електронний засіб контролю;

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 27 березня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий розрахунковий рахунок:

Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ;

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а внесення застави за ухвалою слідчого судді є його правом, яке не обумовлюється ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Також заставодавцю роз`яснити, що у разі внесення застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захисникам для відома.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1