- Головуюча суддя (ВАКС): Танасевич О.В.
Справа № 991/5521/24
Провадження1-кп/991/70/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про відмову у направленні кримінального провадження
для визначення підсудності
12 липня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
його захисника, адвоката ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисників, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
обвинуваченого ОСОБА_10,
його захисника, адвоката ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року, для вирішення питання про підсудність до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1. 26 червня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у наведеному кримінальному провадженні, у якому того ж дня було призначене підготовче судове засідання на 03 липня 2024 року з подальшим його відкладенням на 12 липня того ж року.
2. 12 липня 2024 року захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду з клопотанням про внесення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подання про направлення кримінального провадження до іншого суду у зв`язку з порушенням правил підсудності.
В обґрунтування зазначали, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі за текстом ЄРДР) за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року, провадили до 15 січня 2024 року слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі за текстом, ГСУ ДБР), у період з 15 січня по 01 лютого 2024 року - детективи Національного антикорупційного бюро України (далі за текстом, НАБУ), а 12 березня 2024 року Генеральний прокурор вирішив спір про підслідність та визначив її знову за слідчими ГСУ ДБР.
Наведені обставини, на переконання сторони захисту, мають значення для визначення підсудності у цьому кримінальному провадженні, адже це провадження (попри внесення у ньому відомостей про кримінальне правопорушення 07 вересня 2023 року) було виділене з іншого провадження за номером 62019100000001170, відомості у якому були внесені до ЄРДР 20 серпня 2019 року.
За таких обставин, захисники ОСОБА_6 вважали, що для визначення підсудності у цьому кримінальному провадженні за Вищим антикорупційним судом належить встановити одночасне існування трьох складових, що їх містять стаття 331 Кримінального процесуального кодексу України та підпункт 2 пункту 202Розділу ХІ «Перехідні положення» цього ж Кодексу, а саме: (1) кваліфікацію дій обвинувачених за тими статтями Кримінального кодексу України, які підсудні Вищому антикорупційному суду; (2) наявність однієї з умов, визначених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України; (3) здійснення досудового розслідування детективами НАБУ та закінчення його прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі за текстом, САП).
Сторона захисту обстоювала відсутність всіх трьох наведених критеріїв. Так, захисники наполягали на тому, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті щодо наміру обвинувачених надати неправомірну вигоду у розмірі понад 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суддям Київського апеляційного суду, не доведені належними і допустимими доказами, з огляду на що підслідність була визначена за слідчими ГСУ ДБР, а обвинувальний акт скерував до суду прокурор Другого відділу Першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора.
ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
3. Прокурор проти задоволення окресленого клопотання заперечував та не вбачав підстав для направлення цього кримінального провадження до іншого суду. Вважав, що обвинувальний акт був скерований до Вищого антикорупційного суду з дотриманням правил підсудності, визначених у статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої предметна підсудність вищого спеціалізованого суду не пов`язана з підслідністю органу досудового розслідування.
4. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - адвокат ОСОБА_11, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_7,, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали наведене клопотання з зазначених у ньому підстав.
ІІІ. Оцінка суду
5. Відповідно до статті 331 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3662, 3663 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Інкримінований обвинуваченим злочин, передбачений частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, є корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до примітки статті 45 цього Кодексу.
Отже, кримінальне провадження за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України підсудне Вищому антикорупційному суду тоді, коли цей злочин (1) вчинений спеціальним суб`єктом (народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, державним службовцем, посада якого належить до категорії «А», суддею, прокурором органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру», тощо); (2) розмір предмета неправомірної вигоди у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення; (3) кримінальне правопорушення вчинено щодо службової особи, визначеної у пункті 1 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
6. Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та
ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненому за попередньою змовою групою осіб закінченому замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 150 000 доларів США суддям Київського апеляційного суду, тобто службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення останніми певних дій з використанням наданої їм влади.
Оскільки судді включені до переліку службових осіб, визначених у пункті 1 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження про надання їм неправомірної вигоди згідно з пунктом 3 цієї ж норми є тією умовою, за якої таке провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
7. За версією сторони обвинувачення, обвинувачені завершили виконання усіх дій, які вони вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, 03 квітня 2023 року, тобто розрахунок розміру предмету цього кримінального правопорушення належить здійснювати станом на цю дату.
За офіційним курсом валют Національного банку України станом на 03 квітня 2023 року за 1 долар США правили 36,5686 гривень, відтак гривневий еквівалент 150 000 доларів США складав 150 000 х 36,5686 = 5 485 290 гривень 00 копійок.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року, зокрема, станом на 03 квітня 2023 року, був встановлений у розмірі 2 684 гривень 00 копійок.
Отже, умова підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, передбачена пунктом 3 частини п`ятої статті 216 Кримінального кодексу України, також є дотриманою, адже обвинуваченим інкримінують вчинення злочину, передбаченого статтею 369 Кримінального кодексу України, предмет якого станом на 03 квітня 2023 року становив 5 485 290 гривень, що перевищує у понад п`ятсот разів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684 = 1 342 000 гривень 00 копійок).
8. Варто окремо наголосити, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти достовірність встановлених прокурором фактичних обставин, правильність правової кваліфікації та обсяг пред`явленого обвинувачення, адже при направленні обвинувального акта до суду вирішення зазначених питань належить до виняткових повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17). Таким чином, суд вирішує питання, передбачені статтями 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, виходячи зі змісту обвинувального акта у тому виді, у якому його виклав прокурор.
За таких обставин, доводи сторони захисту щодо недостатності доказів для викладення в обвинувальному акті тих фактичних обставин, на підставі яких відбулась хибна правова кваліфікація дій обвинувачених, безумовно, є важливими, але не можуть бути підставою для висновку про порушення правил підсудності на момент скерування обвинувального акта до суду та під час підготовчого судового засідання.
9. Так само для вирішення питання щодо предметної підсудності кримінального провадження не має значення, який орган досудового розслідування провадив таке розслідування, чи змінювалась підслідність у цьому кримінальному провадженні, чи мали місце спори щодо підслідності та чи були порушені правила підслідності, передбачені статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України.
10. Суд також вважає безпідставним посилання сторони захисту на пункт 202 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України як обґрунтування порушення правил підсудності при скеруванні до суду обвинувального акта з огляду на виділення кримінального провадження № 620230000000000760 від 07 вересня 2023 року з кримінального провадження №62019100000001170 від 20 серпня 2019 року, при цьому виходить з такого.
Наведена норма була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року. За цим Законом підсудність Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції була поширена на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
1) з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто з 22 вересня 2019 року;
2) до дня набрання чинності наведеним, якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У наданих суду матеріалах, дійсно, наявна постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 07 вересня 2023 року, згідно з якою з кримінального провадження № 62019100000001170 від 20 серпня 2019 року були виділені матеріали за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України в окреме провадження № 62023000000000760, у межах якого до суду надійшов обвинувальний акт.
Разом з тим, з цієї ж постанови убачається, що до ЄРДР були внесені відомості щодо двох кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу, у кримінальних провадженнях № 62019100000001170 від 20 серпня 2019 року та № 62023000000000296 від 03 квітня 2023 року. Ці провадження були об`єднані в одне провадження № 62019100000001170.
І хоча у постанові про виділення матеріалів досудового розслідування від 07 вересня 2023 року не наведений короткий виклад обставин, які свідчили про вчинення зазначених кримінальних правопорушень, суд, виходячи зі змісту обвинувального акта, ідентифікував, що первинні відомості про інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 03 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023000000000296, тобто після 22 вересня 2019 року. Ця обставина, не дивлячись на подальші виділення/об`єднання цього провадження з іншими, виключає можливість застосування для визначення підсудності положень підпункту 2 абзацу першого пункту 202 Кримінального процесуального кодексу України.
11. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для внесення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про визначення підсудності та направлення кримінального провадження до іншого суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 45 Кримінального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити в задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року, для визначення підсудності до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1