Документ № 119560570

Дата засідання: 05/06/2024
Дата винесення рішення: 05/06/2024
Справа №: 991/4674/24
Провадження №: 52016000000000241
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Вирок

Головуючий суддя (ВАКС) : Кравчук О.О.

Справа № 991/4674/24

Провадження 1-кп/991/56/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.07.2016 за № 52016000000000241, щодо обвинувачення:

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, має вищу освіту, тимчасово не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК,

ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Фурси Білоцерківського району Київської області, громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, має середню спеціальну освіту, пенсіонерка, працює бухгалтером-ревізором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Інтерагросервіс», постраждала від Чорнобильської катастрофи, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209КК,

УСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Ухвалою від 30.05.2024 (у справі №760/15288/18), у зв`язку із укладенням угоди про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК та у частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209КК, - виділено в окреме провадження.

2. Формулювання обвинувачення, пред`явленого обвинуваченим за обвинувальним актом.

2.1. Формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_6 .

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 обвинувачується:

2.1.1. у пособництві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у зловживанні службовим становищем, тобто, умисному, із метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, вчиненого за таких обставин:

- у період із 23.06.2014 по 30.12.2014, у м. Києві, діючи умисно, за попередньою змовою із кінцевим бенефіціарним власником (контролером) групи суб`єктів господарської діяльності (ТОВ «Інкомм», ТОВ «Алеварус», ТОВ «Люксвен») ОСОБОЮ 1, а також за попередньою змовою з директором ТОВ «Інкомм» ОСОБА_7, наданням останній порад, вказівок, а також засобів та усуненням перешкод сприяв вчиненню нею та іншими співучасниками - заступником директора (головою комітету з конкурсних торгів) ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБОЮ 2 та начальником управління закупівельних процедур (члену комітету з конкурсних торгів) зазначеного державного підприємства ОСОБОЮ 3 кримінального правопорушення - зловживання ними своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб ДП «Укрзалізничпостач», що полягало в умисному протиправному, всупереч інтересам ДП «Укрзалізничпостач» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Інкомм» використанню ними свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції та укладення із ТОВ «Інкомм» договору поставки № ЦХП-05-02614-01 від 22.08.2014 із завідомо завищеною ціною продукції, та спричинило для ДП «Укрзалізничпостач» тяжкі наслідки у розмірі 21 470 164,42 грн (без урахування ПДВ), що перераховані на банківський рахунок ТОВ «Інкомм» у вигляді оплати за поставлену метизну продукцію;

2.1.2. у пособництві в розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме здійсненні фінансових операцій та вчиненні правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК, вчиненому за таких обставин:

- у період із 29.11.2014 по 06.01.2015 за попередньою змовою з ОСОБОЮ 1 та ОСОБА_7, умисно, із метою виведення коштів, отриманих від ДП «Укрзалізничпостач», із рахунку ТОВ «Інкомм» та подальшого їх використання у господарській діяльності підконтрольних ОСОБІ 1 юридичних осіб на загальну суму 21 470 164,42 грн, тобто, в особливо великому розмірі, щодо яких фактичні обставини свідчили про їх одержання злочинним шляхом, про що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знали, надав вказівку директору ТОВ «Інкомм» ОСОБА_7 розпорядитись ними шляхом укладення між ТОВ «Інкомм» та ТОВ «Люксвен» договору від 29.04.2014 № 29-11 про надання консультаційних послуг, без наміру їх реального виконання, та вчинити на виконання цього договору через банківський рахунок ТОВ «Інкомм» № НОМЕР_1, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль», під виглядом оплати за надані згідно вказаного договору послуги дві фінансові операції 29.11.2014 та 06.01.2015.

2.2. Формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 .

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується:

2.2.1. у пособництві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, із метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, вчиненому за таких обставин:

- перебуваючи на посаді директора ТОВ «Інкомм» у період із 23.06.2014 по 30.12.2014, у м. Києві, діючи умисно, за попередньою змовою із кінцевим бенефіціарним власником (контролером) групи суб`єктів господарської діяльності (ТОВ «Інкомм», ТОВ «Алеварус», ТОВ «Люксвен») ОСОБОЮ 1, а також за попередньою змовою з ОСОБА_6, наданням засобів та усуненням перешкод сприяла вчиненню іншими співучасниками - заступником директора (головою комітету з конкурсних торгів) ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБОЮ 2 та начальником управління закупівельних процедур (члену комітету з конкурсних торгів) зазначеного державного підприємства ОСОБОЮ 3 кримінального правопорушення - зловживання ними своїм службовим становищем під час проведення процедури закупівлі метизної продукції для потреб ДП «Укрзалізничпостач», що полягало в умисному протиправному, всупереч інтересам ДП «Укрзалізничпостач» та з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Інкомм» використанню ними свого службового становища, спрямованого на сприяння, акцепт пропозиції та укладення із ТОВ «Інкомм» договору поставки № ЦХП-05-02614-01 від 22.08.2014 із завідомо завищеною ціною продукції, та спричинило для ДП «Укрзалізничпостач» тяжкі наслідки у розмірі 21 470 164,42 грн (без урахування ПДВ), що перераховані на банківський рахунок ТОВ «Інкомм» у вигляді оплати за поставлену метизну продукцію;

2.2.2. у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а саме здійсненні фінансових операцій та вчиненні правочину з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 209КК, вчиненому за таких обставин:

- у період із 29.11.2014 по 06.01.2015, у с. Путрівка Васильківського району Київської області за попередньою змовою з ОСОБОЮ 1 та ОСОБА_6, умисно, з метою виведення коштів, отриманих від ДП «Укрзалізничпостач», із рахунку ТОВ «Інкомм» та подальшого їх використання у господарській діяльності підконтрольних ОСОБІ 1 юридичних осіб на загальну суму 21 470 164,42 грн, тобто, в особливо великому розмірі, щодо яких фактичні обставини свідчили про їх одержання злочинним шляхом, про що ОСОБА_7 знала, розпорядилась ними шляхом укладення між ТОВ «Інкомм» та ТОВ «Люксвен» договору від 29.04.2014 № 29-11 про надання консультаційних послуг, без наміру їх реального виконання, та вчинення на виконання цього договору через банківський рахунок ТОВ «Інкомм» № НОМЕР_1, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль», під виглядом оплати за надані згідно вказаного договору послуги двох фінансових операцій 29.11.2014 та 06.01.2015.

3. Відомості щодо укладеної угоди (її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання)

3.1. Судом установлено, що 23.05.2024 обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисники отримали від прокурора копії обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням.

3.2. 30.05.2024, між прокурором САП ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за участю їх захисників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209КК.

Указана угода про визнання винуватості надійшла до суду 30.05.2024.

3.3. В угоді про визнання винуватості зазначено такі істотні обставини, передбачені ст. 470 КПК, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

1) беззаперечне визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, належна процесуальна поведінка, надання зізнавальних показів щодо себе та підтверджених доказами детальних, значних за обсягом та релевантних для кримінального провадження викривальних показів щодо співучасті інших осіб у вчиненні цих кримінальних правопорушень;

2) характер і тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, цінність їх співпраці зі стороною обвинувачення для посилення доказової бази щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, важливість забезпечення розумних строків судового провадження щодо них;

3) наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за вчинення кримінального правопорушення, а також у викритті ними інших осіб;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як ОСОБА_6 та ОСОБА_7, так й іншими особами;

5) наявність кількох обставин, які, відповідно до ст. 66 КК, пом`якшують покарання ОСОБА_6, а саме добровільне часткове відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі, унаслідок дій інших осіб), наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, участь у бойових діях під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України;

6) наявність кількох обставин, які, відповідно до ст. 66 КК, пом`якшують покарання ОСОБА_7, а саме добровільне часткове відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі, унаслідок дій інших осіб), наявність статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність хронічних захворювань, досягнення пенсійного віку.

3.4. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за угодою про визнання винуватості повністю та беззастережно визнали свою винуватість у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів).

3.5. При укладенні угоди сторонами також ураховано, що обвинуваченими добровільно частково відшкодовано завдану кримінальними правопорушеннями шкоду, а саме: ОСОБА_6 - у сумі 9 965 000 грн та ОСОБА_7 - у сумі 772 277,20 грн.

Сторони дійшли згоди, що невідшкодований залишок шкоди у сумі 10 732 887,22 грн підлягає відшкодуванню протягом 30 робочих днів після набрання законної сили вироком на підставі цієї угоди у наступних частках: ОСОБА_6 - у сумі 9 659 598,50 грн та ОСОБА_7 - у сумі 1 073 288,72 грн.

3.6. Визначаючи покарання для обвинувачених при укладенні угоди, сторони дійшли таких домовленостей:

3.6.1. Щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_6 - сторони узгодили таке покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК (із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК) - у виді позбавлення волі на строк чотири роки, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік, без конфіскації майна;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК, остаточне покарання ОСОБА_6 визначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим, - у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без конфіскації майна.

Сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців із випробуванням.

Сторони узгодили, відповідно до ст. 77 КК, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, призначення йому додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, та штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.6.2. Щодо покарання обвинуваченій ОСОБА_7 - сторони узгодили таке покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 3 ст. 209КК (із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК) - у виді позбавлення волі на строк чотири роки, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік, без конфіскації майна;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим, - у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без конфіскації майна.

Сторони узгодили звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців із випробуванням.

Сторони узгодили, відповідно до ст. 77 КК, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, призначення їй додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, та штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.7. Сторони погодились, що в межах цього кримінального провадження відсутні гроші, цінності та інше майно, щодо яких може бути застосовано спеціальну конфіскацію на підставі та за умов, визначених статтями 96-1, 96-2 КК.

3.8. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засвідчили в тексті угоди, що їм зрозумілі наслідки укладення цієї угоди, передбачені ст. 473 КПК, наслідки невиконання умов угоди, передбачені ст. 476 КПК, а також наслідки відмови від реалізації свого права (права обвинуваченої особи) на справедливий судовий розгляд, яке передбачено абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

4. Позиції учасників судового провадження щодо угоди про визнання винуватості

4.1. Прокурор ОСОБА_5, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх захисники адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 беззастережно та у повному обсязі визнають свою винуватість в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях (злочинах), сторонами узгоджено однакове покарання обвинуваченим.

4.2. Також прокурор ОСОБА_5, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 уважали, що при призначенні іспитового строку обвинуваченим, достатнім буде строк один рік один місяць, а при покладенні обов`язків, передбачених ст. 76 КК, просили покласти на них лише обов`язкові обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

4.3. У судовому засіданні судом було з`ясовано в обвинувачених питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що угода про визнання винуватості ними була укладена добровільно, жодного тиску на них здійснено не було, вони розуміють зміст та обсяг своїх прав щодо справедливого судового розгляду, зміст висунутого прокурором обвинувачення та тяжкість інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів), вид застосованого до них покарання та наслідки укладення ними угоди, передбачені ст. 473 КПК, їм зрозумілі, а тому просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор ОСОБА_5, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх захисники адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили, що обставини, які б свідчили про відсутність фактичних підстав для визнання винуватості або очевидну неможливість виконання обвинуваченими взятих на них зобов`язань, - відсутні.

4.4. На підтвердження часткового відшкодування спричиненої шкоди та для засвідчення реальної можливості відшкодування обвинуваченими невідшкодованої її частини, захисники просили суд долучити до матеріалів справи відповідні підтверджуючі документи щодо часткового відшкодування обвинуваченими спричиненої шкоди, згідно умов укладеної угоди - копії квитанцій. Прокурор підтвердив, що зазначені в угоді збитки частково відшкодовані.

5. Мотиви, із яких виходить суд при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону та ухваленні вироку, із посиланням на положення закону

Вирішуючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із таких обставин.

5.1. У тексті обвинувального акта та угоди про визнання винуватості відсутні відомості про потерпілого у кримінальному провадженні.

5.2. У п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК передбачено можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Така угода може бути укладена як за ініціативи прокурора, так і за ініціативи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК), у кримінальному провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК), а також щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, за умови викриття обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, підслідного НАБУ (п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК), та у кримінальних провадженнях, де шкода від учиненого злочину завдана лише державним чи суспільним інтересам. Ініціювання укладення такої угоди можливе в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК).

5.3. Кримінальне правопорушення (злочин), передбачене за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, згідно вимог ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 209КК, згідно вимог ст. 12 КК, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

5.4. Угода про визнання винуватості, яка нині перебуває на розгляді суду, задовольняє вимоги статей 470 КПК, 472 КПК.

Прокурор уважав, що обвинувачені надали викривальні показання щодо іншої особи. Суд не уповноважений у цій справі давати оцінку таким показанням, оскільки вони підлягають оцінці у відповідній справі.

5.5. Судом установлено відповідність угоди вимогам КПК, добровільність укладення угоди, зрозумілість її положень та наслідки невиконання її умов обвинуваченим, установлено беззастережне визнання останніми своєї винуватості та згода з узгодженим покаранням, а також з`ясовано в обвинувачених інші питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК, окрім того, судом установлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують прав та інтересів сторін та інших осіб; очевидної неможливості виконання обвинуваченими взятих на себе за умовами угоди зобов`язань судом також не встановлено.

5.6. Ураховуючи фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 цих обставин та визнання ними своєї винуватості у їх вчиненні у присутності захисників, суд не встановив відсутності фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченими.

5.7. Суд також, із урахуванням мотивів, наведених у п. 6 цього вироку, уважає, що угоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 53, 55, 63, 65, 75 КК.

5.8. Таким чином, суд доходить висновку про відсутність перешкод для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у присутності їх захисників, а тому угода підлягає затвердженню.

6. Призначення покарання

6.1. Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд виходить із наступного.

6.1.1. Санкція кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (станом на кінець листопада 2014 року, у редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, зі змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 746-VII від 21.02.2014, № 1261-VII від 13.05.2014,) передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-х (трьох) до 6-ти (шести) років, окрім того, також передбачає обов`язкові додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х (трьох) років, а також штрафу від 500 (п`ятисот) до 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6.1.2. На виконання вимог ч. 5 ст. 65 КК суд, при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини, призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

При цьому, зміст ст. 50 КК регламентує призначення покарання із урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів у майбутньому як засудженими, так і іншими особами.

Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які досягли угоди зі стороною обвинувачення, оскільки така угода укладена без жодного примусу, лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.

6.1.3. Кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, у розумінні Примітки до ст. 45 КК, є корупційним.

Згідно з ч. 2 ст. 75 КК суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання із випробуванням у випадку, зокрема, затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання із випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК, у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Згідно із ч. 4 ст. 75 КК, іспитовий строк установлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 (справа № 734/631/19) міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі ч. 1 ст. 75 КК.

Також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 (справа № 203/378/17) та від 29.11.2018 (справа № 761/6774/16-к) міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у п. 12 якої, зокрема, зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: (1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; (2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 75 КК, суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: (1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; (2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; (3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК), відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК), суд уважає за можливе, при затвердженні угоди про визнання винуватості, звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, шляхом установлення їй іспитового строку, у тому числі, у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

6.1.4. Згідно зі ст. 77 КПК та абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, відповідно до якого судам необхідно мати на увазі, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд, відповідно до ст. 77 КК може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

6.2. Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

6.2.1. Обставинами, передбаченими ст. 66 КК, які пом`якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 є добровільне часткове відшкодування ним завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі, унаслідок дій інших осіб), наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, участь у бойових діях під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

6.2.2. Обставиною передбаченою ст. 67 КК, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є вчинення ним злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 209КК за попередньою змовою групою осіб.

6.2.3. Щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_6 - сторони погодились на узгоджене покарання:

Також сторони в угоді узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців із випробуванням.

Щодо основного покарання у виді позбавлення волі, суд ураховує, що сторони узгодили покарання на рівні, вищому від середньої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 364 КК, що відповідає тяжкості вчиненого злочину.

У частині додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд ураховує, що вчинення злочину було пов`язане з професійною діяльністю обвинуваченого, а тому узгоджене покарання в цій частині відповідає вимогам ст. 55 КК та усталеній судовій практиці. Суд також ураховує, що прокурор ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили, що ними узгоджено строк цього додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_6 - один рік один місяць.

Стосовно додаткового покарання у виді штрафу, суд ураховує, що сторони узгодили максимальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч. 2 ст. 364 КК, що відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Щодо узгодженого сторонами звільнення від відбування покарання із випробуванням, суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, беззастережно визнав свою вину, частково відшкодував спричинену шкоду та зобов`язався в укладеній угоді відшкодувати решту збитків.

Тому, із урахуванням мотивів, наведених у п. 6.1.3 цього вироку, суд уважає, що узгоджене сторонами звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам ст. 75 КК.

Щодо узгодженого сторонами та призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 209КК, із застосуванням положень ст. 69 КК, прокурор уважав, що зазначені в угоді обставини, що пом`якшують покарання, - істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому суд, із урахуванням особи винного, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 3 ст. 209КК. Сторона захисту проти цього не заперечувала.

Суд зазначає, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 209КК, яке було вчинене ним у листопаді 2014 року, на той час та дотепер, не вважається корупційним, оскільки відсутнє в переліку корупційних кримінальних правопорушень, наведеному у Примітці до статті 45 КК, а тому, щодо нього можливо застосувати положення ст. 69 КК, при призначенні покарання.

Як указано судом у п. 3.3. цього вироку, наявні кілька обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 : добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, участь в бойових діях під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України. На цій підставі, із урахуванням думки сторін, суд уважає, що в своїй сукупності це свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209КК.

Відтак, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд уважає можливим застосування положень ст. 69 КК, а саме, - призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 209КК.

Таким чином, суд уважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та іншим вимогам КК та інтересам суспільства, є пропорційним та достатнім та забезпечить досягнення мети його застосування.

Зважаючи на узгодження сторонами звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, суду належить визначити іспитовий строк та обов`язки, що мають бути покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 на період випробування.

При цьому, суд ураховує, що прокурор ОСОБА_5, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх захисники адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9, уважали, що при призначенні іспитового строку обвинуваченим достатнім буде строк один рік один місяць, при покладенні обов`язків, передбачених ст. 76 КК, просили не покладати на них, окрім обов`язкових, інші (додаткові) обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Із огляду на наведене та враховуючи особу обвинуваченого, суд уважає, що тривалість іспитового строку належить визначити в один рік один місяць. Ураховуючи особу обвинуваченого та обставини вчинення злочину, на вказаний строк суд уважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: (1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; (2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Отже, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 таке покарання:

- із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць, поклавши на нього такі, передбачені ст. 76 КК, обв`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; (2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

6.3. Призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 .

6.3.1. Обставинами, передбаченими ст. 66 КК, які пом`якшують відповідальність обвинуваченої ОСОБА_7 є добровільне часткове відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди (у тому числі, унаслідок дій інших осіб), наявність статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність хронічних захворювань, досягнення пенсійного віку.

6.3.2. Обставиною передбаченою ст. 67 КК, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 є вчинення нею злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209КК за попередньою змовою групою осіб.

6.3.3. Щодо покарання обвинуваченій ОСОБА_7 - сторони погодились на узгоджене покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць та зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Також сторони в угоді узгодили звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців із випробуванням.

Сторони узгодили, відповідно до ст. 77 КК, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням, призначення їй додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, та штрафу одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У частині додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд ураховує, що вчинення злочину було пов`язане із зайняттям обвинуваченою керівної посади суб`єкта господарювання, а тому узгоджене покарання в цій частині відповідає вимогам ст. 55 КК та усталеній судовій практиці. Суд також ураховує, що прокурор ОСОБА_5, обвинувачена ОСОБА_7, захисник ОСОБА_8, у судовому засіданні підтвердили, що ними узгоджено строк цього додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_7 - один рік один місяць.

Щодо додаткового покарання у виді штрафу, суд ураховує, що сторони узгодили максимальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч. 2 ст. 364 КК, що відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Щодо узгодженого сторонами звільнення від відбування покарання із випробуванням, суд ураховує, що обвинувачена ОСОБА_7 раніше не судима, беззастережно визнала свою вину, зобов`язалась в укладеній угоді відшкодувати завдані збитки.

Тому, із урахуванням мотивів, наведених у п. 6.1.3 цього вироку, суд уважає, що узгоджене сторонами звільнення від відбування покарання із випробуванням відповідає вимогам ст. 75 КК.

Щодо узгодженого сторонами та призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 209КК, із застосуванням положень ст. 69 КК, прокурор уважав, що зазначені в угоді обставини, що пом`якшують покарання, - істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому суд, із урахуванням особи винної, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 3 ст. 209КК. Сторона захисту проти цього не заперечувала.

Суд зазначає, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 209КК, яке було вчинене нею у листопаді 2014 року, на той час та дотепер, не вважається корупційним, оскільки відсутнє в переліку корупційних кримінальних правопорушень, наведеному у примітці до статті 45 КК., а тому щодо нього можливо застосувати положення ст. 69 КК, при призначенні покарання.

Як указано судом у п. 3.3. цього вироку, наявні кілька обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 : добровільне часткове відшкодування нею спричиненої шкоди, наявність статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, наявність хронічних захворювань, досягнення пенсійного віку. На цій підставі, із урахуванням думки сторін, суд уважає, що в своїй сукупності це свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209КК.

Відтак, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд уважає можливим застосування положень ст. 69 КК, а саме, - призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 209КК.

Суд, таким чином, уважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, іншим вимогам КК та інтересам суспільства, є пропорційним та достатнім та забезпечить досягнення мети його застосування.

Зважаючи на узгодження сторонами звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, суду належить визначити іспитовий строк та обов`язки, що мають бути покладені на обвинувачену ОСОБА_7 на період випробування.

Із огляду на наведене, та враховуючи особу обвинуваченої, суд уважає, що тривалість іспитового строку належить визначити в один рік один місяць. Ураховуючи особу обвинуваченої та обставини вчинення злочину, на вказаний строк суд уважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: (1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; (2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Отже, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_7 таке покарання:

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК, остаточне покарання ОСОБА_7 визначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим, - у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без конфіскації майна.

- із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, обвинувачену ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць, поклавши на неї такі, передбачені ст. 76 КК, обов`язки: (1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; (2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Відшкодування завданої шкоди

В угоді сторони дійшли домовленості про добровільне відшкодування обвинуваченими спричиненими їх діями шкоду у повному обсязі - у розмірі 21 470 164,42 грн.

7.1.1. Судом установлено, що обвинуваченими добровільно частково відшкодовано завдану кримінальними правопорушеннями шкоду, а саме: ОСОБА_6 - у сумі 9 965 000 грн та ОСОБА_7 - у сумі 772 277,20 грн., шляхом перерахування цих грошових коштів на користь АТ «Укрзалізниця», на підтвердження чому у судовому засіданні ними надано суду копії відповідних квитанцій.

7.1.2. Обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується протягом 30 робочих днів після набрання чинності вироком на підставі цієї угоди відшкодувати невідшкодований залишок шкоди у сумі 9 659 598,50 грн.

7.1.3. Обвинувачена ОСОБА_7 зобов`язується протягом 30 робочих днів після набрання чинності вироком на підставі цієї угоди відшкодувати невідшкодований залишок шкоди у сумі 1 073 288,72 грн.

7.2. Клопотань від учасників щодо вирішення долі речових доказів, арештованого майна, а також скасування запобіжних заходів від учасників не надходило.

7.3. Процесуальні витрати

Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК, суд у вироку вирішує питання щодо процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У цьому кримінальному провадженні витрати на залучення експерта становлять:

- для проведення товарознавчої експертизи від 18.11.2016 № 13320/16-53/18018-18022/16-53 склали 2 752,00 грн;

- для проведення судово-економічної експертизи від 29.12.2016 № 13321/22548/22549/16-45 склали 5 560,00 грн;

- для проведення повторної судово-економічної експертизи від 14.06.2017 № 6185/10571-10573/17-45 склали 14 582,40 грн;

- для проведення судово-авторознавчої експертизи від 31.01.2018 № 7706/17-39 склали 11 440,00 грн.

Указані процесуальні витрати підлягають стягненню на користь держави солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Існування інших процесуальних витрат судом не встановлено.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 370, 374, 474, 475 КПК суд,

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.05.2024 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі їх захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 14.07.2016 за № 52016000000000241.

2. ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.1. Із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць.

2.2. На підставі ст. 76 КК покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

3. ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209КК та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.1. Із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць.

3.2. На підставі ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

4. Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, рахувати із дня ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. 77 КК додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць та штраф у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, після набрання вироком законної сили, виконувати реально.

5. Стягнути на користь держави солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальні витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 34 334,40 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК, у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, із клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3