- Головуючий суддя (ВАКС) : Криклива Т.Г.
Справа № 991/1304/24
Провадження 1-кп/991/14/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
його захисника, адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000791 від 13.05.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, та
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2 Ухвалою суду від 22.02.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання, а ухвалою суду від 05.03.2024 - судовий розгляд (т. 1, а.с. 56-57, т. 2, а.с. 2-14).
1.3 14.03.2024 від прокурора ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 на обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 26-68).
ІІ. Позиції сторін судового провадження
2.1 У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, а саме:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатись за межі міста Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, а також з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті, крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) ОСОБА_5 для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Аргументуючи свої доводи, прокурор посилався на обґрунтованість висунутого ОСОБА_5 обвинувачення на підставі зібраних у ході досудового розслідування доказів, а також на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. До того ж, ОСОБА_5 під час воєнного стану неодноразово перетинав державний кордон України, його діти навчаються та проживають на території Республіки Австрія, куди також навідувався обвинувачений, він та члени його сім`ї мають достатні статки та грошові кошти, які не були використані для внесення застави, позаяк заставодавцем є інша особа. Вказав, що дохід ОСОБА_5 та членів його сім`ї може забезпечити його існування під час перебування у розшуку та тривалого ухилення від суду. Зазначене в сукупності може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.
На підтвердження продовження існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор вказав на те, що ОСОБА_5 має статус народного депутата, широке коло знайомств і зв`язки в державних та правоохоронних органах, в судах, які може використати з метою впливу на свідків, що були допитані під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, прокурор вважає, що з огляду на наявні у ОСОБА_5 зв`язки, які він може використати серед службових осіб різних правоохоронних, державних і судових органів, існує ризик перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином.
Також, на думку прокурора, продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_5 іншого правопорушення. З цього приводу зазначив, що під час досудового розслідування було проведено низку негласних слідчих (розшукових) дій, за результатами чого виявлені обставини, що свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень та про існування намірів їх скоїти.
У судовому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав з викладених у ньому мотивів та просив його задовольнити. Вважав, що продовження строку дії обов`язків на два місяці буде гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та забезпечить розгляд кримінального провадження у розумні строки.
2.2 Захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_6, заперечував проти продовження строку дії обов`язку не відлучатись за межі міста Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу суду, оскільки ОСОБА_5, має намір здійснювати допомогу Збройним силам України шляхом поїздок до лінії фронту.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив. Вважав, що відсутні підстави для продовження строку покладених на нього обов`язків, а ризики, на які посилався прокурор у клопотанні, - є надуманими.
Обвинувачений ОСОБА_10 проти задоволення клопотання прокурора також заперечували.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.
3.2 Правове регулювання
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
В силу ч. 7 цієї ж статті, такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
3.3 Встановлені судом обставини
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.08.2023 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 30 000 000,00 грн та покладенням на підозрюваного таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива НАБУ, прокурора, слідчого судді, суду; 2) не відлучатись за межі Київської області (крім відлучення до міста Києва) без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, а також з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю (т. 1, а.с. 46, 219-220).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2023 ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 10 000 000,00 грн та покладенням таких самих обов`язків, як і попередньою ухвалою слідчого судді (т. 1, а.с. 46, 190-195).
17.10.2023 ОСОБА_11 було внесено заставу, у зв`язку з чим ОСОБА_5 звільнено з-під варти і застосовано до нього альтеративний запобіжний захід у вигляді застави із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, про які зазначено вище (т. 1, а.с. 206).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.12.2023 підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк дії обов`язків, що були визначені зазначеними вище ухвалами слідчих суддів від 09.08.2023 та 04.10.2023 за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю (т. 1, а.с. 46, 200, т. 2, а.с. 37-41).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 ОСОБА_5 продовжено строк дії таких обов`язків на два місяці (т. 1, а.с. 47, 210-218, т. 2 а.с. 42-46).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, а саме - у зменшенні її розміру з 10 000 000,00 грн до 7 000 000,00 грн (т. 2, а.с. 2-14).
До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199 КПК України прокурор звернувся з клопотанням про продовження їх строку.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на стадію цього кримінального провадження питання обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення наразі не вирішується, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання про його доведеність.
У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених прокурором ризиків.
3.4 Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від суду
Дійсно, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого, що унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням до цих правовідносин.
ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Отже, надаючи оцінку продовженню існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів виходить виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на порушення процесуальних обов`язків.
На підтвердження того, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду продовжує існувати, прокурор надав суду відомості про доходи та майно, що перебуває у його та членів його сім`ї, близьких родичів власності чи користуванні, інформацію про перетин обвинуваченим державного кордону.
Так, відповідно до декларації ОСОБА_5, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік у володінні обвинуваченого перебували грошові активи у виді готівкових коштів у розмірі 120 000,00 Євро та 500 000,00 доларів США, у його спільному володінні з дружиною - готівкові кошти в розмірі 275 000,00 доларів США. За указаний період часу загальний дохід ОСОБА_5 становив 716 703,00 грн, а його дружини - 1 884 761,00 грн. Також у власності ОСОБА_5 та його дружини перебуває значна кількість нерухомості та рухомого майна (земельні ділянки, будинки, квартири, автомобілі, коштовності) (т. 2, а.с. 47-57).
Зі змісту протоколу огляду інформації з мобільного телефону ОСОБА_5 від 18.10.2023 слідує, що у листуваннях обвинувачений обговорював та шукав шляхи для виїзду за межі України, у тому числі у березні 2022 року порушував питання виїзду сина за кордон (т. 2, а.с. 64-68).
Також, суду представлена копія договору суборенди квартири площею 101 м2, яка заходиться у місті Відні (Республіка Австрія), що укладений 25.04.2022 з ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 58-62).
Зазначені відомості вказують на можливе місце перебування ОСОБА_5 за межами України, у разі прийняття ним рішення про переховування від суду.
Крім того, згідно з відомостями Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема й під час воєнного стану (т. 2, а.с. 63).
У цьому контексті варто зауважити, що відповідно до п. 21 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в умовах діючого на території України воєнного стану ОСОБА_5, який має інвалідність І групи (т. 1, а.с. 182-183, 184), має право перетинати державний кордон України. Тобто на обвинуваченого не розповсюджуються установлені у цих правилах обмеження на виїзд за межі України під час дії правового режиму воєнного стану.
Отже, ризик переховування ОСОБА_5 від суду обумовлюється даними про наявність у нього достатньо стійких родинних зв`язків за межами України, інформацію щодо перетину кордону, зокрема й в умовах воєнного стану, а також відомостями про його майновий стан, що зможе матеріально забезпечити його життєдіяльність в умовах тривалого переховування від суду. Співставивши наведене з можливими негативними для обвинуваченого наслідками у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі та з конфіскацією майна, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням встановлених судом факторів ризик переховування ОСОБА_5 від суду залишається достатньо високим.
3.5 Щодо ризику впливу на свідка
Аналізуючи доводи прокурора, колегія суддів виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Зазначене у поєднанні із наявним у ОСОБА_5 статусом народного депутата та можливістю впливу на інших осіб шляхом використання набутих зв`язків серед державних, правоохоронних та інших органів, дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідка та заявника ОСОБА_9, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань, а відтак - і спотворення доказів у справі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ризик незаконного впливу на свідка, який ще не допитаний безпосередньо судом, також залишається високим. Тому необхідним є встановлення ОСОБА_5 заборони спілкування саме з цією особою, яка має процесуальний статус свідка у цьому кримінальному провадженні.
На переконання суду, сформульований прокурором у прохальній частині клопотання обов`язок утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, має абстрактний характер. Така неконкретність по суті не є доцільною для ефективного судового розгляду кримінального провадження, та навпаки - може породжувати процесуальні маніпуляції для сторін, пов`язані з дотриманням або ж недотриманням означеного обов`язку. Тому в цій частині клопотання є неконкретним та задоволенню не підлягає.
3.6 Щодо ризику перешкоджання провадженню іншим чином
Суд зауважує, що продовження існування цього ризику прокурором в клопотанні аргументовано тими самими доводами, що й попередні ризики (наявністю у обвинуваченого зв`язків в органах державної влади та в судах, інформацією про перетин кордону). Водночас, не конкретизовано, яким саме іншим чином обвинувачений зможе перешкоджати провадженню.
З огляду на те, що у п. 3.4 та п. 3.5 цієї ухвали визнано доведеним продовження існування ризиків переховування ОСОБА_5 від суду та впливу на свідка, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що наразі наявний ризик яким-небудь іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, яке перебуває на стадії судового розгляду.
3.7 Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення
В силу визначених у ст. 337 КПК України меж судового розгляду лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, колегія суддів вважає неспроможним заявлений прокурором у цьому кримінальному провадженні ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення. Посилання прокурора на зібрані під час досудового розслідування матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, в яких міститься інформація про можливе вчинення чи готування до вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, на стадії судового розгляду обвинувального акта не може бути предметом аналізу та оцінки навіть з точки зору наявності ризиків для цього кримінального провадженні. Тому в цій частині клопотання прокурора є необґрунтованим.
3.8 Висновки суду
Стороною обвинувачення доведено збереження ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконно впливу на свідків, які виправдовують необхідність продовження строку дії кореспондуючих цим ризикам обов`язків, передбачених у п. 1, 3, 4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Водночас, прокурор не обґрунтував потребу в застосуванні до ОСОБА_5 обов`язку не відлучатися за межі міста Києва, Київської та Чернігівської областей. Колегія суддів вважає, що наразі продовження застосування цього обов`язку є недоцільним для судового розгляду кримінального провадження, оскільки за рішенням суду обвинувачений зобов`язаний буде прибувати за кожним викликом суду, повідомляти про зміну місця свого проживання, здати на зберігання до уповноваженого органу свої паспорти, які надають право виїзду за кордон. Тому, оскільки продовження дії передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язку саме по собі та за наявності у ОСОБА_5 інших зобов`язань не може вплинути на ефективність та розумність строків перебігу кримінального провадження в суді, в цій частині клопотання прокурора слід залишити без задоволення.
За наведених підстав, клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 194, 199, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, - задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 на обвинуваченого ОСОБА_5, а саме:
- прибувати за кожним викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_9, з приводу обставин цього кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000791 від 13.05.2023;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Обвинуваченого ОСОБА_5 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, до 15.05.2024 включно.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3