- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/1295/24
Провадження №11-сс/991/177/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який належить ОСОБА_8 . Судове рішення мотивоване тим, що прокурор не довів умов, які визначені ч.2 ст.168 КПК України, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей, що підозрюваний ОСОБА_8 не надав доступ до мобільного телефону та має ознаки речового доказу. Це третій телефон, який був вилучений у ОСОБА_8 . Попередні два вилучені у нього під час проведення обшуку 16 червня 2023 року та 17 жовтня 2023 року. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній, а тому накладення арешту на підставі ч.6 ст.170 КПК України є також неможливим. Доказів на підтвердження обставин, які зазначені у повідомленні про підозру ОСОБА_8, до клопотання не додано, що виключає можливість оцінити її обґрунтованість, та, відповідно, дійти висновку про наявність підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Обґрунтовуючи цю обставину, прокурор послався лише на висновки, наведені в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року, та не надав жодних матеріалів на підтвердження зазначених у повідомленні про підозру обставин.
29 лютого 2024 року та 07 березня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї відповідно, в яких він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який належить ОСОБА_8 . Вилучений телефон постановою прокурора визнаний речовим доказом, оскільки він відповідає вимогам ст.98 КПК України, та є достатні підставі вважати, що він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, факт ненадання доступу до інформації, що знаходиться на телефоні, підтверджено у ході проведення його затримання. Вважає, що слідчий суддя помилково вказує на те, що у судовому засіданні розглядалося клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та як наслідок, помилково посилається на ст.167-168 КПК України. Також ним не враховано, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 січня 2024 року, яка ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року залишена без змін, встановлено, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою, а тому існують підстави для накладення арешту на мобільний телефон, з метою конфіскації майна як виду покарання. Крім того, Міністерство оборони України визнано потерпілим у кримінальному провадженні, якому завдана матеріальна шкода, а тому наявні підстави, в тому числі, для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
14 березня 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на апеляційну скаргу прокурора, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та ухвалу слідчого судді залишити без змін. Сторона захисту зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року було зобов`язано сторону обвинувачення повернути ОСОБА_8 мобільний телефон Apple 15 Pro, проте замість виконання вимог судового рішення прокурор направив до Вищого антикорупційного суду клопотання про накладення арешту. Вилучений мобільний телефон не відповідає ознакам речових доказів, оскільки він придбаний на заміну раніше вилученого та не може містити інформацію щодо подій, які мали місце до жовтня 2023 року. Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення експертного дослідження, мобільний телефон має статус тимчасово вилученого майна, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Прокурором не доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_8, оскільки висновки ухвал про обґрунтованість підозри не можуть використовуватися слідчим суддею в іншій справі. Просить врахувати, що відсутні підстави для накладення арешту на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, оскільки є рішення суду про стягнення збитків на користь Міністерства оброни України та відсутній цивільний позов у цій справі. Мобільний телефон є потребує кожної особи для нормального функціонування у суспільстві. Через це законодавець захищає вичерпний перелік особистих, необхідних для боржника. Так, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що не підлягає стягненню один мобільний телефон на особу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що ухвала слідчого судді постановлена з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити її без змін. Із заявою про вчинення злочину щодо невиконання судового рішення не звертався, так як вважає цей механізм недієвим.
Підозрюваний ОСОБА_8 про час і місце проведення розгляду апеляційної скарги повідомлений, клопотання про особисту участь у ньому суду не подав.
Прокурор САП у судове засідання не з`явився, повідомив суд про передачу кримінального провадження 13 березня 2024 року за підслідністю до ГУ НП України, разом з тим, вказана обставина не є підставою для зміни підсудності розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не дотримався зазначених вимог закону та ухвалив судове рішення з порушенням норм КПК України.
Так, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення конфіскація майна як виду покарання (абз.2 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).
Як вбачається із матеріалів судової справи, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «Львівський арсенал» та Міністерства оборони України державними коштами під час укладання контракту на поставку мінометних пострілів Міноборони України, в особливо великих розмірах у сумі 1 340 465 698 грн.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах.
27 січня 2024 року ОСОБА_8 затримано на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до особливо тяжких.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн., в якій, у тому числі, надавалася оцінка обґрунтованості підозри ОСОБА_8 та, яка долучена до матеріалів справи.
На думку колегії суддів, мотиви слідчого судді з посиланням на ст.198 КПК України, як на підставу відмови у задоволенні клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, не обгрунтовані, оскільки дана норма застосовується судом під час судового розгляду, а не слідчим суддею, про що свідчить її зміст. Ухвала колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2024 року набрала законної сили з моменту проголошення, а тому підстав для неврахування висновків, які зазначені в ній, враховуючи принцип інстанційності системи судоустрію в Україні, колегія суддів не вбачає. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому колегія суддів уважає, якщо слідчий суддя під час розгляду справи мав сумнів щодо обґрунтованості підозри, після того, як дані обставини вже були встановлені судом апеляційної інстанції, він мав би дослідити матеріали досудового розслідування, з метою з`ясування всіх обставин справи. Крім того, до матеріалів клопотання органом досудового розслідування слідчому судді надано повідомлення Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, яке підтверджує обставини, зазначені у клопотанні щодо підозри ОСОБА_8 .
Таким чином, на думку колегії суддів, наявні в матеріалах справи документи, у своїй сукупності, вказують на можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, що обгрунтовується доказами, які не є очевидно недопустимими, та підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до п.п.3-4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає, покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2024 року під час затримання ОСОБА_8 на підставі ст.208 КПК України та проведення обшуку, у нього в лівій кишені було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Apple 15 pro, який упаковано до сейф-пакету PSP 2302099. Сторона захисту, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи не заперечує, що вилучений мобільний телефон належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_8 .
Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів вважає у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, підлягає накладення арешту на мобільний телефон марки Apple 15 pro.
При цьому, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора, з метою виконання завдань кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги прокурора про накладання арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) є також обґрунованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З матеріалів справи вбачається, що у межах кримінального провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року цивільного позову пред`явлено не було, разом з тим додано заяву про залучення як потерпілого Міністерство оборони України, з якої вбачається, що розмір ймовірної шкоди становить 1 340 465 698 грн. На думку колегії суддів відсутність позову не є відповідно до ч.1 ст.173 КПК України правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Відповідно до вимог ст.128 КПК України цивільний позов пред`являється під час кримінального провадження до початку судового розгляду, а не на стадії досудового розслідування. Особа, якій злочином спричинено майнову чи моральну шкоду, може подати у кримінальному провадженні цивільний позов до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яким і спричинена вказана шкода, та чи наявні підстави для задоволення такого позову буде вирішувати суд першої інстанції у межах своїх повноважень при розгляді кримінального провадження по суті. Тому до вирішення даного питання по суті й існує потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки у випадку засудження ОСОБА_9 на нього може бути покладеного обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Наявність судового рішення про стягнення попередньої оплати, яке не виконано, не може бути підставою для відмови у накладенні арешту майна. Таким чином, слідчий суддя також необґрунтовано відмовив у накладенні арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а тому колегія суддів вважає у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, підлягає накладення арешту на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який належить ОСОБА_8 та який упаковано до сейф-пакету PSP 2302099, також і відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України.
Доводи захисника, що відповідно до Закону України "Виконавче провадження" не підлягає до стягнення один мобільний телефон, не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки у даному провадженні не вирішується питання виконання судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на мобільний телефон марки Apple 15 pro з метою забезпечння збереження речових доказів, оскільки 16 червня 2023 року, у межах даного кримінального провадження під час проведення обшуку, у ОСОБА_8 вже вилучався мобільний телефон з цією підстави, суду доказів, що на телефоні, який є предметом даного розгляду, містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема переписки з учасниками організованої групи, а також з іншими особами щодо умов укладення, виконання державних контрактів, не надано.
Щодо висновків слідчого судді, що у протоколі затримання не зазначена мета вилучення телефону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що таке вилучення є обов`язковим у відповідності до ст.7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року та Наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» і відомості про мету вилучення у протоколі не зазначаються у відповідності до ч.5 ст.208 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про невиконання вимог судового рішення
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року скаргу адвоката ОСОБА_7 задоволено та зобов`язано старшого групи прокурорів ОСОБА_10, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, та/або прокурора ОСОБА_6, інших прокурорів з цієї групи, уповноважених постановою Генерального прокурора від 07 лютого 2024 року, повернути ОСОБА_8 мобільний телефон Apple 15 pro. Скарга розглядалася за участі прокурора ОСОБА_10 .
Проте, незважаючи на вказані обставини, судове рішення виконане не було, та цього ж дня прокурор Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку направив на адресу Вищого антикорупційного суду клопотання про накладення арешту на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який належить ОСОБА_8 та упаковано до сейф-пакету PSP 2302099, що в свою чергу вказує на прояв неповаги до акту правосуддя.
Постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №390/757/16-к (провадження №51-1734 км 18) визначено, що диспозиція ч.1 ст.382 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за невиконання судового рішення особою (суб`єктом злочину), яка повинна його виконати.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що невиконаня рішення суду про повернення майна, яке набрало законної сили, не може бути перешкодою для накладення арешту на нього, оскільки воно може зберігатися як у власника майна, так і в іншої юридичної чи фізичної особи.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.132,170,171,173,405,407,418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року задовольнити частково.
Накласти арешт на мобільний телефон марки Apple 15 pro, який вилучено у ОСОБА_8 та упаковано до сейф-пакету PSP 2302099 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
В іншій частині апеляційну скаргу прокурора та клопотання залишити без задоволення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4