Документ № 119481213

справа № 991/3659/24

провадження №11-сс/991/357/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Управління розвитку автоматизації Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги Управління розвитку автоматизації Генерального штабу Збройних Сил України, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

27 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 25 квітня 2024 року при проведенні обшуку за місцем здійснення своєї діяльності структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України - Управлінням розвитку автоматизації за адресою: АДРЕСА_1, а саме: блокнот в палітурці зеленого кольору із написом «Збройні Сили України, 2022, Armed Forces of Ukraine», мобільний телефон Galaxy A50 моделі SM-A505FN/DS IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, ОСОБА_5, а також інші перелічені в клопотанні речі та документи, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2024 року вказане клопотання задоволено частково, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні накладено арешт на вказані речі та документи з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 07 травня 2024 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене 25 травня 2024 року майно ОСОБА_10, а саме мобільний телефон Galaxy А50 моделі SM-A505FN/DS ІМЕН: НОМЕР_3, ІМЕІ2: НОМЕР_2, а також його особистий блокнот в палітурці зеленого кольору із написом «Збройні Сили України», 2022, «Armed Forces of Ukraine» - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї адвокат посилався на наступні доводи.

Розгляд клопотання про арешт майна відбувся за відсутності ОСОБА_5 як власника тимчасово вилученого майна та його представника, в результаті чого вони були позбавлені можливості спростувати доводи клопотання, через що арештовано майно, яке не має відношення до кримінального провадження.

Детективи, вилучаючи мобільний телефон та блокнот задля встановлення фактичних обставин справи могли вилучити інформацію, зробити її копію для подальшого використання в розслідуванні кримінального провадження.

Не підтверджені доказами висновки слідчого судді, що вилучений під час обшуку телефон є об`єктом правопорушення та зберіг на собі його сліди, оскільки для такого твердження необхідні конкретні факти, які вказують на те, що дане майно зберегло на собі сліди злочину чи є об`єктом кримінального правопорушення, зокрема, протокол огляду вказаного майна на предмет наявності на ньому слідів злочину, протоколи допиту свідків, накладні та інші докази, документи на підтвердження його причетності до кримінального провадження як речового доказу, такі відомості матеріали клопотання прокурора не містять та в ухвалі слідчого судді не зазначені.

Окрім цього, доступ до вилученого телефону власником не обмежувався, був оглянутий детективами, а отже необхідності у його подальшому вилученні, утриманні та арешті немає. Докази проведення експертного дослідження вилученого терміналу мобільного зв`язку, що виправдовувало б втручання у право власності, відсутні.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління розвитку автоматизації Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Управління) звернулось з апеляційною скаргою, за вимогами якої просило ухвалу слідчого судді від 07 травня 2024 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї представники Управління посилались на наступні доводи.

Слідчим суддею не враховано, що вилучене 25 квітня 2024 року детективами НАБУ майно (документи) Управління (зокрема документи, що не відносяться до державного контракту від 30 грудня 2016 року №308/2016/9 на розробку автоматизованої системи ДКР, шифр "Дзвін-АС") не відповідає критеріям ч.2 ст.98 КПК України (не є речовим доказом), а постанова слідчого про визнання речовими доказами від 26 квітня 2024 року - є передчасною, невмотивованою та необґрунтованою.

Управління надавало детективам НАБУ всі необхідні документи на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду про дозвіл на проведення тимчасового доступу до речей та документів від 29 червня 2023 року (справа №991/5689/23) та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року (справа №991/6334/22).

Розгляд клопотання про арешт майна здійснювався слідчим суддею без належного повідомлення та участі всіх власників майна (третіх осіб, щодо особистого майна яких вирішувалось питання про арешт - службових осіб Управління), що свідчить про порушення права власника майна на доступ до суду, принцип змагальності сторін, а також ставить власників майна у нерівне положення порівняно зі стороною обвинувачення (органом досудового розслідування).

Клопотання про арешт майна не відповідає вимогам, зазначеним у ч.2 ст.171 КПК, оскільки:

- не зазначено точного (чіткого) переліку та виду майна, що належить арештувати;

- не додано всіх необхідних документів (додатків);

- копії додані до клопотання прокурора про арешт майна належним чином не завірені;

- прокурор у своєму клопотанні належним чином не обґрунтував підставу, мету та необхідність арешту майна, вилученого детективами НАБУ 25 квітня 2024 року під час обшуку.

Позиції учасників провадження.

Представники третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, в судовому засіданні подані апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги представників без задоволення.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представника згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.

Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає зазначеним у ст.98 цього Кодексу критеріям.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020100000000123 від 07 квітня 2020 року за фактом заволодіння та привласнення бюджетних коштів військовими службовими особами Генерального штабу Збройних сил України, зокрема Головного управління зв`язку та інформаційних систем Генерального штабу та Управління розвитку автоматизації Збройних Сил України, військових представництв та службовими особами ТОВ «Еверест Лімітед», а також інших суб`єктів господарювання приватної форми власності в ході виконання умов державного контракту за державним оборонним замовленням на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Дзвін-АС» від 30 грудня 2016 року №308/2016/9 щодо розробки системи оперативного (бойового) управління ЗСУ за ознаками складу злочинів, передбачених ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.425, ч.4 ст.426-1 КК.

У клопотанні прокурор зазначав, що з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та визначення кола усіх причетних до вчинення злочину осіб виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем здійснення своєї діяльності структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України - Управлінням розвитку автоматизації за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді від 19 квітня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, котрі знаходиться у фактичному користуванні Управління розвитку автоматизації Генерального штабу Збройних Сил України з метою відшукання: документів у паперовому та електронному вигляді щодо фінансово-господарських відносин між ТОВ «Еверест Лімітед» та Міністерством оборони України, Головним управлінням зв`язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗСУ, Управлінням розвитку автоматизації Генерального штабу ЗСУ, військовими представництвами та іншими структурними підрозділами ГШ ЗСУ, Міноборони України, а також приватними суб`єктами господарювання: ТОВ «Айкюжн ІТ», ТОВ «Інтеркресі Бейз», ТОВ «НДІ Автопром», ТОВ «РКІ-Консалтинг» та іншими суб`єктами господарської діяльності щодо виконання робіт в межах державного контракту №308/2016/9 на розробку автоматизованої системи оперативного управління ЗСУ в рамках ДКР шифр «Дзвін-АС», у тому державний контракт на розробку автоматизованої системи оперативного управління ЗСУ в рамках ДКР шифр «Дзвін-АС» з усіма додатковими уодами, тендерна документація, передконтрактне листування між замовником та учасниками цього тендеру, документи щодо вибору виконавця робіт зі створення вказаної системи та укладення із ним контракту, документи щодо обрання співвиконавців, платіжних та бухгалтерських документів щодо виконання вказаного контракту, реєстрів платежів та інформації про перерахування коштів, документів щодо їх розгляду та погодження, візування, листування з цього приводу тощо, бухгалтерських довідок щодо загального розміру витрат та зборів, реєстрів бухгалтерського обліку, касових ордерів, розрахункових квитанцій та чеків, банківських виписок по рахунках, інших платіжних та бухгалтерських документів щодо виконання вказаного контракту, чорнові записи, блокноти, щоденники, нотатки, інші рукописні а друковані носії, магнітні, оптичні та електронні носії вказаної інформації, комп`ютерна техніка, ноутбуки, накопичувачі флеш-пам`яті, жорсткі диски, переносні носії інформації, засоби зв`язку (мобільні телефони, планшети тощо) та сім-карти (ідентифікаційні модулі абонента мобільного зв`язку), на яких зберігаються дані про обставини вищезазначеного кримінального правопорушення з можливістю подальшого доступу до листування з іншими особами, записів та інших файлів, що на них містяться.

25 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2024 року проведено обшук за місцем здійснення своєї діяльності структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України - Управлінням розвитку автоматизації, при проведенні якого у начальника Управління - ОСОБА_5 виявлено та вилучено мобільний телефон Galaxy A50 моделі SM-A505FN/DS, блокнот в палітурці зеленого кольору із написом «Збройні Сили України, 2022, Armed Forces of Ukraine», крім того у ході обшуку інших робочих кабінетів Управління виявлено та вилучено документи щодо ДКР шифр «Дзвін-АС», які мають значення для досудового розслідування та зазначені в описі вилучених документів та тимчасово вилучених речей.

Також з протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_5, самостійно ввівши пароль, добровільно надав для огляду мобільний телефон Iphone A2638, на якому виявлено інформацію, яка має значення для встановлення обставин, які досліджуються у ході досудового розслідування, зокрема, листування щодо ДКР шифр «Дзвін-АС». Після цього телефон під`єднано до ноутбука спеціаліста та за допомогою програмного засобу проведено копіювання доступної частини даних, зазначений мобільний телефон не вилучався.

Разом з цим, ОСОБА_5 запропоновано надати мобільний телефон марки Galaxy A50 моделі SM-A505FN/DS для копіювання його вмісту та повідомити пароль до нього, на що останній неодноразово повідомив невірний пароль, що дало підстави вважати, що ОСОБА_5 умисно вводить в оману детективів з метою недопущення копіювання вмісту телефону. У зв`язку з цим прийнято рішення про вилучення цього мобільного телефону, оскільки доступ до нього обмежувався власником та пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Таким чином наявність підстав для вилучення вказаного мобільного телефону ОСОБА_5, а також інших речей і документів, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 25 квітня 2024 року

Враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучене майно належить до речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин накладення арешту на вказане майно забезпечить запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Разом з цим, документи, які містять ознаки доказу у кримінальному провадженні та вилучаються слідчим, прокурором за результатами обшуку, однак не наділені ознаками майна, не є об`єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності, зокрема, для особи, у якої вони вилучені (листи, чорнові записи, блокноти, візитівки, господарські договори, рахунки на оплату, накладні, чеки, довіреності, речі немайнового характеру тощо), та підлягають зберіганню протягом усього часу кримінального провадження за правилами, передбаченими ст.100 КПК. При цьому, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

З протоколу обшуку від 25 квітня 2024 року та матеріалів провадження вбачається, що окрім зазначеного мобільного телефону, вилучено блокнот в палітурці зеленого кольору із написом «Збройні Сили України, 2022, Armed Forces of Ukraine», а також інші документи в яких виявлено інформацію, що має значення для встановлення обставин, які досліджуються у ході досудового розслідування, а саме щодо ДКР шифр «Дзвін-АС».

Вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцю, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном. При цьому за положеннями ст.100 КПК документи повинні зберігатися в матеріалах кримінального провадження, навіть за відсутності окремого рішення слідчого судді, суду про їх арешт, а тому прийняття рішення щодо арешту виступає додатковою гарантією збереження вилучених документів як доказів у кримінальному провадженні та не є суттєвим порушенням норм КПК.

Враховуючи вищенаведене, всупереч доводам осіб, які подали апеляційні скарги, суд констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Щодо посилань представників про розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна без належного повідомлення та участі всіх власників майна (третіх осіб, щодо особистого майна яких вирішувалось питання про арешт - службових осіб Управління), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З матеріалів провадження встановлені наступні обставини щодо повідомлення учасників про розгляд клопотання слідчим суддею.

Відповідно до телефонограми від 01 травня 2024 року, складеною секретарем судового засідання, про розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна, запланований на 02 травня 2024 року о 11 год. 30 хв. повідомлені прокурор, Управління розвитку автоматизації ГШ ЗСУ, разом з цим, ОСОБА_5 не відповів на телефонний виклик.

З клопотання від 02 травня 2024 року, підписаного начальником ОСОБА_11 вбачається, що Управління повідомлено про розгляд 02 травня 2024 року клопотання про арешт майна, також міститься прохання про відкладення розгляду для належного ознайомлення представників Управління.

З журналу судового засідання від 02 травня 2024 року, на якому були присутні представники Управління вбачається, що слідчим суддею задоволено вказане клопотання, розгляд відкладено до 07 травня 2024 року на 11 год.00 хв., також наявна відповідна розписка представників Управління про наступні дату, час та місце розгляду.

Відповідно до телефонограми від 06 травня 2024 року, складеною секретарем судового засідання, про розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна, запланований на 07 травня 2024 року о 11 год. 00 хв., ОСОБА_5 не відповів на телефонний виклик. З огляду на це, повідомлення із відповідним змістом було скероване ОСОБА_5 за допомогою онлайн-сервісу «WhatsApp».

Також в матеріалах провадження міститься клопотання ОСОБА_5 від 07 травня 2024 року, яке згідно наявного на ньому штампі, надійшло до канцелярії суду нарочно, про те, що він ( ОСОБА_5 ) виклик про судове засідання отримав поза межами робочого часу, відповідно, часу на підготовку до участі в розгляді клопотання про арешт не мав, у зв`язку з чим просив відкласти його розгляд.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, колегія суддів констатує, що вперше про розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна ОСОБА_5 стало відомо не пізніше 02 травня 2024 року, так само він був обізнаний про наступну дату та час розгляду клопотання - 07 травня 2024 року на 11 год.00 хв., втім, звернувшись у цей день до суду з клопотанням про відкладення розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, а тому слідчий суддя правомірно, у відповідності до ч.1 ст. 172 КПК розглянув клопотання про арешт майна за його відсутності.

Також колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, який так само був обізнаним про дату, час та місце розгляду клопотання, проте в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про здійснення розгляду клопотання в режимі відеоконференції, однак, не врахувавши при цьому, що відповідно до ч.4 ст.336 КПК учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, при цьому, ухвалення рішення про здійснення дистанційного судового провадження є правом, однак не обов`язком суду.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час їх розгляду не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3