- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/847/24
Провадження № 1-кп/991/7/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
15 березня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні скаргу захисника на постанову прокурора про скасування постанови про закриття кримінальної справи в частині від 03.07.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав раніше надіслану ним суду скаргу від 22.02.2024, подану в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, на постанову прокурора про скасування постанови про закриття кримінальної справи в частині від 03.07.2017, а також просив суд, у разі задоволення цієї скарги, закрити кримінальне провадження на підставі п. 9-1 ст. 284 КПК України у зв`язку з існуванням нескасованої постанови про закриття кримінального провадження. Пояснив, що постанова прокурора підлягає скасуванню і є незаконною, оскільки прийнята через понад 6 років після прийняття постанови про закриття кримінального провадження, це є порушенням принципу правової визначеності, права ОСОБА_6 не бути двічі притягнутим до кримінальної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, право на розгляд його справи в розумний строк, бо за 6 років було втрачено ряд доказів, які сторона захисту мала би можливість зібрати на свою користь, померли свідки, які могли дати показання, інші свідки через стільки часу вже погано пам`ятають події, які відбувались тоді. Це істотно порушило право на змагальний справедливий судовий розгляд, яке стосується і стадії досудового розслідування. Підставу, яка стала приводом для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6, не можливо було усунути або спростувати іншими доказами чи проведенням слідчих дій. Судово-почеркознавча і судово-технічна експертиза документів, яка лягла в основу рішення про закриття кримінального провадження, була комісійною комплексною і в ній викладений обґрунтований висновок про неможливість встановити, чи підписи виконав ОСОБА_6 чи інша особа. Оскаржувана постанова прокурора була прийнята без наявності для того законних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлені скаргу і клопотання свого захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявлених скарги і клопотання. Вважав, що оскаржуване рішення прокурора відповідає вимогам КПК України, є законним і обґрунтованим, воно ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, зібраних під час досудового розслідування доказах, які суд уповноважений дослідити і оцінити під час судового розгляду.
Представник потерпілого ОСОБА_8 вважав, що відсутні підстави для задоволення скарги і клопотання захисника. Зауважив, що згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд не уповноважений вирішувати питання про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, на яку посилається захисник.
Мотиви та висновки суду
У частині 2 ст. 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Можливість оскарження до слідчого судді постанови прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження (кримінальної справи) на стадії досудового розслідування не передбачена нормами ч. 1 ст. 303 КПК України. За наведеного правового регулювання скарга захисника ОСОБА_7 від 22.02.2024 на постанову прокурора ОСОБА_5 від 03.07.2017 може бути предметом розгляду в цьому підготовчому судовому засіданні.
Старший слідчий 2 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 своєю постановою від 23.08.2011 закрив кримінальну справу № 624 в її частині за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, за недоведеністю участі ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, тобто на підставі п. 2 ст. 213 КПК України 1960 року. Прийняте рішення мотивоване посиланням на висновок від 15.07.2011 комісійної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, що проведена за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6, який під час допиту категорично заперечив факт підписання ним відповідних документів. На відміну від висновків раніше проведених експертиз, у цьому висновку експерти зробили висновок, що встановити, ОСОБА_6 чи іншою особою виконано підписи в документах, не виявляється за можливе. Ураховуючи вказаний висновок експертизи, беручи до уваги положення ст. 62 Конституції України (усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь), зважаючи, що зібраних під час слідства доказів недостатньо для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності і всі можливості для збирання додаткових доказів вичерпані, слідчий дійшов висновку про недоведеність його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, і закрив кримінальну справу в частині щодо ОСОБА_6 .
Те, що ця постанова не була оскаржена і не була скасована прокурором у передбаченому статтями 215, 227 КПК України 1960 року порядку, та набрала чинності, а також те, що прокурор не вживав заходів щодо її скасування, на що посилається захисник ОСОБА_7 у своїй скарзі, не є обставинами, які виключали можливість її скасування чи відновлення досудового слідства в подальшому. Так, стаття 216 КПК України 1960 року передбачала, що досудове слідство в закритій справі може бути відновлене у межах встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого відділу, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 236-6 цього Кодексу, - постановою судді. Статті 214, 227 КПК України 1960 року, які регулювали порядок закриття кримінальних справ та повноваження прокурора під час здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства (зокрема повноваження скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих - п. 2 ч. 1 ст. 227), не визначали для прокурора строку, протягом якого він мав право скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Зважаючи на те, що передбачений ч. 2 ст. 364 КК України (у редакції станом на час вчинення діяння) злочин належав до категорії тяжких злочинів (ч. 4 ст. 12 КК України), то строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності становив десять років (п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції 2001 року)), до закінчення яких прокурор мав право поновити досудове слідство в закритій справі.
19.11.2012 набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України № 4651-VI від 13.04.2012 (далі - КПК України). Пунктом 10 Перехідних положень КПК України визначено, що кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.
03.07.2017 прокурор відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12013000000000507 від 27.08.2013 постановив скасувати постанову про закриття кримінальної справи в частині, якою скасував постанову старшого слідчого ОСОБА_9 від 23.08.2011 про закриття кримінальної справи в її частині щодо ОСОБА_6 . У постанові зазначив, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що зазначена постанова про закриття кримінальної справи є передчасною та необґрунтованою, оскільки винесена у порушення вимог КПК України в частині всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин вчинених злочинів; отже, постанова від 23.08.2011 є незаконною та підлягає скасуванню.
У постанові від 03.07.2017 прокурор послався на ч. 5 ст. 36, ст. 110, 216 КПК України. Ці статті, як правильно зазначив у своїй скарзі захисник ОСОБА_7, не містять норм, які би передбачали повноваження прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на скасування постанови слідчого про закриття кримінальної справи (провадження) або регламентували би підстави такого скасування.
Перелік (не є вичерпним) повноважень прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, містить ч. 2 ст. 36 КПК України. Пунктом 7 вказаної частини статті КПК України визначено, що прокурор у кримінальному провадженні уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих.
Згідно зі ст. 2 КПК України 1960 року завданням кримінального судочинства були охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Діючою нормою статті 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 4 КПК України 1960 року на прокурора, слідчого був покладений обов`язок в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 22 цього ж Кодексу, прокурор, слідчий, зобов`язані були вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.
Аналогічно і норма статті 25 КПК України зобов`язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Засада законності (ч. 2 ст. 9 КПК України) передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 94 КПК України визначені правила оцінки доказів. Так, слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. І жоден доказ не має наперед встановленої сили. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України). Аналогічні джерела доказів та правила оцінки доказів були передбачені у ч. 2 ст. 65, ч. 1, 3 ст. 67 КПК України 1960 року.
Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України (ч. 4 ст. 75 КПК України 1960 року) висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Загальні вимоги до форми та змісту процесуального рішення прокурора передбачені у ч. 3, 5, 6 ст. 110 КПК України. Цим вимогам оскаржувана постанова прокурора ОСОБА_5 від 03.07.2017 в цілому відповідає: вона виготовлена на офіційному бланку, підписана службовою особою, яка прийняла процесуальне рішення, та складається із визначених у ч. 5 зазначеної статті Кодексу частин: вступної, мотивувальної, резолютивної. У мотивувальній частині постанови прокурор навів мотиви прийняття рішення про скасування постанови слідчого. Незгода захисника із обсягом та деталізацією таких мотивів, іншою оцінкою прокурора наявних на той час у матеріалах досудового розслідування доказів не може бути підставою для визнання процесуального рішення прокурора незаконною та скасування її. Так само і помилкове посилання у постанові на ч. 5 ст. 36, ст. 216 КПК України не може слугувати єдиним і достатнім приводом для скасування оскаржуваного процесуального рішення.
Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про те, що оскаржуваною постановою прокурора були порушені права ОСОБА_6 на непритягнення його двічі до кримінальної відповідальності та на розгляд справи в розумний строк.
Відповідно до змісту ст. 19, п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України особа не може бути двічі обвинуваченою або покараною за кримінальне правопорушення, за яким вона була виправдана або засуджена на підставі вироку суду, що набрав законної сили.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 був притягнутий як обвинувачений за правилами КПК України 1960 року та в подальшому йому було повідомлено про підозру і щодо нього складено обвинувальний акт за правилами діючого КПК України. Відомості про наявність вироку, який набрав законної сили, щодо ОСОБА_6 по такому ж обвинуваченню захист суду не надав.
Щодо аргументу захисника про порушення права ОСОБА_6 на розгляд справи у розумний строк внаслідок винесення постанови прокурора від 03.07.2017 суд зазначає таке.
Постановою старшого слідчого від 23.08.2011 кримінальна справа № 624 була закрита в частині обвинувачення саме ОСОБА_6 ; в іншій частині досудове слідство у кримінальній справі № 624(у подальшому за новим КПК досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000507) тривало для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень та осіб, які їх вчинили.
Суд погоджується з тим, що сам по собі факт поновлення досудового розслідування в раніше закритій частині через шість років після такого закриття очевидно порушує питання розумності строків. Разом з тим наявні у розпорядженні суду матеріали не дають можливості оцінити, наскільки скасування постанови про закриття кримінальної справи в частині було необхідне і обгрунтоване та чи дійсно тривалість кримінального провадження в цілому була надмірною.
За наявними матеріалами кримінального провадження та в межах розгляду скарги на постанову прокурора суд не має можливості і підстав надати оцінку дотриманню або порушенню стороною обвинувачення розумних строків у кримінальному провадженні з урахуванням визначених у ч. 3 ст. 28 КПК України критеріїв.
Виходчи з цих міркувань, скарга захисника ОСОБА_7 на постанову прокурора ОСОБА_5 від 03.07.2017 задоволенню не підлягає.
Пункт 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, на який у заявленому клопотанні посилається захисник як на підставу закриття кримінального провадження, передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.
Як зазначено вище, скарга захисника щодо скасування постанови прокурора не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим відсутня фактична обставина, на яку посилався адвокат ОСОБА_7, заявляючи клопотання про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Окрім того, пункт 2 ч. 3 ст. 314 КПК України надає суду повноваження закрити кримінальне провадження лише у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, але захисник про наявність таких підстав у підготовчому судовому засіданні не заявив.
З огляду на такі обставини і наведені норми КПК України щодо закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 314, 315, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу захисника ОСОБА_7 від 22.02.2024 на постанову прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про скасування постанови про закриття кримінальної справи в частині від 03.07.2017 залишити без задоволення.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження № 42018000000000824 від 05.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
..
Головуючий суддя . . ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3