- Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
Справа № 991/4818/24
Провадження № 1-кс/991/7204/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря ОСОБА_2,
захисників адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд судді ОСОБА_1 08.08.2024 надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209КК України (справа № 991/4818/24; провадження № 1-кп/991/59/24).
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявлений ним відвід просив задовольнити та пояснив, що при розгляді матеріалів кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 головуючим суддею ОСОБА_5 винесено ухвалу від 01.07.2024 про призначення судового розгляду, яка містить упереджене та необ`єктивне ставлення до обвинувачених, що є підставою для відводу судді від розгляду справи. В пункті 27 ухвали суддя констатує наявність узгодженості в діях обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Суддя робить такий висновок, маючи в матеріалах справи лише обвинувальний акт та матеріали скарг, клопотань сторони захисту. Матеріали, які б свідчили про узгоджені дії обвинувачених, на момент винесення ухвали у справі відсутні. на початку розгляду справи по суті, не досліджуючи докази і опираючись лише на твердження представника сторони обвинувачення, суддя фактично констатує вчинення злочинних дій за попередньою змовою групою осіб. Крім того, упередженим, необ`єктивним та таким, що не ґрунтується на будь-яких доказах, є висновок, що ОСОБА_8 виїхав за межі території України з метою переховування від правоохоронних органів та суду (пункт 35 ухвали). Однак він виїхав за кордон на постійне місце проживання за два роки до повідомлення йому про підозру та не маючи жодних обмежень щодо пересування або виїзду. Захисник зауважив, що ОСОБА_6 не уникав жодного судового засідання, заявляв клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. В пункті 35 ухвали зазначено, що передбачені механізми міжнародно-правової допомоги є доволі громіздкими, що ускладнили б здійснення кримінального провадження. Також захисник зазначив, що суддя в ухвалі пропонує захисникам свій варіант законного способу захисту клієнтів. Перелічені вище обставини сприймаються стороною захисту ОСОБА_6 як упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію адвоката ОСОБА_3, просив задовольнити заяву про відвід судді та додатково наголосив, що у сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 є сумніви стосовно об`єктивності судді у зв`язку з її суб`єктивним сприйняттям кримінальної справи ще до початку судового розгляду по суті без дослідження доказів. Висновок судді про узгодженість дій обвинувачених надає захисту підстави вважати, що суддя ознайомлювалася з матеріалами справи до судового засідання у позапроцесуальний спосіб або володіє певною інформацією у зв`язку із розглядом справи щодо батька обвинуваченого ОСОБА_7 . Все вищенаведене, на переконання захисника, дало змогу судді сформувати своє бачення щодо цього кримінального провадження. Акцентував увагу суду на тому, що заявлений відвід не є формою вираження незгоди сторони захисту з прийнятим рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід. Суддя ОСОБА_5 про дату, час і місце розгляду заяви повідомлена належним чином. Надіслала письмові пояснення від 09.08.2024, в яких зазначила, що доводи заявника по суті є незгодою з мотивами та обґрунтуванням судового рішення - ухвали про призначення судового розгляду від 01.07.2024, що не є підставою для відводу судді. КПК України передбачає інший механізм реалізації права сторони на висловлення незгоди - шляхом апеляційного оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Згідно зі ст. 10 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено.
Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України повинен бути вмотивованим.
Підставами для відводу судді ОСОБА_5 захисник ОСОБА_3 визначив п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а саме сумніви у неупередженості судді. Відповідно до статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Ключовим аспектом відводу судді як цілісного інституту кримінального провадження є реальна або потенційна упередженість при вирішенні справи. Ця небезсторонність (необ`єктивність), як вбачається із формулювань ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Однак самих лише сумнівів учасника у неупередженості судді недостатньо для його заміни - обставини, які викликають такі сумніви мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або бути пов`язаними з ними.
Заслухавши заявника, суддя дійшла висновку, що відвід судді ОСОБА_5 є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв`язку з підставами для відводу.
Твердження захисника, викладені в заяві про відвід судді ОСОБА_5, безпосередньо пов`язані з постановленим нею судовим рішенням. Незважаючи на те, що захисники спростовують незгоду з цим судовим рішенням, заява про відвід не може розглядатися окремо від цього судового рішення. Не досліджуючи зміст і законність судового рішення, яке постановлено суддею ОСОБА_5 за результатами підготовчого судового засідання, суддя, в першу чергу, звертає увагу, що рішення за наслідками розгляду обвинувального акта з додатками постановляється на підставі досліджених та наявних у розпорядженні судді матеріалів справи. За таких умов відповідна правова позиція головуючого судді ОСОБА_5, викладена в ухвалі суду про призначення обвинувального акта до судового розгляду з наведеними аргументами та мотивами, не є підставою для сумнівів у її неупередженості.
У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Тому вони вважаються законними, доки не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Висновки або мотиви судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
З іншого боку, презумпція неупередженості має значну вагу в судовому процесі. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Особиста думка захисника (а саме так вона виглядає під час розгляду заяви про відвід) не є доказом упередженості.
Твердження захисника ОСОБА_4 про ознайомлення суддею ОСОБА_5 з доказами у кримінальній справі у позапроцесуальний спосіб поза межами судового засідання до початку судового розгляду або про обізнаність щодо обсягу і змісту доказів у зв`язку із розглядом іншого кримінального провадження є припущеннями сторони захисту. Вони не можуть сприйматися як достовірні, адже для цього відсутнє аргументоване підґрунтя. Так, вимоги КПК України не містять жодних обмежень щодо участі судді у розгляді інших кримінальних проваджень, тому той факт, що суддя ОСОБА_5, як зазначає захисник, розглядає інше кримінальне провадження стосовно родича обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, не може свідчити про її упередженість.
У заяві про відвід не зазначено жодних конкретних фактів, які б об`єктивно свідчили про зацікавленість судді ОСОБА_5 в результатах провадження, та інших обставин, що можуть викликати сумнів у її неупередженості. Захисниками не представлено будь-яких фактичних даних, які б прямо чи опосередковано свідчили про наявність у судді зацікавленості у розгляді справи, яка перебуває у її провадженні. Заява захисника про відвід не є безумовною підставою для відсторонення судді, а його позиція має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати такі сумніви обґрунтованими. Однак в цьому випадку доводи захисників не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Натомість факти, на які посилається заявник, не становлять обставин, передбачених ст. 75, 76 КПК України, тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись статтями 75, 81, 372, 376 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2