Опис справи
25 березня 2025 року ВАКС визнав винним нардепа Анатолія Гунька у підбурюванні до надання хабаря, а також у спробі заволодіти чужим майном шляхом обману, тобто в шахрайстві.
Анатолій Гунько – народний депутат IX скликання, якого після корупційного скандалу виключили з фракції «Слуга народу». На момент вчинення злочину був головою ТСК ВРУ з питань розслідування фактів корупції на держпідприємствах, в установах та організаціях Національної академії аграрних наук України (НААН).
Як стверджувала сторона обвинувачення, у 2023 році Гунько разом із своїм знайомим Володимиром Івасиком та Ігорем Калініченком (адвокатом і помічником нардепа на громадських засадах) обманули підприємця. Вони запропонували йому отримати в користування землю державного підприємства НААН площею 1700 гектарів. За це вони вимагали по $130 за кожен гектар, що загалом становило $221 тисячу. $85 тисяч з цієї суми представник фірми мав передати наперед, до початку обробки землі. Отриманий хабар Гунько нібито мав поділити між собою, президентом НААН України, співробітниками Нацполіції та головою Рівненської ОВА за неперешкоджання діяльності товариства підприємця. Івасик організував зустріч із підприємцем та, використовуючи свої знайомства, переконував його у своїх «зв’язках» та у наявності «зв’язків» із вказаними особами у Гунька. Гунько пояснив, що директором державного підприємства призначать підконтрольну йому особу, яка укладе договори на обробіток земель із цим сільськогосподарським підприємством. Нардеп обіцяв, що голова Рівненської ОВА не буде перешкоджати діяльності товариства за умови отримання ним відповідних земельних ділянок. Насправді ж Гунько не збирався ні на кого впливати й по суті хотів обманути підприємця та заволодіти його грішми.
Однак, на думку сторони захисту, версія обвинувачення не підтверджується зібраними доказами. Захисники просили виправдати нардепа, посилаючись на відсутність складу кримінального правопорушення та провокацію з боку правоохоронних органів.
Під час судових дебатів прокурор заперечував доводи захисту щодо провокації, посилаючись на досліджені під час судового розгляду докази. Крім того, працівники НААН підтвердили, що призначення керівника держпідприємства відбувалося у межах загальної процедури без впливу будь-яких посадових осіб, в тому числі Гунька. Складу зловживання впливом у діянні Гунька не вбачається, оскільки хабар за планом обвинуваченого мав надаватися безпосередньо йому як службовій особі. Тож Гунько зі спільниками, по суті, обманювали підприємця, стверджуючи, що вони вирішили це питання. Відтак ці дії кваліфікували як шахрайство.
Сам Гунько не заперечував самого факту оборудки, проте стверджував, що це була провокація, і просив себе виправдати.
25 березня 2025 року колегія суддів ВАКС визнала його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України.
Що цікаво, Гунька вже переслідували в іншому провадженні, яке згодом закрили. У червні 2020 року він подав позов про стягнення моральної шкоди за незаконне переслідування, заявивши про душевні страждання, втрату ділової репутації та негативні зміни в особистому житті, що вплинули на його громадську та політичну діяльність. У грудні того ж року Печерський райсуд вирішив стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 2 млн грн за позовом Гунька.
