- Головуюча суддя (ВАКС): Танасевич О.В.
Справа № 991/5521/24
Провадження1-кп/991/70/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 липня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
його захисника, адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1. 26 червня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт, яким ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (том № 1 а.с. 1, 4-34). Ухвалою суду від тієї ж дати у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання (том № 1 а.с. 64-65).
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6, діючи умисно за попередньою змовою у групі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, організував та вчинив закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду, за вчинення ними в інтересах
ОСОБА_4 дій з використанням наданої їм влади, а саме за прийняття судового рішення про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, якою був продовжений строк тримання ОСОБА_4 під вартою, та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
2. 23 липня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави у розмірі 4 000 000 гривень та покладенням на обвинуваченого у випадку її внесення таких обов`язків: не відлучатись з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину, поза межами проведення слідчих дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування свого клопотання прокурор ОСОБА_9 посилався на пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, яке кваліфікується як тяжкий злочин, а також на існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме (1) переховування від суду, (2) незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених, (3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, (4) вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор зазначав, що метою подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою є запобігання зазначеним ризикам, існування яких доводять численні матеріали цього кримінального провадження. Так, міра максимального покарання за інкримінований обвинуваченому злочин становить вісім років позбавлення волі, що є суттєвим та довготривалим обмеженням, яке може спонукати особу до переховування від суду, зокрема, за межами України. Крім того, ОСОБА_4 обізнаний щодо місця проживання свідків сторони обвинувачення, які ще не були допитані в суді, а тому може чинити спроби впливу на них з метою зміни їхніх показань. До того ж, обвинувачення у цьому кримінальному провадженні пред`явлено ОСОБА_4 за замах на надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду за ухвалення останніми рішення про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт в іншому кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_4 інкримінували вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, тобто іншого корупційного особливо тяжкого злочину. Понад це, прокурор стверджував, що ОСОБА_4 має зв`язки з багатьма посадовими особами, діяльність яких дотична до кримінальної юстиції, а тому може їх використати для перешкоджання кримінальному провадженню.
ІІ. Позиції учасників судового засідання
3. У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив задовольнити його з огляду на наведені у ньому підстави. Зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати дотепер. Наголосив на тому, що у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій наявні відомості, які дозволяють виснувати прагнення і готовність ОСОБА_4 навіть під час тримання його під вартою в умовах слідчого ізолятора віднаходити важелі впливу на суддів та прокурорів з тим, щоб впливати на перебіг кримінального провадження, зокрема, шляхом підшукання співучасників, їх залучення та координування їх дій.
4. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували та не вбачали підстав для застосування до ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу.
Захисник пояснив, що ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за замах на вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, а отже, відповідно до частини третьої статті 68 цього ж Кодексу максимальне покарання, що може бути призначене у такому випадку, становить дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто п`ять років та три місяці позбавлення волі, а не вісім років, як стверджував прокурор. При цьому ОСОБА_4 вже утримується під вартою упродовж одного року та дев`яти місяців з урахуванням запобіжного заходу, обраного в іншому кримінальному провадженні, і весь період попереднього ув`язнення (у випадку визнання його винуватим) підлягатиме зарахуванню у строк призначеного йому покарання. До того ж, з урахуванням можливості умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі статті 81 Кримінального кодексу України, реальний максимальний строк позбавлення волі, що йому доведеться відбувати (у випадку визнання винуватим та призначення максимального покарання) становитиме менше двох років. З огляду на зазначене, захисник вважав неспроможним твердження прокурора про суворість можливого покарання як обставини, що обумовлює ризик переховування ОСОБА_4 .
Поміж іншим, захисник також підкреслив очевидно неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 в обвинувальному акті та наполягав на тому, що наведені у цьому акті фактичні обставини свідчать не про замах, а про готування до злочину. Завідомо завищена правова кваліфікація, на думку захисника, є свідомим вибором прокурора, що він його зробив для штучного створення можливості обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже за частиною другою статті 68 Кримінального кодексу України у випадку кваліфікації дій ОСОБА_4 як готування до вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, максимальне можливе покарання не могло б перевищувати чотири роки позбавлення волі.
Крім того, заперечуючи існування ризику переховування ОСОБА_4, сторона захисту посилалась на його міцні соціальні зв`язки в Україні - наявність близької особи
( ОСОБА_10 ), з якою обвинувачений спільно проживає, пов`язаний спільним побутом, має взаємні права та обов`язки, а також виховує трьох неповнолітніх дітей (двох спільних дітей та однієї дитини ОСОБА_10 від попереднього шлюбу (щодо цієї дитини
ОСОБА_4 висловив намір усиновлення)). При цьому, ОСОБА_10 разом з дітьми проживає у Києві та має тут постійне місце роботи, а діти відвідують столичні заклади освіти. Про відсутність ризику переховування, на думку сторони захисту, також свідчить те, що ОСОБА_4 має матір літнього віку, яка потребує постійного сторонньої догляду та проживає в Україні.
На спростування твердження прокурора про можливість виїзду ОСОБА_4 на непідконтрольну територію України захисник - адвокат ОСОБА_5 надав суду копії персональних сторінок обвинуваченого у соціальних мережах із неодноразовим публічним висловленням його глибоко патріотичної громадянської позиції.
Обстоюючи відсутність ризику впливу на свідків, захисник наголошував, що під час досудового розслідування жоден зі свідків обвинувачення не надав викривальних показань щодо жодного з обвинувачених. Навпаки, їхні показання носили винятково виправдувальний характер, що повністю усуває потребу у впливі на них з боку ОСОБА_4 та невілює ризик такого впливу.
Аналізуючи розмір застави, визначеної на підставі частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, сторона захисту підкреслювала її очевидну невідповідність майновому стану ОСОБА_4 з огляду на розмір офіційного доходу останнього за період 2021-2023 років, який робить внесення застави завідомо неможливим.
Підсумовуючи свою позицію, захисник вважав необґрунтованим по суті клопотання про продовження тримання ОСОБА_4 під вартою з огляду на недоведеність існування ризиків, заявлених прокурором, а з процесуальної точки зору звертав увагу суду на порушення правил підсудності під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва замість слідчих суддів Вищого антикорупційного суду.
ІІІ. Мотиви суду
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд приходить до таких висновків.
5. Як убачається з матеріалів справи, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі № 757/14641/24-к та від 29 травня 2024 року у справі № 757/23908/24-к за результатами розгляду клопотань про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою цей строк був продовжений спочатку до 02 червня 2024 року, а згодом до 27 липня того ж року (том № 2 а.с. 263, 264). За цими ж ухвалами слідчі судді визначали ОСОБА_4 заставу у розмірі 4 000 000 гривень та у випадку її внесення поклали на нього низку обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими особам з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину поза межами проведення слідчих дій;
- носити електронний засіб контролю.
6. На теперішній час ОСОБА_4 пред`явлене обвинувачення за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України. Підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні триває, отже, відповідно до частини другої статті 314, частини другої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України вирішення судом питання щодо запобіжного заходу повинно відбуватись в порядку, передбаченому Главою 18 цього Кодексу.
7. Згідно зі статтею 199 Кримінального процесуального кодексу України прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
8. Оскільки сторона обвинувачення не надала суду повних текстів ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі
№ 757/14641/24-к та від 29 травня 2024 року у справі № 757/23908/24-к, що позбавляє суд можливості оцінити збільшення або зменшення наведених у них ризиків, доцільно навести загальні вимоги статей 177, 183, частини п`ятої, сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є:
(1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що після пред`явлення цій особі обвинувачення вже не підлягає оцінці;
(2) наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може (a) переховуватись від суду; (b) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (c) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; ( d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (e) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому доцільно наголосити, що ризики вчинення обвинуваченим окреслених дій вважаються наявними вже тоді, коли вдалось встановити ймовірності реалізації цих дій, адже чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений вже вчинив або неминуче вчинятиме конкретні дії, достатньо лише обґрунтувати його схильність до таких дій та реальну можливість їх вчинити.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, який може бути застосований у виняткових випадках з урахуванням обмежень, наведених у частині другій статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, та за умови, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
9. Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, варто зазначити, що
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, і хоча сама по собі суворість можливого покарання та неможливість звільнення від відбування такого покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України не доводять наміру обвинуваченого переховуватись, але вони обумовлюють існування такого ризику у його мінімальному вимірі.
Міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4, які сторона захисту обґрунтовувала проживанням в Україні близької для обвинуваченого особи - ОСОБА_10 та їхніх малолітніх дітей, непрацездатної матері ОСОБА_4, яка потребує стороннього догляду, а також постійним місцем роботи обвинуваченого у Києві, хоча й мінімізують ризик переховування, але не усувають його повністю.
Доводи ж сторони захисту про неправильну, завідомо завищену правову кваліфікацію дій ОСОБА_4, що впливає на розмір вірогідного покарання, а отже на можливість обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою, суд вважає такими, що можуть бути оцінені лише за результатами судового розгляду.
10. Оцінюючи актуальність ризику незаконного впливу на свідків, суд враховує передбачену статтями 23 та 224 Кримінального процесуального кодексу України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують слідчий чи прокурор і фіксують їх у протоколі допиту, але після скерування обвинувального акта до суду допит особи має відбутись безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до частини четвертої статті 95 Кримінального процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або які були отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, тобто здобуті на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, суд констатує, що у зв`язку з ознайомленням в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України з матеріалами кримінального провадження, зокрема, з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_4 обізнаний як про їх персональні дані, так і про зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Разом із тим, допит свідків на стадії судового розгляду ще не проводився, що дає підстави припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Твердження сторони захисту про винятково виправдувальний характер показань всіх свідків сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні, як обставину, що робить нелогічним з боку обвинуваченого вчинення будь-якого впливу на цих свідків, а отже невілює існування відповідного ризику, суд відхиляє. По-перше, суд надає оцінку лише тим показанням свідків, які сприймає безпосередньо, та не покладається у цьому питанні на оцінку сторін кримінального провадження, а по-друге, сприйняття показань свідків відбувається за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження у їхній сукупності та взаємозв`язку, тоді як наразі триває підготовче судове засідання, у ході якого суд вирішує коло питань, обмежене статтями 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України.
11. У контексті перевірки ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання цьому кримінальному провадженню іншим чином суд дослідив фрагменти наданих прокурором протоколів про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 13 липня 2023 року. Такою слідчою дією було зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - месенджер Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, електронної пошти, що їх використовував ОСОБА_4 за допомогою мобільного терміналу зв`язку Samsung, IMEI НОМЕР_1 за місцем його попереднього ув`язнення (том № 2 а.с. 89-96, 96 (зворотній бік) - 113).
Не висновуючи з наведених фрагментів винуватість або невинуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, суд вважає загальний зміст вимовлених ним фраз таким, що доводить існування зазначених ризиків, адже перебуваючи під вартою в умовах слідчого ізолятора в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62019100000001170 від 20 серпня 2019 року, ОСОБА_4 віднаходив можливість вчиняти ініціативні дії, спрямовані на виявлення важелів впливу, зокрема кримінального характеру, на службових осіб, у компетенції яких перебувала доля окремих процесуальних питань, та активно намагався використовувати ці важелі шляхом координації дій кількох залучених ним для цього осіб.
На підтвердження того, що окреслені у попередньому абзаці слова та фрази були вимовлені ОСОБА_4, прокурор надав висновки судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № 62019100000001170 та судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (том № 2 а.с. 192 (зворотній бік) - 205, 219-234).
Попри цілком доречні зауваження сторони захисту, згідно з якими експерти встановили, що окремі фрази, на які посилався прокурор в обґрунтування свого клопотання, промовляв «не ОСОБА_4 » або «ймовірно ОСОБА_4 », суд вважає надані стороною обвинувачення матеріали достатніми для доведення ризиків перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення, тоді як надати більш ґрунтовний аналіз позиції сторони захисту на стадії підготовчого судового засідання не видається за можливе.
12. Вирішуючи питання продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, на виконання вимог статті 178 Кримінального процесуального кодексу України суд також бере до уваги наявність у нього постійного місця роботи та його позитивні характеристики за місцем роботи, численні подяки від військовослужбовців Збройних Сил України, зокрема, за громадянську позицію обвинуваченого та волонтерську допомогу, відомості про його вік та відсутність інформації про будь-які хронічні захворювання, медична допомога щодо яких не могла б бути надана в умовах медично-санітарної частини слідчого ізолятора (том № 3
а.с. 19, 20-23, 81-84).
13. З огляду на сукупність викладених у цій ухвалі обставин, з урахуванням існування чотирьох вже окреслених ризиків та їх характеру суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів (особисте зобов`язання, особиста порука або домашній арешт) не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому продовжує строк тримання ОСОБА_4 під вартою на шістдесят днів.
14. Разом з тим, оскільки інкримінований ОСОБА_4 злочин не спричинив загибель людей, не був вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних речовин, а також беручи до уваги, що щодо ОСОБА_4 ще не обирали запобіжний захід у вигляді застави, який би він порушив, на виконання вимог частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Згідно зі статтею 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначають з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, при цьому щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, цей розмір може бути визначений у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За змістом статей 17, 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наведені у попередньому абзаці положення закону суд застосовує з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо стандарту обґрунтування розміру застави, який має бути визначений з урахуванням майнового стану обвинуваченого та інших обставин його життя, тоді як серйозність обвинувачення та ризик переховування від правосуддя з огляду на тяжкість покарання не можуть бути самі по собі вирішальними факторами. До того ж, оцінці повинна підлягати тривалість перебування особи під вартою після надання дозволу на її звільнення під заставу, що у випадку надмірної тривалості також може свідчити про неспроможність внести заставу у визначеному розмірі (рішення у справі Gafa v. Malta від 22 травня 2018 року (заява
№ 54335/14 від 22 травня 2018 року), Mangouras v. Spain від 08 січня 2009 року (заява
№ 12050/04, пункт 37)).
Крім того, суд бере до уваги, що намагання прив`язати розмір застави винятково до суми збитку, приписуваного обвинуваченому, не відповідає статті 5 (3) Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен, кого заарештовано або затримано, має право бути звільненим під час провадження і таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися у судове засідання. Інакше кажучи, гарантії з`явитись до суду, до яких поза сумнівом належить застава, призначені не для відшкодування збитків, а скоріше для забезпечення прибуття обвинуваченого на слухання. Тож розмір застави повинен ґрунтуватись в основному на майновому стані обвинуваченого або на характері його стосунків з особою, яка може внести заставу, тобто виходячи з того, наскільки стримуючим фактором буде для обвинуваченого перспектива втрати цієї застави у випадку його переховування від правосуддя (рішення у справі Ноймайстер проти Австрії від 27 червня 1968 року (заява № 1936/63, пункти 13, 14)).
14.1. У межах дослідження майнового стану обвинуваченого суд оглянув довідки № 6, № 7, № 8, № 9 від 25 липня 2024 року, згідно з якими ОСОБА_4, перебуваючи на посаді Голови ФПУ в Федерації професійних спілок України, одержав дохід (після утримання податків та обов`язкових зборів) у 2020 році у розмірі 336 939 гривень 54 копійки, у 2021 році - 407 080 гривень 53 копійки, у 2022 році - 511 971 гривень 86 копійок (том № 3 а.с. 20-23).
Проте, у своїх поясненнях ОСОБА_4 згадав, що був також власником приватного підприємства, а тому мав можливість використовувати службовий транспортний засіб, але відомостей про доходи (дивіденди) від господарської діяльності цього підприємства суду не надав. Інформація щодо інших доходів ОСОБА_4, його заощаджень, джерел їх походження та майнового стану осіб, яких він називає членами своєї родини, до суду також не надходила.
14.2. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого станом на 26 липня 2024 року, ОСОБА_4 не має у власності жодного об`єкта нерухомого майна в Україні (том № 3 а.с. 24-25). Зі слів останнього, він (до взяття під варту) та його родина (близька особа
ОСОБА_10, їхні двоє спільних малолітніх дітей та неповнолітня дитина ОСОБА_10 ) проживають у квартирі у місті Києві, право власності на яку зареєстроване за матір`ю обвинуваченого. Разом з тим, будь-які документи щодо об`єктів нерухомості, які перебувають у власності осіб, яких ОСОБА_4 називає членами своєї родини, до суду також не надходили.
14.3. Твердження ОСОБА_4 про перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей та непрацездатної матері не знайшли свого підтвердження у ході розгляду клопотання. Так, надані суду копії свідоцтв про народження малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджують факт батьківства ОСОБА_4 (том № 3 а.с. 85, 86), але з їх змісту неможливо зробити висновок про спільне проживання дітей з батьком та про перебування цих дітей на його утриманні.
Не дозволяють виснувати такого й надані суду копії паспортів громадян України для виїзду за кордон, оформлені на ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_4, а також посвідчення багатодітної матері ОСОБА_10, на підставі якого їй як матері трьох неповнолітніх дітей надані певні пільги відповідно до Закону України «Про охорону дитинства».
Крім того, надані стороною захисту матеріали щодо стану здоров`я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 (том № 3 а.с. 31-43), яка, зі слів обвинуваченого, є його матір`ю, суд не може взяти до уваги без документального підтвердження ступеню їх родинних зв`язків.
За таких обставин суд сприйняв зазначені у цьому пункті відомості тільки як доказ існування міцних соціальних зв`язків ОСОБА_4 в Україні.
15. З огляду на наведене, суд констатує, що ані сторона обвинувачення, ані сторона захисту не надали вичерпної інформації щодо майнового стану обвинуваченого та членів його родини (або осіб, які б могли внести за нього заставу), їх активів, розміру та джерел їх доходів, місця проживання та правової підстави проживання у випадку належності помешкання третій особі, інших відомостей, на підставі яких суд міг би більш ретельно обґрунтувати розмір застави.
16. Разом з тим, крім майнового та сімейного стану ОСОБА_4, для визначення розміру застави суд повинен взяти до уваги обставини та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є корупційним тяжким злочином. Так, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4, діючи в групі та за попередньою змовою з іншими особами, вчинив замах на надання суддям Київського апеляційного суду неправомірної вигоди у розмірі 150 000 доларів США за ухвалення ними рішення про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт в іншому кримінальному провадженні, у якому відбувалось досудове розслідування іншого корупційного злочину.
У цьому кримінальному провадженні звертає на себе увагу розмір предмета неправомірної вигоди - близько 6 000 000 у гривневому еквіваленті, що є суттєвим розміром на тлі, наприклад, встановленого в Україні у 2023, 2024 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі відповідно 2 684 гривень 00 копійок, 3 028 гривень 00 копійок на одну особу на місяць.
За обвинувальним актом відшуканням 150 000 доларів США опікувався ОСОБА_4, що може свідчити про його спроможність відшукати таку суму грошей у стислі строки, а також про його готовність розпорядитись цими грошима в наведений спосіб. Зазначені обставини з достатньою часткою вірогідності доводять сприйняття обвинуваченим 6 000 000 гривень як таких, що є цілком досяжними для їх отримання та витрачання на цілі, відмінні від забезпечення своїх життєвих потреб та життєвих потреб своєї сім`ї (харчування, оплати комунальних послуг, лікування, придбання одягу тощо), а тому вбачається обґрунтованим визначення ОСОБА_4 застави у розмір 4 000 000 гривень, визначеному ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі
№ 757/14641/24-к та від 29 травня 2024 року у справі № 757/23908/24-к.
17. Проте, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 понад шість місяців не вносить визначену йому заставу та продовжує перебувати під вартою, що дозволяє припустити надмірний для нього характер застави та зменшити її розмір до 3 000 000 гривень 00 копійок.
18. Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання
ОСОБА_4 під вартою та продовжує цей строк на 60 днів із визначенням йому застави у розмір 3 000 000 гривень 00 копійок із покладенням на нього у випадку внесення застави низки обов`язків, передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 179 Кримінального процесуального кодексу України суд покладає на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 22022270000000046 від 07 липня 2022 року, контроль за виконанням цієї ухвали в частині дотримання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, передбачених статтею 194 цього Кодексу, у випадку внесення ним застави.
19. Суд не надає оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності у слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва повноважень для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні з огляду на порушення ними правил підсудності, визначених у статті 33 Кримінального процесуального кодексу України, адже це питання виходить за межі тих обставин, які підлягають дослідженню під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 372, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 23 вересня 2024 року включно.
3. Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, заставу у розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) гривень 00 копійок, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
4. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код отримувача (код ЄДРПОУ) 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 .
Призначення платежу: застава за … (ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою … (назва суду)…від…(дата ухвали)…по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно з квитанцією від (дата та № квитанції).
5. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Києва без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими, за версією сторони обвинувачення, було вчинено кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4, а також зі свідками (крім близьких осіб) у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 23 вересня 2024 року включно.
6. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та повідомити про це Вищий антикорупційний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов`язків, зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України з подальшим використанням у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
7. Контроль за виконанням ухвали у частині виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків у разі внесення застави покласти на прокурорів Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760від 07 вересня 2023 року.
8. Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1