- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
справа № 991/6469/24
провадження № 11-сс/991/592/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення частини застави в дохід держави та зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звернення частини застави в дохід держави та зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року.
Не погодившись з указаним рішенням прокурор ОСОБА_3 подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, у відкритті провадження за якою ухвалою від 13 серпня 2024 року було відмовлено.
У подальшому з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді до суду також звернувся заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2, який просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року та постановити нову, якою призначити новий розгляд клопотання прокурора в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що слідчим суддею фактично залишено без розгляду клопотання прокурора в частині зміни підозрюваному ОСОБА_4 застосованого відносно нього запобіжного заходу. Однак, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості залишення без розгляду такого клопотання прокурора. А отже, слідчим суддею постановлено не передбачене кримінальним процесуальним законом рішення, право на апеляційне оскарження якого підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 237/1459/17.
Відповідні обставини прокурором встановлені лише 16 серпня 2024 року, після отримання ним повного тексту вказаного судового рішення, а тому він просить поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, оскільки не мав можливості подати апеляційну скаргу раніше так як не був обізнаний з мотивами її постановлення.
Перевіривши матеріали поданої апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Як уже було встановлено, ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звернення застави в дохід держави та зміну застосованого підозрюваному запобіжного заходу, є судовим рішенням, можливість оскарження якого в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачена.
Твердження прокурора про залишення слідчим суддею без розгляду відповідного клопотання в частині зміни підозрюваному застосованого відносно нього запобіжного заходу не відповідають дійсності, оскільки з резолютивної частини оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора в цій частині. При цьому слідчий суддя дійсно зазначив, що не вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі, як це передбачено ч. 10 ст. 182 КПК України, та не вирішує питання про покладення додаткових обов`язків, оскільки під час розгляду клопотання прокурора ним не було встановлено підстав для звернення застави в дохід держави.
Відповідна позиція слідчого судді повністю узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону. Зокрема, згідно ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. А отже, у випадку відмови в зверненні застави в дохід держави слідчий суддя не вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі.
Слід також зауважити, що відповідно до клопотання прокурора звернення застави в дохід держави було єдиною підставою для застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі. Відтак у слідчого судді не було правових підстав для розгляду відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 200 КПК України.
З огляду на викладене, у цьому конкретному випадку не може застосовуватись правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 237/1459/17, оскільки вона є нерелевантною.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому суд бере до уваги, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з оскарженням рішення слідчого судді оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 серпня 2024 року - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1