Документ № 118285515

справа № 991/2030/22

провадження №11-кп/991/52/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_12,

прокурора ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_8 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52019000000000522 від 21 червня 2019 року стосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень: ОСОБА_14 - за ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 - ч.1 ст.109, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.344 КК; ОСОБА_15 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_8 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_5 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_16 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_17 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_7 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_18 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_19 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_6 - за ст.351-2 КК.

За ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року клопотання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 задоволено частково, кримінальне провадження щодо цих обвинувачених за ч.1 ст.255 КК закрито в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Вимоги та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, вважаючи його протиправним, таким, що не ґрунтується на суті поданого клопотання та не відповідає дійсним обставинам справи, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення поданого ним клопотання.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду обвинувачений ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року в частині часткового задоволення його клопотання та закриття кримінального провадження щодо нього за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги стосувались їх незгоди з частковим задоволенням їх клопотань. Так, не заперечуючи того, що при розгляді клопотань суд з`ясовував чи надають вони свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК, вони надали таку згоду виключно на закриття кримінального провадження в обсягах, заявлених у клопотаннях, суть яких зводилась до втрати чинності ст.255 КК у повному обсязі, проте не окремих її складових.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не погоджуються з висновками суду щодо часткової декриміналізації ч.1 ст.255 КК (в редакції від 05 квітня 2001 року) та наполягають на тому, що вони не надавали своєї згоди на закриття кримінального провадження в частині їх обвинувачення за ч.1 ст.255 КК щодо їх участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.

Також на переконання осіб оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки кожен з суддів - членів колегії на стадії досудового розслідування вже приймали участь у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, розгляд клопотань про закриття кримінального провадження відбувся за відсутності обвинуваченого ОСОБА_14, що є грубим істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Потерпілі ОСОБА_20, ОСОБА_21 та їх представники адвокати ОСОБА_22 та ОСОБА_23 подали заяву, в якій підтримали ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року, вважаючи її законною та обґрунтованою, просили суд залишити її без змін, а апеляційні скарги без задоволення, розгляд яких здійснити за їх відсутності.

Інші учасники провадження і суд не з`явились, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, проте колегія суддів з урахуванням позиції осіб, які з`явились в судове засідання, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження.

Мотиви та висновки суду.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1 ст.2 КПК).

За ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст.370 КПК, судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням норм процесуального кодексу.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах апеляційних скарг, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Кримінальне провадження закривається, зокрема в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п.4-1 ч.1 ст.284 КПК).

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч.11 ст.284 КПК).

З матеріалів провадження вбачається, що 29 листопада 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 та 04 грудня 2023 року обвинувачений ОСОБА_5 подали до Вищого антикорупційного суду клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення щодо кожного з них за ч.1 ст.255 КК на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Задовольняючи частково зазначені клопотання обвинувачених у підготовчому провадженні суд першої інстанції виходив з того, що дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 кваліфіковані, зокрема, за ч.1 ст.255 КК, тобто їм інкриміновано участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією (в редакції ЗУ №2341- III від 05 квітня 2001 року). Проте, у зв`язку з набранням чинності 27 червня 2020 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» №671-IX від 04 червня 2020 року, у новій редакції норми ст.255 КК відсутня така її складова, як участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.

Разом з цим, аналізуючи та порівнюючи зміст старої і нової редакцій ст.255 КК у тій складовій норми, що стосується формулювання пред`явленого ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обвинувачення суд дійшов висновку, що в частині участі у злочинній організації її декриміналізовано не було.

Таким чином, задовольняючи клопотання частково, суд фактично відмовив у задоволенні клопотання в частині закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч.1 ст.255 КК щодо їх участі у злочинній організації.

Враховуючи положення ч.11 ст.284 КПК суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень щодо оцінки обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо відмови у закритті кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч.1 ст.255 КК щодо їх участі у злочинній організації, та відповідно апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали в цій частині.

Надаючи оцінку висновкам суду щодо закриття кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння (декриміналізації), колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів провадження, дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.255 КК (в редакції ЗУ № 2341- III від 05 квітня 2001 року), тобто їм інкримінували:

- участь у злочинній організації;

- участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.

Диспозиція ч.1 ст. 255 КК у попередній редакції містила такі елементи:

- створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

- а також керівництво злочинною організацією;

- або участь у злочинній організації;

- або участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;

- а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об`єднань злочинних організацій або організованих груп.

З набранням чинності 27 червня 2020 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» № 671-IX від 04 червня 2020 року, ст.255 КК було викладено у новій редакції та дотепер протиправними є:

- створення злочинної організації (ч.1);

- керівництво злочинною організацією або її структурними частинами (ч.1);

- участь у злочинній організації (ч.2);

- інші елементи, що не стосуються обвинувачення (ч.3-6).

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно змісту старої і нової редакцій ст.255 КК, за яким у новій редакції норми ст.255 КК відсутня така її складова як участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, зазначене діяння виключено з диспозиції статті, а відтак ст.255 КК частково декриміналізована, тобто втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння у формі участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією.

Враховуючи зазначені обставини, висновок суду першої інстанції про закриття кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в частині їх обвинувачення за ч.1 ст.255 КК щодо їх участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, на підставі п.4-1 ч.1 ст.1 ст.284 КПК є обґрунтованим та відповідно правомірним.

Відхиляючи доводи обвинувачених про те, що вони не надавали своєї згоди на часткове задоволення їх клопотання про закриття кримінального провадження за їх обвинуваченням за ч.1 ст.255 КК, колегія суддів зауважує, що КПК не передбачає надання обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження із застереженнями або якимись умовами.

Так, відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Як встановлено під час апеляційного розгляду та зазначено в апеляційних скаргах, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтвердили, що до початку розгляду їх клопотань вони висловили свою згоду на закриття кримінального провадження. Крім того, той факт що обвинувачені самі ініціювали питання про закриття кримінального провадження шляхом звернення з відповідними клопотаннями також свідчить про те, що вони не лише не заперечували проти такого закриття, проте наводили аргументи про наявність підстав для такого.

Таким чином, зазначені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів про незаконний складу суду, який постановив оскаржувану ухвалу, колегія суддів зауважує, що ані обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ні їх захисники не заявляли відводів колегії суддів першої інстанції від розгляду поданих клопотань про закриття кримінального провадження.

Інші ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених відводів складу суду або залишення таких заяв без розгляду, як і підстави прийняття відповідних рішень не є предметом цього апеляційного розгляду, оскільки ухвали за наслідками розгляду питань про відводи, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК, що узгоджується з умовами визначеними в ч.2 ст.392 КПК.

Разом з цим, аналізуючи доводи про неможливість повторної участі судді в кримінальному провадженні, а саме суддів ОСОБА_24 та ОСОБА_25, колегія суддів виходила з наступного.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч.1 ст.76 КПК).

Така вимога закону забезпечує недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі, усуває можливу упередженість службової особи при здійсненні розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

В даному випадку недопустимість повторної участі судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у розгляді цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції диктується логікою побудови системи судового контролю. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об`єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді в суді першої інстанції. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. Закріплена в даній статті недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаній із захистом права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обвинувачені в обґрунтування повторної участі суддів ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в кримінальному провадженні посилались на прийняття ними під час досудового розслідування у цьому провадженні рішень щодо розгляду заяв про відвід/самовідвід слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні, крім того суддя ОСОБА_24 постановив ухвалу від 18 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами.

Аналізуючи зміст зазначених ухвал суддів, на які посились обвинувачені в обґрунтування недопустимості повторної участі зазначених судів, колегією встановлено, що ними фактично не здійснювався судовий контроль у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, оскільки вони не приймали рішення по суті питань, які вирішуються слідчими суддями під час досудового розслідування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що жодний з вказаних суддів-членів колегії суду першої інстанції раніше фактично не брав участі при здійсненні судового контролю у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування.

На переконання колегії суддів визначення повторної участі судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у розгляді цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції із застосуванням формального підходу недостатньо. Адже з наведених вище ухвал не вбачається фактичного здійснення жодним членом колегії суддів судового контролю у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і відсутні обставини, що можуть позначитися на їх об`єктивності й неупередженості при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки ними (суддями) не надавалось жодної оцінки як доказам, наявним в матеріалах провадження, так і дотриманню належної правової процедури, в тому числі щодо кримінально-правової кваліфікації та підстав для закриття кримінального провадження.

Отже доводи про незаконний складу суду, який постановив оскаржувану ухвалу, є безпідставними, обставин, які б очевидно викликали сумнів у неупередженості суддів, не встановлено.

Також колегія суддів відхиляє доводи про розгляд клопотань про закриття кримінального провадження за відсутності деяких учасників кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_14 .

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно здійснив розгляд клопотання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження в частині пред`явленого ним обвинувачення, оскільки в цьому випадку колегія суддів першої інстанції вирішила локальне питання (яке стосується виключно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та ініційовано перед судом саме зазначеними особами) в частині перевірки наявності підстав для закриття кримінального провадження, має обмежений суб`єктний склад та не потребує участі у його вирішенні всіх учасників кримінального провадження.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі №756/10189/20. Так, як зазначив Верховний Суд: (1) за критерієм спрямованості всі наявні в системі сучасного кримінального процесу процесуальні провадження поділяються на дві групи: 1) провадження, предметом яких виступають кримінально-правові відносини (встановлення наявності або відсутності таких відносин), а за наявності - встановлення підстав для притягнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності; 2) провадження, що спрямовані на врегулювання правових відносин, які безпосередньо не пов`язані із кримінально-правовими, але їх виникнення та розвиток створюють необхідні умови для вирішення завдань кримінального провадження; (2) у межах кожного із проваджень існують різні порядки здійснення кримінальної процесуальної діяльності, що в сукупності дозволяють вирішити завдання конкретного різновиду процесуального провадження і всього кримінального провадження в оптимальний спосіб; (3) суб`єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб`єктному складу основного кримінального провадження.

Крім того, в матеріалах провадження також наявна ухвала Верховного Суду від 18 вересня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою у цьому кримінальному провадженні, в якій за подібних правовідносин касаційним судом вказано, що ухвалення 05 червня 2023 року судового рішення за відсутності обвинуваченого ОСОБА_16, захисника ОСОБА_26 та потерпілого ОСОБА_21 в цілому не впливають на об`єктивність прийнятої ухвали.

Також не заслуговують на увагу висловлені під час апеляційного розгляду посилання обвинувачених на те, що внаслідок постановлення у підготовчому судовому провадженні оскаржуваного рішення вони знаходяться в стані правової невизначеності, оскільки не розуміють обсягу та суті обвинувачення.

Відповідно до процедури судового розгляду, зокрема ч.1 ст.348 КПК, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Цими процесуальними діями суд забезпечує та сприяє реалізації обвинуваченою особою права на захист, надаючи відповідні роз`яснення щодо суті, обсягу обвинувачення та кримінально-правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, також роз`яснюються права та обов`язки особи.

Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство гарантує кожній особі, яка постає перед судом, знати в чому вона обвинувачується, реалізація цих гарантій залежить виключно від волевиявлення особи шляхом ініціювання відповідних питань. Отже, у разі перебування обвинувачених у стані правової невизначеності щодо суті обвинувачення, вони наділені правом отримати, а суд відповідно обов`язком надати відповідні роз`яснення щодо суті та змісту обвинувачення. Вказані положення реалізуються на стадії судового розгляду, який призначається судом після закінчення проведення інших передбачених законодавством дій у підготовчому провадженні.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 частково, та закриваючи кримінальне провадження в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись статтями 370, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_8 за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3