- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
Справа № 991/10928/23
Провадження № 11-сс/991/74/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2024 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2024, якою застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 Кримінального кодексу України,
за участю:
підозрюваного - ОСОБА_6,
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_8,
прокурора - ОСОБА_10,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
За версією органу досудового розслідування, у жовтні 2019 року Голова Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) ОСОБА_11 створив злочинну організацію, діями якої протягом жовтня 2019 року - лютого 2022 року керували безпосередньо ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також брали участь ОСОБА_13, ОСОБА_6 (заступник Голови ФДМУ, перший заступник Голови ФДМУ), ОСОБА_14, засновник та директор ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ» ОСОБА_15, засновник ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ» ОСОБА_16, в.о. Голови Правління АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_17, в.о. Голови Правління АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_18, радник Голови ФДМУ ОСОБА_19, т.в.о. Голови Правління АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» ОСОБА_20 .
У 2019-2020 роках членами злочинної організації, створеної Головою ФДМУ ОСОБА_11, вчинено відповідні злочини, а саме: зловживання службовим становищем службовими особами АТ «Одеський припортовий завод» з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ», що спричинило за період із травня 2020 року до жовтня 2021 року АТ «Одеський припортовий завод» збитки на суму 308 322 727,01 грн, тобто такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян; заволодіння коштами АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом зловживання службовою особою АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» своїм службовим становищем під час укладення у 2020-2021 роках контрактів між АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та компанією BELANTO trade s.r.o. (Чеська Республіка) на поставку титанової сировини за заниженою вартістю, що спричинило збитки АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на суму 118 337 425,81 грн, тобто таку, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення; вчинення правочинів з майном ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ», щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, на загальну суму 10 603 163 837,19 грн, зміну форми (перетворення) такого майна та вчинено дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження в сумі 2 040 998 955,42 грн, тобто предметом злочину було майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
12.12.2023, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України, а саме участі у злочинній організації, вчиненій службовою особою з використанням службового становища.
Надалі, 18.12.2023 детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 736 000 грн, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17.01.2024 застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9 000 000 грн та поклав на нього обов`язки, передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
У своєму рішенні, слідчий суддя дійшов таких висновків: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України; застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам кримінального провадження; застава в розмірі 9 000 000 грн не є завідомо непомірною для підозрюваного, здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 17.01.2024, захисники підозрюваного ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги, за змістом вимог яких просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання детектива НАБУ в повному обсязі. Уважають оскаржувану ухвалу незаконною.
Адвокат ОСОБА_8 08.03.2024 подав доповнення до своєї апеляційної скарги. За їхнім змістом посилається на те, що підозра є необґрунтовано, ризики відсутні, а визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
Так, захисник зазначає, що підозра не відповідає вимогам ст. 267-277 КПК України, оскільки не містить стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється ОСОБА_6, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, та які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності саме ОСОБА_6 до вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення; зміст підозри не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджений жодними доказами, як цього вимагає п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України. Водночас матеріали, якими орган досудового розслідування обґрунтовує клопотання, не містить жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, та не є достатніми для визнання підозри обґрунтованою. Захисник зазначає, що до повноважень ОСОБА_6, як Першого заступника Голови ФДМУ, визначених зокрема Законом України «Про управління об`єктами державної власності», взагалі не відноситься вчинення дій, які зазначені детективом у повідомлені про підозру, оскільки Фонд не має права втручатись в діяльність акціонерних товариств. Зауважує, що відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», статуту АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та положення про правління АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», саме правління є постійним виконавчим органом АТ, що здійснює управління його поточною діяльністю та складається з восьми членів. Тобто, вчинення правочинів з укладання контрактів в АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» здійснюється на підставі рішення правління, і тому навіть за умови здійснення тиску на ОСОБА_21, останній не мав повноважень самостійно приймати рішень щодо розірвання чи укладання контрактів. Контракт з компанією Belanto trade s.r.o. новим керівником АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», всупереч вимогам законодавства підписаний без погодження з ФДМУ, що безперечно підтверджує непричетність ОСОБА_6 до діяльності злочинної організації. Також захисник посилається на те, що аудіофайли розмови за участю ОСОБА_14, його брата ОСОБА_22, ОСОБА_15, та розмови за участю ОСОБА_14, ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_23, протокол негласних слідчих (розшукових) дій від 09.06.2022, висновок судової економічної експертизи від 17.03.2023, який стосується правовідносин між ПАТ «Одеський припортовий завод» та ТОВ «АГЗ» впродовж 2020-2021 років; висновок судової товарознавчої експертизи від 18.01.2023, яким встановлено заниження цін на продукцію АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»; висновок судової економічної експертизи від 10.03.2023, яким підтверджено спричинення збитків АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»; протоколи огляду від 16.09.2022, від 21.02.2023, від 13.11.2023, від 24.08.2022, від 10.02.2023, від 12.12.2023; контракт від 13.10.2020 № 120/1-20; протоколи допиту свідків є неналежними та недопустимими доказами, та не містять відомостей щодо вчинення ОСОБА_6 будь-яких протиправних дій.
Поряд із тим, сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення не довела наявність ризиків, а висновки слідчого судді в цій частині є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, майновий стан ОСОБА_6, наявність у нього діючого паспорта для виїзду за кордон, його досвід перетину державного кордону України та те, що його родичі проживали протягом 2022-2023 років за кордоном, існували задовго до повідомлення про підозру 12.12.2023. Ці обставини не можуть свідчити про наявність ризику. До того ж ОСОБА_6 жодного разу не намагався покинути місце проживання як після повідомлення йому про підозру, так і після застосування до нього запобіжного заходу. Також необґрунтованим є ризик знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, оскільки сторона обвинувачення не довела, що такі докази існують та за майже 4 роки ще не всі докази зібрані. Ризик впливу на свідків спростовується відсутністю доказів про здійснення ОСОБА_6 таких дій. Зазначений ризик не може обґрунтовуватися тим, що орган досудового розслідування не встановив та не допитав усіх свідків, адже це лише свідчить про неефективність досудового розслідування. Ризик перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином сторона обвинувачення взагалі обґрунтовує лише припущеннями.
Також захисник не погоджується із розміром застави, визначеним слідчим суддею, уважає його неспівмірним із майновим станом підозрюваного. Належних доказів, які б підтверджували вартість рухомого майна та корпоративних прав, що належать дружині підозрюваного, а також розміру доходу підозрюваного саме на день призначення слідчим суддею розміру застави, сторона обвинувачення не надала. Стороні захисту є також незрозумілим, як слідчий суддя розрахував суму застави у розмір 9 000 000 грн.
Позиції учасників судового провадження
Захисники підозрюваного в судовому засіданні в повному обсязі підтримали апеляційні скарги з наведених в них підстав, просили задовольнити. Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи й заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.
Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Колегією суддів уважає, що слідчий суддя правильно вирішив всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
У межах доводів апеляційних скарг із метою правильного їхнього вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .
Щодо обґрунтованості підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви №№ 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32, рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175).
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та відповідно встановлення обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра». На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_6 дій, кваліфікованих за ч. 3 ст. 255 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події зазначені в повідомлені про підозру та ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.
Посилання сторони захисту на те, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення колегія суддів відхиляє, оскільки як зазначалося вище надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що підозрюваний міг вчинити дії, які можна кваліфікувати за ч. 3 ст. 255 КК України. На цій стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб`єктивна сторона, суб`єкт, об`єктивна сторона, об`єкт), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.
Відхиляє колегія суддів й доводи сторони захисту на те, що підозра не відповідає вимогам ст. 267-277 КПК України, оскільки в ній логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України.
Інші доводи наведені стороною захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри зводяться до оцінки наданих до клопотання доказів щодо їх належності, достатності та допустимості. Колегія суддів в цій частині зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89, ст. 94 КПК України визнання недопустимими доказів на стадії досудового розслідування можливе лише у випадках, коли: такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини та їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу має бути категоричним навіть із врахуванням стадії досудового розслідування. У свою чергу, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, ураховуючи зазначене вище, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочин.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6, слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваного, членів його сім`ї, наявність дійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, його досвід перетину державного кордону України, а також те що протягом 2022-2023 років, майже рік, його дружина з дітьми проживали за межами України, зі слів ОСОБА_6, забезпечуючи проживання за власний кошт, без отримання соціальної допомоги країни проживання. Також, слідчим суддею враховані доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків, а саме постійного місця роботи; те, що він одружений, має трьох дітей, сім`я наразі проживає в Україні. Проте, колегія суддів погоджується із висновком слідчого суддів, що співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, що доводами апеляційних скарг не спростовано.
Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного та ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_6 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Також, враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що останній використовуючи власні ділові зв`язки, зокрема серед службових осіб Фонду державного майна України, АТ «Одеський припортовий завод», АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», а також можливості та зв`язки інших підозрюваних, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні вищезазначених підприємств, а також може здійснюватися перешкоди в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
Погоджується колегія суддів й з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та експертів у вказаному кримінальному провадженні.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не може обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані й показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється тим, що значна кількість зі свідків у кримінальному провадженні є діючими працівниками або обіймали посади в ФДМУ, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», тому достатньо ймовірним вбачається те, що ОСОБА_6, використовуючи наявні у нього зв`язки, набуті під час здійснення професійної діяльності, може особисто або ж через інших підозрюваних та/або керівників таких свідків впливати на останніх. Окрім цього, слідчий суддя правомірно врахував, з чим погоджується колегія суддів, що через тривалий період вчинення злочину у часі та значну кількість залучених у ньому осіб, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину.
Також існує ймовірність того, що ОСОБА_6, не будучи обмежений у спілкуванні із вже допитами під час досудового розслідування свідками, може впливати на них, з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того, щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Разом з цим, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_6 інкримінується скоєння кримінальних правопорушень у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, під час досудового розслідування встановлено, що спілкування між особами, які можуть бути причетні до вчинення злочинів, здійснювалось із дотриманням засобів конспірації, зокрема, використовувались вигадані імена, прізвиська, нікнейми, скорочення та абревіатури, що вказує на схильність та здатність приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами. Указане дає підстави вважати про можливість перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі здійснювати координацію дій з іншими підозрюваними та свідками, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Доводи сторони захисту про належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 як до повідомлення про підозру, так і після застосування до нього запобіжного заходу, а також виконання всіх процесуальних обов`язків, не спростовують встановлені під час розгляду клопотання ризики.
Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у цьому кримінальному провадженні.
Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу з огляду не необґрунтованість підозри.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Особисте зобов`язання та особиста порука є більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою.
На переконання колегії суддів, з огляду на встановлене вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м`якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов`язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо розміру застави
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки й вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Колегія суддів у черговий раз звертає увагу, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
З матеріалів провадження випливає, що слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, визначив підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 9 000 000 грн.
Під час розгляду апеляційних скарг колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_6 у 2023 році отримав дохід на загальну суму 6 843 193 грн, а загалом за період з 2003 по 2023 роки - 20 984 683 грн, з яких у період з 2019 по 2023 роки - 10 970 781 грн. Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_24 у період з 2020 по 2023 роки задекларувала доходи від підприємницької діяльності на загальну суму 8 438 173 грн. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік ОСОБА_6 задекларовано грошові активи у сумі 200 468 грн, 250 002 доларів США, та дружини - 327 869 грн, 105 000 доларів США. Також ОСОБА_6 подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а саме про отримання 31.12.2021 доходу від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) у розмірі 678 250 грн. Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_24 належить автомобіль Audi Q5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано 18.09.2014, та автомобіль Audi E-Tron, державний номерний знак НОМЕР_2, право власності на який зареєстровано 30.11.2021. Також встановлено, що ОСОБА_24 належать корпоративні права, а саме: 100 % корпоративних прав із внеском до статутного капіталу 100 000 грн у ТОВ «ДІЕС ГРУП»; 50 % корпоративних прав із внеском до статутного капіталу 50 000 грн у ТОВ «ДИПЛОМАТ СЕРВІС ПЛЮС».
Указане в сукупності свідчить про високий рівень доходів та значні статки ОСОБА_6 і його родини.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, а також дані про нього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення застави саме у розмірі 9 000 000 грн, який перевищує встановлений п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, а тому не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
При цьому слідчий суддя правомірно врахував, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Рішення слідчого судді в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України не оспорювалось.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4