- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/1601/24
Провадження 1-кс/991/1627/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детективів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, підозрюваного ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 .
У поданій скарзі адвокат просила скасувати повідомлення про підозру від 07.09.2023 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 відносно ОСОБА_6 за ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України та зобов`язати детективів та прокурорів у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 вчинити дії щодо виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного.
Судовий розгляд скарги здійснювався 12.03.2024, 25.03.2024, 01.04.2024, 09.04.2024, 07.05.2024, 14.05.2024, 22.05.2024.
У судових засіданнях захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6, який приймав участь дистанційно, з використанням власних технічних засобів, скаргу на повідомлення про підозру підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з викладених в ній підстав.
Детективи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судових засіданнях та в письмових запереченнях, доповненнях до заперечень проти задоволення скарги заперечували, просили закрити провадження за скаргою, оскільки відсутні правові підстави для розгляду скарги на повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розгляду скарги - просили відмовити в її задоволенні, вважали, що відсутні підстави для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023.
Заслухавши позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалами, інші матеріали, надані учасниками під час розгляду, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із матеріалів, наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що у провадженні слідчої групи детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України знаходиться кримінальне провадження №12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч, 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.
07.09.2023 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
На думку захисника вказане повідомлення про підозру ОСОБА_6 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Слідчий суддя, перевіривши доводи учасників та надані ними на підтвердження матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.
Право на оскарження повідомлення про підозру на досудовому провадженні передбачене п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Захисником у скарзі зазначено, що Кримінальний процесуальний кодекс України було доповнено п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, що передбачає можливість оскарження повідомлення про підозру на стадії досудового розслідування. Ці зміни набули чинності з 16.03.2018 та застосовуються до справ, відомості про які внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто, після 16.03.2018. 07.09.2023 детективи НАБУ направили повідомлення про підозру щодо ОСОБА_6 на його електронну пошту. Вказане повідомлення про підозру стосувалося епізоду, що внесений до ЄРДР 11.05.2018, тобто після 16.03.2018. Відтак, ОСОБА_6 має право звернутись до слідчого судді з даною скаргою на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. До того ж, станом на день звернення із скаргою до суду вже пройшов 2-місячний строк. Таким чином, дана скарга подана у строк, встановлений законом.
Детективи категорично заперечували проти таких доводів сторони захисту та вважали, що відсутні правові підстави для оскарження повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017. За доводами детективів, захисником ігноруються норми дії Закону у часі, передбачені п. 4. параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону 2147-VIII, відповідно до яких положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Наголосили, що відомості про кримінальні правопорушення у кримінальному провадженні №12017040000000531 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2017, тобто до набрання чинності вищенаведеними змінами. У подальшому до зазначеного кримінального провадження неодноразово приєднувались інші кримінальні провадження, відомості про які були внесені до ЄРДР як до, так і після 16.03.2018. Отже, на переконання сторони обвинувачення, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 не підлягає оскарженню у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, тож провадження підлягає закриттю.
Стосовно можливості оскарження повідомлення про підозру слідчий суддя враховує наступне.
Положеннями пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року передбачається можливість оскарження на досудовому провадженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником
Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якого дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).
Згідно з п.4 §2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону №2147-VІІІ норми п.10 ч.1 ст.303 КПК України вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п.7 §1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
Таким чином з підстав, зазначених у п.10 ч.1 ст.303 КПК України, слідчий суддя має право розглянути скаргу на повідомлення слідчого, прокурора про підозру у справах (кримінальних провадженнях), по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію вищезгаданих змін, а саме з 16 березня 2018 року.
У той же час, у Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі № 991/1568/23 судом касаційної інстанції висловлено наступну позицію.
У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід у практиці (рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Зміни до ч. 2 ст. 309 КПК у частині скасування повідомлення про підозру чи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІI від 03 жовтня 2017 року (Закон № 2147-VIІI), введені в дію з 16 березня 2018 року.
Цим Законом було суттєво розширено межі судового контролю під час досудового розслідування та запроваджено додаткові гарантії захисту прав осіб - учасників кримінального провадження.
Згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VIІI зазначені вище зміни не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.
Водночас законодавець взагалі не передбачив вирішення ситуації, коли об`єднуються в одне провадження матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР до 16 березня 2018 року та після 16 березня 2018 року.
Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206 кмо 22), положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» указаного Закону щодо здійснення судового контролю під час досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що найбільш сприятливим для заявника буде тлумачення закону, відповідно до якого в об`єднаних кримінальних провадженнях, які складаються з проваджень, зареєстрованих в ЄРДР до 16 березня 2018 року, та проваджень, зареєстрованих в ЄРДР після 16 березня 2018 року, мають застосовуватись гарантії, запроваджені Законом № 2147-VIІI.
Відтак під час досудового розслідування ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в об`єднаному кримінальному провадженні, у якому частина відомостей про кримінальні правопорушення, внесені до ЄРДР до, а частина - після 16 березня 2018 року, підлягає апеляційному оскарженню.
Вказаною постановою Верховний Суд скасував ухвалу АП ВАКС про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на викладене, Верховним Судом висловлено позицію щодо права підозрюваних у кримінальному провадженні, що зареєстроване в ЄРДР до 16.03.2018, оскаржити повідомлення про підозру з підстав, викладених вище.
На переконання слідчого судді, такий підхід підлягає застосуванню і в даному випадку, а тому доводи детективів про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 розпочато 06.03.2017, тому повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023 не підлягає оскарженню, не приймаються до уваги.
Таким чином, слідчим суддею здійснюється розгляд скарги на повідомлення про підозру щодо ОСОБА_6 від 07.09.2023.
Із скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України захисник ОСОБА_5 звернулася до суду 29.02.2024. На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано. Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Поряд з цим слід зазначити, що повідомлення особі про підозру здійснюється лише у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення.
Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.
З огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено вище в цій ухвалі, в рамках кримінального провадження №12017040000000531 від 06.03.2017 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7, 07.09.2023 складене повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
На переконання сторони захисту, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023 не вручене йому у встановленому законом порядку, що є безумовною підставою для скасування такого повідомлення про підозру. На підтвердження своїх доводів сторона захисту зазначила, що ОСОБА_6 з 2017 року разом із сім`єю виїхав на проживання в Державу Ізраїль та проживає там на законних підставах, про що достеменно відомо слідству. У той же час, стороною обвинувачення, повідомлення про підозру від 07.09.2023 було надіслане ОСОБА_6 не в рамках міжнародного співробітництва, як того вимагає встановлений ч. 7 ст. 135 КПК України порядок, а в порушення зазначених норм, надіслане 07.09.2023 на електронну пошту ОСОБА_6 . Таким чином, на переконання сторони захисту, слідство порушило порядок повідомлення про підозру, що є підставою для його скасування.
Сторона захисту зазначила, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина Держави Ізраїль, спочатку він проживав за адресою: АДРЕСА_1, а 13.01.2022 ОСОБА_6 повідомив Посольство України в Державі Ізраїль про зміну адреси свого проживання на АДРЕСА_4. Відповідні зміни щодо адреси проживання були внесені 14.01.2022 до облікової картки консульського обліку. Тому, за доводами захисника, органи державної влади України офіційно повідомлені про факт проживання ОСОБА_6 в Державі Ізраїль та про точну адресу його проживання. Крім того, ОСОБА_6 додатково повідомив детективів НАБУ про зміну адреси проживання у Державі Ізраїль та надав підтверджуючі документи.
До того ж факт проживання ОСОБА_6 за кордоном було неодноразово встановлено судовими рішеннями у рамках даного кримінального провадження, а саме ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.07.2021 у справі 991/3350/21 та ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 20.07.2021 у цій же справі, під час вирішення питання щодо обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12017040000000531.
Окрім того, як наголошено захисником, Міністерство закордонних справ підтвердило факт перебування ОСОБА_6 на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль та справжність підписів ОСОБА_6 на заявах, направлених на адресу детективів НАБУ. Вказане підтверджується Листом МЗС №71/16-500-68709 від 09.09.2021.
Зазначене, на переконання сторони захисту, підтверджує факт того, що станом на 07.09.2023 детективам НАБУ та прокурорам САП було відомо про факт проживання ОСОБА_6 в Державі Ізраїль, отже повідомлення про підозру мало бути вручено лише в порядку міжнародного співробітництва, відповідно до cт. 278, ч. 7 cт.135 КПК України.
У той же час сторона обвинувачення заперечувала проти таких доводів сторони захисту, наголошувала, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручене у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, у зв`язку з невстановленням його місця проживання на час складення повідомлення про підозру.
Детективи додали, що захисником у скарзі на підтвердження власної позиції зазначені дві ухвали ВАКС та АПВАКС у справі №991/3350/21, однак, наведені захисником тези вирвані з контексту таких ухвал у кримінальному провадженні №12017040000000531 та стосуються епізодів кримінальних правопорушень, виділених у окреме кримінальне провадження, обвинувальний акт у якому перебуває на розгляді колегії суддів ВАКС. Натомість в ухвалі від 02.06.2023 у справі №991/3350/2 слідчий суддя прийшов до переконання, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного. У подальшому, ухвалою колегії суддів АП ВАКС від 20.07.2021 у справі № 991/3350/21 було скасовано ухвалу слідчого судді від 02.06.2023, у зв`язку із тим, що матеріали судової справи не містили жодних даних про належне повідомлення ОСОБА_6 про судові засідання, а не з питань, що стосувались повідомлення про підозру. Потім, ухвалою слідчого судді ВАКС від 27.07.2021 у справі №991/3350/21 зобов`язано детективів НАБУ направити ОСОБА_6 повістки про виклик у судові засідання на підставі запиту про міжнародну правову допомогу. Після цього, 02.09.2021 матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_6 виділені із кримінального провадження №12017040000000531 в окреме кримінальне провадження №52021000000000428.
Окрім того, як зазначили детективи, ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.10.2021 у справі №991/6571/21, зокрема за участі підозрюваного ОСОБА_6 у режимі відеоконференцзв`язку, встановлено, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а тому на переконання слідчого судді, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Так само і в ухвалі від 22.12.2021 у справі №991/8514/21, слідчий суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, незважаючи на доводи сторони захисту про те, що останній постійно та на законних підставах проживає в Державі Ізраїль. Поряд з цим, слідчий суддя врахував, що у судовому засіданні по розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000531 останній приймав участь у режимі відеоконференції та підтвердив слідчому судді, що електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку детективами направлялися повідомлення про підозру та повістки про виклик, перебуває у його фактичному користуванні. Таким чином, слідчий суддя визнав, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. При цьому слідчим суддею зазначено, що на консульську установу не покладається обов`язок по перевірці фактичного проживання особи, у зазначеному нею місці проживання, перед постановленням на облік. Навпаки, на відповідну особу покладено обов`язок повідомляти консульську установу про зміну місця проживання. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 22.02.2021 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.03.2021, останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного. Ухвалою АП ВАКС від 15.07.2022 у справі №991/8514/21, вищевказана ухвала слідчого судді залишена без зміни.
Вказані вище ухвали, на переконання детективів, свідчать про повідомлення про підозру ОСОБА_6 у належний спосіб, з огляду на невстановлення його місця перебування в Україні саме на час складення такого повідомлення про підозру.
Детективи наголосили, що у зв`язку з відсутністю фактичних відомостей про місцезнаходження ОСОБА_6 орган досудового розслідування вжив всіх можливих та необхідних заходів для вручення повідомлення від 07.09.2023 про підозру останньому, а саме: 07.09.2023 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 скеровано за останнім відомим місцем його реєстрації та останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 . Окрім того, 07.09.2023 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено голові правління ОСББ місцем його реєстрації та направлене на месенджер «WatsApp» на мобільний номер телефону, яким користується ОСОБА_6, надіслане на електронні поштові скриньки ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_5 . Поряд з цим на зазначених адресах, куди направлялось повідомлення про підозру ОСОБА_6, зареєстроване місце проживання членів його сім`ї.
Окрім того, як наголошено детективами, встановлено, що ОСОБА_6 видані довіреності від його імені на представництво його інтересів як в Україні так і в інших державах без безпосередньої присутності ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_6 не втратив зв`язку з Україною.
Водночас, органу досудового розслідування до даного часу достовірно невідоме фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6, який більш того перебуває у розшуку у кримінальному провадженні, обвинувальний акт по якому розглядається у першій інстанції ВАКС.
Отже, як стверджують детективи, органом досудового розслідування було вжито всіх можливих та необхідних заходів для вручення повідомлення про підозру. Підтвердженням того, що підозрюваний ОСОБА_6 отримав повідомлення про підозру є той факт, що останній відповів з тієї ж електронної пошти на направлений йому лист з повідомленням про підозру.
За таких обставин просили відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні. Розгляд просили здійснювати у закритому судовому засіданні.
Поряд з цим детективами не було обґрунтовано необхідності здійснення судового розгляду скарги саме у закритому судовому засіданні. Дане питання не піднімалось стороною обвинувачення під час судового розгляду.
У доповненнях до заперечень детектив ОСОБА_4 на спростування доводів захисника про те, що ОСОБА_6 з 2017 року разом із сім`єю проживає у державі Ізраїль, зазначив, що насправді ОСОБА_6 звернувся із заявою про постановку на тимчасовий консульський облік у Державі Ізраїль лише 27.04.2021. І саме після цього направив детективам Національного бюро лист, у якому повідомив адресу місця перебування. Водночас варте уваги те, що до 06.12.2020 ОСОБА_6 фактично проживав на території України. В ході досудового розслідування провадження №12017040000000531 від 06.03.2017 детективами Національного бюро встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, за результатами чого ОСОБА_6 повідомлено про підозру від 22.02.2021 та повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 15.03.2021, останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного. У подальшому, у зв`язку з невстановленням місця перебування підозрюваного, постановою детектива від 26.03.2021 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений в розшук та постановою від 08.04.2021 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук. Постановою прокурора від 02.09.2021 з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12017040000000531 від 06.03.2017 виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у кримінальне провадження №52021000000000428 від 02.09.2021, в рамках якого слідчим суддею було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 . Потім таке кримінальне провадження постановою прокурора від 17.11.2021 об`єднане з кримінальним провадженням №12017040000000531 від 06.03.2017. У подальшому епізоди щодо ОСОБА_6 та інших виділені у кримінальне провадження №52022000000000228, обвинувальний акт у якому розглядається в суді.
Таким чином ОСОБА_6 звернувся із заявою про постановку на тимчасовий консульський облік у Державі Ізраїль лише після складання тексту повідомлення про підозру від 22.02.2021 та вчинення дій по її врученню.
До того ж відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», у період з 29.04.2016 по 06.12.2020 ОСОБА_6 перебував за межами України, лише 124 дні, а протягом 2020 року ОСОБА_6 понад 270 днів перебував на території України, що в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», спростовує твердження сторони захисту про те, що з 2017 року місцем постійного проживання ОСОБА_6 є Держава Ізраїль.
Детектив додав, що органом досудового розслідування вжито заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 за кордоном. Зокрема, 02.09.2021 спрямовано запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 та інших питань. Відповідь на вказаний запит до даного часу не надходила.
Слідчий суддя, дослідивши надані сторонами матеріали, перевіривши доводи, дійшов наступних висновків.
Як встановлено вище у даній ухвалі, 07.09.2023 стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000531від 06.03.2017 складене повідомлення про підозру, згідно якого він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею встановлено, що відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_6 перетнув державний кордон країни в напрямку виїзду з України 07.12.2020 о 20 год 54 хв авіасполученням, приватним літаком рейсом №202 Дніпро-Тель-Авів. З того часу до України не повертався.
У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення, тобто 07.09.2023, орган досудового розслідування вжив заходів із вручення його у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Так, повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного у день його складання 07.09.2023 направлено:
- засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 та за відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 (адреса фактичного місця проживання ОСОБА_6 підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 03.06.2020), що підтверджується супровідними листами, описами вкладень до листа, поштовими накладними;
- вручено голові правління ОСББ за місцем реєстрації ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру та відміткою на останньому аркуші повідомлення про підозру;
- надіслано засобами телефонного зв`язку в месенджері «WhatsApp» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_6, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру;
- направлено на електронну пошту ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на електронну пошту адвоката ОСОБА_5, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру.
При цьому належність ОСОБА_6 номеру мобільного телефону та електронної пошти на які було здійснено повідомлення про підозру підтверджується протоколами допиту останнього та листами, надісланими ОСОБА_6 до правоохоронних органів, консульської служби.
У судовому засіданні сторона захисту наголошувала на тому, що станом на дату складання повідомлення про підозру детективи Національного бюро були достовірно обізнані щодо місця проживання ОСОБА_6 за межами території України, тому мали застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що ОСОБА_6 починаючи з 2017 року постійно проживає в Державі Ізраїль.
Водночас, як вбачається з інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», протягом 2020 року зафіксовані неодноразові перетини державного кордону України в напрямку виїзду та в`їзду до України ОСОБА_6, що свідчить про те, що він понад 270 днів перебував на території України.
За наведеного доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 починаючи з 2017 року постійно проживає в держав Ізраїль є досить сумнівними.
Окрім того, з наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 не втратив зв`язку з Україною, ним видані довіреності на представництво його інтересів у тому числі в Україні.
У той же час з наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 виїхав за межі України 07.12.2020, проте звернувся із заявою про постановку на тимчасовий консульський облік у Державі Ізраїль лише після складання тексту повідомлення про підозру від 22.02.2021 та вчинення дій по її врученню. Варте уваги і те, що він оголошений в розшук та міжнародний розшук в рамках іншого кримінального провадження.
Як зазначено захисником, ОСОБА_6 проживав за адресою: АДРЕСА_1, а 13.01.2022 він повідомив Посольство України в Державі Ізраїль про зміну адреси свого проживання на АДРЕСА_4. Відповідні зміни щодо адреси проживання були внесені 14.01.2022 до облікової картки консульського обліку.
Проте на консульську установу не покладається обов`язок по перевірці фактичного проживання особи у зазначеному нею місці проживання перед постановленням на облік.
Таким чином на даний час перевірити такі обставини (фактичне місце проживання ОСОБА_6 ) не видається можливим, з огляду на те, що відповідь на скерований 02.09.2021 запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 та інших питань до цього часу не надана.
Водночас жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 дійсно фактично проживає за адресою на АДРЕСА_4, зокрема: правові підстави для проживання, захисником слідчому судді не надано.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023, підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.
Таким чином, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень та останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.
Таким чином слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення скарги сторони захисту.
Інші обставини, на які посилається захисник у скарзі, не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.
У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення скарги захисника ОСОБА_5, поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1