- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5521/24
Провадження №11-кп/991/105/24
Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИЛА :
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 задоволено частково клопотання прокурора ОСОБА_8 ; продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 23 вересня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) гривень та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК у випадку її внесення.
Суд встановив, що на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт, яким ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК.
Ухвалою суду від 18.07.2024 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання
Суд встановив наявність ризику переховування обвинуваченого від суду на його мінімальному вимірі з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Проживання в Україні близької для обвинуваченого особи - ОСОБА_9 та їхніх малолітніх дітей, непрацездатної матері ОСОБА_6, яка потребує стороннього догляду, а також постійним місцем роботи обвинуваченого у Києві, хоча і мінімізують ризик переховування, але не усувають його повністю.
При оцінці актуальності ризику незаконного впливу на свідків, суд врахував передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, допит яких ще не проводився.
Встановлюючи доведеність існування ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання цьому кримінальному провадженню іншим чином, суд послався на дослідженні фрагменти НСРД, із яких вбачається, що ОСОБА_6 віднаходив можливість вчиняти ініціативні дії, спрямовані на виявлення важелів впливу, зокрема кримінального характеру, на службових осіб, у компетенції яких перебувала доля окремих процесуальних питань, та активно намагався використовувати ці важелі шляхом координації дій кількох залучених ним для цього осіб.
З огляду на існування чотирьох ризиків та їх характеру, суд вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе ним запобігти.
При вирішенні розміру застави, досліджуючи матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, суд вважав не доведеним твердження про перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей та непрацездатної матері.
Поряд з цим суд взяв до уваги обставини та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також можливість відшукання ОСОБА_6 150 000 доларів США у стислі строки.
Проте, оскільки ОСОБА_6 понад шість місяців не вносить визначену йому заставу та продовжує перебувати під вартою, що, на думку суду, дозволяє дійти припущення про надмірність застави та доцільність зменшення її розміру до 3 000 000 гривень.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі із доповненнями, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, прохає ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про продовження тримання ОСОБА_6 під вартою.
Зазначає про очевидно неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 в обвинувальному акті, а наведені у цьому акті фактичні обставини свідчать не про замах, а про готування до злочину. Завищена правова кваліфікація прокурором здійснена для штучного створення можливості обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що відповідно до ст. 68 КК у випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення вказаних в обвинувальному акті дій, призначене йому покарання не може становити більше 4 років, тобто половини від максимальної межі, що визначена санкцією ч. 3 ст. 369 КК України. Відтак продовження ОСОБА_6 тримання під вартою суперечитиме п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК.
Але і покарання згідно запропонованої прокурором кваліфікації, на думку захисника, також не є таким, що дає стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду.
Дані про особу ОСОБА_6 свідчать про те, що він не буде ухилятись від суду, а саме: обвинувачений понад 20 років проживає у Києві, має постійне проживання, з 2013 року по теперішній час працює заступником голови Федерації профспілок України.
ОСОБА_6 з 2016 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9, із якою виховують двох спільних дітей та її сина від першого шлюбу, якого виявив бажання усиновити. Крім того на утриманні ОСОБА_6 перебувала мати ОСОБА_10 .
Ризик впливу на свідків не доведений, оскільки жоден із допитаних свідків не надав відповідних свідчень про причетність ОСОБА_6 до злочину.
Посилання суду на НСРД, як на обґрунтування ризику можливості вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, без зазначення конкретних фраз, які б за висновкам фоноскопічної експертизи підтверджували їх належність саме ОСОБА_6, є безпідставним.
Окремо зазначив про відсутність у слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва повноважень для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні з огляду на порушення ними правил підсудності, визначених у статті 33 КПК.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні її змісту.
Обвинувачений ОСОБА_6 також підтримав апеляційну скаргу свого захисника, прохав скасувати ухвалу ВАКС від 26.07.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу ВАКС такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року у справі № 757/14641/24-к та від 29 травня 2024 року у справі № 757/23908/24-к за результатами розгляду клопотань продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою до 02 червня 2024 року та до 27 липня 2024 року відповідно із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави у розмірі 4 000 000 гривень та покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення (т. 2 а.п. 71зв.бік - 73).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково; продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 23 вересня 2024 року включно, із визначенням застави у розмірі 3 000 000 (трьох мільйонів) гривень та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК у випадку її внесення.
Порядок продовження тримання під вартою врегульований у ст. 199 КПК, у п. 1 ч. 3 якої визначено, що прокурор окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК, має викласти обставити, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт, яким ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК.
Ухвалою суду від 26.06.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.п. 62-63).
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_11, діючи умисно за попередньою змовою у групі з ОСОБА_12 та ОСОБА_13, організував та вчинив закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду, за вчинення ними в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданої їм влади, а саме за прийняття судового рішення про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, якою був продовжений строк тримання ОСОБА_6 під вартою, та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вважав доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду на мінімальному рівні з огляду на суворість можливого покарання та неможливість звільнення від відбування такого покарання на підставі ст. 75 КК України.
Захисник же, спростовуючи такі висновки, посилається на неправильну, завідомо завищену правову кваліфікацію дій ОСОБА_6, що впливає на розмір вірогідного покарання, а отже і на можливість обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою в цілому. Але і покарання у випадку засудження обвинуваченого за кваліфікацією за обвинувальним актом, на думку захисника, не буде таким тривалим, що може бути стимулюючим фактором для виникнення наміру переховування ОСОБА_6 .
В даному випадку колегія суддів погоджується із висновкам суду щодо існування зазначеного ризику на такому рівні, аби зважати на нього з огляду на обставини кримінального провадження, а реальність його існування має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Доводи захисника про невірну кваліфікацію стороною обвинувачення дій ОСОБА_6 колегія суддів вважає передчасними, оскільки оцінка таким доводам сторони захисту може бути надана лише за наслідком здійснення судового розгляду обвинувального акту по суті, із встановленням усіх обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення.
В даному випадку колегія суддів все ж враховує суворість ймовірного покарання за корупційний злочин у випадку його призначення судом, а також зважує на можливість переховування підозрюваного не лише за наслідком незаконного перетину державного кордону, а й на території України.
Крім того суд апеляційної інстанції зважує на те, що на момент застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні, обвинувачений перебував в умовах СІЗО у межах іншого кримінального провадження за № 62019100000001170 від 20.08.2019, що виключає можливість оцінити реальність зазначеного ризику та добросовісність поведінки обвинуваченого за умови перебування під дією іншого, не пов`язаного із позбавленням волі, запобіжним заходом.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині спростування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його існування до моменту безпосереднього сприйняття показань свідків під час судового засідання або їх отримання у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Оскільки актуальне кримінальне провадження перебуває на судовому розгляді на початковому етапі, допит свідків ще не здійснювався, а тому зазначений ризик наразі є актуальним.
Крім того колегія суддів приймає до уваги обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, його поведінку при його плануванні, що відображено в матеріалах НСРД (протоколи від 13.07.2023, т.1 а.п. 144-180), що переконує суд у наявності у обвинуваченого відповідних якостей та можливостей, які можуть бути використані з метою незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Захисник стверджує, що жоден із допитаних свідків не надав відповідних свідчень про причетність ОСОБА_6 до злочину. Втім ризик вчинення обвинуваченим окреслених дій має оцінюватись з огляду на схильність такої особи до них та реальну можливість їх вчинити. Відтак для суду достатньо встановити ймовірність реалізації таких дій, що спростовує твердження захисника про необхідність надання прокурором відповідних доказів на його підтвердження. Надання ж оцінки показанням свідків з точки зору їх виправдувального щодо ОСОБА_6 характеру або, навпаки, обвинувального, має здійснюватися за внутрішнім переконанням суду на тлі об`єктивного дослідження усіх обставин провадження та безпосередньо під час судового розгляду. Відтак такі твердження захисника наразі є передчасними та виходять за межі повноважень суду на даному етапі.
Отже, ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків знайшов своє підтвердження як під час розгляду судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.
Реальність існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання цьому кримінальному провадженню суд першої інстанції обґрунтував за наслідком дослідження матеріалів НСРД від 13.07.2023 - про зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин (месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, електронної пошти), які використовував ОСОБА_6 за допомогою мобільного терміналу зв`язку Samsung, IMEI НОМЕР_1 за місцем його попереднього ув`язнення (т. 1 а.п. 144 зв.бік -152), із чим погоджується і колегія суддів.
Не наводячи конкретних фрагментів та не виказуючи наперед думку про наявність або відсутність в діях ОСОБА_6 вини, за наслідком дослідження зазначених НСРД, на переконання колегії суддів, у стороннього спостерігача може виникнути чітке враження про здатність обвинуваченого вчинити інший аналогічний злочин або перешкоджати актуальному провадженню будь-яким іншим чином. Так на період фіксування зазначених НСРД ОСОБА_6 перебував в умовах ізоляції від суспільства та був поміщений ДУ «Київський слідчий ізолятор». При цьому, в супереч Правилам внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, ОСОБА_6 використовував мобільний зв`язок, за допомогою якого надавав певні вказівки щодо організації вчинення інкримінованого злочину, координував дії широкого кола осіб, які ймовірно були залучені до злочину. При цьому за змістом означених НСРД ОСОБА_6 висловлювався про ймовірні негативні наслідки, що можуть наступити для осіб, які не виконають його вказівки або не пристануть на висловлені ним умови, що може свідчити про здатність ОСОБА_6 вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати цьому кримінальному провадженню іншим чином.
За твердженням захисника, за наслідком призначеної органом досудового розслідування експертизи не було підтверджено належність голосу на зазначених НСРД обвинуваченому ОСОБА_6, що виключає можливість посилатись на їх зміст при оцінці існування ризиків у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що такі твердження захисника спростовуються висновками самої експертизи, на яку він посилається. Так, за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису № 23184/23-25 від 12.12.2023 у кримінальному провадженні № 620191000000001170 експертом було ствердно визначено, що висловлювання українською та російськими мовами, що зафіксовані на наданих для дослідження дисках у певних аудіофайлах (загалом 14 файлів) промовлені саме ОСОБА_6 ; на частині аудіофайлів (7 файлів) висловлювання ймовірно промовлені ОСОБА_6, а в 26 файлах, що зафіксовані на дисках, неможливо встановити чи промовлені слова та висловлення ОСОБА_6 (т. 2 а.п. 1-13)
Тобто, зазначені висновки експерта однозначно не спростовують, що зафіксоване органом досудового розслідування спілкування та відображене у протоколах НСРД не належить ОСОБА_6, а в цілому зміст спілкування, зафіксований у відповідних протоколах, узгоджується із версією сторони обвинувачення щодо обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відтак суд апеляційної інстанції приходить до переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність існування цих двох ризиків.
З огляду на сукупність встановлених обставин, наявності усіх чотирьох ризиків, про які зазначав прокурор, а також не наведення захисником в апеляційній скарзі виду більш м`якого виду запобіжного заходу який би, на його думку, слід було застосувати до ОСОБА_6, колегія суддів погоджується, що слід продовжити строк тримання ОСОБА_6 під вартою.
Відповідно до наявної у розпорядженні колегії суддів ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 ОСОБА_6 було продовжено строк тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у 4 000 000 грн (т. 2 а.п. 71 зв.бік). Оскільки зазначений розмір застави обвинуваченим або третіми особами внесений не був, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення її розміру до 3 000 000 гривень, який вважав обґрунтованим з огляду на матеріальний стан обвинуваченого, обставини кримінального провадження, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що на утриманні ОСОБА_6 перебуває троє неповнолітніх дітей - ОСОБА_14, 2017 р.н., ОСОБА_15, 2021 р.н., ОСОБА_16, 2010 р.н. (т. 2 а.п. 166). Також на утриманні ОСОБА_6 перебуває мати ОСОБА_10, 1941 р.н. Зазначені факти прокурором під час апеляційного перегляду не заперечувались.
Водночас, не менш значущим для вирішення питання про справедливий розмір застави, на думку колегії суддів, є обставини ймовірно вчиненого корупційного кримінального правопорушення, суть яких зводилась до наявної у ОСОБА_6 можливості дистанційно, перебуваючи в умовах СІЗО, у стислий проміжок часу віднайти 150 000 доларів США для подальшої передачі суддям Київського апеляційного суду в якості неправомірної вигоди.
А тому з урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційного злочину, ступеню втручання у права та основоположні свободи особи, який допускається законодавцем у такому випадку, колегія суддів погоджується, що застава у 3 000 000 грн не буде, з одного боку, явно непомірною для ОСОБА_6, а з іншого - здатна запобігти встановленим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків під загрозою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання таких обов`язків.
Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром застави з огляду на особу ОСОБА_6, його сімейний та матеріальний стан, а також обставини вчинення кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання захисника на порушення правил підсудності слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва під час постановлення рішень про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.
Як вбачається з пояснень захисника, наданих ним під час апеляційного перегляду, такі ухвали слідчих суддів були оскаржені до відповідного суду апеляційної інстанції, зокрема і з підстав порушення правил підсудності, але були залишені без змін. Тому, дотримуючись принципу правової визначеності та остаточності судового рішення, колегія суддів, вирішуючи питання законності продовження строку дії запобіжного заходу на даному етапі судового провадження не може надавати оцінку ухвалам слідчих суддів, які вже були переглянуті належним судом апеляційної інстанції у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку, та за наслідком апеляційного перегляду залишені без змін.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, враховуючи особу обвинуваченого, інші обставини, що мають бути враховані під час вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість і вмотивованість ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 та, відповідно, відсутність підстав до задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.07.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4