Документ № 120314081

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2024 року

м. Київ

справа № 991/11115/23

провадження № 51 - 3381 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги,

УСТАНОВИВ:

Як убачається з копії оскаржуваної ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року, у провадженні цього суду перебуває апеляційна скарга прокурора САП на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України.

18 червня 2024 року на вказану ухвалу слідчого судді захисник ОСОБА_4,

в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу та одночасно порушив питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження цього рішення, мотивуючи тим, що 14 червня 2024 року між ним та підозрюваним укладено договір про надання професійної (правничої) допомоги,

після чого він відразу ж ознайомився зі змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня

2024 року захиснику відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що цей суд безпідставно відмовив йому

у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, цим самим порушивши право підозрюваного ОСОБА_5 на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів, вивчивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з оскаржуваною ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

від 21 червня 2024 року, дійшла висновку про таке.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується захисником

у касаційній скарзі, клопотання детектива НАБУ про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 розглянуто слідчим суддею 30 січня 2024 року у судовому засіданні за участю,

у тому числі його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та в цей день, відповідно до положень ч. 2 ст. 376 КПК, було оголошено резолютивну частину ухвали, тоді як

її повний текст оголошено 1 лютого 2024 року.

Водночас, апеляційну скаргуна ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2024 року захисник ОСОБА_4 подав лише 18 червня 2024 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом строку на її оскарження.

Згідно зі ст. 117 КПК пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи

є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду

у визначений законом строк.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, розглянувши клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про відсутність підстав, які би вказували на поважні причини пропуску цього строку, а тому відмовив захиснику в задоволенні цього клопотання та повернув апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи своє рішення апеляційний суд зважив на тривалість пропущеного захисником ОСОБА_4 строку (майже 4 місяці), врахував, що під час розгляду клопотання слідчим суддею інтереси підозрюваного представляли п`ятеро захисників, які були присутніми у судовому засіданні, а також те, що під час апеляційного розгляду, який триває з 31 січня 2024 року, захист підозрюваного також здійснюють п`ять захисників, серед яких є й ті, які брали участь в суді першої інстанції, при цьому вони не зверталися в інтересах ОСОБА_5

з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу слідчого судді у передбачений законом строк, хоча й приймають активну участь під час розгляду апеляційної скарги прокурора шляхом подання численних клопотань та заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не визнав поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, укладення поза межами цього строку 14 червня 2024 року угоди між підозрюваним ОСОБА_5 та захисником ОСОБА_4 на представництво його інтересів в апеляційному суді.

Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання

у принцип юридичної визначеності.

При вирішенні цього питання судами мають братися до уваги: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Отже, за обставин цього провадження апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладення 14 червня 2024 року (майже через 4 місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді) договору про надання правничої допомоги із захисником, тобто далеко поза межами строку апеляційного оскарження, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

Суд апеляційної інстанції, встановивши що апеляційну скаргу було подано

з пропуском визначеного строку і захисником не було доведено поважність причин його пропуску, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.

Не є релевантним посилання захисника на практику Європейського суду з прав людини у справі «Bellet v. France» (п. 36) щодо тлумачення права на справедливий суд в аспекті ефективного доступу до суду. Адже поряд із цим міжнародна судова установа послідовно наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним

і підлягає обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Зокрема, норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно покликані забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності як складової верховенства права (наприклад, рішення

у справі «Мушта проти України», заява № 8863/06, пункти 37, 38).

У даному випадку, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини,

Суд не вбачає, що оскаржувана ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року якимось чином порушує право підозрюваного ОСОБА_5 на справедливий судовий розгляд в частині доступу до суду та права на захист.

Аргументованих доводів, які би ставили під сумнів правильність прийнятого апеляційним судом рішення захисник у касаційній скарзі не навів.

Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_4, в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3