Документ № 121368489

Дата засідання: 28/08/2024
Дата винесення рішення: 28/08/2024
Справа №: 991/7119/24
Провадження №: 12017040000000531
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.

Справа № 991/7119/24

Провадження 1-кс/991/7144/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, старшого детектива ОСОБА_3, детективів ОСОБА_4, ОСОБА_5, підозрюваного ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене з прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8, про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, проживає за адресою: АДРЕСА_1, та який підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .

Клопотання обґрунтовується тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідування отримані докази, які можуть свідчити про те, що голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_12, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента Drovale Limited, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_10, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_13 та інші невстановлені органом досудового розслідування особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

Так, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 у невстановленому у ході досудового розслідування місці членами організованої групи розроблений план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах з корисливою метою, а саме фінансування підконтрольної компанії нерезидента Drovale Limited та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

На виконання злочинного плану ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та невстановлені в ході досудового розслідування особи штучно створили зобов`язання Банку виплатити кошти компанії Drovale Limited під приводом викупу власних облігацій за завищеною вартістю, а саме створили раніше не існуючі документи, підробивши їх минулими датами, згідно яких Банк нібито має обов`язок виплатити грошові кошти компанії Drovale Limited в якості викупу цінних паперів - облігацій простих іменних ПАТ КБ «Приватбанк» серії НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ), серії W (код НОМЕР_3 ), серії НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), серії Y (код НОМЕР_6 ) з хибною номінальною вартістю, яка неправомірно розраховується по формулі з прив`язкою вартості облігацій до курсу гривні відносно долару США з визначенням дати викупу від 16-18 березня 2015 року.

У подальшому здійснили виплату коштів на поточний рахунок пов`язаної компанії-нерезидента Drovale Limited в якості нібито зворотнього викупу облігацій на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп від 10.02.2014 з подальшим закриттям від`ємного залишку коштів, що сформувався на розподільчих рахунках ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 відкритих для Drovale Limited, в результаті чого заволоділи коштами на суму 9 254 807 860,40 грн.

Після того як на розрахунковий рахунок Drovale Limited надійшли кошти, отримані в результаті заволодіння коштами АТ КБ «Приватбанк», у сумі 9 254 807 860,40 грн у якості нібито зворотного викупу облігацій серії НОМЕР_1, W, X, Y на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп № 001/14 від 10.02.2014, № 002/14 від 10.02.2014, № 003/14 від 10.02.2014, № 001/15 від 10.02.2014, частину із вказаних коштів у сумі 499 761 000,00 грн, із урахуванням сум винагород торговцям цінними паперами, перерахували у три черги на рахунки юридичних осіб під виглядом вчинення фінансових операцій із купівлі-продажу цінних паперів з метою надання даним коштам вигляду легального походження та у результаті чого перерахували дані кошти на рахунок ОСОБА_9, а саме: у першу чергу здійснили перерахування коштів у сумі 499 761 000,00 грн із рахунку «Дровалє Лімітед» на рахунки ТОВ «Реватiс», ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест», ТОВ «Сонго» різними частинами; у другу чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Реватiс» та ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест» на рахунок ТОВ «Мерiста», а також одночасно із вказаним здійснити перерахування коштів із рахунків ТОВ «Сонго» на рахунок ТОВ «Вiтязь»; у третю чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Мерiста» та ТОВ «Вiтязь» на рахунок ОСОБА_9 .

Після чого ОСОБА_9 використав набуті незаконним шляхом кошти у сумі 446 038 920,00 грн під видом легальних активів для внесення до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» та збільшення власної частки у ньому та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

Детектив зазначає, що організованою групою у складі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб вчинені заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, вчинені фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах за наступних обставин, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014); а також складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

07.09.2023 року у порядку, передбаченому ст. 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Детектив стверджує, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Також у ході досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та в подальшому переховуватиметься від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Так, ОСОБА_6 07.12.2020 перетнув державний кордон України у напрямку «виїзд» та до цього часу в Україну не повертався.

26.03.2021 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 постановою детектива Національного бюро у зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6, останнього оголошено у розшук, 08.04.2021 у міжнародний розшук.

02.09.2021 постановою прокурора з кримінального провадження № 12017040000000531 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 в окреме провадження за № 52021000000000428 від 02.09.2021.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2021, у межах кримінального провадження № 52021000000000428 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_6

17.11.2021 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52021000000000428 від 02.09.2021 та № 12017040000000531 від 06.03.2017 об`єднані в одне провадження за № 12017040000000531 від 06.03.2017.

У подальшому матеріали досудових розслідувань за підозрами, зокрема, ОСОБА_6 виділені в окреме провадження за № 52022000000000228, у межах якого складено обвинувальний акт та направлено до суду.

Окрім цього, у межах кримінального провадження № 12017040000000531, після повідомлення 07.09.2023 ОСОБА_6 про підозру постановою детектива Національного бюро від 05.10.2023 останнього оголошено у міжнародний розшук.

Також, Генеральним секретаріатом Інтерполу опубліковано Червоне оповіщення стосовно ОСОБА_6, у зв`язку з оголошення його у міжнародний розшук у кримінальному провадженні № 52022000000000228.

Тому зазначені обставини, на переконання детектива, разом з суворістю санкції статті Кримінального кодексу України, стали підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду за межами території України.

У судовому засіданні старший детектив ОСОБА_3, детективи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги клопотання підтримали, просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що воно є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування. Так, (1) ОСОБА_6 не переховується від органів досудового розслідування та суду, останній на законних підставах проживає в Державі Ізраїль, куди він виїхав до повідомлення йому про підозру. Вказане, зокрема підтверджується посвідченням особи, виданим МВС Держави Ізраїль, у якому зазначена точна адреса проживання ОСОБА_6, а саме: АДРЕСА_2 . Також останній перебуває на тимчасовому консульському обліку. ОСОБА_6 неодноразово інформував сторону обвинувачення про факт проживання у Державі Ізраїль, зокрема у період з 27.04.2021 по 21.09.2022 останній направив детективам чотири заяви щодо свого місця проживання. Також у вересні 2023 року, після складання органом досудового розслідування другої підозри, сторона захисту повідомляла сторону обвинувачення про місце проживання ОСОБА_6 . Захисник, серед іншого, звернула увагу, що ОСОБА_6 двічі змінював адресу свого проживання, зокрема у січні 2022 року, та у травні 2024 року, і про ці зміни сторона захисту повідомляла правоохоронні та дипломатичні органи України. Отже, ОСОБА_6 демонструє належну процесуальну поведінку; (2) відсутня необхідність у міжнародному розшуку ОСОБА_6, оскільки стороні обвинувачення достовірно відомо його місцезнаходження. Фактично міжнародний розшук ОСОБА_6 не здійснюється, не зважаючи на наявність Червоного Оповіщення Інтерполу; (3) здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного (in absentia) буде грубо порушувати міжнародні норми та практику ЄСПЛ, оскільки, міжнародними нормами не допускається здійснення провадження in absentia у випадку реальної можливості провести такий розгляд за присутності особи, прав та обов`язків якої стосується таке провадження. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Також захисником подано клопотання про повернення детективу клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, мотиви якого слідчим суддею враховується як заперечення на клопотання детектива.

Підозрюваний ОСОБА_6, якому надано дозвіл на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, підтримав доводи висловлені захисником.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-5, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто, вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування, слідчий суддя повинен упевнитися у наявності правових підстав для прийняття такого рішення, а саме встановити такі обставини:

1) чи передбачає Кримінальний процесуальний кодекс України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;

2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;

3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;

4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується та/або чи оголошений підозрюваний у міжнародний розшук та якими доказами це підтверджується.

Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.

У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366,ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

У межах цього кримінального провадження 07.09.2023 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 за погодження з заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах; а також у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинених організованою групою (т. 1 а.с. 27-52).

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, стосовно ОСОБА_6 передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування.

Щодо факту набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» та Державної прикордонної служби встановлено, що ОСОБА_6 07.12.2020 перетнув державний кордон України у напрямку виїзд (т. 1 а.с. 184, т. 10 а.с. 73-74).

Встановлено, що останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_6 є АДРЕСА_3, оскільки 17.07.2017 останнього за його заявою знято з реєстрації, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 61, 72, 73).

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 (станом на 17.07.2017), зокрема громадянин України, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відомості про те, що ОСОБА_6 зареєстровано з 17.07.2017 нове місце проживання до клопотання не надано, разом з тим матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_6 після зняття з реєстрації продовжував використовувати житло за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань; відомостями, які ОСОБА_6 зазначені при виїзді за кордон Державній прикордонній службі України, з урахуванням того, що останній використовував паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_9, виданий 14.06.2019 (т. 1 а.с. 74-90, 95-111, 114).

Окрім цього, слідчий суддя враховує, що 27.04.2021 при оформленні облікової картки громадянина України, який тимчасово перебуває за кордоном, ОСОБА_6 у графі «поштова адреса реєстрації місця проживання в Україні» зазначив: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11-120).

Не залишається поза увагою слідчого судді, що інші члени сім`ї ОСОБА_6 зареєстровані за зазначеною адресою (т. 1 а.с. 63).

Також, встановлено, що адреса місця проживання в Україні ОСОБА_6 є АДРЕСА_4, останній користується електронною поштою - ІНФОРМАЦІЯ_2 та номером мобільного телефону НОМЕР_10, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 91-94).

Для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 07.09.2023 органом досудового розслідування вжито такі заходи:

- засобами поштового зв`язку направлено на останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_6 в Україні: АДРЕСА_1 та за останнім відомим місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується описом вкладень, накладною та конвертом з АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 55, 56);

- вручено для передачі ОСОБА_6 представнику житлово-експлуатаційної організації за останнім відомим місцем реєстрації, а саме голові правління ОСББ «Вернадського 33-Г» ОСОБА_15, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т. 1 а.с. 53-54);

- як додатковий захід здійснено направлення відсканованого повідомлення про підозру у програмі обміну повідомленнями «Whatsapp» на номер телефону, яким користується ОСОБА_6 НОМЕР_10, та на електронну поштову скриньку ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т. 1 а.с. 57-59, 121);

Також відскановане повідомлення про підозру ОСОБА_6 направлено на електронну поштову скриньку його захисника - адвоката ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 60).

Направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру на електронну пошту та за допомогою месенджера є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 року справі № 326/1385/18.

Матеріали справи містять відомості про те, що органу досудового розслідування було відомо, що станом на 2021 та 2023 роки ОСОБА_6 перебуває у Державі Ізраїль та, що останній перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль (т. 1 а.с. 114 зв.-120).

У той же час, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обізнаний про наявність повідомлення про підозру стосовно нього у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, а також про його зміст.

Захисник у судовому засіданні наголошувала на тому, що оскільки орган досудового розслідування обізнаний про місце проживання ОСОБА_6 за межами України, то мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України.

На обґрунтування своїх доводів захисник посилалась на те, що ОСОБА_6 має законні підстави для проживання в Державі Ізраїль, зокрема про це свідчить: наявність у останнього посвідчення особи видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль від 21.05.2017 та додатки до нього, а саме від 15.05.2024, у якому зазначена адреса: АДРЕСА_2 ; відмітка у паспорті громадянина України для виїзду за кордон про взяття ОСОБА_6 на тимчасовий консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль та листа-відповіді Міністерства закордонних справ України, однак без зазначення місця перебування; договору від 30.11.2021 незахищеної оренди між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т. 11 а.с. 12-15, 42, 96-109).

Також, захисником долучені заяви ОСОБА_6, в яких останній повідомляв сторону обвинувачення про місце свого проживання у Державі Ізраїль, а саме: 27.04.2021 про те, що останній з 2017 року проживає у Державі Ізраїль та мешкає за адресою: АДРЕСА_6; 02.06.2021 про те, що останній до 20.01.2021 проживав за адресою: АДРЕСА_7, після 20.01.2021 - АДРЕСА_6; 15.09.2021 адреса мешкання - АДРЕСА_6; 21.09.2022 адреса мешкання - АДРЕСА_8 (т. 11 а.с. 35-41).

Разом з тим, зазначені заяви не містять жодних додатків на підтвердження зазначених ОСОБА_6 обставин.

Так, слідчий суддя зазначає, що тимчасовий консульський облік це - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном. (п.п. 5 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29 січня 2020, далі - Порядок)

В свою чергу постійний консульський облік це - реєстрація інформації про місце проживання з межами України громадян України, які постійно проживають за кордоном (оформили в установленому законодавством порядку документи для виїзду за кордон на постійне проживання або документи для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово). (п.п. 4 п. 2 Порядку).

Тобто, перебування ОСОБА_6 на тимчасовому консульському обліку може підтверджувати лише його місця перебування, а не проживання.

Так, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Стаття 135 КПК України, передбачає можливість вручення повістки саме за місцем проживання особи, тобто без вказівки зареєстрована там особа чи ні, в тому числі і у ч. 7 цієї статті вживається такий термін, викладений іншим чином, однак суть його незмінна, - «особа, яка проживає за кордоном».

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до норм Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку. Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання.

Отже, з урахуванням положень закону надані стороною захисту документи можуть свідчити лише про перебування ОСОБА_6 у Державі Ізраїль. При цьому, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 дійсно фактично проживав з 30.11.2021 за адресою: АДРЕСА_5, зокрема, правові підстави для проживання, з урахуванням того, що договір незахищеної оренди укладений ОСОБА_17, рахунки щодо сплати комунальних чи інших послуг саме ОСОБА_6, як слідчому судді, такі і детективам Національного бюро під час звернення із відповідними заявами не надано.

Як встановлено вище, ОСОБА_6 продовжує офіційно використовувати адресу реєстрації в Україні, матеріали справи не містять відомостей про припинення ОСОБА_6 громадянства України, про зняття останнього з військового обліку чи про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон.

Матеріалами провадження підтверджено, що на момент складання та вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 точне місце перебування останнього органу досудового розслідування було не відоме.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.

Тому, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування вжито всі належні і достатні заходи для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а отже ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, останній обізнаний про факт складання такого повідомлення про підозру щодо нього та суть викладених у ньому обставин.

Щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Так, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особі до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства».

Разом з тим положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття ні «достатності доказів для підозри», ні поняття «обґрунтованості підозри».

Однак, поняття «обґрунтованості підозри» розкрито в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Разом з тим, «стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати лише наявність достатніх доказів для підозри особи, коли на противагу, наприклад, для обрання запобіжного заходу необхідно довести наявність обґрунтованої підозри (ч. 2 ст. 177, ч. 6 ст. 193 КПК України). Тобто, стандарт доведення для цілей вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування є нижчим за стандарт доведення для застосування/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який фактично дорівнює стандарту для пред`явлення підозри за ст. 276 КПК України. Сам по собі режим спеціального досудового розслідування не передбачає застосування до підозрюваного будь-якого примусу на відміну від, зокрема, обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підтвердження обставин, що дають підстави для висновку про наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, у тому числі копії: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальні правопорушення; заяв про реєстрацію випуску та проспекту емісії облігацій від 27.12.2011 №Г11.0.0.0/427, від 15.05.2012 № Г11.0.0.0/141, від 08.11.2012 №Г11.0.0.0/426, від 29.05.20113 №Г11.0.0.0/139; тимчасових свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12-Т, від 22.06.2012 № 155/2/2012-Т, від 13.12.2012 № 295/2/2012-Т, від 09.07.2013 № 115/2/2013-Т; виписок з реєстру кодів цінних паперів від 13.02.2021 (серії V), від 21.06.2013 (серія W), від 19.12.2012 (серія Х), від 16.07.2013 (серія Y); договорів купівлі-продажу цінних паперів від 20.03.2012 № ДД05-12, від 24.07.2012 № 002/12, від 01.08.2012 № 003/12, від 25.12.2012 № 004/12, від 16.01.2013 № 001/13, від 02.08.2013 № 002/13, від 05.09.2013 № 003/13, від 11.11.2014 №002/14, від 21.01.2015 № 001/15, від 17.11.2014 № 003/14, від 10.11.2014 № 001/14; свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/213; листів ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.09.2011, від 29.11.2011, від 26.10.2011, від 20.02.2015, від 11.03.2015, від 07.07.2015, від 12.01.2016, від 11.07.2016, від 20.02.2023 з додатками, від 02.03.2023, від 07.03.2023 з додатком, від 10.03.2023, від 07.08.2023 з додатком; листа-відповіді НКЦПФР від 07.07.2023 № 13/02/7243; звітів про наслідки погашення облігацій від 07.02.2012 № 06/2/2012, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/2013; виписок про операції з цінними паперами за період з 03.01.2012 по 02.10.2018; проспектів емісій облігації серій V, Х; довідки про перевірку ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.01.2018 з додатками; протоколів огляду від 26-28.02.2020, від 11.09.2020 з додатками, від 17.12.2020, від 31.01.2023, від 08.02.2023, від 13.02.2023, від 01.03.2023 з додатком, від 08.06.2023, від 09.06.2023 з додатком, від 05.07.2023, від 08.08.2023, від 18.08.2023;висновку експерта від 06.01.2023 № 3674-Е за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи; висновку експерта від 07.08.2023 № 282/1 за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.04.2023, від 24.05.2023, від 16.06.2023, від 12.07.2023; рішення НБУ про визнання осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк»; протоколів допиту свідків, та інші матеріали.

Отже, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання.

При цьому слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 07.09.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, які у свою чергу узгоджуються з долученими стороною обвинувачення доказами.

Щодо переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та оголошення у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Аналіз норм діючого Кримінального процесуального кодексу України щодо оголошення особи у розшук та щодо розгляду та вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань прокуророві (детективу) необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа оголошена у міжнародний розшук, про що і йдеться у ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України. При цьому, законом не визначено необхідності з`ясовувати питання про перебування особи у міжнародному розшуку.

Встановлено, що детективом Національного бюро здійснювались виклики ОСОБА_6 до Національного антикорупційного бюро України для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів, а саме: повістки про виклик на 28.09.2023, 29.09.2023 та 02.10.2023 у тому числі, засобами електронної пошти на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якою ОСОБА_6 користується донині, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 171-174, т. 10 а.с. 79-81).

Водночас, у відповідь на зазначені повістки про виклик ОСОБА_6 повідомив, що не зможе прибути на виклик, оскільки проживає у Державі Ізраїль та повістки мають бути направлені у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України (1 а.с. 175-177).

На переконання слідчого судді, вказане свідчить про обізнаність ОСОБА_6 щодо необхідності прибути на виклик до детектива.

Оскільки ОСОБА_6 виїхав за межі України та не з`являється без поважних причин на виклики, будучи належним чином повідомленим про такий виклик, детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 05.10.2023 виніс постанову про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6, копія якої міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 194-195).

Встановлено, що постанова детектива від 05.10.2023 разом з іншими документами 26.07.2024 направлена до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для здійснення відповідних розшукових заходів, що підтверджується копією доручення (т. 1 а.с. 196).

Слідчий суддя зазначає, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 1 ст. 297-4 КПК України.

Окрім цього слідчим суддею враховується, що згідно повідомлення Департаменту міжнародного співробітництва від 11.07.2022 №19/2/1-129ВИХ стосовно ОСОБА_6 НЦБ Інтерполу в Державі Ізраїль опубліковано Червоне оповіщення (т. 1 а.с. 197-198).

Порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, у тому числі для цілей установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, визначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (далі - Інструкція).

Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу (п. 4 розділу II Інструкції).

Уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом: 1) надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу оповіщень: Червоного оповіщення (RED NOTICE); Синього оповіщення (BLUE NOTICE); Зеленого оповіщення (GREENNOTICE); Жовтого оповіщення (YELLOW NOTICE); Чорного оповіщення (BLACK NOTICE); Пурпурного оповіщення (PURPLE NOTICE); Помаранчевого оповіщення (ORANGE NOTICE); Оповіщення про викрадені культурні цінності; 2) надсилання циркулярного оповіщення (циркуляра); 3) надсилання повідомлення; 4) внесення інформації до банків даних Інтерполу, її коригування або видалення; 5) отримання інформації з банків даних Інтерполу. Крім того, уповноважений підрозділ надсилає до органів Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентних органів іноземних держав та міжнародних установ запити, документи або інформацію відповідно до міжнародних договорів України у випадках, в яких передбачається використання каналів зв`язку Інтерполу (п. 5 розділу II Інструкції).

Правоохоронні органи України надсилають запити/звернення про використання інформаційної системи Інтерполу уповноваженому підрозділу та/або уповноваженим територіальним підрозділам (п. 1 розділу III Інструкції).

Структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора, Центрального управління Служби безпеки України, НАБУ, центрального апарату Державного бюро розслідувань, апаратів міністерств та центральних органів виконавчої влади, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань надсилають запити/звернення уповноваженому підрозділу (п. 2 розділу III Інструкції).

Тобто, єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).

Водночас інші елементи, які не в своїй сукупності, а кожен сам по собі можуть свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є: внесення про це відомостей до Реєстру; направлення постанови, якою особу оголошено у розшук, до Національного Центрального Бюро Інтерполу в України, функцію якого виконує Національна поліція (абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №220 від 25.03.1993). Ці дії є виконанням постанови про міжнародний розшук.

Тому, доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не оголошений у міжнародний розшук, не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя звертає увагу, що стороною захисту не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності у підозрюваного постійного місця проживання за кордоном. Матеріали справи не містять відомостей про оформлення ОСОБА_6 виїзду на постійне проживання за кордон.

На переконання слідчого судді, встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, які розслідуються у межах кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, існують достатні докази для повідомлення про підозру ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а також те, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива належить задовольнити.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 КПК України). Так, здійснення спеціального досудового розслідування передбачає собою спеціальний порядок виклику підозрюваного, а саме: надсилання повісток про виклик за останнім відомим місцем проживання підозрюваного чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а надсилання копій процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, здійснюється його захиснику (ст. 297-5 КПК України). Однак, якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом (ч. 5 ст. 297-4 КПК України). Тобто, надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не призводить до надмірного втручання у права та свободи особи, при цьому порядок подальшого здійснення досудового розслідування, в першу чергу, залежить від самого підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Захисником наведені також інші доводи, які не потребують детального аналізу слідчим суддею, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, не мають вирішального значення при вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Керуючись ст. 2, 7, 297-1 - 297-4, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 стосовно ОСОБА_6, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1