- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/5691/24
Провадження №11-сс/991/515/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9, про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000052 від 01.02.2023,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_9, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000052 від 01.02.2023; обрано підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8, погодженого прокурором САП ОСОБА_9 про обрання відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
04 вересня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від захисника ОСОБА_5 надійшли зміни та доповнення до його апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне:
-підозра за ч. 3 ст. 209 КК України є необгрунтованою, оскільки відсутні докази вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), в особливо великому розмірі;
-підозра за ст. 209 КК України, можлива лише або в межах одного провадження з підозрою у вчиненні предикатного злочину, або після набуття вироком про визнання винуватості у вчиненні особою предикатного злочину, оскільки підозра за ст. 209 КК України є залежною від предикатного злочину та не може існувати окремо від нього;
-з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_7 під розпис не вручалося, не отримував він таке повідомлення про підозру й по пошті, у зв`язку з тим, що з 2022 року проживає за межами України;
-слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом;
-органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_7 перебуває за межами України, і у них не було підстав для надсилання повідомлення про підозру від 19.06.2024 за місцем його реєстрації та проживання у АДРЕСА_1 ;
-незаконним є надсилання повідомлення про підозру ОСОБА_7 за допомогою електронної пошти та в додатках «Viber» та «WhatsApp», оскільки за допомогою таких засобів не можливо направити підписаний детективом та погоджений прокурором оригінал повідомлення про підозру;
-органу досудового розслідування відома адреса проживання ОСОБА_7 у США, оскільки орган досудового розслідування звернувся в порядку про міжнародну правову допомогу до компетентного органу США, внаслідок чого відповідний компетентний орган США викликав ОСОБА_7 для надання відповідних показань та пояснень;
-ризики, передбачені ст. 177 КПК України та про які зазначала сторона обвинувачення під час застосування запобіжного заходу якщо й існують, то є не значними, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді нічного домашнього арешту чи особистого зобов`язання було б більш виправданим, зможе запобігти ризикам та буде відповідати меті кримінального провадження.
У судове засідання з`явилися захисник ОСОБА_5 та прокурор САП ОСОБА_6 . Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
З матеріалів провадження вбачається, що детективи НАБУ, за процесуального керівництва прокурорів САП, здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000052від 01.02.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст.209 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (том 1, а.с. 29-31).
У межах цього кримінального провадження, 19 червня 2024 року детектив НАБУ, за погодженням з прокурором САП, склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме у вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 770-VIII від 10.11.2015) (том 1, а.с. 59-71).
Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (зокрема, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, тощо).
У зв`язку з тим, що, станом на день складання повідомлення про підозру ОСОБА_7 був відсутній за місцем свого постійного проживання, повідомлення про підозру йому було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме:
- направлено засобами поштового зв?язку на адресу ОСББ «Старонаводницька 6-Б», як житлово-експлуатаційній організації за відомим місцем проживання та місцем реєстрації ОСОБА_7 (під розпис вручено виконуючому обов`язки директора Обслуговуючого кооперативу «Дніпрова Хвиля Комфорт», для передачі останньому) (том 1, а.с, 74-76 );
- надіслано поштою на адресу ОСББ «Старонаводницька 6-Б», що підтверджується супровідним листом НАБУ № 511-288/17346 від 19.06.2024 (том. 1 а.с. 78-79);
- направлено засобами поштового зв?язку за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_2 ) та проживання ( АДРЕСА_1 ) (том 1, а.с. 91-94);
- направлені на відомі електронні поштові скриньки ОСОБА_7 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (том 1 а.с. 95);
- направлено в додатку «Viber» та «WhatsApp» на номер телефону « НОМЕР_1 » дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_11 (після направлення зазначених документів у цих додатках отримано сповіщення про їх доставку) (том 1 а.с. 106-116).
З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її постійного проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя, суд може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею, судом при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Слідчим суддею встановлено, що на час повідомлення про підозру ОСОБА_7 існували факти та інформація, які свідчили про те, що він міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено:
1) розпорядження Кабінету міністрів України від 05.05.2015 № 424-р «Про призначення ОСОБА_12 головою ДФС» (том 2, а.с 4);
2) лист ДФС України від 05.11.2020 № 4938/5/99-99-08-04-16, відповідно до якого ОСОБА_7 з 06.07.2015 по 15.03.2017 був радником голови ДФС України на громадських засадах, кабінет 510/6; що також підтверджується наказом голови ДФС України ОСОБА_12 від 06.07.2015 № 1959-о «Про зарахування радником голови ДФС ОСОБА_7 » (том 2, а.с 8, 13-15);
3) наказ голови ДФС України ОСОБА_12 від 06.05.2015 № 338 та від 23.03.2016 № 238 «Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом ДФС» (том 2, а.с. 9-12);
4) лист Апарату Верховної Ради України від 08.11.2021 № 20/13-20212/343806, згідно з яким ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_12 з грудня 2014 по 02.09.2015 (том 2, а.с. 20, 21);
5) протокол огляду документів від 31.01.2022 - реєстраційної справи ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство», у якому зафіксовано пов`язаність ОСОБА_12 з: компанією Altis Investment Management Ltd. (був першим директором з 2009 року та акціонером компанії); компанія RN Group Limited (в особі директора ОСОБА_12 ) 08.08.2014 надала дозвіл призначити директора ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство» (секретарем загальних зборів учасників ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство» зазначено ОСОБА_14 ), а 03.03.2017 подано відомості про те, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_7 (том. 2, а.с. 22-25);
6) протокол огляду від 09.09.2021 та 01.11.2021 - відомостей з ЄДРПОУ про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб, у якому зафіксовано контроль над діяльністю низки юридичних осіб, які одержували відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років, здійснювався ОСОБА_15 (том 2, а.с. 26-33, 34-36);
7) протокол огляду документів від 06.08.2020 - реєстраційної справи ТОВ «Станіславська торгова компанія», у якому зафіксовано, що 08.09.2010 ОСОБА_16 була призначена на посаду директора товариства (т. 2, а.п. 32-34);
8) лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 09.05.2024 № 6400/5/09-19-04-04-05 стосовно інформації про обставини відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років щодо запитуваних товариствах (том 2, а.ч. 39-47);
9) лист ГУ ДПС в Житомирській області від 13.05.2024 № 5360/5/06-30-04-05-1 стосовно інформації про обставини відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років по запитуваних товариствах (том 2, а.с. 48-52);
10) лист ГУ ДПС у Полтавській області від 08.05.2024 № 9806/5/16-31-04-04-05 стосовно інформації про обставини відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років по запитуваних товариствах (том 2, а.с. 53-58);
11) лист ГУ ДПС у Черкаській області від 13.05.2024 № 3563/5/23-00-04-05-05 стосовно інформації про обставини відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років по запитуваних товариствах (том 2, а.с. 59, 60);
12) протокол огляду документів від 13.01.2022, отриманих в результаті тимчасових доступів, у якому зафіксовано: (1) відповіді на запити про міжнародну правову допомогу від компетентних органів Латвійської Республіки та Швейцарської Конфедерації; відповіді ДКС на запити НАБУ, за якими встановлено, що у період коли відбувалося бюджетне відшкодування ПДВ в 2015-2016 рр на рахунки товариств, контроль над якими здійснювався ОСОБА_15, відбувалося перерахування коштів з «AVONEX Limited» та « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (через рахунки компаній-транзитерів) на компанії-нерезиденти («RN Group Limited», «LAMAGAN VENTURES LIMITED» та «NEWLINE LIDER LTD»), крім того, також в лютому 2016 року мало місце перерахування через низку компаній частини коштів з Державного бюджету України в якості відшкодування ПДВ на рахунки компанії-нерезидента «NEWLINE LIDER LTD» (том 2, а.с. 61-73);
13) протокол огляду документів від 19.04.2024 - документів кримінального провадження обставини бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2015 - лютому 2016 років на користь товариств фактичний контроль над якими здійснював ОСОБА_15 та обставин здійснення перерахувань коштів протягом грудня 2015 - березня 2016 років за участі товариств-нерезидентів, у якому зафіксовано, що направленню узагальнюючих інформацій головою ДФС ОСОБА_12 до ДКС у зазначений період слідували перерахування коштів з рахунків товариств-нерезидентів підконтрольних ОСОБА_15 на рахунки, утому числі компанії «NEWLINE LIDER LTD» (том 2, а.с. 74-92);
14) протокол огляду від 15.04.2024 - огляду інформації з офіційного сайту Національного банку України, у якому зафіксовано курс валют станом на дати перерахування коштів (том 2, а.с. 93-95);
15) протокол огляду речей від 11.05.2021 та 04.06.2021 - фотокарток ОСОБА_12 та блокноту вилучених під час за робочим місцем ОСОБА_7, в якому зафіксовані наявні записи про неодноразові відвідування робочого місця останнього ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10 (том 2, а.с. 96-99, 100-125);
16) протокол огляду від 06.03.2019 речей та документів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_20, у якому зафіксовано наявність аркушів із рукописними написами з прізвищами « ОСОБА_21 » та сумами коштів, а також проєкти контрактів з компанією «Ipson Holding Limited» (том 2, а.с. 126-129);
17) протокол огляду від 06.07.2020 огляд образу телефону ОСОБА_16, вилученого під час обшуку від 11.11.2019, у якому зафіксовано обставини спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_7 та ОСОБА_12, а також довірених осіб ОСОБА_15, у тому числі із керівниками ГУ ДПС в областях та працівниками ДПС стосовно обставин відшкодування ПДВ та включення до узагальненої інформації відповідних відомостей щодо товариств про відшкодування ПДВ (том 2, а.с. 130-171);
18) протокол огляду від 17.11.2020 та 22.10.2021 інформації щодо телефонних з`єднань за номерами мобільного зв`язку ОСОБА_12 та ОСОБА_7 за період 2015-2016 років, у якому зафіксовано спілкування в період вчинення злочину, а також в час перерахування коштів в якості неправомірної вигоди між ОСОБА_12, ОСОБА_15 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (том 2, а.с. 172-179, 180-185);
19) протокол огляду від 10.05.2024 - огляду документів, у якому зафіксовано обставини направлення узагальнюючих інформацій про суми бюджетного відшкодування ПДВ протягом серпня 2015 - лютого 2016 року, обставини перерахування коштів за участі товариств «Avonex Limited» «ULF Trade AG» « ІНФОРМАЦІЯ_5 », «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Ktonel Holdings Limited» «Sanda Commerce Llp», «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd» та інформації про спілкування ОСОБА_12, ОСОБА_7 ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_17 та ОСОБА_22 у зазначений період, згідно з яким встановлено хронологічну послідовність комунікацій між зазначеними особами (том 2, а.с. 186-192);
20) протокол огляду від 09.05.2024 - огляду інформації Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», у якому зафіксовано, що відсутні відомості про подані (оформлені) вантажно-митні декларації протягом 01.01.2015-09.05.2024 за результатами господарської діяльності між наступними компаніями «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd», «Shellrock Sales Inc», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Ktonel Holdings Limited» та «Sanda Commerce Llp» (том 2, а.с. 193-206);
21) протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 03.11.2021, у якому зафіксовано показання згідно з якими останній повідомив, що під час роботи на посаді заступника голови ДФС у 2015 році йому стали відомі факти зловживань ОСОБА_24 під час відшкодування ПДВ підприємствам, які були підконтрольні ОСОБА_25, незаконність відшкодування полягала у неправомірному формуванні податкового кредиту шляхом надання документів щодо операцій, які фактично не відбувалися; за своєчасне і швидке відшкодування ПДВ платники мали надати неправомірну вигоду у розмірів до 22 %; якщо платник не надавав правомірну вигоду то відшкодування ПДВ затягувалося та проводилися додаткові перевірки (том 2, а.с. 207-209).
Таким чином, ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000052 від 01.02.2023.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Перевіряючи доводи клопотання детектива НАБУ на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначене кримінальне правопорушення, згідно примітки до ст. 45 КК України, віднесено до корупційних. При цьому КК України виключено можливість застосовувати до осіб, якими вчинені корупційні кримінальні правопорушення, положень зокрема щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з позицією ЄСПЛ, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду. Про це, як встановлено слідчим суддею, свідчить також:
- тривале перебування ОСОБА_7 за кордоном, що підтверджується, зокрема відомостями з інформаційної системи Державної прикордонної служби України, згідно з якими останній покинув територію України 24.02.2022 та до України не повертався (том 1, а.с. 182);
- майновий стан підозрюваного, який може свідчити про достатність фінансового забезпечення для можливого тривалого переховування.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявністю ризику незаконного впливу на свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий суддя встановив наявність даного ризику виходячи з відомостей про те, що під час досудового розслідування, було допитано низку осіб, у тому числі, підпорядкованих ОСОБА_17, якого залучив ОСОБА_7 . Зокрема, встановлено, що під час виклику свідка ОСОБА_20, яка була помічницею ОСОБА_17, вона після повідомлення про підозру, у тому числі ОСОБА_7 (у межах кримінального провадження № 52017000000000717) не з`явилася на допит та виїхала за кордон і вже не поверталася. Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_20, встановлено наявність аркушів із рукописними написами з прізвищами « ОСОБА_21 » та сумами коштів, а також проєкти контрактів з компаніями-нерезидентами, через які отримувалася відповідна неправомірна вигода.
Вказані обставини формують переконання щодо наявності достатнього ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, суд, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Разом з тим КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик.
Слідчим суддею встановлено, що: згідно з інформації Державної прикордонної служби України, а саме з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи «Аркан», 24.02.2022 ОСОБА_7 виїхав за межі України та на територію України не повернувся; 28 червня 2024 року постановою детектива НАБУ підозрюваного ОСОБА_7 було оголошено у міжнародний розшук (том 1, а.с. 129-130).
Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.
Щодо посилання сторони захисту на відсутність предикатного злочину, як обов`язкової умови для кримінального переслідування особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК, то колегія суддів відзначає наступне.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 770-VIII від 10.11.2015), відповідно до положень якої:
- легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом визнавалось вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (диспозиція ч. 1 ст. 209 КК України);
- суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті визнавалось діяння, за яке КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи (ч. 1 примітки до ст. 209 КК України).
Притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 209 КК України можливе як за умови, що факт одержання нею коштів або іншого майна внаслідок вчинення предикатного діяння встановлено судом у відповідних процесуальних документах (вироку чи постановах, ухвалах про звільнення від кримінальної відповідальності, про закриття справи з нереабілітуючих підстав тощо), так і в разі, коли вона не притягувалася до кримінальної відповідальності за предикатне діяння.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляються доводи сторони захисту на відсутність предикатного злочину, як обов`язкової умови для кримінального переслідування особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та можуть бути, зокрема, перевірені в ході досудового розслідування чи судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід.
Як зазначено у Постанові ОП ККС ВС від 14.02.2022 справа № 991/3440/20, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження. Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження. Таким чином, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним та неможливим.
Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року про обрання підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000052 від 01.02.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3