- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 991/711/24
Провадження № 1-кп/991/5/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 липня 2024 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4,
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000301, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
2.12 липня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 . З клопотання та доводів прокурора ОСОБА_4, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.
3.За версією сторони обвинувачення, у ОСОБА_5, який розуміючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_10 здійснюється детективами НАБ України та в подальшому обвинувальний акт у якому може бути передано для розгляду до ВАКС, виник умисел на підбурення ОСОБА_10 до нібито надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження вказаної угоди колегією суддів ВАКС. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 вирішив повідомляти ОСОБА_10 неправдиві відомості щодо своїх зв`язків у НАБ України, САП ОГП та ВАКС, для того, щоб схилити ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП, при цьому достовірно знаючи, що не зможе довести свої злочинні дії до кінця з причин відсутності будь-якої можливості вчинити такі дії.
Одночасно з цим, ОСОБА_5, переслідуючи корисливий мотив, вирішив заволодіти грошовими коштами отриманими від ОСОБА_10 для нібито передачі суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП.
Для реалізації свого злочинного умислу в частині підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості за умовами якої буде передбачено призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження вказаної угоди колегією суддів ВАКС, ОСОБА_5 вирішив залучити інших осіб як співвиконавців.
Отже, у період часу з 22.06.2022 по 11.11.2022, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, підбурили ОСОБА_10 до надання неправомірної виголи в сумі 100 000 доларів США, що станом на 11.11.2022 за офіційним курсом Національного банку України становило 3 656 860 грн, нібито для передачі суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та її затвердження колегією суддів ВАКС. Після чого, 11.11.2022 ОСОБА_11 отримав частину вказаної неправомірної вигоди в сумі 50 000 доларів США.
Так, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою, розуміючи що свої злочинні дії не зможуть довести до кінця з причин що не залежать від їх волі підбурили ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, загальною сумою 1 300 000 доларів США, що станом на момент вчинення злочину за офіційним курсом Національного банку України становило 36 338 190 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.
Крім цього, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, але не пізніше 15.12.2020, у ОСОБА_5 виник умисел спрямований на вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, а саме грошовими коштами ОСОБА_10 .
Так, у період з 23.01.2021 по 31.08.2021, ОСОБА_5, шляхом обману заволодів чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 1 200 000 доларів США, що станом на момент вчинення злочину за офіційним курсом Національного банку України становить 32 681 330 грн та є особливо великим розміром, якими ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім цього, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, але не пізніше 15.12.2020, у ОСОБА_5, який розумів, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_10 здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України та в подальшому обвинувальний акт у якому може бути переданий для розгляду до ВАКС, виник умисел на підбурення ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження її колегією суддів ВАКС. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 вирішив залучити ОСОБА_11 та інших осіб.
Так, у період із грудня 2020 року по серпень 2021 року ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами підбурили ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 200 000 доларів СПІД суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, за умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та затвердження її колегією судців ВАКС, якими в подальшому заволодів ОСОБА_5 шляхом обману.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовим особам, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.
Окрім цього, не пізніше 04.09.2021, у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі за попередньою змовою з ОСОБА_6, а саме грошовими коштами ОСОБА_10 . Так, у період із 23.01.2021 по 31.08.2021 ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами підбурили ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 200 000 доларів США суддям ВАКС та прокурорам САП ОГП за прийняття рішення на його користь, а саме укладення угоди з прокурором про визнання винуватості, умовами якої буде передбачено призначення йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі та її затвердження колегією суддів ВАКС, якими в подальшому заволодів ОСОБА_5 шляхом обману.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім того, не пізніше березня 2021 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_5 виник умисел направлений на розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, зміну форми (перетворення) такого майна та вчинення дій, спрямованих на приховування походження такого майна та маскування володіння ним, тобто на легалізацію (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом - грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення ним шахрайства щодо ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, зміні форми (перетворення) такого майна та вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому у великому розмірі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
4.Звертаючись до суду із клопотанням, прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
4.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, які інкримінуються, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб, 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого, 4) відсутність обмежень у перетинанні державного кордону в умовах воєнного стану; 5) відсутністю сталих соціальний зв`язків.
На переконання прокурора, розтонування ОСОБА_5 скла в автомобілі свідчить про мету виїзду за кордон.
4.2.При визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду.
4.3.При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор просив врахувати, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 заволодів 1 710 000 доларів США. Вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені. Відтак, ОСОБА_5 зможе продовжити розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом та вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.
4.4.Отже, на переконання прокурора, зважаючи на наявні ризики, які на сьогодні не зменшилися, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідним є продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків.
5.Захисниця ОСОБА_7 акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_5 з моменту звільнення його з-під варти і дотепер: 1) не переховувася від органу досудового розслідування та суду; 2) не знищував, не ховав та не спотворював будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) жодним чином не впливав на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; 4) не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином; 5) не вчиняв інше кримінальне правопорушення, не продовжував кримінальне правопорушення, у якому підозрювався та обвинувачується.
З моменту застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, сторона обвинувачення не надає доказів, які б підтверджували продовження існування реальних ризиків, що вони не зменшились, не зникли або з`явились нові.
Обґрунтування прокурора щодо наявності ризиків побудоване на припущеннях.
Просила врахувати, що ОСОБА_5 має п`ятеро дітей, троє з яких мають інвалідність та потребують значного фінансування для підтримки стану здоров`я та лікування.
Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту та неможливість переміщатись Україною є обмежувачем, який не дозволяє ОСОБА_5 влаштуватись на роботу та отримувати більшу заробітну плату, що спричиняє негативні наслідки ОСОБА_5 та його дітям.
Просила врахувати, що діти ОСОБА_5 перебувають закордоном у зв`язку з воєнним станом в Україні, що не може свідчити про втрату обвинуваченим соціальних зв`язків на території України.
Наголошувала на тому, що неможливість перетину ОСОБА_5 державного кордону нівелюються здачею на зберігання до відповідних державних органів паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, ОСОБА_5 не перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, а їх діти вже перебувають закордоном, що унеможливлює його виїзд з України.
З метою належного встановлення обставин, адвокат просила допитати у судовому засіданні ОСОБА_11, відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у випадку його задоволення, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з`являтись до ВАКС та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
5.1.Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав своєю захисницю, просив суд не обмежувати його права.
5.2.Обвинувачений ОСОБА_6 звернув увагу колегії на тому, перетин ОСОБА_5 державого кордону під час дії воєнного стану неможливий з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України № 560, крім того, останній здав свої паспорти для виїзду закордон. Зазначив, що у своєму клопотання прокурор не зазначив про наявність достатніх підстав вважати, що ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу.
6.Ухвалою суду від 16 травня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23:00 години до 07:00 години без дозволу суду, тобто до 16 липня 2024 року. Крім того, на обвинуваченого покладено низку обов`язків.
7.Оцінивши клопотання прокурора, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення з огляду на таке.
8.Згідно з частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
8.1.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення цього клопотання необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 3) наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 6) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.
Щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .
9. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) та ч. 2 ст. 209 КК України за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Щодо обґрунтованості підозри
10.Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, метою якого є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу
11.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Щодо ризику переховування від суду
12.При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі корупційного, що позбавляє можливості застосування норм, передбачених статтями 69 та 75 КК України; 2) перебування та проживання членів його сім`ї за кордоном, що свідчить про можливість проживання за кордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні; 3) можливість обвинуваченого залишити територію України з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану, оскільки він є батьком чотирьох дітей.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Із заперечень захисника ОСОБА_7 та під час судового провадження суд встановив, що діти ОСОБА_5 перебувають закордоном. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.
З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_5 має більше трьох дітей гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану. Про наявність у ОСОБА_5 можливості документально підтвердити підстави для перетину державного кордону свідчить також право звернення до комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при центрах комплектування та соціальної підтримки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Суд враховує, що ОСОБА_5 інкримінується заволодіння коштами ОСОБА_10 в сумі 1 710 000 доларів США, які не були виявлені під час слідчих дій та гіпотетично можуть бути використані ОСОБА_5 з метою втечі та переховування від правосуддя.
У контексті обговорення ОСОБА_5 в своїх телефонних розмовах виїзду за кордон, прокурор надав протокол за результатами проведення НСРД. У ході негласної слідчої дії, 24 жовтня 2022 року зафіксована телефонна розмова ОСОБА_5 у якій він обіцяв своєму співбесіднику розрахуватись за розтонування в четвер, бо, за його словами, «в пятницу уже в пять утра отваливаю». На переконання прокурора, мова йшла про розтонування вікон в автомобілі, на якому ОСОБА_5 планував виїхати на територію Європейського Союзу та пов`язував це з необхідністю приведення тонування вікон до європейського стандарту. Суд погоджується з прокурором та розцінює наведене, як підготовку ОСОБА_5 до потенційного виїзду закордон.
Щодо ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження
13.Суд бере до уваги, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини, ймовірно, вчинені ним у співучасті та, ймовірно, він здійснював дії, направлені на залучення до інкримінованих злочинів інших співучасників координуючи їхні дії у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання таких осіб, впливаючи на зміст, характер та їх обсяг. Крім того, специфіка інкримінованих злочинів, зокрема шахрайства та підбурювання до надання неправомірної вигоди, свідчить про можливість застосування впливу на потерпілого для зміни останнім своїх показань.
Враховує, що під час допиту підозрюваного у цьому провадженні ОСОБА_11, останній повідомив, що перебуваючи в СІЗО ОСОБА_5 погрожував йому фізичним насильством, просив давати неправдиві показання (протоколи допиту від 02 лютого та 23 березня 2023 року). Крім того, ОСОБА_11 повідомляв детективу про те, що під час телефонної розмови зі своїм колишнім захисником ОСОБА_7 він почув звернення ОСОБА_5, які стосувались прохання змінити викривальні покази.
Суд також зважає на надання ОСОБА_11 викривальних свідчень, що може сприяти вчиненню обвинуваченим незаконного впливу на останнього.
Крім того, оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа
14.На підтвердження продовження існування зазначеного ризику прокурор зазначає, що сторона обвинувачення вважає встановленим заволодіння ОСОБА_5 1 710 000 доларів США. Однак вказані кошти органом досудового розслідування не виявлені, тому є ризик того, що обвинувачений продовжить розпоряджатися майном, здобутим злочинним шляхом, тобто продовжить вчиняти ймовірно вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України.
15.Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 .
16.Наданий прокурором витяг з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України щодо ОСОБА_5 колегія суддів оцінює у розрізі обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Систематичне вчинення ОСОБА_5 правопорушень характеризує його як особу, схильну до протиправної діяльності.
Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України
17.При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застава як єдиний запобіжний захід також не спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого, враховуючи, що такий захід був застосований до нього як альтернативний, однак за тривалий період часу, заставу ОСОБА_5 так і не вніс. Вказане, на переконання суду, породжує сумніви, що у разі застосування такого запобіжного заходу, обвинуваченим чи іншими особами буде виконано обов`язок щодо внесення коштів протягом встановленого законом строку.
Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого
18.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення
19.Суду не надані документи, які б змогли підтвердити чи спростували доводи клопотання прокурора про:
- те, що ОСОБА_5 щонайменше з 2016 року проживає у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_13 ;
- рівень доходів ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ;
- можливість ОСОБА_5 реалізовувати майно ОСОБА_13 з метою акумулювання грошових коштів для переховування від суду чи з будь-якою іншою метою.
20.З огляду на застосування до ОСОБА_5 саме нічного домашнього арешту в період часу в 23 год 00 хв до 07 год 00 хв, на переконання колегії, його право на працю реалізовано у повній мірі, оскільки гарантує можливість працювати абсолютно більшу частину доби. Відтак, обвинувачений не позбавлений можливості працювати, отримувати за це винагороду та виконувати обов`язок утримання своїх дітей.
21.Продовження обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну є виправданими з огляду на встановлення ризику переховування ОСОБА_5 від суду. У випадку непродовження такого обов`язку обвинувачений безперешкодно зможе повернути собі документи для виїзду закордон та легально перетнути його з метою переховування від суду, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження.
На переконання захисника, відсутність у ОСОБА_5 документів, які дають право для виїзду за кордон свідчить про відсутність ризику переховування останнього від суду.
Проте «переховування», про яке йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, може відбуватись не тільки закордоном, але і у межах території України. Крім того, відсутність документів для виїзду за кордон зумовлює неможливість санкціонованого перетину державного кордону в межах прикордонних пунктів пропуску, але не свідчить про неможливість незаконного перетину кордону поза вказаними пунктами.
Отже, здача на зберігання паспорту ОСОБА_5 для виїзду за кордон не спростовує ні можливості перетину кордону, ні ризику переховування від суду в межах України.
Окрім того, слід взяти до уваги, що в зв`язку з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
22.Захисник ОСОБА_7 просила врахувати обставини перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном. Наголошувала, що зазначене продиктоване воєнним станом в Україні. Суд наголошує, що не вдається до оцінки причин та мотивів перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном. Разом із тим, враховує цю обставину для констатації відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в Україні.
23.У контексті неможливості ОСОБА_5 перетинати державний кордон оскільки він не перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 . колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дітей (трьох і більше) не є обов`язковим документом, що підтверджує право на відстрочку. Крім того, Правила перетинання державного кордону громадянами України не передбачають пред`явлення у пунктах пропуску свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю трьох і більше дітей чи документів, які підтверджують право на відстрочку. Відтак зазначені доводи захисника суд відхиляє.
24.У своїх запереченнях захисник ОСОБА_7 просила колегію викликати у судове засідання та допитати ОСОБА_11 з метою належного встановлення обставин. Проте, ні у своїх письмових запереченнях, ні у судовому засіданні адвокат не обґрунтувала необхідність допиту ОСОБА_11 та які саме обставини останній може повідомити суду.
25.У своєму клопотанні від 12 липня 2024 року прокурор просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, до 16 вересня 2014 року включно. Так, за приписами ч. 6 ст. 181 та ч. 7 ст. 194 КПК України, строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, а процесуальні обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Розгляд клопотання прокурора 15 липня 2024 року у взаємозв`язку з правилами обчислення процесуальних строків, які передбачені у ч. 4 ст. 115 КПК України, вказують на те, що продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту та строку дії процесуальних обов`язків необхідно визначити до 15 вересня 2024 року, про що прокурор ОСОБА_4 зазначив у судовому засіданні під час розгляду свого клопотання.
26.Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися виправдовує продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 315, 131, 176-178, 181, 199, 201, 372 КПК України, суд постановив:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, задовольнити.
2.Продовжити на два місяці строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23 год 00 хв до 07 год 00 хв без дозволу суду, тобто до 15 вересня 2024 року включно.
3.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:
- прибувати за першим викликом до суду;
- не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
4.Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, визначити до 15 вересня 2024 року включно.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3