Документ № 120894485

Справа № 991/6154/24

Провадження № 11-сс/991/533/24

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного в межах кримінального провадження № 52024000000000337 від 04.07.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000337 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У межах зазначеного кримінального провадження, 15.07.2024 о 13 год 22 хв детективи НАБУ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) затримали ОСОБА_6 та повідомили йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

17.07.2027 детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 6 513 228 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18.07.2024 частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із дня його фактичного затримання. Одночасно слідчий суддя визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 4 000 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У своєму рішенні слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою в сумі 4 000 000 грн здатні запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 18.07.2024, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в застосуванні запобіжного заходу.

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі заперечувала проти застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 з огляду на його непричетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а висновки слідчого судді щодо їхньої наявності вважає помилковими. На думку захисту, у матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б вказували на наміри, спроби або хоча б бажання його клієнта ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду. Зазначає, що під час проведення обшуків за місцем проживання та роботи ОСОБА_6, орган досудового розслідування вилучив копії всіх матеріалів кримінального провадження, мобільні телефони та кошти. Це вказує на відсутність ризику того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ризики незаконно впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, нічим не обґрунтовуються та не підтверджується матеріалами справи, а висновки слідчого судді ґрунтується на припущеннях. Також сторона захисту не погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави в 4 000 000 грн, оскільки є непомірним для ОСОБА_6 та нічим не обґрунтованим. Значну частину своїх коштів ОСОБА_6 передав на потреби Збройних Сил України. Висновки слідчого судді про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів або альтернативний запобіжний захід у меншій сумі для запобігання ризиків, сторона захисту вважає передчасними.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів уважає, що слідчий суддя правильно вирішив всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їхнього вирішення, колегія суддів має визначити: чи наявна підстава застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6, зокрема, чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкриміноване; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо підстави застосування запобіжного заходу, зокрема, обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .

Сторона захисту заперечувала проти застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 з огляду на його непричетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за інкримінованою ОСОБА_6 статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, належна процесуальна поведінка підозрюваного, добросовісне виконання покладених обов`язків та відсутність фактів їх порушення, на які посилається сторона захисту, не спростовує і не нівелює ризики кримінального провадження.

Таким чином, ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування чотирьох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у цьому провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, слідчий суддя обґрунтовано врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зав`язків підозрюваного, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому правомірно дійшов висновку, що застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вказаних висновків.

Щодо розміру застави

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які необхідно врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, визначив підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 4 000 000 грн.

Перевіривши відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_6, колегією суддів установлено, що останній отримує заробітну плату близько 60 000 грн та пенсійні виплати у розмірі 79 000 грн щомісяця; за ним зареєстровано право власності на: земельну ділянку, кадастровий номер - 6821586000:02:036:0109, загальною площею 1 га, що розташована у Хмельницькій області; транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; має задекларовані статки у сумі 60 000 доларів США.

Покликання сторони захисту на те, що задекларовані кошти витрачені на потреби Збройних Сил України колегія судді відхиляє, оскільки зазначені відомості нічим не підтверджені.

Указане вище в сукупності свідчить про високий рівень доходів та значні статки підозрюваного ОСОБА_6 .

При цьому колегія суддів зауважує, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.

Також, Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Колегія суддів уважає, що під час визначення розміру застави слідчий суддя правильно оцінив тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6, обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, особисті дані, про які уже зазначалось у цій ухвалі.

Отже, наведене дозволило як слідчому судді, так і колегії суддів дійти висновку, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_6 застави саме у розмірі 4 000 000 грн. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо інших доводів сторін

Також, в апеляційній скарзі містяться інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення; наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України; наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Розмір застави в сумі 4 000 000 грн зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З урахування викладеного, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4