- Головуючий суддя (ККС ВС): Голубицький С.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 991/1220/24
провадження № 51 - 3171 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 1 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
установив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги представника ПрАТ «Телесистеми України» - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яка полягає
у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк. Зокрема, адвокат просив суд зобов`язати детектива у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 6 березня 2017 року вилучити з державних реєстрів відомостей про арешт 12,49% частки у статутному капіталі,
а також кожної одиниці рухомого майна та нерухомого майна, цінних паперів, коштів, об`єктів права інтелектуальної власності ПрАТ «Телесистеми України» та заборони відчужувати їх, а також вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про заборону проведення реєстраційних дій щодо ПрАТ «Телесистеми України».
На вказану ухвалу адвокат подав апеляційну скаргу. На стадії вирішення питання про відкриття провадження суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 1 квітня 2024 року відмовив у відкритті провадження на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить перевірити ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, скасувати її та призначити новий розгляд у цьому суді.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів
(далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК визначає, в яких випадках і які саме рішення підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження окремих судових рішень, якими не завершується розгляд кримінального провадження по суті, має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «ZUBAC
v. CROATIA» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
Такі обмеження права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування встановлені законодавцем у статтях 309, 392 КПК.
Згідно положеннями ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК.
Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, частинами 1, 2
ст. 309 КПК.
Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора
в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги представника ПрАТ «Телесистеми України» адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, перевіривши апеляційну скаргу адвоката на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшла висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, в зв`язку з чим на підставі вказаних вимог закону постановила ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Посилання адвоката в касаційній скарзі на загальні засади кримінального провадження не спростовують законність рішення цього судді апеляційного суду.
Закріплені в кримінальному процесуальному законі загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК, загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.
Водночас, вказане рішення слідчого судді про відмову в задоволенні скарги адвоката на бездіяльність уповноважених осіб передбачене частиною 2 статті 307 КПК, а неможливість оскарження такого рішення прямо передбачено приписами частини 3 вказаної статті.
Відповідно й посилання адвоката ОСОБА_4 в касаційній скарзі на мотиви викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року
у справі № 243/6674/17-к та Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 щодо можливості застосування загальних засад кримінального провадження судом апеляційної інстанціїне є релевантними у даному провадженні з огляду на відмінність цих рішень слідчого судді.
Щодо посилання адвоката в скарзі на те, що він не зможе подати заперечення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року під час підготовчого судового засідання, враховуючи те, що скаржник є третьою особою щодо майна якої було вирішено питання про арешт, а тому не є учасником підготовчого судового засідання Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 64-2 третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.
З огляду на викладене порушень положень ст. 129 Конституції України та загальних засад кримінального провадження визначених у ст. 7 КПК, про що зазначає адвокат у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції у цьому випадку
не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, адвокатом у касаційній скарзі не наведено.
Таким чином, за результатом перевірки доводів касаційної скарги адвоката ОСОБА_4, суд касаційної інстанції не встановив підстав, які би свідчили про наявність підстав для її задоволення.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись частинами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ПрАТ «Телесистеми України» адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 1 квітня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3