Документ № 118898959

Справа № 991/2124/24

Провадження 1-кс/991/2149/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_6, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7, на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 10.07.2023 щодо ОСОБА_7 в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга адвоката ОСОБА_6, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7, на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 від 10.07.2023, в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

У поданій скарзі зазначені наступні обставини.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387, ст. 386, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 382 КК України. В межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_7 22.01.2020 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

16.05.2022 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 щодо ОСОБА_7, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

27.06.2023 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, нібито вчинене ОСОБА_7, та розпочато кримінальне провадження №42023000000001065. Того ж дня до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, нібито вчинене ОСОБА_7, та розпочато кримінальне провадження №42023000000001064. 10.07.2023 зазначені кримінальні провадження об`єднані постановою прокурора разом із кримінальним провадженням №52017000000000361.

10.07.2023 щодо ОСОБА_7 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, яке було направлене прокурором на адресу захисників ОСОБА_7 засобами поштового зв`язку. Таким чином, повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 382 КК України було здійснене прокурором у порядку, передбаченому ст. 297-5 КПК України, тобто за правилами спеціального досудового розслідування. Проте за доводами захисту, дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування було надано, відповідно до ухвали від 16.05.2022 по відношенню до ОСОБА_7, лише щодо розслідування злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В той час, як дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину та кримінального проступку, передбачених ч. 3 ст. 382 та ч. 4 ст. 358 КК України, судом не надавався.

На переконання сторони захисту, сторона обвинувачення свавільно поширила режим спеціального досудового розслідування на кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 382 та ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про які були внесені до ЄРДР вже після надання дозволу на спеціальне досудове розслідування за злочином, що передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, діяння, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, не є злочином, а є кримінальним проступком, розслідування якого в порядку спеціального досудового розслідування взагалі не є можливим, з огляду на імперативні приписи ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Результатом таких дій, як стверджує захисник, стало порушення порядку повідомлення ОСОБА_7 про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки здійснення спеціального досудового розслідування дозволяється лише щодо злочину, який передбачений ч. 2 ст. 297-1 КПК України та з приводу якого було подане клопотання слідчого (за погодженням з прокурором), прокурора до слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування. А здійснення такого розслідування щодо «інших злочинів» можливе лише за наявності відповідного дозволу слідчого судді. На думку сторони захисту, можливість здійснювати спеціальне досудове розслідування в одному провадженні за наявності «інших злочинів» визначається виключно слідчим суддею щодо нерозривної сукупності підстав: відповідного суб`єкта (особи), обґрунтованості підозри інкримінованих злочинів, неможливості виділення матеріалів щодо «інших злочинів». Наведене свідчить, що спеціальне досудове розслідування в кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч 3 ст.382, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, здійснювалось та здійснюється без відповідного дозволу слідчого судді, а тому є незаконним.

Окрім того захисник вказала на невідповідність порядку повідомлення ОСОБА_7 про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 10.07.2023 вимогам КПК України. Так, ОСОБА_7 не має зареєстрованого місця проживання в Україні, протягом тривалого часу на законних підставах проживає за кордоном, місце її проживання відоме органу досудового розслідування, отже на переконання захисника, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку та повідомлення про підозру у вчиненні злочину, який не був предметом судового контролю в рамках надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, мало бути вручене відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України. Тож з огляду на те, що орган досудового розслідування всупереч положенням Глави 24-1 розповсюдив режим спеціального досудового розслідування на повідомлення про нову підозру, на думку захисника, ОСОБА_7 відповідно до вимог КПК України про нову підозру не повідомлена.

На підставі викладеного, захисник звернулась до суду зі скаргою щодо часткового оскарження повідомлення ОСОБА_7 про нову підозру, а саме в частині кримінальних проваджень №42023000000001065 та №42023000000001064, внесених до ЄРДР 27.06.2023. У поданій скарзі просила: скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 10.07.2023 щодо ОСОБА_7 в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Судовий розгляд здійснювався 27.03.2024, 04.04.2024, 01.05.2024.

У судових засіданнях захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скаргу на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 10.07.2023 щодо ОСОБА_7 підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з викладених в ній підстав та скасувати в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

До того ж під час судового розгляду захисником ОСОБА_5 до суду були надані додаткові пояснення до скарги.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні та в письмових запереченнях проти задоволення скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні, вважала, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 не підлягає оскарженню, так як ч. 1 ст. 303 КПК України доповнено п. 10 згідно із Законом №2147-VIII від 03.10.2017. При цьому вказаний пункт містить застереження: зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Вказаний закон набрав чинності 16.03.2018. Таким чином можливість оскаржити слідчому судді повідомлення про підозру у кримінальному провадженні залежить від дати внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні. Якщо відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після 16.03.2018, то повідомлення про підозру в такому кримінальному провадженні може бути оскаржене слідчому судді. Водночас, якщо відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до 16.03.2018, то повідомлення про підозру в кримінальному провадженні не підлягає такому оскарженню. 22.01.2020 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. 10.07.2023 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, її дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 розпочато 01.06.2017. Таким чином, повідомлення про підозру від 10.07.2023 ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 не підлягає оскарженню. Отже, на переконання прокурора розгляд скарги повинен бути припинений шляхом закриття провадження за нею. Поряд з цим прокурор додала, що повідомлення про підозру не може бути оскаржене частково, що не передбачено п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, до того ж п. 1-1 ч. 2 ст. 307 КПК України не передбачає можливості його скасування в частині. Водночас прокурор наголосила, що відповідно до повідомленої ОСОБА_7 10.07.2023 підозри, вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України, було способом вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Тому розглядати ці кримінальні правопорушення окремо неможливо, оскільки об`єктивну сторону кожного із них утворює одна й та сама послідовність дій ОСОБА_7 у взаємозв`язку з діями інших співучасників. Крім того, повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, здійснене єдиним процесуальним документом - повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та повідомленням про нову підозру від 10.07.2023. Тобто здійснення письмового повідомлення про підозру за усіма трьома статтями відбувалось одночасно, за єдиною процедурою. Таким чином доводи сторони захисту щодо дотримання процедури здійснення письмового повідомлення про підозру за однією статтею Кримінального кодексу України та в той же час недотримання такої процедури за іншими - є безпідставним. Окрім того прокурором наголошено, що дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування надано саме щодо підозрюваної ОСОБА_7, а не щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У подальшому в кримінальному провадженні №52017000000000361 виникла необхідність змінити раніше повідомлену ОСОБА_7 підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та повідомити їй про нову підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України. З огляду на те, що починаючи із 16.05.2022 щодо підозрюваної ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52017000000000361 здійснюється спеціальне досудове розслідування, 10.07.2023 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 було надіслано її захисникам, у відповідності до положень ч.2 ст. 297-5 КПК України. Зауважила, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 у справі №991/6415/23 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому колегією суддів як підставу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано саме обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України. Суд апеляційної інстанції надав оцінку не тільки набуттю ОСОБА_7 статусу підозрюваної за первісною підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а й набуттю нею статусу підозрюваної також і за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України. Окрім того прокурор додала, що відповідно до повідомленої ОСОБА_7 10.07.2023 підозри вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України, було способом вчинення нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Тож виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного кримінального правопорушення чи кількох із них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Поряд з цим прокурор зауважила, що предмет розгляду скарги на повідомлення про підозру частково збігається з предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Отже, відповідність змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 вимогам ст. 277 КПК України та дотримання стороною обвинувачення порядку здійснення письмового повідомлення про підозру було оцінено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 26.10.2023 у справі №991/6415/23. За таких обставин вважала, що підстави для задоволення скарги захисника відсутні.

Заслухавши позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалами, інші матеріали, надані учасниками під час розгляду, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що у провадженні слідчої групи детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України знаходиться кримінальне провадження №52017000000000361 від 01.06.2017.

22.01.2020 заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

10.07.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 складено, підписано та за його дорученням прокурором САП ОСОБА_3 того ж дня здійснено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.

Стороною захисту наразі оскаржується повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру від 10.07.2023 щодо ОСОБА_7 в частині, що стосується кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Слідчий суддя, перевіривши доводи учасників та надані ними на підтвердження матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.

Право на оскарження повідомлення про підозру на досудовому провадженні передбачене п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом ( п.10 ч.1 ст.303 КПК України).

Стосовно можливості оскарження повідомлення про підозру слідчий суддя бере до уваги висновки Верхового Суду, викладені в постанові від 27.02.2024 у справі №991/1568/23.

Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, реалізація якого є неможливою без ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи. Складовими верховенства права є, зокрема, юридична визначеність, доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами. Правило юридичної визначеності означає, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Це вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними, спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України»). У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід у практиці (рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Зміни до ч. 2 ст. 309 КПК у частині скасування повідомлення про підозру чи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІI від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIІI), введені в дію з 16 березня 2018 року. Цим Законом було суттєво розширено межі судового контролю під час досудового розслідування та запроваджено додаткові гарантії захисту прав осіб - учасників кримінального провадження. Згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VIІI зазначені вище зміни не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.

Водночас законодавець взагалі не передбачив вирішення ситуації, коли об`єднуються в одне провадження матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР до 16 березня 2018 року та після 16 березня 2018 року. Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206 кмо 22), положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» указаного Закону щодо здійснення судового контролю під час досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, ст. ст. 5, 8, 9 КПК України. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що найбільш сприятливим для заявника буде тлумачення закону, відповідно до якого в об`єднаних кримінальних провадженнях, які складаються з проваджень, зареєстрованих в ЄРДР до 16 березня 2018 року, та проваджень, зареєстрованих в ЄРДР після 16 березня 2018 року, мають застосовуватись гарантії, запроваджені Законом № 2147-VIІI.

На переконання слідчого судді, такий підхід підлягає застосуванню і в даному випадку, а тому доводи прокурора про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 розпочато 01.06.2017, тому повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.07.2023 не підлягає оскарженню, не приймаються до уваги.

Таким чином, слідчим суддею здійснюється розгляд скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру щодо ОСОБА_7 від 10.07.2023.

Із скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України захисник ОСОБА_6 звернулася до суду 15.03.2024.

На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано.

Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що повідомлення особі про підозру здійснюється лише у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення.

Статтею 11 Кримінального кодексу України визначене поняття кримінального правопорушення. Так, кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Отже в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачене право підозрюваного, його захисника чи законного представника оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину.

Таким чином слушними є доводи сторони захисту про можливість оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру щодо одного чи декількох інкримінованих кримінальних правопорушень.

Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вище в цій ухвалі, в рамках кримінального провадження №52017000000000361 від 01.06.2017, 22.01.2020 заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке 22.01.2020 вручене начальнику житлово-експлуатаційної організації за місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_7 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.05.2022 у справі №991/7486/21 надано дозвіл на здійснення щодо ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017.

У подальшому, 27.06.2023 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України та розпочато кримінальне провадження №42023000000001065, того ж дня до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України та розпочато кримінальне провадження №42023000000001064. Казані кримінальні провадження були згодом об`єднані постановою прокурора із кримінальним провадженням №52017000000000361 (10.07.2023).

10.07.2023 здійснено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

З огляду на те, що відповідно до ухвали від 16.05.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 щодо ОСОБА_7, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, здійснено у порядку, встановленому ч. 2 ст. 297-5 КПК України.

На переконання сторони захисту, такий порядок здійснення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 застосований безпідставно.

Проте слідчий суддя не погоджується з таким твердженнями сторони захисту, з огляду на наступне.

Одними із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст.2 КПК України).

Згідно положень ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Таким чином, ухвалою від 16.05.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №52017000000000361, з огляду на наявність обов`язкових підстав, визначених ст.297-1 КПК України.

Слід зазначити, що законодавцем передбачені випадки здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів, окрім визначених ч. 2 ст. 297-1 КПК України, а саме: коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

27.06.2023 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України та розпочато кримінальне провадження №42023000000001065, того ж дня до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України та розпочато кримінальне провадження №42023000000001064. Указані кримінальні провадження були згодом об`єднані постановою прокурора із кримінальним провадженням №52017000000000361 (10.07.2023).

У подальшому у кримінальному провадженні №52017000000000361 виникла необхідність змінити раніше повідомлену ОСОБА_7 підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та повідомити їй про нову підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України.

Як встановлено вище у даній ухвалі, 10.07.2023 стосовно ОСОБА_7 було складене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, згідно якого вона підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення у сторони обвинувачення виникає обов`язок повідомити особі про підозру.

Частиною 1 статті 278 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У той же час, починаючи із 16.05.2022, щодо підозрюваної ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52017000000000361 здійснюється спеціальне досудове розслідування, що в свою чергу вимагає дотримання порядку, встановленого положеннями ч. 2 ст. 297-5 КПК України.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень відображені в Главі 24-1 КПК України.

Із поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_7 від 10.07.2023 надіслані 10.07.2023 засобами поштового зв`язку її захисникам: ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (стверджується доданими до заперечень прокурора копіями накладних та внутрішніх описів поштових відправлень), чим дотримано вимоги ст.297-5 КПК України та здійснено належне повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_7 .

Таким чином слідчим суддею не приймаються доводи захисника про те, що ОСОБА_7 не повідомлена про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 10.07.2023.

Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що ч. 2 ст. 297-5 КПК України є спеціальною нормою по відношенню до ст. 135 КПК України, отже вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 у інший спосіб суперечило б закону. Тож не заслуговують на увагу доводи захисників щодо необхідності надсилання такого повідомлення в порядку, визначеному ч.7 ст. 135 КПК України.

Вартими уваги є і доводи прокурора щодо неможливості виділення матеріалів досудового розслідування за ч. 2 ст. 28, ч. З ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 217 КПК України не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства.

Аналогічне положення містить кримінальний процесуальний закон і щодо окремого розслідування злочинів: матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (ч. 4 ст. 217 КПК України).

За твердженням сторони обвинувачення, відповідно до повідомленої ОСОБА_7 підозри, вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України, було способом вчинення нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, при цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, було способом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України. Таким чином, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень нерозривно пов`язані між собою, тому виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного чи кількох із них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Поряд з цим, положеннями ст. 217 КПК України встановлено, що рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається тільки прокурором та не може бути оскаржене.

Таким чином, рішення про виділення матеріалів досудового розслідування може прийняти лише прокурор. Водночас в даному випадку прокурор дійшла висновку, що виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного чи кількох кримінальних правопорушень може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Водночас прокурор, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ст. 36 КПК України).

До того ж слушними є доводи прокурора, що норми КПК України не передбачають необхідності чи можливості, у тому числі при зміні підозри, повторного ініціювання перед слідчим суддею питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, якщо такий дозвіл вже надано щодо підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.

Таким чином слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення скарги сторони захисту.

Інші обставини, на які посилається захисник у скарзі, не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1