- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/7507/24
Провадження 1-кс/991/7539/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду заяву захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про відвід прокурора,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла заява захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про відвід заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Заява обґрунтована тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів у складі прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 . Старшим в групи прокурорів визначено ОСОБА_4 .
На даний час, стороною захисту встановлено обставини, що вказують на існування підстав для відводу прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.
По-перше, це наявність конфлікту інтересів, що вбачається в одночасному здійсненні прокурором ОСОБА_6 процесуальних повноважень, якими Кримінальний процесуальний кодекс України наділяє прокурорів різного рівня та процесуального статусу. Зокрема, повноваження прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням законів під час проведення цього досудового розслідування (прокурор у кримінальному провадженні), одночасно поєднуються із повноваженнями прокурора вищого рівня, керівника органу прокуратури, заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Конфлікт інтересів також полягає у одночасній протилежності адміністративного та процесуального підпорядкування прокурора ОСОБА_6 та старшого групи прокурорів ОСОБА_4 .
Захисник зазначає, що жодна норма Кримінального процесуального кодексу України не закріплює наявність у керівника органу прокуратури або прокурора вищого рівня повноважень здійснювати нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, користуючись при цьому повноваженнями прокурора.
Якщо порівняти роль прокурора у кримінальному провадженні та роль керівника органу прокуратури, то можна дійти висновку, що прокурор у кримінальному провадженні уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування посадовими особами органу, який його здійснює, а керівник органу прокуратури здійснює такий нагляд, у тому числі, і в частині дотримання законів самим прокурором у кримінальному провадженні.
Так, поєднання в одній особі повноважень прокурора у кримінальному провадженні та керівника органу прокуратури, яким є прокурор вищого рівня, робить неможливим реалізацію особою права на оскарження прокурору вищого рівня недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, в порядку ст. 308 КПК України.
Також, захисник вбачає порушення права сторони захисту під час розгляду таким прокурором клопотання про продовження строку досудового розслідування, в порядку ст. 295 КПК України. Зазначена норма статті чітко розділяє, що прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та є одним із ініціаторів клопотання про продовження строку досудового розслідування, і прокурор, який уповноважений на розгляд цього питання (п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України), тобто керівник відповідного органу прокуратури, не можуть бути однією особою. У іншому випадку, такі обставини вказують на необ`єктивність, упередженість такого рішення, а також повну відсутність гарантій реалізації права на захист.
Таке поєднання неможливе і з урахуванням положень, передбачених ст. 615 КПК України, зокрема, через те, що у разі введення та в умовах дії воєнного стану на керівника органу прокуратури у визначених випадках покладаються повноваження слідчого судді.
Окрім цього, з урахуванням положень ст. 8, ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» до повноважень заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не віднесено здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні. Його повноваження обмежуються лише призначенням такого прокурора або групи прокурорів та старшого групи прокурорів.
По-друге, конфлікт інтересів полягає в одночасній протилежності адміністративного та процесуального підпорядкування прокурора ОСОБА_6 та старшого групи прокурорів ОСОБА_4, який має керувати діями інших прокурорів, а вони в свою чергу узгоджувати їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточними.
Тому, захисник вважає, що наявні підстави для відводу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заяву про відвід прокурора підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав.
Прокурор ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, у судове засідання не прибув, правом надати пояснення не скористався.
Старший групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, через її необґрунтованість. Зазначив, що жодна з наведених захисником підстав, а саме: наявність конфлікту інтересів у заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури при поєднанні ним адміністративних повноважень та повноважень прокурора у кримінальному провадженні; порушення принципу законності у кримінальному провадженні № 12017040000000531; неефективність процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні; порушення права на захист, не передбачена ст. 77 КПК України. Наголошував на тому, що поняття конфлікту інтересів у КПК України взагалі відсутнє, а його ототожнення з поняттям конфлікту інтересів у Законі України «Про запобігання корупції» є неможливим, адже конфлікт інтересів згідно антикорупційного законодавства полягає саме у суперечності приватних інтересів фізичної особи (побутових, соціальних, майнових та ін.) зі службовими повноваженнями, що очевидно не стосується доводів заяви про відвід.Також, на переконання прокурора, відсутнє порушення принципу законності при визначенні групи прокурорів у провадженні № 12017040000000531, адже таке порушення апріорі неможливе внаслідок відсутності жодної норми в чинному законодавстві України, яка б свідчила про заборону здійснення заступниками Генерального прокурора (в тому числі керівником САП) та самим Генеральним прокурором повноважень прокурора, або у складі групи прокурорів, або як старшого прокурора у кримінальному провадженні.Також безпідставним є твердження захисту про неефективність здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017040000000531. Такі висновки, згідно чинного законодавства, не вправі робити жодний учасник кримінального провадження, а лише керівник органу прокуратури безпосередньо.Питання порушення права на захист взагалі у заяві про відвід необґрунтовано. Законодавець у ст. 20 КПК України чітко визначив межі реалізації права на захист: надання можливості підозрюваному/обвинуваченому надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Разом з тим, захисником не надано доказів на підтвердження того, що прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідування у кримінальному провадженні і посади, які вони при цьому обіймають (у тому числі адміністративні) якимось чином чином впливають на права підозрюваного ОСОБА_5 . При цьому, ні норма ст. 77 КПК України, ні інші норми чинного законодавства не містять заборони заступнику Генерального прокурора - керівнику САП здійснювати процесуальні повноваження прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі у складі групи прокурорів. Навпаки, п. 13 ч. 9 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» прямо зазначено, що заступник Генерального прокурора - керівник САП, крім іншого, виконує інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Статтею 77 КПК України визначені підстави для відводу прокурора.
Так, згідно із п. 3 ч. 1 цієї статті прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно із ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Частиною 5 цієї статті визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними доказами.
Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 131-1 Конституції України) та виконання своїх повноважень під час проведення досудового розслідування (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та забезпечення законності (ст. 9 КПК України). Значення неупередженого досудового розслідування варто оцінювати в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, який має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.
У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 17-25).
17.08.2023 заступником Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 винесена постанова про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, до складу якої визначено: заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16, начальника управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12, та прокурорів першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_15, старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 визначено прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури прокурора ОСОБА_4 .
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Так, у п. 4-1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закону) встановлено, що прокурором органу прокуратури є заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Частина 1 ст. 37 КПК України передбачає, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Відповідно до ч. 3, 9 ст. 39 Закону адміністративними посадами у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, зокрема є посада заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Перебування прокурора на адміністративній посаді у прокуратурі не звільняє його від здійснення повноважень прокурора відповідної прокуратури, передбачених цим Законом.
Тобто, ОСОБА_6, будучи прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обіймає адміністративну посаду, яка передбачає наявність додаткових повноважень, передбачених ч. 8 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», перелік яких обмежується повноваженнями, передбаченими цим та іншими законами України, та не позбавлений можливості здійснення повноважень прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Окрім цього, захисник, посилаючись на конфлікт інтересів заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, не наводить конкретних підстав/фактів, які б визначали наявність суперечностей приватних інтересів останнього чи членів його родини з виконанням ним своїх службових повноважень (як адміністративних, так і прокурора у кримінальному провадженні).
Отже, доводи захисника в цій частині не ґрунтуються на нормах законодавства.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник.
Враховуючи, що до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 визначено керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступника, клопотання подані в порядку ст. 308 КПК України у цьому кримінальному провадженні наділений повноваженнями розглядати перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який не здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КПК України оскаржити прокурору вищого рівня можливо недотримання розумних строків, зокрема прокурором.
Як вже встановлено, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 процесуальне керівництво за дотриманням, зокрема і розумних строків здійснюється групою прокурорів у кримінальному провадженні, старшим із яких визначено прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 . Тому, оскарженню прокурору вищого рівня підлягає недотримання розумних строків саме прокурором ОСОБА_4, оскільки він керує діями інших прокурорів.
У свою чергу, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження того, що звертаючись з такими скаргами у межах кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017, вони були розглянуті однією і тією ж особою.
Тому твердження захисника про порушення прав сторони захисту у цій частині є необґрунтованими.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ст. ст. 294, 295 КПК України керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за посадою наділений повноваженнями продовжити строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру до трьох місяців. У подальшому питання про продовження строків досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях здійснюються слідчим суддею за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
За матеріалами справи встановлено, що у кримінальному провадженні 12017040000000531 від 06.03.2017 строк досудового розслідування злочинів до трьох місяців прокурором не продовжувався.
Разом з тим, 07.08.2024 детектив Національного бюро Першого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_20 за погодженням з заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні 12017040000000531 від 06.03.2017 до шести місяців (т. 1 а.с. 26-44).
Тобто, ОСОБА_6 як заступником Генерального прокурора, лише погоджено клопотання детектива про продовження строку досудового розслідування, рішення за результатами розгляду цього клопотання буде постановлено слідчим суддею, а отже здійснюватиметься судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Отже, враховуючи встановлені обставини та вищезазначені норми Закону України «Про прокуратуру», слідчий суддя не вбачає наявності підстав для відводу прокурора ОСОБА_6 у зв`язку з вчиненням ним зазначених процесуальних дій.
Доказів на підтвердження того, що керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 12017040000000531 від 06.03.2017 вчинено процесуальні дії у порядку ч. 1-3, 5, 13 ст. 615 КПК України до заяви про відвід не надано.
Окрім цього, за ч. 1 ст. 17 Закону прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.
Тому, доводи захисника про наявність конфлікту інтересів, який полягає в одночасному адміністративному та процесуальному підпорядкуванні прокурора ОСОБА_6 та старшого групи прокурорів ОСОБА_4, не узгоджуються з нормами ст. 17, 39 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, для задоволення заяви про відвід прокурора.
Керуючись ст. 2, 7, 77, 80, 81, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Заяву захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про відвід прокурора залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1