- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 310/5055/19
Провадження 1-кп/910/60/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 жовтня 2024 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про звернення застави в дохід держави та обрання стосовно обвинувачених ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000002770 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
2.У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5, в дохід держави та обрання до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3.З клопотання вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.
3.1. ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що будучи суддею Приморського районного суду міста Маріуполя одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
3.2. ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що будучи помічником судді ОСОБА_5 здійснила пособництво в одержанні від ОСОБА_10 неправомірної вигоди за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
4.Обґрунтованість пред`явленого (висунутого) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення підтверджується здобутими під час досудового розслідування доказами та обставинами, викладеними в обвинувальному акті, матеріалами судової справи.
5.Поряд з цим, зібрані під час досудового розслідування докази визнано достатніми для складання обвинувального акту та скерування його до суду для розгляду по суті.
6.На переконання сторони обвинувачення, таких матеріалів цілком достатньо для того, щоби дійти висновку про обґрунтованість обвинувачення, не роблячи висновків про винуватість чи невинуватість особи.
6.1.Так, 18 серпня 2022 року судом ухвалено оголосити обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розшук у зв`язку з тим, що останні на виклики суду не з`явились, а їх захисники повідомили, що обвинувачені перебувають, ймовірно, на тимчасово окупованій території України, зокрема в місті Маріуполь Донецької області. Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що обвинувачені ухиляються від суду, їх місце перебування наразі невідоме, підтверджуючих документів поважності причин неявки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не надала та оголосили обвинувачених у розшук.
6.2.21 червня 2024 судом ухвалено здійснювати спеціальне судове провадження щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Прокурор переконаний, що зазначені обставини свідчать про свідоме ігнорування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов`язків обвинуваченого, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України, а також настання одного із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, що підтверджує необхідність, з метою забезпечення належної поведінки обвинувачених та виконання передбачених ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу.
7.Ба більше, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року у справі № 760/32444/18 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 110 460 гривень.
7.1.21 грудня 2018 року заставу за ОСОБА_5 у вказаному розмірі внесено заставодавцем ОСОБА_11 .
7.2.На переконання прокурора, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 порушив покладені на нього обов`язки, то застава підлягає зверненню в дохід держави.
8.В обґрунтування необхідності обрання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор у клопотанні зазначає, що наявність та вагомість ризику переховуватись від суду свідчить поведінка ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які усвідомлюючи, що кримінальне провадження щодо них продовжує розглядатись Вищим антикорупційним судом не повідомили суду про місце свого перебування та про причини неодноразових неявок у судові засідання, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки не надали, а отже переховуються від суду та перебувають на тимчасово окупованій території України.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово викликався в судові засідання, проте з травня 2022 року перестали виходити на зв`язок, тобто фактично стали ухилятись від належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань Вищого антикорупційного суду.
При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися за викликами до суду в жодне з судових засідань, призначених в період часу з 07 квітня по 18 серпня 2022 року, про причини своєї неявки не повідомили.
Обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було вручено повістки про виклик на засідання 18.08.2022 у зв`язку з неможливістю їх доставки на окуповану територію України, що підтверджується актом Вищого антикорупційного суду від 26 липня 2022 року, телефонний зв`язок з ними також відсутній.
Враховуючи наведене, на переконання прокурора, зазначені обставини беззаперечно свідчать про наявність та вагомість ризику ухилення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду, а також про необхідність обрання стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної поведінки обвинувачених.
8.1.Розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить здійснити за відсутності обвинувачених в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки останні перебувають на тимчасово окупованій території України.
9.Учасники судового розгляду висловили такі позиції.
9.1.Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотань прокурора у зв`язку із їх необґрунтованістю. Пояснив, що неприбуття обвинуваченого ОСОБА_5 не пов`язане із переховуванням від суду. На переконання захисника, підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 відсутні. ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території, де відсутня можливість зв`язатися з підконтрольною частиною України, тому, на переконання захисника, обвинувачений просто не знає, що відбувається з кримінальним провадженням. Тим паче, захисник вважає, що ніхто також не володіє достовірною інформацією, що саме відбувається у тимчасово окупованому місті Маріуполь.
9.2.Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію свого колеги. Також додав, що хоч і заставодавець помер, але у нього можуть бути спадкоємці, які мають право на отримання коштів. Зазначив, що прокурор не надав належних доказів, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території чи десь в іншому місці. Відповідно, вона належним чином не повідомлена про призначені судові засідання.
9.3.Враховуючи надані прокурором данні про те, що заставодавець ОСОБА_11 помер, то суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності повідомлення заставодавця та без його участі.
10.Дослідивши обставини викладені в клопотаннях та матеріалах судового провадження, поясненнях учасників судового розгляду, колегія суддів приходить висновку про необхідність задоволення клопотань прокурора з огляду на таке.
11.Відповідно до припису ч. 8 ст. 182 КПК України, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
12.Так, судом вже неодноразово в ухвалах зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 не прибував за викликами до суду, а після травня 2022 року взагалі перестав виходити на зв`язок. Суд розцінює вказані обставини як ухиляння від суду та порушення покладених на нього обов`язків, а тому застава, яка внесена за ОСОБА_5, підлягає зверненню в дохід держави.
13.Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення ж судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 2 ст. 331 цього кодексу).
13.1.Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).
13.2.Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
13.3.Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
13.4.Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
13.5.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
13.6.Частина 3 статті 193 КПК України передбачає, що суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
14.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності обвинувачених, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити питання: 1) кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення; 3) наявності та достатності доказів того, що обвинувачені виїхали та/або перебувають на тимчасово окупованій території України; 4) ризиків, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Щодо кримінального правопорушення, у вчиненні у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
15. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_6 - ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, за яке можливе призначення покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості підозри
16.На даному етапі кримінального провадження суд не вправі давати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки вказані обставини будуть досліджуватися судом в ході судового розгляду та за результатами чого буде прийнято остаточне рішення у справі. Разом з тим, оцінці судом під час розгляду клопотання підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність наведеного прокурором ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав вважати, що обвинувачені виїхали та/або перебувають на тимчасово окупованій території України
17.Після отримання обвинувального акту у даному кримінальному провадженні та під час судового розгляду суд встановив, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в м. Маріуполь Донецької області. Відповідно до п. 2 розд. І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 05 березня 2022 року і до теперішнього часу відноситься вся територія Маріупольського району за винятком АДРЕСА_1 . Згідно з абз. 8 п.п. 5 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, у Донецькій області утворено Маріупольський район (з адміністративним центром у місті Маріуполь) у складі територій Кальчицької сільської, Мангушської селищної, Маріупольської міської, Нікольської селищної, Сартанської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, є підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переховуються від суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
17.1.Отже, з огляду на те, що під час розгляду клопотань прокурора та судового розгляду в цілому знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають на тимчасово окупованій території України, судом встановлено достатні підстави для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу за відсутності обвинувачених, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Щодо наявності ризику переховування від суду
18.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.
18.1.Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.
18.2. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_6 - за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин є корупційним, то у разі засудження до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
18.3.Враховуючи наведене та констатуючи відсутність з боку обвинувачених ініціативи щодо повідомлення суду про можливість участі в судовому розгляді, суд обґрунтовано припускає, що останні можуть переховуватись від суду.
Щодо винятковості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доведеності, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України
19.У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
19.1.Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно обвинуваченого, який перебуває на тимчасово окупованій території України, суд може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За своєю правовою природою така ухвала є дозволом на затримання з метою приводу, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід, таким чином, запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не застосовується. Аналогічної позиції дотримується і ККС ВС у своїй ухвалі від 21 вересня 2021 року в справі № 991/5913/21.
19.2.Таким чином, розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості застосувати щодо обвинувачених більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання обвинувачених.
20.Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
21.Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Висновки
22.З метою досягнення дієвості кримінального провадження, з урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності існування ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, змісту та обсягу обвинувачення, тяжкості злочинів у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6, достовірної обізнаності щодо здійснення відносно них кримінального переслідування, можливості пересуватись в межах різних населених пунктів та країн, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а отже клопотання прокурора підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 331, 131, 176-177, 182-184, 193, 194, 197, 372 КПК України, суд постановив:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.
2.Звернути в дохід держави заставу та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України суму в розмірі 110 460 (сто десять тисяч чотириста шістдесят) гривень, внесену 21 грудня 2018 року заставодавцем ОСОБА_11 за обвинуваченого ОСОБА_5, згідно з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року.
3.Обрати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
4.Обрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Кальчик Володарського району Донецької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3,, та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
5.Після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу їх доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинувачених має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
6.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14