- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
УХВАЛА
30 квітня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого та клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час судового розгляду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні. Разом з цим, захисником обвинуваченого подано клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави.
Доводи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтував застосуванням до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави з одночасним покладанням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Дотепер до обвинуваченого застосовано відповідний запобіжний захід та продовжують діяти наступні обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Зазначаючи про продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії вищезазначених обов`язків на два місяці.
Доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу
В обґрунтування поданого клопотання захисник ОСОБА_8 зазначила таке. З моменту застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу минуло більше року. За цей час поведінка останнього не викликала ніяких нарікань з боку сторони обвинувачення, що підтверджується зменшенням кількості ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку дії процесуальних обов`язків. Таким чином, оскільки зменшилася кількість ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, на переконання захисника, повинно бути зменшено розмір застави. Також у клопотанні, як підставу зменшення ступеню ризику переховування, захисник послалася на виїзди обвинуваченого за межі країни та самостійне повернення до України, з`явлення в усі судові засідання. Окремо захисник, як на підставу зменшення розміру застави, послалася на зміни в майновому становищі ОСОБА_9, накладенні арешту на грошові кошти, що були останньому виплачені у якості премії, перебуванням на його утриманні трьох малолітніх дітей та матері пенсійного віку. Просила змінити запобіжний захід та зменшити ОСОБА_9 заставу з 107 млн гривень на 30 млн гривень.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала та зазначила таке. Ризики, які були встановлені Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду та в подальшому підтверджені ухвалами слідчих суддів та колегією суддів Вищого антикорупційного суду дотепер продовжують мати місце. Дотепер існує ризик переховування обвинуваченого від суду. Вказаний ризик прокурор обґрунтувала тяжкістю інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, заможнім майновим станом обвинуваченого, відсутністю міцних соціальних зв`язків останнього на території України у зв`язку з постійним проживанням трьох його дітей та матері за межами України, можливістю вільного виїзду ОСОБА_9 та його дружини за кордон, тривалим часом проживання самого обвинуваченого за кордоном, до моменту повідомлення йому про підозру, так і проживанням за кордоном його дружини в минулому. Ризик впливу на свідків прокурор обґрунтувала тим фактом, що такий ризик залишається актуальним до моменту допиту свідків у судовому засіданні. Ризик впливу на експерта - неможливістю допиту експерта на стадії досудового розслідування, а тільки під час судового розгляду справи. Зазначила, що задоволення клопотання сторони обвинувачення та продовження строку дії процесуальних обов`язків, які покладені на ОСОБА_9, мінімізує вищевказані ризики.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання. Послався на практику Вищого антикорупційного суду з якої вбачається, що добросовісна поведінка обвинуваченого свідчить на користь зменшення ризиків. Також захисник вказав, що аналогічну позицію займає і Європейський суд з прав людини. Судова практика останнього зводиться до того, що суд констатує необхідність державним судам більш детально обґрунтовувати свої рішення про обмеження волі з часом застосування до особи запобіжного заходу та його належної поведінки протягом певного періоду часу. Наголосив на тому, що поведінка ОСОБА_9 за весь час досудового розслідування та судового розгляду не викликала жодних занепокоєнь. Відтак наведені прокурором ризики зменшилися. Водночас захисник також вказав на те, що ризик переховування не може ґрунтуватися виключно на тяжкості висунутого обвинувачення. Щодо впливу на свідків пояснив наступне. Прокурор зазначила, що певні особи не були допитані на стадії досудового розслідування і їх необхідно допитати в судовому засіданні. Проте не проведення стороною обвинувачення певних слідчих дії не може ставитися в ризик обвинуваченому. З огляду на вказане наголосив на тому, що ризиків не існує і є підстави для зменшення процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9 шляхом скасування обов`язку здачі до Державної міграційної служби України паспортів для виїзду за кордон.
Захисник ОСОБА_8 підтримала позицію колеги та просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Разом з цим, з приводу клопотання про зміну запобіжного заходу пояснила таке. Сплив часу та належна поведінка обвинуваченого свідчать про зменшення ризиків, встановлених Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Вказане підтверджується і позицією сторони обвинувачення, де прокурором у клопотанні про продовження строку дії процесуальних обов`язків зазначається лише про два ризики. Відтак, на момент судового засідання та розгляду відповідного клопотання чинними залишаються менше половини з раніше встановлених ризиків. Послалася на судову практику, відповідно до якої судами вбачалася необхідність зміни запобіжного заходу через зменшення актуальності і кількості ризиків. Просила змінити запобіжний захід у вигляді застави зі 107 млн. гривень на 30 млн гривень.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію захисників та пояснив, що не заперечує проти продовження обов`язку не спілкуватися з визначеним колом осіб. Вважає за необхідне скасування обов`язку здачі паспортів для виїзду за кордон. Наявність вказаного обов`язку обмежує його вільне пересування та шкодить розробленню санкцій проти росії на світовому рівні.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора щодо продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9, та заперечувала проти зменшення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_5 стосовно клопотання про зміну запобіжного заходу пояснила таке. Саме запобіжний захід у визначеному розмірі забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та дотримання ним процесуальних обов`язків. Доказів стосовно зміни в майновому стані обвинуваченого сторона захисту не надала, лише вказує про зменшення рівня доходу. Також прокурор зазначила, що застава внесена не самим ОСОБА_9, тому її зменшення ніяким чином не відобразиться на його майновому стані. Просила відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 .
Вивчивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє такі обов`язки як: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 16.01.2024 строком до 16.03.2024 включно.
Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023, за клопотанням сторони захисту, змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_9 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми ухвалами слідчих суддів та суду була встановлена наявність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце.
Ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи стороні, колегія суддів погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_9 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КПК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_9, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. На переконання суду ризик переховування є одним цільним ризиком і не може ділитися на різні компоненти в залежності від питання, що розглядається - будь то питання тримання під вартою або обрання/продовження іншого запобіжного заходу чи процесуальних обов`язків.
Разом з цим, окрім тяжкості можливого покарання, в оцінці ризику переховування колегією суддів беруться до уваги й інші чинники, які, на переконання суду, мають значення для констатування продовження існування ризику переховування, а саме:
1) майновий стан сім`ї обвинуваченого. На переконання суду отримання протягом тривалого часу значних фінансових надходжень дозволило обвинуваченому зробити певні заощадження, які він, у разі необхідності, може використати для переховування як на території України, так і за її межами. Також на існування заможного стану сім`ї обвинуваченого, на переконання суду, свідчать і непоодинокі виїзди ОСОБА_9 на тривалий час за межі країни вже під час судового розгляду. З тверджень самої сторони захисту судом встановлено, що певні виїзди ОСОБА_9 за кордон були присвячені, як підготовці пасинка - Лева Маковецького до іспитів у коледжі Великої Британії, де останній проживає на постійній основі та навчається, так і вільному проведенню часу у Німеччині з рідними дітьми;
2) наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого поза межами України. На підтвердження вказаної позиції суд бере до уваги постійне проживання трьох дітей обвинуваченого у Європі, проживання у Європі пасинка, проживання за кордоном матері ОСОБА_9, тривале проживання самого ОСОБА_9 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру та тривале проживання за кордоном і його дружини, яка повернулася в України у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_9, а також твердження самого обвинуваченого про існування у нього певної позитивної репутації ділової людини з іноземними партнерами, підтримання тісного спілкування з урядами іноземних країн;
3) можливість вільного виїзду за межі України під час дії воєнного стану у зв`язку з наявністю трьох малолітніх дітей.
Посилання сторони захисту на проживання в Україні теперішньої дружини обвинуваченого, на погляд колегії суддів, не є достатнім стримуючим фактором від переховування. На останню не поширюються жодні обмеження щодо перетину державного кордону України, і у разі необхідності вона взмозі вільно виїхати до будь-якої країни. Водночас самою стороною захисту у поданому клопотанні про зміну запобіжного заходу та запереченнях на клопотання сторони обвинувачення зазначається про існування у ОСОБА_9 можливостей переховуватися та перешкоджати кримінальному провадженню, якими він не скористався.
За наведених обставин у своїй сукупності, на переконання суду, є підстави для погодження з твердженням прокурора про продовження існування ризику переховування.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_9 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути власний авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Водночас при оцінці ризику можливого впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показань отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З приводу існування ризику впливу обвинуваченого на експертів у даному кримінальному провадженні колегія суддів зазначає, що відповідний ризик не може ґрунтуватися виключно на твердженні прокурора про можливе виникнення необхідності проведення допиту експерта в судовому засіданні. З огляду на вказане суд не погоджується з прокурором щодо існування даного ризику.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави
Як раніше зазначалося, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 229 248 492 гривні.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023, за клопотанням сторони захисту, змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави до 107 127 044, 78 гривень.
На момент розгляду колегією суддів клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_9 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 107 127 044, 78 гривень.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Водночас за змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу.
Під час застосування запобіжного заходу і визначення розміру застави колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду враховані визначені ст. 178 КПК України обставини, у тому числі: вагомість доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому; матеріальне становище родини ОСОБА_9 ; міцність соціальних зв`язків з Україною; працевлаштування в ПАТ «Київстар»; наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей; відсутність судимостей.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що стороною захисту під час судового засіданні не надано доказів, які б підтверджували, що ризики, встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_9, перестали існувати, або що з`явилися нові обставини, які можуть свідчити про необхідність зменшення застави.
Належна процесуальна поведінка ОСОБА_9 та дотримання ним умов запобіжного заходу протягом проведення досудового розслідування і перебування кримінального провадження на розгляді Вищого антикорупційного суду не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу. Вказане свідчить лише про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, що за твердженням самої сторони захисту забезпечено визначеним розміром застави.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необхідності пропорційного зменшення суми застави у зв`язку зі зменшенням актуальності та кількості ризиків, що були встановлені при застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу з посиланням на судову практику, колегія суддів зазначає таке. Відповідна позиція сторони захисту не передбачена Кримінальним процесуальним законодавством України, а преюдиційне значення мають лише рішення, постановлені судами вищої юрисдикції та тільки вони є обов`язковими для врахування у судовій практиці. Отже рішення інших судів та колегій суддів Вищого антикорупційного суду не є обов`язковими для застосування.
Окремо колегія суддів звертає увагу на твердження сторони захисту щодо необхідності зменшення розміру застави з огляду на зміну матеріального становища ОСОБА_9 . Суд зазначає, що на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 про застосування до ОСОБА_9 застави в розмірі 229 248 492 гривень та подальшої зміни вказаної суми на 107 127 044, 78 гривень, безпосередньо самим обвинуваченим на відповідний рахунок внесено 1 080 913 гривень. Інша частина застави внесена заставодавцем ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ». З наведеного вбачається, що зміна запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави більше ніж у 3,5 рази ніяким чином не вплине на матеріальне становище самого обвинуваченого. Відтак наведений довід захисту також відхиляється судом, як безпідставний.
Підсумовуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, в судовому засіданні не встановлено підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави. Відтак клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 .
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 30 червня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_21
Судді
ОСОБА_22 ОСОБА_23