- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/1523/24
Провадження 1-кс/991/1537/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
прокурорів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 в інтересах Міністерства оборони України про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 квітня 2023 року за № 42023000000000674,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 26 лютого 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому представник Міністерства оборони України ОСОБА_3 просив скасувати арешт, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Львівський арсенал» у ПуАТ «КБ «АККОРДБАНК»:
- НОМЕР_1 - у сумі 818 846 144,49 грн;
- НОМЕР_2 - у сумі 149 864,50 грн;
- НОМЕР_3 - у сумі 4 498 571,61 грн;
в частині видатку вказаних коштів, з можливостю їх перерахування на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2023 року.
Представник зазначив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 квітня 2023 року за № 42023000000000674, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
15 серпня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду накладено арешт на зазначені рахунки ТОВ «Львівський арсенал» в частині видатку коштів, з можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2023 року у справі № 910/4215/23 стягнуто з ТОВ «Львівський арсенал» заборгованість на користь Міністерства оборони України за договорами на закупівлю товарів військового призначення на суму 1 340 465 698,00 грн.
Представник зазначив, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених рахунках, є грошовими коштами, які надійшли від Міністерства оборони України на виконання контракту на поставку товарів військового призначення та не були використані, отже фактично є його власністю.
У межах кримінального провадження розслідуються обставини укладення та виконання зазначеного контракту, а тому, на думку представника, потреба у збереженні арешту грошових коштів відсутня, оскільки обов`язок ТОВ «Львівський арсенал» повернути зазначені кошти вже встановлений рішенням Господарського суду м. Києва.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Представник Міністерства оборони України ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Прокурор ОСОБА_5 не висловив свою позицію у судовому засіданні.
2.1. Прокурор ОСОБА_4 просив вирішити клопотання на розсуд слідчого судді та зазначив, що воно подане неуповноваженою особою.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт може бути скасований ухвалою слідчого судді у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:
- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- арешт накладено необґрунтовано.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який пов`язаний з втручанням у право власності особи та полягає в обмеженні її можливості відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном.
Як і інші заходи забезпечення, арешт застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження та, за загальним правилом, накладається з ініціативи сторони обвинувачення (прокурора, слідчого за погодженням з прокурором), в окремих випадках - цивільного позивача.
Отже, під час застосування арешту слідчий суддя оцінює конкуруючі позиції двох сторін: власника майна, який має право реалізувати своє право власності, та держави в особі сторони обвинувачення, яка прагне досягти мети кримінального провадження у швидкому, повному та неупередженому розслідуванні і судовому розгляді.
Аналогічним чином під час вирішення питання про скасування арешту майна досліджується можливість збереження обмежень прав власника у контексті потреб досудового розслідування, і кримінальний процесуальний закон передбачає виключний перелік суб`єктів, які мають право ініціювати такий розгляд, це підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна (ч. 1 ст. 174 КПК України). Разом з тим, ініціювання такого питання стороною обвинувачення не виключається кримінальним процесуальним законом, адже захід забезпечення передбачає втручання у права особи, і усунення такого втручання за бажанням його ініціатора відповідатиме засаді верховенства права, передбаченій ст. 8 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року накладений арешт на грошові кошти на банківських рахунках, у тому числі, наведені у клопотанні представника потерпілого.
Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2023 року у справі № 910/4215/23 з ТОВ «Львівський арсенал» стягнуто на користь Міністерства оборони України 1 340 465 698 грн попередньої оплати, 90 683 623,06 грн пені, 96 734 638 грн штрафу, 939 400 грн витрат з оплати судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року зазначене рішення залишене без змін.
Обґрунтовуючи клопотання, представник наполягав на тому, що Міністерство оборони України є власником грошей, які перебувають на рахунку ТОВ «Львівський арсенал».
Втім, таке твердження не відповідає правовій природі цих обставин, зокрема положенням ст. 334 ЦК України та змісту прав власника рахунку, передбачених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Наявність зазначеного рішення суду свідчить про існування правових підстав для стягнення певної суми коштів з боржника, у тому числі у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Як зазначено у ч. 1 ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
До повноважень слідчого судді не належить встановлення права власності, втім доводи представника та надані на їх підтвердження матеріали не є вагомими для припущення, що Міністерство оборони України є власником зазначених грошових коштів. Зазначені доводи свідчать лише про те, що міністерство має право ініціювати звернення стягнення них.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає використання третьою особою засобів кримінального процесу з метою виконання рішення суду у господарський справі.
Фактично, клопотання передбачає примусове перерахування коштів ТОВ «Львівський арсенал» на користь Міністерства оборони України без згоди власника та без врахування інтересів сторони обвинувачення, з ініціативи якої арешт було застосовано.
Враховуючи, що арешт майна безпосередньо стосується прав його власника (у цьому випадку ТОВ «Львівський арсенал») та інтересів держави (у цьому випадку сторони обвинувачення), питання його скасування, повного чи часткового, зміни способу виконання, у тому числі врахування можливості його використання для виконання рішення суду, має вирішуватися виключно за ініціативою цих суб`єктів.
Міністерство оборони України не позбавлене можливості звернутися до них з проханням ініціювати розгляд зазначеного питання, враховуючи, що питання застосування арешту майна чи його скасування безпосередньо стосується їх інтересів, а ініціювання цього питання належить їх виключних дискреційних повноважень.
За таких обставин, враховуючи, що клопотання подане особою, яка не є власником майна, а отже не уповноважена ініціювати питання скасування арешту майна, у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1