- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 991/711/24
Провадження № 1-кп/991/5/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 березня 2024 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_4,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000301, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
2.28 березня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 . З клопотання та доводів прокурора ОСОБА_5, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.
3.За версією сторони обвинуваченя, у ОСОБА_6, який розуміючи що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_9 здійснюється детективами НАБУ та в подальшому обвинувальний акт у якому може бути передано для розгляду до ВАКС, виник умисел на підбурення ОСОБА_9 до нібито надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості умовами якої буде передбачено призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження вказаної угоди колегією суддів ВАКС. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 вирішив повідомляти ОСОБА_9 неправдиві відомості щодо своїх зв`язків у НАБ України, САП ОГП та ВАКС, для того, щоб схилити ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП, при цьому достовірно знаючи, що не зможе довести свої злочинні дії до кінця з причин відсутності будь-якої можливості вчинити такі дії.
Одночасно з цим, ОСОБА_6, переслідуючи корисливий мотив, вирішив заволодіти грошовими коштами отриманими від ОСОБА_9 для нібито передачі суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП.
Для реалізації свого злочинного умислу в частині підбурювання ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості за умовами якої буде передбачено призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження вказаної угоди колегією суддів ВАКС, ОСОБА_6 вирішив залучити інших осіб як співвиконавців.
Отже, у період часу з 22.06.2022 по 11.11.2022, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, підбурили ОСОБА_9 до надання неправомірної виголи в сумі 100 000 доларів США, що станом на 11.11.2022 за офіційним курсом Національного банку України становило 3 656 860 грн, нібито для передачі суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та її затвердження колегією суддів ВАКС. Після чого, 11.11.2022 ОСОБА_10 отримав частину вказаної неправомірної вигоди в сумі 50 000 доларів США.
Так, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою, розуміючи що свої злочинні дії не зможуть довести до кінця з причин що не залежать від їх волі підбурили ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, загальною сумою 1 300 000 доларів США, що станом на момент вчинення злочину за офіційним курсом Національного банку України становило 36 338 190 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.
Крім цього, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, але не пізніше 15.12.2020, у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, а саме грошовими коштами ОСОБА_9 .
Так, у період з 23.01.2021 по 31.08.2021, ОСОБА_6, шляхом обману заволодів чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 1 200 000 доларів США, що станом на момент вчинення злочину за офіційним курсом Національного банку України становить 32 681 330 грн та є особливо великим розміром, якими ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім цього, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, але не пізніше 15.12.2020, у ОСОБА_6, який розумів, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_9 здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України та в подальшому обвинувальний акт у якому може бути переданий для розгляду до ВАКС, виник умисел на підбурення ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження її колегією суддів ВАКС. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 вирішив залучити ОСОБА_10 та інших осіб.
Так, у період із грудня 2020 року по серпень 2021 року ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами підбурили ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 200 000 доларів СПІД суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, за умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження її колегією судців ВАКС, якими в подальшому заволодів ОСОБА_6 шляхом обману.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.
Окрім цього, не пізніше 04.09.2021, у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі за попередньою змовою з ОСОБА_7, а саме грошовими коштами ОСОБА_9 . Так, у період із 23.01.2021 по 31.08.2021 ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами підбурили ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 200 000 доларів США суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та її затвердження колегією суддів ВАКС, якими в подальшому заволодів ОСОБА_6 шляхом обману.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім того, не пізніше березня 2021 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_6 виник умисел направлений на розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, зміну форми (перетворення) такого майна та вчинення дій, спрямованих на приховування походження такого майна та маскування володіння ним, тобто на легалізацію (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом - грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення ним шахрайства щодо ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, зміні форми (перетворення) такого майна та вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому у великому розмірі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
4.Звертаючись до суду із клопотанням, прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на учасників цього кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
4.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, який інкримінується, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб, 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого, 4) відсутність обмежень у перетинанні державного кордону в умовах воєнного стану.
4.2.При визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду.
4.3.При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор просив врахувати, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 заволодів 1 710 000 доларів США. Вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені. Відтак, ОСОБА_6 зможе продовжити розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом та вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.
5.Захисниця ОСОБА_4 просила скасувати запобіжний захід у порядку ст. 201 КПК та відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_6 з моменту звільнення його з-під варти і дотепер: 1) не переховувася від органу досудового розслідування та суду; 2) не знищував, не ховав та не спотворював будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) жодним чином не впливав на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; 4) не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином; 5) не вчиняв інше кримінальне правопорушення, не продовжував кримінальне правопорушення у якому підозрювався та обвинувачується.
Обґрунтування прокурора щодо наявності ризиків побудоване на припущеннях та суперечить ст. 62 Конституції України.
Просила врахувати, що ОСОБА_6 має п`ятеро дітей, троє з яких мають інвалідність та потребують значного фінансування для підтримки стану здоров`я та лікування.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту та неможливість переміщатись Україною є обмежувачем, який не дозволяє ОСОБА_6 влаштуватись на роботу та отримувати більшу заробітну плату, що спричиняє негативні наслідки ОСОБА_6 та його дітям.
Також наголошувала, що наявність трьох дітей у ОСОБА_6 не надає йому права перетинати державний кордон самостійно. Відповідне перетинання має бути пов`язане з супроводженням дітей.
5.1.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи своєї захисниці та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказавши про відсутність будь-яких ризиків та намірів вчиняти дії на перешкоджання кримінальному провадженню.
5.2.Обвинувачений ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Наголошував на тому, що прокурор не довів продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, чи появу нових.
6.Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23:00 години до 07:00 години без дозволу суду, тобто до 06.04.2024. Крім того, на обвинуваченого покладено низку обов`язків.
7.Оцінивши клопотання прокурора та захисника, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та відмови в задоволенні клопотання захисника з огляду на таке.
Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу
8.Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (ч. 3, ст. 315 КПК України).
Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу.
Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
З огляду на зазначені положення закону, під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу, в межах доводів відповідних клопотань, колегії суддів необхідно розкрити питання існування обставин, про які не було відомо сторонам та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про продовження запобіжного заходу та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.
Так, наявність у обвинуваченого п`ятьох дітей, троє з яких мають інвалідність та необхідність їх утримання не є обставиною, про які не було відомо захисту під час продовження запобіжного заходу 06 лютого 2024 року.
Клопотання захисника не містить відомостей про появу нових обставин, які б свідчили про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливали на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Також, серед наведених захистом доводів колегія суддів встановила такі, які вже були предметом оцінки під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою та не є новими у розумінні ст. 201 КПК України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.
Щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою
9.Згідно з частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
9.1.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення цього клопотання необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 3) наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 6) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.
Щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
10. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) та ч. 2 ст. 209 КК України за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Щодо обґрунтованості підозри
11.Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, метою якого є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу
12.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування від суду
13.При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_6 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) перебування та проживання членів його сім`ї за кордоном, що свідчить про можливість проживання за кордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні; 3) можливість обвинуваченого залишити територію України, з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану, оскільки він є батьком трьох дітей.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З клопотання та доводів захисника ОСОБА_4 суд встановив, що діти ОСОБА_6 перебувають за кордоном. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.
З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_6 є батьком п`ятьох дітей гарантує відсутність обмежень у перетинанні державного кордону у період воєнного стану.
Щодо ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження
14.Суд бере до уваги, що інкриміновані ОСОБА_6 злочини, ймовірно, вчинені ним у співучасті та, ймовірно, він здійснював дії, направлені на залучення до інкримінованих злочинів інших співучасників координуючи їхні дії у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання таких осіб, впливаючи на зміст, характер та їх обсяг. Крім того, специфіка інкримінованих злочинів, зокрема шахрайства та підбурювання до надання неправомірної вигоди, свідчить про можливість застосування впливу на потерпілого для зміни останнім своїх показань.
Суд враховує надання ОСОБА_10 викривальних свідчень, що може сприяти вчиненню обвинуваченим незаконного впливу на останнього.
Крім того, оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_6 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа
15.На підтвердження продовження існування зазначеного ризику прокурор зазначає, що сторона обвинувачення вважає встановленим заволодіння ОСОБА_6 1 710 000 доларів США. Однак вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені, тому є ризик того, що обвинувачений продовжить розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом, тобто продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.
16.Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 .
Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України
17.При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_6, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застава як єдиний запобіжний захід також не спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого, враховуючи, що такий захід був застосований до нього як альтернативний, однак за тривалий період часу, ОСОБА_6 не скористався таким правом. Вказане, на переконання суду, породжує сумніви, що у разі застосування такого запобіжного заходу, обвинуваченим чи іншими особами буде виконано обов`язок щодо внесення коштів протягом встановленого законом строку.
Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого
18.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2023 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів та суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення
19.Суду не надані документи, які б змогли підтвердити чи спростували доводи клопотання прокурора про:
- те, що ОСОБА_6 щонайменше з 2016 року проживає у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_11 ;
- рівень доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ;
- обговорення ОСОБА_6 в своїх телефонних розмовах виїзду за кордон, відтак вони не враховувались судом під час його розгляду.
20.Суд відхиляє аргументи захисника щодо скасування запобіжного заходу через необхідність проходженням ОСОБА_6 навчальних курсів для митних брокерів в м. Одесі з огляду можливість проходження такого навчання у м. Києві, а також ненадання підтверджуючих документів про намір його проходження.
21.З огляду на застосування до ОСОБА_6 саме нічного домашнього арешту в період часу в 23 год 00 хв до 07 год 00 хв, на переконання колегії, його право на працю реалізовано у повній мірі, оскільки гарантує можливість працювати абсолютно більшу частину доби.
22.Адвокат ОСОБА_4 зазначила, що перетинати державний кордон ОСОБА_6 може виключно з метою супроводу дітей. Суд же встановив, що Правила перетинання державного кордону не містять зазначених захисником застережень.
23.На переконання захисника, відсутність у ОСОБА_6 документів, які дають право для виїзду за кордон свідчить про відсутність ризику переховування останнього від суду.
На переконання ж колегії, «переховування» про яке йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України може відбуватись не тільки за кордоном, але і у межах державного кордону. Крім того, відсутність документів для виїзду за кордон зумовлює неможливість санкціонованого перетину державного кордону в межах прикордонних пунктів пропуску, але не свідчить про неможливість незаконного перетину кордону поза вказаними пунктами.
Отже, здача на зберігання паспорту ОСОБА_6 для виїзду за кордон не спростовує ні можливості перетину кордону, ні ризику переховування від суду в межах України.
Окрім того, слід взяти до уваги, що в зв`язу з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Керуючись статтями 315, 131, 176-178, 181, 199, 201, 372 КПК України, суд постановив:
1.Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
2.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити частково.
3.Продовжити на два місяці строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23 год 00 хв до 07 год 00 хв без дозволу суду, тобто до 29 травня 2024 року включно.
4.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52022000000000301 від 12 жовтня 2023 року, крім своїх захисників, детективів, прокурорів та суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
5.Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 29 травня 2024 року включно.
6.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12