- Головуюча суддя (ВАКС): Криклива Т.Г.
Справа № 991/1304/24
Провадження 1-кп/991/14/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
його захисників, адвокатів ОСОБА_6
ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
його захисника, адвоката ОСОБА_9
прокурора ОСОБА_10
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5, адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000791 від 13.05.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, та
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2 Ухвалою суду від 22.02.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 56-57).
1.3 04.03.2024 та 05.03.2024 до суду надійшли клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, та захисника обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, про повернення обвинувального акта прокурору (т. 1, а.с. 113-119, 151-160). Крім того, 05.03.2024 до суду надійшли доповнення захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_7, до клопотання захисника ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 143-146).
В обґрунтування зазначених клопотань захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_9 посилались на те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України у зв`язку із:
(1) неконкретністю та незрозумілістю сформульованого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обвинувачення. (виклад фактичних обставин є ідентичним до сформульованих обвинувачень, одні й ті самі дії обвинувачених кваліфіковані за ст. 190 та ст. 369 КК України, що є взаємовиключними, їх склади мають відмінні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін, не викладені фактичні обставини про спосіб підбурювання іншої особи та стосовно досягнення домовленості на спільне вчинення злочину);
(2) безпідставною та штучною кваліфікацією дій обвинувачених за ст. 369 КК України з метою направлення кримінального провадження на розгляд саме до Вищого антикорупційного суду. Сформульоване за ст. 369 КК України обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_11 фактично вказує про ознаки вчинення шахрайства. Крім того, згадані в обвинуваченні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є посадовими особами, уповноваженими на прийняття відповідних рішень, що виключає можливість правової кваліфікації дій за ст. 369 КК України.
Доповнюючи обставини, що перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду та мають бути підставами для його повернення, захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_7, зазначив також про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч. 2 ст. 190 КПК України.
ІІ. Позиції сторін
2.1 У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_11 та їх захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 клопотання з доповненнями про повернення обвинувального акта прокурору підтримали та просили їх задовольнити.
2.2 Прокурор проти задоволення клопотань захисників заперечував, вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Наголосив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини та сформульоване ОСОБА_5 та ОСОБА_11 обвинувачення є чітким, конкретним та зрозумілим. Звернув увагу, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та надання правової кваліфікації діянню в обвинувальному акті є дискреційними повноваженнями прокурора. Оцінку викладеним прокурором в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення суд здійснює на стадії судового розгляду, а не у підготовчому судовому засіданні.
Також прокурор зауважив, що долучений до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України та відображає усі проведені обвинуваченням процесуальні дії, зокрема й ті, на яких акцентував увагу захисник ОСОБА_7 .
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Підготовче судове засідання є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
З`ясування у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає з`ясування наявності в такому рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких надається в ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.2 Щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Так, клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зводились до невідповідності направленого до суду обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Відповідно до цієї норми процесуального закону обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Положення п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначають, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду сформулював правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к).
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, неконкретність та невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються в обвинувальному акті так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Наведене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належать до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Ба більше, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та неправильність правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
З огляду на зазначене, здійснення аналізу та оцінки доводів захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про неконкретність сформульованого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обвинувачення та стосовно його невідповідності правовій кваліфікації кримінальних правопорушень виходить за межі повноважень суду у підготовчому судовому засіданні.
Водночас колегія суддів констатує, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають зрозуміле уявлення стосовно обставин кримінальних правопорушень, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, яка має своє відображення у формулюванні обвинувачення. Сформульоване обвинувачення в достатній мірі інформує обвинувачених як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно кваліфікації одних й тих самих дій обвинувачених за різними взаємовиключними статтями кримінального закону, щодо штучної та безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_11 за ст. 369 КК України, що здійснена виключно з метою направлення цієї справи на розгляд до Вищого антикорупційного суду. З даного приводу суд побіжно звертає увагу, що: по-перше, сумніви захисту з приводу підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору у розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України; по-друге, за ініціативою захисту питання підсудності кримінального провадження із зазначених підстав уже порушене перед Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у порядку ч. 3 ст. 34 КПК України (т. 1, а.с. 135-138).
На переконання суду, наведені в клопотаннях захисників аргументи не свідчать про наявність перешкод для реалізації обвинуваченими свого права на захист, а також для призначення судом судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
3.3 Щодо відповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність саме обвинувального акта вимогам КПК України як процесуального документа, яким пред`являється обвинувачення у кримінальному процесі.
Натомість зі змісту поданих захисником ОСОБА_7 доповнень до клопотання захисника ОСОБА_6 слідує, що як на окрему підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник вказує на невідповідність його додатку (реєстру матеріалів досудового розслідування) вимогам ст. 109 КПК України.
Додатки до обвинувального акта, що визначені у ч. 4 ст. 291 КПК України, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, лише долучаються до обвинувального акта, тобто не є його частиною чи складовою. Реєстр матеріалів досудового розслідування не може бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання, оскільки КПК України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурора. Такий висновок корелюється із регламентованою у ч. 4 ст. 291 КПК України забороною надавати суду інші документи до початку судового розгляду, з погляду на яку стає очевидним, що у підготовчому судовому засіданні суд не може перевірити шляхом співставлення відображених у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей з їх фактичними процесуальними джерелами (протоколами, постановами, ухвалами тощо).
Наведене вказує про неспроможність доводів захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурора із зазначеної підстави.
3.4 Висновки суду
Отже, оскільки доводи захисників, якими вони обстоювали позицію про необхідність повернення обвинувального акта прокурору, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, статтями 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_5, адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000791 від 13.05.2023, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3