- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/7781/23
Провадження №11-п/991/13/24
Головуючий суддя: ОСОБА_1
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
22 квітня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
секретар судового засідання ОСОБА_6,
за участю:
обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015 з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва,
В С Т А Н О В И Л А:
Обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015із Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва, в якому стверджує про порушення правил підсудності.
Посилається на такі обставини.
Жоден з обвинувачених не був державним службовцем або керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Держінформ`юст» або ДП) не є і не було в період, що розглядається у цьому кримінальному провадженні, суб`єктом великого підприємництва.
Зазначені в обвинувальному акті особи обвинувачуються у вчиненні закінчених злочинів з матеріальним складом.
Злочини з матеріальним складом вважаються закінченим із того моменту, коли настав указаний у диспозиції статті особливої частини КК України суспільно небезпечний наслідок. Крадіжка, заволодіння чужим майном є закінченими з моменту спричинення майнової (матеріальної) шкоди власності. Згідно з обвинувальним актом майнова шкода спричинена з моменту переходу права власності на перераховані кошти, тобто підписання актів здачі -прийняття робіт 31.10.2014 та в подальшому.
ОСОБА_7 звільнений з посади генерального директора з 15.10.2014; ОСОБА_8, будучи заступником генерального директора з технічних питань, відповідно до посадової інструкції не мав організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій; ОСОБА_9 та ОСОБА_12 очолювали товариства з обмеженою відповідальністю, в яких не було частки державної власності.
Таким чином, на думку ОСОБА_7, він, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 з 31.10.2014 не були службовими особами державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Зважаючи на вказане, вважає, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12, не належать до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому є підстави для направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули. Оскільки вони повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання, відповідно до ч.4 ст.34 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду клопотання, а тому клопотання розглядається без участі останніх.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання, колегія суддів враховує такі положення закону та обставини.
До підсудності Вищого антикорупційного суду ч.1 ст.33-1 КПК України віднесені кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці ст.45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, визначених пунктами 1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Таким чином, для визначення підсудності Вищого антикорупційного суду значення мають дві підстави: 1) наявність кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.33-1 КПК України; 2) наявність хоча б однієї з умов, визначених пунктами 1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
У примітці до ст.45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, визначені ст.210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, шляхом зловживання своїм службовим становищем, організував заволодіння грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» ПЗ «TrueConf» відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 712 219 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного для роботи у режимі ВКЗ визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло. Своїми умисними діями, які виразилися в організації заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 після отримання фактичної можливості розпорядитися грошовими коштами, одержаними внаслідок перерахування їх за ланцюгом фінансових операцій на підконтрольну йому через ОСОБА_14 компанію Ceterum Limited під виглядом постачання ПЗ «TrueConf», вирішив продовжити реалізацію свого злочинного наміру, який надалі полягав у легалізації частини доходів, одержаних злочинним шляхом, та вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких грошових коштів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_13 - ч.5 ст. 191 КК України.
А відтак, оскільки вищевказане кримінальне провадження стосується кримінальних правопорушень, передбачених ст.191, 209 КК України, наявна перша підстава підсудності Вищому антикорупційному суду.
Положеннями п.2 ч.5 ст.216 КПК України встановлено умову підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду - предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
Із обвинувального акта вбачається, що 23.09.2013 на підставі наказу Міністра юстиції України №1233/к ОСОБА_7 уповноважено виконувати обов`язки генерального директора ДП «Держінформ`юст», а згідно з наказом Міністра юстиції України №1757/к від 03.12.2013 ОСОБА_7, як переможця конкурсного відбору, призначено генеральним директором ДП «Держінформ`юст» на умовах контракту, починаючи з 02.12.2013.
На посаді генерального директора ДП «Держінформ`юст» ОСОБА_7 перебував з 02.12.2013 до 15.10.2014, а в період із 20.10.2014 по 26.01.2015 - здійснював повноваження заступника генерального директора з питань розвитку ДП «Держінформ`юст».
Відповідно до п.1.6 Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у редакції від 22.10.2010 ДП «Держінформ`юст» є державним комерційним підприємством, заснованим 16.12.1997 Міністерством юстиції України на підставі наказу від 09.12.1997 №76/5, код ЄРДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04050, Україна, м. Київ-50, вул. Мельникова, 81, літера «А».
Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків.
Відповідно до положень ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Таким чином, відсутність статутного капіталу у державному підприємстві, яке є комерційним підприємством, не може бути підставою для висновку, про те, що положення п.2 ч.5 ст.216 КПК України не підлягають застосуванню до такого суб`єкта господарювання, оскільки відповідно до логіки текстів п.7 ст.1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію», ст.55 ГК України вони не можуть означати чогось іншого, окрім як, що суб`єктом господарювання, який зазначений в п.2 ч.5 ст.216 КПК України, є не лише підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків, а й підприємство, що діє на основі державної власності.
Згідно з обвинувальним актом вчиненим кримінальним правопорушенням спричинено майнову шкоду ДП «Держінформ`юст» на суму 7 712 219 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на час вчинення кримінального правопорушення у 2014 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1218 грн.
А відтак, розмір завданої шкоди у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні (1 218 грн х 2000 =2 436 000 грн).
У зв`язку з викладеним існує друга підстава підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, оскільки наявні умови, визначені в п.2 ч.5 ст.216 КПК України.
А тому необґрунтованими є доводи клопотання про відсутність умов, передбачених п.2 ч.5 ст.216 КПК України.
Твердження клопотання про наявність підстав для направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду та посилання на відсутність ознак закінчених злочинів у розумінні ч.1 ст.13 КК України у зв`язку з підписанням актів здачі-прийняття робіт, починаючи з 31.10.2014, колегія суддів вважає неспроможними.
Так, згідно з ч.1 та ч.2 ст.13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
Разом із тим, ст.13 КК України є нормою матеріального права і не може застосовуватись до правовідносин, предметом регулювання яких є норми процесуального права.
Відтак, оскільки питання визначення підсудності вирішуються відповідно до положень ст.33-1, 34 КПК України, наявність чи відсутність ознак закінченого кримінального правопорушення при вирішенні вищевказаного питання не має правового значення.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015 із Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.33-1, 34 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду м. Києва - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5