- Головуючий суддя (ВАКС) : Галабала М.В.
Справа № 991/7868/23
Провадження 1-кп/991/99/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
22 квітня 2024 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення з поданням до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення для розгляду кримінального провадження до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників провадження:
прокурора ОСОБА_9,
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
захисників ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_17,
секретаря судового засідання ОСОБА_18 .
Під час розгляду клопотань суд встановив
1.06 вересня 2023 року до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000228 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
I.Зміст заявлених клопотань
2.У підготовчому судовому засіданні 09 лютого 2024 року захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_11, подали клопотання про звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням щодо вирішення питання про направлення цього кримінального провадження за підсудністю до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. У подальшому 01 квітня 2024 року захисник ОСОБА_4 направив до суду доповнення до клопотання. Також 08 квітня 2024 року захисник ОСОБА_8, в інтересах ОСОБА_19, звернувся до суду з аналогічним клопотанням про направлення кримінального провадження до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. У судовому засіданні 22 квітня 2024 року захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в інтересах ОСОБА_20 та ОСОБА_12, також звернулися до суду з відповідним клопотанням.
3.В обґрунтування цього зазначили, що у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України визначено особливості предмета та розміру завданої шкоди у кримінальних провадженнях, підсудних Вищому антикорупційному суду. При цьому, вказаний критерій застосовується виключно, якщо злочин вчинено службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
4.На переконання захисників, КПК чітко визначив умову, за наявності якої саме в момент вчинення злочину кримінальне провадження буде підсудне ВАКС. Не початок процедури виведення з ринку, не запровадження тимчасової адміністрації, не наміри набути права власності, не можливість контролювати господарську діяльність, а виключно факт наявності частки держави в статутному капіталі більше 50 відсотків.
5.Захисники вказують, що прокурор скерував обвинувальний акт саме на підставі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, оскільки злочин вчинено службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків. Проте, на їх переконання, вказане не відповідає фактичним обставинам.
6.Так, ПАТ КБ «Приватбанк» не відносився до вказаних категорій юридичних осіб станом на дати імовірно вчинених злочинів. ПАТ КБ «Приватбанк» був юридичною особою приватного права - акціонерним товариством, частки у статутному капіталі якого були розподілені між приватними особами. Держава ввійшла в статутний капітал Банку лише з 21 грудня 2016 року, тобто після ймовірного закінчення злочинів (19 грудня 2016 року). Вказане виключає віднесення провадження до предметної юрисдикції ВАКС.
7.На обґрунтування цього висновку захисники зазначають, що це підтверджується таким.
7.1.Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 18 грудня 2016 року «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» встановлені лише наміри держави здійснити певні дії, спрямовані на виведення банку з ринку з наступним придбанням акцій банку. Така Постанова не може сприйматися як належне обґрунтування переходу Банку у власність держави та бути належною підставою для переходу права власності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» лише акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера. Тобто лише набуття права власності на акції свідчить про набуття частки в статутному капіталі, та, як результат, про перехід Банку у власність держави.
7.2.З цих же міркувань не є підставою вважати набуття державою права власності на акції Банку і Рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 18 грудня 2016 року № 2859, яким розпочато процедуру виведення банку з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію. Процедура виведення банку з ринку не є тотожною процедурі набуття прав власності на банк. Це різні за своєю правовою природою процедури, які регулюються різними правовими нормами. З 19 грудня 2016 року розпочато процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку. При цьому, ця процедура не змінює форми власності на акції банку.
8.Тобто станом на 19 грудня 2016 року Банк ще не перейшов у власність держави, а відповідно службові особи ПАТ КБ «Приватбанк» не можуть вважатися службовими особами суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
9.Захисники посилаються на те, що вказане, зокрема, підтверджується Витягом з ЄДР, відповідно до якого станом на 19 грудня 2016 року учасниками юридичної особи були акціонери юридичні та фізичні особи, які володіють простими іменними акціями. Кінцевими бенефіціарними власниками вказані ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
9.1.21 грудня 2016 року між державною Україна в особі Міністерства фінансів України (Покупець за договором) та усіма особами, що станом на дату укладення договору були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ «Приватбанк» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу акцій банку № БВ744/16/13010-05/131.
Тобто стороною Договору з боку Продавця виступають усі особи-власники простих іменних акцій. Вказане, на переконання захисту, є підтвердженням того факту, що станом на 21 грудня 2016 року акції Банку все ще належали його приватним акціонерам.
9.2.Згідно з п. 2.7. Договору Покупець набуває право власності на акції в момент зарахування акцій на рахунок Покупця, що підтверджується випискою з рахунку Покупця. Відповідно до виписки з рахунку в цінних паперах держава Україна набула право власності на акції з 21 грудня 2016 року.
9.3.Вказане підтверджується також Статутом ПАТ КБ «Приватбанк», Річною інформацією емітента цінних паперів за 2016 рік ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповіддю на адвокатський запит ФГВФО.
10.Отже, захист зауважує, що станом на 19 грудня 2016 року обвинувачені не відносились до суб`єктного кола осіб, зазначених в п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК. Таким чином, на їх переконання, критерій, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК відсутній, що виключає можливість віднесення провадження до підсудності ВАКС.
11.У доповненні до клопотання захисник ОСОБА_4 додатково вказує, що твердження про набуття державою 100% акцій Банку саме 21 грудня 2016 року також підтверджується позицією Апеляційної палати ВАКС, Офісу Генерального прокурора, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду, самого Банку. На підтвердження своїх доводів долучає низку рішень судів у справах, пов`язаних із ПАТ КБ «Приватбанк».
12.Щодо наявності у вказаному кримінальному провадженні ухвали АП ВАКС від 17 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, то зазначили, що у засіданні при розгляді вказаного питання не всі учасники справи мали змогу висловитися. Захисники звертають увагу, що у АП ВАКС була заслухана думка лише тих, хто звернувся з клопотанням та сторони обвинувачення, що, в свою чергу, обмежило їх право на доступ до правосуддя.
II.Позиції учасників провадження
13.Інші захисники та обвинувачені у кримінальному провадженні підтримали заявлені клопотання та просили його задовольнити.
14.Представник потерпілого просив відмовити у задоволенні клопотань. Зазначив, що Апеляційна палата ВАКС вже вирішувала таке клопотання і відмовила у направленні кримінального провадження до іншого суду.
15.Зі свого боку прокурор зазначив, що клопотання є безпідставними. На його переконання, сторона захисту зловживає своїми процесуальними правами, оскільки вже заявляли аналогічне клопотання і Апеляційна палата ВАКС з цього приводу 17 жовтня 2023 року постановила відмовити у задоволенні клопотання про направлення кримінального провадження до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Також зазначив, що на момент розгляду вказаного питання Апеляційною палатою вже були матеріалами щодо переходу акцій банку у власність держави, тому лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на який посилається сторона захисту як на новий отриманий доказ, не має ніякого значення. Апеляційна палата у своєму рішенні визначила чітко, що держава фактично набула у власність акції банку з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України.
III.Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні клопотань
16.Заслухавши заявників та думку інших учасників, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити з таких підстав.
17.Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
18.Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (далі - КК), статтями 206- 2, 209, 211, 366- 2, 366- 3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини п`ятої статті 216 КПК:
…
2) розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтею 191 К України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
19.Так, однією із важливих засад кримінального провадження є доступ до правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
19.1.Це положення впроваджує у кримінальне процесуальне законодавство міжнародно-правовий стандарт, який міститься у ч. 1 ст. 6 КЗПЛ, згідно з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Під справедливим розглядом та вирішення справи слід розуміти процесуальну (процедурну) справедливість, яка передбачає розгляд обвинувачення відповідно до встановлених законом судових процесуальних процедур.
19.2.Необхідним елементом права на доступ до правосуддя є право кожного на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків (ч. 3 ст. 21 КПК). Це положення закону спрямоване насамперед на забезпечення участі сторін у судовому провадженні і деталізується в нормах КПК, зокрема, щодо участі осіб у підготовчому судовому провадженні (ч.2 ст. 314), судовому розгляді (статті 323-326), апеляційному (ч. 4 ст. 405) та касаційному провадженні (ч. 4 ст. 434) тощо.
19.3.Доступ до правосуддя вимагає, щоб розгляд справи був процедурно справедливим і публічним. Право на справедливий і публічний розгляд справи закріплено в п. 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і статті 47 Хартії основних прав ЄС. Спеціальні гарантії справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні додатково передбачені в пп. 2 та 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і статті 48 Хартії.
19.4.Право на справедливий судовий розгляд включає рівність процесуальних засобів сторін, право на змагальний процес і на обґрунтоване рішення, а також право на забезпечення виконання остаточного рішення. Публічний розгляд справи забезпечує добросовісність судового провадження. Право на публічний розгляд справи також передбачає, що особа має право бути присутньою на судовому засіданні, а також мати можливість отримувати інформацію про докази.
19.5.Відповідно до права Ради Європи та права Європейського Союзу однією з основних вимог права на справедливий судовий розгляд є рівність процесуальних засобів сторін. Рівність сторін передбачає забезпечення кожній стороні розумної можливості представити у справі свою позицію в умовах, які не ставлять жодну сторону в незручний стан. Будь-яка скарга на відсутність фактора рівності сторін «буде розглядатися з урахуванням положення п. 1 статті 6 Конвенції, оскільки принцип рівності сторін є лише одним з аспектів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає основоположне право на те, щоб розгляд справи був змагальним» (ЄСПЛ, справа «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), № 12952/87, 23 червня 1993 р., §63; див. також §§63-68).
19.6.Відтак, суд вбачає за необхідне направити матеріали кримінального провадження № 52022000000000228 до АП ВАКС для забезпечення основоположної засади кримінального провадження - доступу до правосуддя, оскільки мають бути заслухані всі учасники кримінального провадження за для усунення будь-яких сумнівів у підсудності даної справи.
20.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
20.1.Частиною 3 цієї статті встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, про що постановляється вмотивована ухвала.
20.2.Відтак, суд вважає за необхідне направити обвинувальний акт відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_12 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про направлення матеріалів даного кримінального провадження до іншого суду.
21.Разом з тим, суд позбавлений можливості звертатися з поданням до Апеляційної палати із зазначенням у ньому конкретної судової інстанції, в яку можуть бути направлені матеріали кримінального провадження. Питання визначення такого суду належить до дискреції суду апеляційної інстанції. Відтак, клопотання захисників про звернення з поданням до Апеляційної палати ВАКС з метою направлення матеріалів кримінального провадження № 52022000000000228 саме до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 33-1, 34, 314, 372 КПК України, суд постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
2.Звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000228, до іншого суду.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_23
ОСОБА_24