- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
УХВАЛА
12 вересня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
обвинуваченого ОСОБА_11,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у вказаному провадженні.
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтувала застосуванням до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді застави та покладанням на нього низки процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Дотепер до обвинуваченого застосовано відповідний запобіжний захід та продовжують діяти наступні обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_30, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон. Строк дії зазначених обов`язків попередньою ухвалою колегії суддів продовжено до 26.09.2024.
Зазначаючи про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 строк дії вищезазначених обов`язків на два місяці.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала та зазначила таке. Ризики, що встановлені при застосуванні до ОСОБА_11 запобіжного заходу та підтверджені наступними ухвалами суду дотепер продовжують існувати. Ризик переховування прокурор обґрунтувала декількома факторами: 1) суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_11 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину; 2) наявністю соціальних зв`язків поза межами України, що підтверджується проживанням за кордоном дітей обвинуваченого та матері, а також тривалим проживанням останнього поза межами України до моменту повідомлення його про підозру у вказаному провадженні; 3) можливістю вільного виїзду за кордон в умовах воєнного стану через наявність трьох неповнолітніх дітей; 4) матеріальним становищем родини ОСОБА_11 . Ризик впливу на свідків прокурор обґрунтувала приписами КПК України, в яких закріплено необхідність сприйняття судом інформації від свідків під час судового розгляду справи. Отже, до моменту безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні вказаний ризик має місце. Посилаючись на викладене просила клопотання задовольнити та продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що клопотання є ідентичним усім раніше поданим клопотанням сторони обвинувачення щодо аргументації існування ризиків. На переконання захисника, з огляду на дослідження майже всіх доказів сторони обвинувачення прогрес у кримінальному провадженні є беззаперечним. Проте прокурор наполягає на існуванні того ж самого обсягу ризиків, що існували на момент повідомлення ОСОБА_11 про підозру та застосування до нього запобіжного заходу. Захисник вказав, що ОСОБА_11 має міцні соціальні зв`язки в Україні. В Україні обвинувачений проживає разом з дружиною. З приводу обов`язку здачі на зберігання паспортів для виїзду за кордон захисник пояснив таке. Вказаний обов`язок суттєво обмежує комунікацію ОСОБА_11 з дітьми та становить труднощі в діловому життя обвинуваченого. ОСОБА_11 на теперішній час займається проєктами, пов`язаними з альтернативним електрозабезпеченням країни, Для успішної та швидкої реалізації вказаних проєктів ОСОБА_11 необхідно мати можливість вільно перетинати кордон країни в день та час, коли буде виникати така необхідність. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_11 . Відповідно до заперечень, захисник стверджує, що клопотання сторони обвинувачення не відповідає приписам законодавства щодо форми та змісту додатків. Прокурором не додано до клопотання жодного документу на підтвердження своєї правової позиції. Відсутність додатків до клопотання, на переконання захисника, вже є самостійним фактором для відмови у задоволенні такого клопотання. Також захисник послався на недоведеність стороною обвинувачення ризику переховування. Існування ризику переховування не може підтверджуватися виключно тяжкістю можливого покарання в майбутньому. Інші доводи сторони обвинувачення, щодо існування ризику переховування спростовуються самою поведінкою обвинуваченого ОСОБА_11 протягом усього часу існування кримінального провадження. Наявність статків та факт проживання дітей за кордоном не свідчить про бажання ОСОБА_11 вчинити дії, направлені на переховування від суду. Протягом 1,5 року існування кримінального провадження обвинувачений справно виконує всі покладені на нього обов`язки, виїжджає з країни та самостійно повертається в України. З приводу ризику впливу на свідків захисник зазначив наступне. У поданому клопотанні прокурор не обґрунтовує підстав, з яких вважає, що ОСОБА_11 може вплинути саме на тих осіб, що зазначені в резолютивній частині клопотання. Водночас прокурор не просить суд обмежити ОСОБА_11 у спілкуванні з рядом інших осіб, які є свідками сторони обвинувачення і наведені прокурором у поданому клопотанні в частині підтвердження вини обвинуваченого. З наведеного, на переконання захисника, ризик впливу на свідків у даному провадженні є надуманим стороною обвинувачення. Щодо обов`язку здачі паспортів для виїзду за кордон захисник зазначив, що вказаний обов`язок не є вирішальним фактором, який стримує ОСОБА_11 від непроцесуальних дій у даному провадженні та унеможливлює ризик переховування. В сукупності викладеного захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Захисник ОСОБА_8 підтримала позицію колег. Додаткового подала письмові заперечення на клопотання про продовження строку дії обов`язків. Відповідно до письмових заперечень, захисник окремо звернула увагу суду на відсутність ризику переховування обвинуваченого. Відсутність даного ризику захисник обґрунтовує самостійним поверненням ОСОБА_11 до України для вручення йому письмового повідомлення про підозру після тривалого проживання за кордоном, неодноразовими виїздами за кордон вже під час судового розгляду справи та поверненням до України, відсутністю будь-яких порушень процесуальних обов`язків за час існування кримінального провадження. Також захисник у запереченнях посилається на проживання на території України дружини ОСОБА_11, що вказує на міцні соціальні зв`язки у обвинуваченого, та матеріальне становище родини Коболєвих. За твердженням захисника матеріальне становище Коболєвих не є таким заможним, як зазначає прокурор. ОСОБА_23 за 2022-2023 роки отримала сумарний дохід у розмірі 3,2 млн грн, а на грошові кошти, що виплачені ОСОБА_11 у якості винагороди, накладено заборону у їх використанні. Окремо захисник в письмових запереченнях послалася на практику Вищого антикорупційного суду щодо зменшення розміру застави при зменшені рівня і кількості ризиків. Проте, просила клопотання прокурора задовольнити частково і не продовжувати дію обов`язків в частині здачі паспортів для виїзду за кордон.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію захисників.
Представник потерпілого ОСОБА_24 підтримала позицію прокурора щодо продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_11 .
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_11 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11.06.2024 строком до 11.08.2024 включно.
Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 за клопотанням сторони захисту змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_11 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_11 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_11 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями встановлена наявність ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який за твердженням прокурора дотепер продовжує існувати.
Так, стосовно загрози переховування підозрюваного/обвинуваченого, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою (застосування запобіжного заходу). При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною або наявність зв`язків в іншому місці.
Колегія суддів констатує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_11 під час досудового розслідування та судового розгляду справи вказує на його свідоме дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків. Водночас Суд бере до уваги наявність у обвинуваченого зв`язків поза межами України, а саме: постійне проживання трьох дітей обвинуваченого у Європі, проживання у Європі пасинка, проживання за кордоном матері ОСОБА_11, тривале проживання самого ОСОБА_11 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру та тривале проживання за кордоном і його дружини, яка повернулася до України у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_11, підтримання тісного спілкування обвинуваченого з урядами іноземних країн, що підтверджується неодноразовими запрошеннями ОСОБА_11 до участі в зустрічах на рівні керівників країн. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про наявність у ОСОБА_11 тісних соціальних зв`язків поза межами України.
Твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_11 міцних соціальних зв`язків на території України з огляду на проживання в Україні дружини обвинуваченого - ОСОБА_25, окремо оцінено Судом. Вказана обставина в поєднані з вищеописаними фактами (проживання трьох дітей ОСОБА_11 та сина ОСОБА_25 за межами України) не може бути абсолютним твердженням про відсутність ризику переховування. Як на ОСОБА_11 (у зв`язку з наявністю трьох неповнолітніх дітей), так і на ОСОБА_25 не поширюються обмеження щодо перетину державного кордону України під час дії воєнного стану. Тому у разі повернення ОСОБА_11 паспортів для виїзду за кордон останні в змозі виїхати з країни без відома суду та сторони обвинувачення, що може негативно вплинути на хід судового розгляду справи та мету кримінального провадження в цілому.
Окремо від наведеного, при обґрунтуванні ризику переховування, Суд бере до уваги, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. А з огляду на те, що у відповідності до приписів ст. 45 КК України інкримінований ОСОБА_11 злочин відноситься до категорії корупційних, то у разі доведення вини останнього, йому загрожуватиме покарання виключно у виді позбавлення волі, що на думку колегії суддів, разом з заможнім майновим станом сім`ї обвинуваченого переконує суд про достатність підстав вважати про продовження існування ризику переховування.
З приводу твердження сторони захисту про відсутність у родини ОСОБА_26 заможного стану, через зменшення розмірів доходів за останні роки та накладення заборони розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на рахунку ОСОБА_11 у закордонній банківській установі, Суд зазначає таке. Наявність значних фінансових надходжень за попередні роки роботи ОСОБА_11 в НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Київстар» дозволило обвинуваченому зробити певні заощадження, що підтверджується можливістю обвинуваченого утримувати трьох неповнолітніх дітей, які на постійній основі останні роки мешкають в Європі. Також про достатньо заможній стан родини ОСОБА_26 свідчать і непоодинокі виїзди ОСОБА_11 на тривалий час за межі України вже під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 має певні грошові заощадження, які він, у разі необхідності, може використати для переховування як на території України, так і за її межами.
У сукупності викладеного Суд переконаний, що ризик переховування продовжує існувати, хоча він і є значно меншим від початкової стадії досудового розслідування та повідомлення ОСОБА_11 про підозру чи застосування запобіжного заходу.
Окрім продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду Суд вважає, що залишається актуальним і ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_11 на свідків у цьому кримінальному провадженні. Наявність зазначеного ризику ґрунтується на тих обставинах, що обвинувачений протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні НАК «Нафтогаз України», де мав реальну можливість здобути особистий авторитет та товариські відносини з колишніми/теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», які були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України» і на теперішній час є свідками у даному кримінальному провадженні. Обізнаність ОСОБА_11 про таких осіб та можлива наявність дружніх стосунків зі свідками, на переконання суду, не виключає можливість використати ним таких зв`язків для впливу на відповідних свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними раніше наданих показань або відмови надавати їх в суді. Одночасно з цим Суд звертає увагу на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Отже, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 .
Продовження строку дії вищезгаданих обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою та пересуванням ОСОБА_11 з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
З приводу посилання сторони захисту на відсутність додатків до клопотання, якими прокурор підтверджує висловлену у клопотанні позицію та доводить обставини продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке. Хоча стаття 184 КПК України і передбачає необхідність долучення до клопотання про застосування запобіжного заходу копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, втім матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 вже містять документи, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого. Ознайомившись з клопотанням сторони обвинувачення, що є предметом даного судового розгляду, суд констатує, що прокурор не посилається на жодну нову обставину, документи на підтвердження якої не були досліджені в судовому засіданні. Відтак, на переконання Суду, надання суду документів, які вже є в його розпорядженні призведе лише до збільшення обсягу справи та необхідності повторних досліджень таких документів, що зумовить затягування судового розгляду справи, про що і зазначалося в ухвалі від 26.07.2024. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не подання суду документів, які вже є в матеріалах справи не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків на стадії судового розгляду.
Керуючись статтями: 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 12 листопада 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_28
Судді
ОСОБА_29