- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/7618/24
Провадження 1-кс/991/7650/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, в якому адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 (справа № 991/10286/23, провадження 1-кс/991/10378/23), що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Адвокат зазначає, що вказаний арешт накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Подане клопотання обґрунтовує тим, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 52023000000000358 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 369 КК України. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 (справа № 991/10286/23, провадження 1-кс/991/10378/23) задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5
Зазначає, що ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної особи і такого статусу вже не набуде оскільки 12.04.2024 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено.
Також зазначає, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу від 28.11.2023 про арешт майна ОСОБА_5, виходив з того, що остання є дружиною підозрюваного ОСОБА_7 і врахував презумпцію рівності часток чоловіка та дружини у спільному майні подружжя. Однак, не врахував, що кримінальна відповідальність має індивідуальний характер, до ОСОБА_5 не може бути застосована міра покарання у виді конфіскації майна. Стверджує, що ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_7 не здійснювали поділ часток свого майна, яке вони набули за час перебування у шлюбі, і тому слідчий суддя не мав права визначати вказані частки в оскаржуваній ухвалі, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18.
У судовому засіданні представники ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4, клопотання, за наведених у ньому обставин, підтримали, просили задовольнити.
Детектив Національного бюро у судове засідання не прибув. Засобами електронної пошти на адресу суду від старшого детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів ОСОБА_8 надійшли заперечення на клопотання про скасування арешту майна, у яких останній зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 частково задоволено клопотання детектива та накладено арешт на майно, у тому числі, власником якого є ОСОБА_5 . Вказана ухвала переглядалась Апеляційною палатою 02.02.2024 (справа № 991/10286/23) та залишена без змін. Посилаючись на положення ст. 60, 70 СК України, зазначив про наявність підстав для накладення арешту на 1/2 частини рухомого та нерухомого майна, що належить саме підозрюваному ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності подружжя. Подальша потреба в арешті майна продовжує існувати, оскільки кримінальне провадження не закрите та підозра ОСОБА_7 не скасована. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, підозрюваного, його захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Отже, підставою для скасування арешту, у порядку ст. 174 КПК України, є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування. Водночас, доведення цих обставин, враховуючи вимоги ст. 22 КПК України, покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52023000000000358 від 03.08.2023, у якому ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
У межах цього кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 у справі № 991/10286/23 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження та розпорядження), у тому числі, право власності, на яке зареєстровано за ОСОБА_5, а саме:
1/2 нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_2 ;
1/2 будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ;
1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;
1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ;
1/2 нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_6 ;
1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_7 ;
1/2 нежитлового приміщення, АДРЕСА_13;
1/2 групи нежитлових приміщень № 43/3 за адресою: АДРЕСА_8, приміщення 43/3;
1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 3220881301:01:017:0091, за адресою: АДРЕСА_9 ;
1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_10 ;
1/6 земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:111:0014, за адресою: АДРЕСА_11 ;
1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 6523285500:04:007:0052, за адресою: АДРЕСА_12 ;
1/2 автомобіля BMW X 6, д.н.з НОМЕР_1;
1/2 від 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬКОЇ ОСВІТИ «КРІСТАЛ КІДС».
Зазначене підтверджується копією судового рішення.
Відповідно до мотивувальної частини цього судового рішення, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, зокрема, встановив, що 18.12.1999 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб. Вказане майно згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.11.2023, на праві власності належить дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_5 . Слідчий суддя виходив із положень ст. 70 СК України, взяв до уваги презумпцію рівності часток чоловіка і дружини у спільному майн подружжя, дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на 1/2 частину рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. На переконання слідчого судді таке втручання у право особи на власність стосуватиметься виключно конкретного майна ОСОБА_7, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно може підлягати конфіскації за вироком суду, в разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також встановлено, що слідчим суддею визначено за доцільне розглядати клопотання без виклику власника майна. Власник майна у судове засідання не викликався. Зазначене підтверджується копією ухвали слідчого судді від 28.11.2023.
Встановлено, що ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.02.2024 у справі № 991/10283/23 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 залишено без змін.
З мотивувальної частини судового рішення встановлено, що оцінюючи доводи прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 щодо необхідності накладення арешту на все майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_7, а не на 1/2 частини цього майна, колегія суддів виходила із положень ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, презумпції рівності часток чоловіка і дружини у спільному майні подружжя, та погодилась із висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на 1/2 частину рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності подружжя. Водночас вимога детектива Національного бюро про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_7, задоволенню не підлягає. Така позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19). Колегія суддів погодилась, що існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно ОСОБА_7, може призвести до вжиття ним заходів щодо його приховування, передачі чи відчуження на користь інших осіб з метою уникнення конфіскації.
Звертаю увагу, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість судового рішення, яким накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання, та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Водночас, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, за якою кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексу (п. 15 ч. 1 ч. 7, ч. 1 ст. 22 КПК України).
Доводи представника власника майна щодо необґрунтованості накладення арешту зводяться до того, що ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному проваджені, а майно, на яке накладено арешт, належить останній на праві власності. У той же час, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладається лише на майно підозрюваного, а не близьких осіб - дружини. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не здійснювали поділ майна, яке кожен з них набув у шлюбі.
Тобто, нових доказів на доведення обставин необґрунтованості накладення арешту на нерухоме майно, які не були предметом дослідження слідчим суддею, адвокатом до клопотання не надано.
У клопотанні представник власника майна зазначає про відсутність необхідності у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Однак, завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023 не може бути підставою для висновку, що відпала потреба у арешті майна, оскільки арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду.
Слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на майно накладено обґрунтовано, необхідність арешту майна забезпечує інтереси досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1