- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/2838/24
Провадження №11-сс/991/518/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від від 03.08.2023,накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження та розпорядження).
Не погодившись із указаним рішенням, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
-скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року у справі № 991/2838/24, в частині задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про арешт майна ОСОБА_5, особистого майна ОСОБА_11, особистого майна малолітнього ОСОБА_10 ;
-постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_5, особистого майна ОСОБА_11, особистого майна малолітнього ОСОБА_10 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана слідчого судді є незаконною та необгрунтованою, суперечить фактичним обставинам, встановленим в судовому засіданні, а тому підлягає скасуванню виходячи з наступного:
-упереджене ставлення слідчого судді Вищого антикорупційного суду та маніпуляції ним нормами процесуального права;
-слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалив рішення про проведення розгляду клопотання детектива НАБУ без повідомлення власника майна. Таким чином, слідчий суддя умисно погіршив не тільки стан підозрюваного, але і необґрунтовано порушив право власника майна ОСОБА_11 та представників малолітнього ОСОБА_10 на участь у судовому засідання, користування своїми правами та захист своїх прав та інтересів у передбачений законом спосіб;
-покликаючись в ухвалі на положення ч. 10, 11 ст. 170 КПК України (заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна), слідчий суддя не наводить цих обставин у своїх ухвалі в подальшому;
-слідчий суддя Вищого антикорупційного суду накладаючи арешт на майно не врахував відсутність: шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; відсутність відомостей про отримання юридичною особою неправомірної вигоди, якщо така взагалі була і отримана юридичною особою;
-накладений арешт на майно не відповідає критеріям розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Окрім того, захисник ОСОБА_7 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просить поновити йому та підозрюваному ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 . Колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу разом із клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_8, яка заперечила проти задоволення клопотання та апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи клопотання, апеляційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обґрунтоване тим, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розглянув клопотання детектива НАБУ про арешт майна без виклику/повідомлення власника майна у закритому судовому засіданні з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування, з метою уникнення розголошення таємниці досудового розслідування та з метою запобігання вчинення дій, що унеможливлять забезпечення виконання рішення суду в частині накладення арешту майна.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, 11 квітня 2024 року копія ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року була направлена ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 . Водночас АТ «Укрпошта» повернуло до Вищого антикорупційного суду рекомендовані листи із оскаржуваною ухвалою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання рекомендованого поштового відправлення (а.с. 124).
Також з матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту отримала ухвалу слідчого судді від 05.04.2024 лише 11.07.2024 (а.с. 138).
16 липня 2024 року захисник ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою на вказане судове рішення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що на майно підозрюваного ОСОБА_5, в тому числі, яке перебуває у спільній сумісній власності з дружиною ОСОБА_11, може бути накладений арешт з метою його конфіскації як виду покарання, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 137 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива НАБУ, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані як пособництво у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5, ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України та у використанні завідомо підробленого документа тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а.с. 31-44).
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги правову позицію щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності накладення арешту на майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_11, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Виходячи з положень ст. 70 СК України, та беручи до уваги презумпцію рівності часток чоловіка і дружини у спільному майні подружжя, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на 1/2 частину майна, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя. Така позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).
Колегія суддів не оцінює доводи щодо безпідставності накладення арешту на частини майна, що належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_11, оскільки присутні учасники не надали підтвердження наявності повноважень на представництво інтересів ОСОБА_11 . Водночас, звертає увагу, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегія суддів вважає непереконливими мотиви слідчого судді та доводи органу досудового розслідування щодо фраудаторності договору дарування 1/2 частини в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Органом досудового розслідування не доведено, що договір дарування від 07 лютого 2024 року (договір дарування 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ) містить ознаки прихованого мотиву уникнути застосування арешту належного підозрюваному ОСОБА_5 майна та подальшої можливої його конфіскації, суперечить вимогам закону. ОСОБА_5 є батьком неповнолітнього ОСОБА_10, а отже представляє його інтереси в силу в силу закону.
Згідно матеріалів провадження, про що не заперечували учасники, укладення угод (договору дарування від 03.02.2024, яким змінено правовий режим спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_11 на режим спільної часткової власності та договору дарування частини квартири від 07.02.2024, згідно якого ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_10, від імені та в інтересах якого діє його батько ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_11, 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ) було здійснено до повідомлення про підозру ОСОБА_5 (28 березня 2024 року) та звернення з клопотанням про арешт майна (04 квітня 2024 року).
Саме тому ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1559955580000 слід скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 309, 395, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03 серпня 2023 року в частині накладення арешту на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1559955580000 - скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовити.
В задоволенні інших вимог апеляційної скарги захисника відмовити.
У решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2024 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3