- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
Справа № 991/7781/23
Провадження 1-кп/991/97/23
У Х В А Л А
іменем України
26 березня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України,
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою (останнє відоме місце проживання): АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України,
ОСОБА_14, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрована за адресою (останнє відоме місце проживання): АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.До Вищого антикорупційного суду 04.09.2023 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України.
1.1.Через канцелярію суду 14.12.2023 надійшло клопотання захисників ОСОБА_14 адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 прокурору. Клопотання обґрунтоване тим, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є нечітким та незрозумілим для обвинуваченої і її захисників, чим порушено пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України.
Як зазначає захисник, для об`єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, є характерним наявність збитків потерпілій особі у підтвердженому належними доказами розмірі. Вказаним вимогам обвинувальний акт не відповідає. В обвинувальному акті вказано про заподіяння внаслідок кримінального правопорушення майнової шкоди, але цивільний позов не заявлено. Відсутність цивільного позову свідчить про відсутність майнової шкоди, оскільки саме потерпіла особа визначає, чи завдана їй майнова шкода. Оскільки ДП «Держінформ`юст» не заявляє про спричинення йому матеріальної шкоди (збитків) кримінальними правопорушеннями, останнє за правилами частини 1 статті 55 КПК України не може бути потерпілим у кримінальному провадженні. З обвинувального акту вбачається, що ДП «Держінформ`юст» не має жодних майнових чи інших претензій ні до ТОВ «Астен-МН», ні до ОСОБА_14 .
Формулювання обвинувачення ОСОБА_14 за частиною 5 статті 191 КК України в частині розміру та факту спричинення шкоди ДП «Держінформ`юст» є неконкретним. Оплати (витрати) здійснені між ТОВ «Астен-МН» і ДП «Держінформ`юст» на підставі чинних і виконаних сторонами господарських договорів, відображені у бухгалтерських документах обох юридичних осіб, оприбутковані та оплачені необхідними податками і зборами.
ОСОБА_14 не могла використати своє службове становище як директор ТОВ «Астен-МН» для заволодіння чужим державним майном ДП «Держінформ`юст», оскільки не володіє організаційно-розпорядчими функціями, які могла б використати для цього. В діях обвинуваченої відсутні ознаки розкрадання майна. ОСОБА_14 не вчинила жодних протизаконних дій, усі договори, які, за версією обвинувачення, підписані нею як директором ТОВ «Астен-МН», ніким не оспорювались, в судовому порядку недійсними не визнавались і залишаються чинними і виконаними. З обвинувального акта не вбачається, що мало місце будь-яке спілкування ОСОБА_14 з ОСОБА_6 в період із січня по травень 2014 року. Детективом не наведено жодних фактичних даних на підтвердження висловлення ОСОБА_6 . ОСОБА_14 пропозиції з відповідним змістом, про згоду останньої із пропозицією на участь у злочинних діях, що виключає співучасть. ОСОБА_14, будучи службовою особою, директором юридичної особи приватного права - ТОВ «Астен-МН», не мала жодних прав щодо розпорядження державними коштами. Також обвинувачена за своїм статусом директора ТОВ «Астен-МН» не була наділена правом давати вказівки підлеглим особам, які мають повноваження щодо державного майна, заволодіння яким за фабулою обвинувачення інкримінується останній.
1.2.Від захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_9 на електронну пошту суду також надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, висунуте обвинувачення є незрозумілим та не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень. Зазначене не дає можливості його підзахисному зрозуміти в чому саме його обвинувачують, що, як зазначає захисник, порушує його право на захист. В обвинувальному акті не вказано місця, часу та способу (обставин) залучення ОСОБА_6 його підзахисного ОСОБА_13 . Захисник наголосив, що йому не зрозуміло з тексту обвинувального акта яке відношення до обставин, зазначених у ньому, має ОСОБА_13 . Обвинувальний акт не розкриває суті (події) злочину, інкримінованого ОСОБА_13, тому неможливо зрозуміти в чому полягає об`єктивна сторона кримінального правопорушення. Не розкрита в обвинувальному акті і суб`єктивна сторона правопорушення, що також не дає можливості стороні захисту зрозуміти суть обвинувачення.
1.3.Крім того, клопотання про повернення обвинувального акта надійшло від обвинуваченого ОСОБА_6 . Клопотання обґрунтуване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, відтак не дає можливості належним чином зрозуміти, в чому саме полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона злочину. В обвинувальному акті не зазначено місця, часу, способу та мотиву вчинення злочину. Обвинувальний акт також не містить відомостей щодо обставин організації злочину, залучення співучасників, координації дій та фактів, що підтверджують статус службової особи на момент вчинення злочину, суб`єктивних ознак злочинів та обставин легалізації доходів. Обвинувальний акт не є конкретним за своїм змістом в частині визначення кваліфікуючих ознак злочину. Він не містить опису фактичних обставин безпосереднього заволодіння майном (коштами).
Крім того, в обвинувальному акті сторона обвинувачення вказує, що час вчинення легалізації одержаних злочинним шляхом коштів передував часу заволодіння цими коштами на 8 місяців. Обвинувальний акт не розкриває суті (події) злочину, передбаченого частиною 3 статті 209 КК України, що не дає можливості належним чином зрозуміти об`єктивну сторону злочину. В тексті обвинувального акта не зазначено місця вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 209 КК України. Також відсутні фактичні обставини, які характеризують суб`єктивну сторону злочину, передбаченого частиною 3 статті 209 КК України.
Також ОСОБА_6 у своєму клопотанні зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки складений, вручений та поданий до суду після завершення досудового розслідування. На день вручення повідомлення про підозру строк досудового розслідування складав більше ніж 84 місяці. Строк досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру не може перевищувати 18 місяців. Таким чином всі процесуальні дії, починаючи з 27.04.2022 і завершуючи 01.01.2024, вчинені з порушенням КПК України та не тягнуть за собою правових наслідків. Складання та затвердження обвинувального акта та звернення з ним до суду після 01.07.2020 і до 01.01.2024 повинно було здійснюватися відповідно до положень КПК України, які вступили в дію 01.07.2020.
2.У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Захисник ОСОБА_12 заявив усне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з неконкретністю формулювання обвинувачення та підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 .
2.2.Захисник ОСОБА_11 просив задовольнити клопотання про повернення обвинувального акта прокурору та додатково зазначив, що формулювання обвинувачення незрозуміле і неконкретне. Захисник додав, що інкриміноване ОСОБА_14 кримінальне правопорушення є корисливим злочином із матеріальним складом, тому майнова шкода є обов`язковим елементом об`єктивної сторони цього складу злочину. ОСОБА_14 не могла використати своє службове становище як директор ТОВ «Астен-МН» для заволодіння чужим державним майном ДП «Держінформ`юст», оскільки не володіла організаційно-розпорядчими функціями по відношенню до працівників ДП «Держінформ`юст». Посаду директора ТОВ «Астен-МН» ОСОБА_14 займала номінально.
2.3.Захисник ОСОБА_10 підтримав позицію захисника ОСОБА_11, просив задовольнити клопотання про повернення обвинувального акта. Додатково зазначив, що обвинувачення сформульовано неконкретно, без зазначення усіх елементів та кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення. ОСОБА_14 не могла заволодіти чужим (державним) майном, не могла використати своє службове становище для цієї мети, а її службові повноваження не могли стати способом для заволодіння таким майном. Таким чином, службова особа юридичної особи приватного права - ОСОБА_14 не може бути виконавцем заволодіння державними (бюджетними) коштами і спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України. В діях обвинуваченої відсутня жодна із ознак розкрадання майна. Кваліфікуючої ознаки заволодіння чужим майном у діях ОСОБА_14 із фактичних обставин обвинувального акта не вбачається.
Підтримав клопотання ОСОБА_9, вирішення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 залишив на розсуд суду.
2.4.Захисник ОСОБА_9 підтримав позицію захисників ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_6 та просив його клопотання про повернення обвинувального акта задовольнити. Додав, що відповідно до КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка про отримання копії обвинувального акта. До суду направляється оригінал обвинувального акта з відповідними додатками. Проте, він отримав оригінал, а не копію обвинувального акта від прокурора, тому йому не зрозуміло, який примірник обвинувального акта є оригіналом, що, на його переконання, також є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
2.5.Захисник ОСОБА_8 не заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Проте після заявлення клопотань про повернення обвинувального акта прокурору іншими учасниками, просив задовольнити відповідні клопотання.
2.6.Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
2.7.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, просив задовольнити його клопотання про повернення обвинувального акта.
2.8.Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення заявлених захисниками клопотань про повернення обвинувального акта прокурору та зауважив, що вимога чіткого формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, є дотриманою, якщо факти і їх правова кваліфікація викладені в об`ємі, достатньому для того, щоб сторона захисту їх розуміла. Враховуючи, що захисники наводять аргументи у своїх клопотаннях, аналізуючи суб`єктивну та об`єктивну сторону кримінального правопорушення, то можна зробити висновок, що вони в повному обсязі розуміють формулювання обвинувачення.
Зауважив, що у вказаному кримінальному провадженні потерпілим є ДП «Держінформ`юст» Міністерства юстиції України, отже зазначити дату та місце народження, а також громадянство потерпілого неможливо. Розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням визначений у VIII розділі на 118 аркушу обвинувального акту. Кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченим, не визначені у статті 477 КПК України, а отже не розпочинаються із заяви потерпілого. Права та обов`язки потерпілого виникають не лише з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також із заяви про залучення як потерпілого до кримінального провадження. Відповідно до статті 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Цивільним позива чем у кримінальному провадженні є не тільки особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, а й та, яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Законодавець не ототожнює ці два факти.
Щодо аргументів обвинуваченого ОСОБА_6 про складання та направлення обвинувального акта поза строком досудового розслідування, наголосив, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 01.04.2015, тобто до введення в дію підпункту 14 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого внесено зміни в частину 1 статті 219 КПК України, та який не має зворотної дії в часі. До кримінального провадження № 12015100100003812 від 01.04.2015 підлягають застосуванню положення частини 1 статті 219 КПК України в редакції, чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР, які не передбачали обчислення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
3.Дослідивши матеріали клопотання, обвинувальний акт та додатки до нього, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення до судового розгляду кримінального провадження, виконує роль процесуального фільтра між досудовим провадженням та судовим розглядом з метою перевірки відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора.
3.2.З метою забезпечення цієї функції пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам статті 291 КПК України та чи не містить він положень, що суперечать одне одному. Процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, статті 291 КПК України. Оскільки частиною 4 статті 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту.
3.3.Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Як передбачено частиною 1 статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення і ініціює судовий розгляд.
3.4.Разом з тим, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України. Оскільки стороною захисту порушене питання про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, суд досліджує дотримання стороною обвинувачення формальних і змістовних вимог до цього процесуального рішення. Положеннями частини 2 статті 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (частина 2 статті 291 КПК України).
Згідно з частиною 4 статті 291 КПК України до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
3.5.Щодо аргументів сторони захисту про неточність, неконкретність формулювання обвинувачення, не зазначення певних елементів складу злочину
Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.
Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення може змінюватися під час судового розгляду кримінального провадження. Суд не вправі зобов`язувати прокурора змінити правову кваліфікацію кримінального провадження та втручатися в повноваження прокурора в цьому питанні до моменту дослідження всіх доказів в їх сукупності, оскільки у такому випадку суд перебере на себе функцію обвинувачення.
В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Разом з тим, обізнаність та зрозумілість суті обвинувачення стосується не лише правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, із зазначенням статті (частини статті) відповідного закону про кримінальну відповідальність, а й описової частини обвинувального акта. В описовій частині обвинувального акта повинні зазначатися деталі вчинення інкримінованого стороною обвинувачення злочину та інші обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
У відповідності до частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.11.2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Дослідження змісту обвинувального акта свідчить, що прокурором викладено таке формулювання обвинувачення:
? ОСОБА_6, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_7, шляхом зловживання своїм службовим становищем, організував заволодіння грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ «TrueConf» відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 712 219 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного для роботи у режимі ВКЗ визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України.Своїми умисними діями, які виразилися в організації заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України.
У період з 13.02.2014 по 15.04.2016 ОСОБА_6 з метою легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, а також приховання їх дійсного джерела походження, забезпечив перерахування із рахунків підконтрольної йому через ОСОБА_15 компанії Ceterum Limited на рахунки компаній TECKFORCE LIMITED, VESTER MANAGEMENT S.A., SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV грошових коштів на загальну суму 15 143 068,4 грн, що відповідно до примітки 2 до статті 209 КК України перевищує більше ніж на 18 000 розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину (станом на 01.01.2016 - 689 грн) і є особливо великим розміром. Своїми умисними діями, які виразилися в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансової операції чи правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, їх використанні, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів, у великих розмірах, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 209 КК України.
?Заступник генерального директора ДП «Держінформ`юст» з технічних питань ОСОБА_7, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_14 та ОСОБА_6, шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_14 і ОСОБА_6, сприяв заволодінню грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ «TrueConf» відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 712 219 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного для роботи у режимі ВКЗ визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України.
?Генеральний директор ТОВ «ЗЕМЗ» ОСОБА_13, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_14 та ОСОБА_6 шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом зловживанням службовим становищем ОСОБА_14 і ОСОБА_6, достеменно знаючи, що насправді програмне забезпечення «TrueConf» для ТОВ «Астен-МН» не постачається, сприяв заволодінню грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ «TrueConf» відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 712 219 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України.
? ОСОБА_14, як директор ТОВ «Астен-МН», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, за попередньою змовою із ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_7, шляхом зловживання своїм службовим становищем та в порушення вимог ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 673, ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч.ч. 3, 5 ст. 65, ч. 1 ст. 193, ч.ч. 1, 6 ст. 265, ч. 1 ст. 268 ГК України, а також ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», заволоділа грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ «TrueConf» відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 712 219 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного для роботи у режимі ВКЗ визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК України.
В обвинувальному акті зазначається виклад основних фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що в своїй сукупності по суті і є обвинуваченням. При чому конкретність і чіткість пред`явленого обвинувачення не може пов`язуватися з надмірною деталізацією злочину або з аргументацією сторони обвинувачення на підтвердження описаних в обвинувальному акті відомостей (на що в завуальованій формі вказують представники сторони захисту). Адже в першому випадку, це нав`язування стороні обвинувачення позиції сторони захисту і, відповідно, порушення засад диспозитивності і змагальності, а в другому - виходить за межі дослідження обвинувального акту на етапі підготовчого судового засідання і є процесуальною діяльністю сторін на підтвердження своїх позицій і спростування позицій процесуального опонента.
В контексті обвинувального акта, що розглядається, фактичні обставини, які в «супроводжують» сформульоване прокурором обвинувачення, містять всі необхідні відомості для розуміння захистом як самого пред`явленого обвинувачення, так і визначення обсягу доказування сторонами під час судового розгляду. Зокрема, в обвинувальному акті достатньо чітко і зрозуміло вказані відомості про час вчинення інкримінованих злочинів (встановлені періоди вчинення дій, зазначені дати укладення договорів тощо), спосіб вчинення (послідовно описано дії кожного обвинуваченого), місце (зазначено адресу, за якою укладено договори), мету, форму вини, розмір завданої шкоди, розподіл ролей тощо.
Необхідно наголосити, що суд не може вказувати прокурору як викласти формулювання обвинувачення або удосконалити фактичний виклад обставин, як і не вправі спонукати прокурора до корегування обвинувального акта, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин інкримінованого злочину та інших обставин, які підлягають доказуванню під час судового розгляду. В обвинувальному акті викладається те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим. В свою чергу, судовий розгляд може здійснюватися лише в межах висунутого обвинувачення, тому дослідження судом обставин про які зазначає прокурор в обвинувальному акті є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.
Зазначені стороною захисту неточності або неузгодженості щодо періодів чи часових проміжків певних подій або діянь не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, а свідчать про те, що саме такі дані були отримані під час досудового розслідування. Їх відповідність фактичним обставинам і підтвердження або непідтвердження доказами є процесуальною діяльністю суду за наслідками комплексного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів на пізніших етапах судового провадження.
За таких обставин Суд не погоджується зі стороною захисту щодо нечіткості і неконкретності пред`явленого обвинувачення, неналежного викладу фактичних обставин і відсутності в обвинувальному акті відомостей про обов`язкові елементи складу кримінального правопорушення.
3.6.Щодо аргументів сторони захисту про відсутність потерпілого у зв`язку з тим, що не заявлено цивільний позов
Відповідно до частини 1 статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як вбачається з обвинувального акта (т. 1 а.с. 2), потерпілим у кримінальному провадженні є ДП «Держінформ`юст» Міністерства юстиції України. Представником потерпілого є ОСОБА_16, який відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2015 № 258/7 (т. 1 а.с. 119) призначений ліквідатором ДП «Інформаційний центр». Як зазначається в обвинувальному акті, вчиненим кримінальним правопорушенням ДП «Держінформ`юст» Міністерства юстиції України завдано шкоду у розмірі 7 712 219 грн (т. 1, а.с. 59).
Відповідно до наявної інформації в реєстрі матеріалів досудового розслідування (пункт 620 І Розділу) зазначене підприємство набуло статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні шляхом подачі 07.10.2020 заяви про його залучення до провадження у цьому статусі (т. 1, а.с. 73). На підставі цієї заяви 07.10.2020 представнику ДП вручено пам`ятку про процесуальні права потерпілого. Крім того, 18.09.2023 представник потерпілого ОСОБА_16 на електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи без участі, в якій він зазначив, що він представник потерпілого та додав документи, які підтверджують повноваження.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 191 КК України, відноситься до злочинів з матеріальним складом, а розмір спричиненої шкоди виступає кваліфікуючою ознакою. В такому випадку відповідно до вимог пункту 7 частини другої статті 291 КПК України відомості про розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням зазначаються в обвинувальному акті.
В обвинувальному акті, що розглядається, наявна конкретна сума - 7 712 219 грн, інкримінована як шкода, та відомості про особу, якій цю шкоду спричинено - ДП «Держінформ`юст», тому вимоги закону дотримані.
Разом з тим, питання доведеності встановлених в ході досудового розслідування обставин, у тому числі факту завдання матеріальної шкоди (збитків), як однієї зі складових об`єктивної сторони, їх перевірка доказами, а також вирішення цивільного позову у разі його заявлення не є предметом підготовчого судового засідання та підлягають з`ясуванню за наслідками здійснення розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення. Висновки суду щодо цих питань викладаються у рішеннях, якими завершується судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 66 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (частина 2 статті 66 КПК України).
З аналізу положень статті 55 та 66 КПК України зрозуміло, що потерпілий та цивільний позивач це різні учасники провадження. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є не тільки особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, а й та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Пред`явлення цивільного позову є правом потерпілого, гарантованим йому пунктом 10 частини 1 статті 56 КПК України, а не обов`язком.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Потерпілий ще має право пред`явити цивільний позов, оскільки судовий розгляд цього кримінального провадження ще не розпочався. Разом з тим, подання/неподання цивільного позову не свідчить про наявність/відсутність шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Формальна ж ознака (зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди) прокурором дотримана. За таких обставин, аргументи сторони захисту про відсутність складу злочину у зв`язку із непред`явленням потерпілим цивільного позову, є неспроможними в контексті повернення обвинувального акта.
3.7.Щодо аргументів сторони захисту про складення обвинувального акта поза строком досудового розслідування
Аргументуючи складення обвинувального акта поза строком досудового розслідування, обвинувачений ОСОБА_6 посилається на частину 2 статті 219 КПК України в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, яка передбачає, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. На переконання обвинуваченого, на момент вручення йому повідомлення про підозру строк досудового розслідування закінчився, адже в дію вступили зміни до статті 219 КПК України щодо обмеження тривалості строку досудового розслідування, до 18 місяців щодо тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду одного із передбачених КПК України рішень. Змістом досудового розслідування є вчинення процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Відповідно до статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У тривалих досудових розслідуваннях розраховувати строк досудового розслідування слід комплексно з урахуванням всіх змін процесуального законодавства, що мали місце у відповідний період.
Відомості про кримінальне правопорушення № 12015100100003812 внесені до ЄРДР 01.04.2015, отже з цієї дати слід обраховувати строк досудового розслідування. Станом на 01.04.2015 положення статті 219 КПК України не передбачали обмежень щодо тривалості досудового розслідування до здійснення повідомлення про підозру. Стаття 219 КПК України обмежувала тривалість строку досудового розслідування кримінального провадження лише у яких особі повідомлено про підозру.
Законом № 2147-VII від 03.10.2017 (який вступив в дію 16.03.2018) внесені зміни до статті 219 КПК України - запроваджено інший підхід до процесуального порядку обчислення і продовження строків. Цим Законом частину 1 та 3 статті 219 КПК України викладено в новій редакції та передбачено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 (який вступив в дію 01.07.2020) внесені зміни в статтю 219 КПК України (в редакції Закону № 2147-VII) та визначено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Цим Законом виключено з частини 2 статті 219 КПК України визначення тривалості строку досудового розслідування кримінальних проваджень щодо кримінальних проступків, в іншій частині щодо врегулювання строків розслідування у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину залишився незмінним.
Отже, Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 змінив положення статті 219 КПК України, викладені в редакції закону від 16.03.2018, щодо тривалості досудового розслідування «фактових» кримінальних проваджень. Визначення максимальної тривалості строку досудового розслідування «фактових» справ запроваджено змінами, які набули чинності 16.03.2018 (Законом № 2147-VIII від 03.10.2017) та змінені Законом № 2617-VIII лише щодо кримінальних проступків.
В свою чергу, зміни обрахунку тривалості і продовження строку досудового розслідування, внесені Законом № 2147-VII від 03.10.2017, застосовуються лише до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.
На відміну від матеріального, процесуальний закон не має зворотної дії в часі навіть у тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище для учасників кримінального провадження. Приписи в новій редакції мають застосовуватися у справах, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Положення статті 219 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 та Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 застосовується у тих кримінальних провадженнях, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після набуття чинності Законом № 2147-VII, тобто після 15.03.2018 р.
До кримінального провадження № 12015100100003812 від 01.04.2015 підлягають застосуванню положення редакції, чинної на момент внесення відомостей до ЄРДР, які не передбачали обчислення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.
З огляду на все вищенаведене, твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про складання обвинувального акта поза строком досудового розслідування безпідставні.
3.8.Щодо аргументів сторони захисту про вручення захиснику ОСОБА_13 адвокату ОСОБА_9 оригіналу обвинувального акту
Відповідно до статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.
З аналізу зазначених положень можна зробити висновок, що єдиним документом, який перевіряється на відповідність вимогам КПК України, є оригінал обвинувального акта, який отримав суд. Всі інші примірники обвинувального акта, які вручаються прокурором під розписку є копіями цього документа.
Як зазначив прокурор, під час отримання обвинувального акту адвокат ОСОБА_9 надав прокурору розписку про отримання примірника обвинувального акту та жодних заперечень чи скарг з цього приводу не висловлював.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 висловив позицію щодо можливої невідповідності оригіналу обвинувального акта, який знаходиться в суді, та оригіналу обвинувального акта, який йому вручений. Проте, зазначені твердження захисника жодним чином не обґрунтовані та не підтверджуються, а припущення захисника не можуть братися судом до уваги. Захисник не навів відомостей про відмінності у примірниках обвинувального акту, направленого до суду і врученого захиснику, а також не навів доводів, яким чином отримання ним оригіналу обвинувального акта впливає на захист обвинуваченого та неможливість призначення обвинувального акта до судового розгляду.
4.Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст обвинувального акта, суд встановив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, містить відомості в обсязі, достатньому для розуміння суті пред`явленого обвинувачення та можливості його розгляду у судовому засіданні.
Він складений відповідно до вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. В обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону та формулювання обвинувачення, що в свою чергу є предметом судового розгляду, а не підготовчого судового засідання. З урахуванням зазначеного у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_6 слід відмовити.
Керуючись статтями 291, 314-316, 376, 392 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.У задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
3.Повний текст ухвали оголошений 29.03.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_17
Судді:
ОСОБА_18