Документ № 122580370

Справа № 991/11540/24

Провадження 1-кс/991/11596/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та яка підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідування отримані докази, які можуть свідчити про те, що голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_8, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента Drovale Limited, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_7, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_10, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_12 та інші невстановлені органом досудового розслідування особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

Так, у період з 26.01.2015 по 16.03.2015 у невстановленому у ході досудового розслідування місці членами організованої групи розроблений план злочинної діяльності, спрямований на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах з корисливою метою, а саме фінансування підконтрольної компанії нерезидента Drovale Limited та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

На виконання злочинного плану ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та невстановлені в ході досудового розслідування особи штучно створили зобов`язання Банку виплатити кошти компанії Drovale Limited під приводом викупу власних облігацій за завищеною вартістю, а саме створили раніше не існуючі документи, підробивши їх минулими датами, згідно яких Банк нібито має обов`язок виплатити грошові кошти компанії Drovale Limited в якості викупу цінних паперів - облігацій простих іменних ПАТ КБ «Приватбанк» серії НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ), серії НОМЕР_10 (код НОМЕР_3 ), серії НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), серії НОМЕР_12 (код НОМЕР_6 ) з хибною номінальною вартістю, яка неправомірно розраховується по формулі з прив`язкою вартості облігацій до курсу гривні відносно долару США з визначенням дати викупу від 16-18 березня 2015 року.

У подальшому здійснили виплату коштів на поточний рахунок пов`язаної компанії-нерезидента Drovale Limited в якості нібито зворотнього викупу облігацій на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп від 10.02.2014 з подальшим закриттям від`ємного залишку коштів, що сформувався на розподільчих рахунках ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 відкритих для Drovale Limited, в результаті чого заволоділи коштами на суму 9 254 807 860,40 грн.

Після того як на розрахунковий рахунок Drovale Limited надійшли кошти, отримані в результаті заволодіння коштами АТ КБ «Приватбанк», у сумі 9 254 807 860,40 грн у якості нібито зворотного викупу облігацій серії НОМЕР_1, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 на підставі та відповідно до підроблених договорів про продаж та зворотній викуп № 001/14 від 10.02.2014, № 002/14 від 10.02.2014, № 003/14 від 10.02.2014, № 001/15 від 10.02.2014, частину із вказаних коштів у сумі 499 761 000,00 грн, із урахуванням сум винагород торговцям цінними паперами, перерахували у три черги на рахунки юридичних осіб під виглядом вчинення фінансових операцій із купівлі-продажу цінних паперів з метою надання даним коштам вигляду легального походження та у результаті чого перерахували дані кошти на рахунок ОСОБА_8, а саме: у першу чергу здійснили перерахування коштів у сумі 499 761 000,00 грн із рахунку «Дровалє Лімітед» на рахунки ТОВ «Реватiс», ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест», ТОВ «Сонго» різними частинами; у другу чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Реватiс» та ТОВ «IК «Бiзнес-Iнвест» на рахунок ТОВ «Мерiста», а також одночасно із вказаним здійснити перерахування коштів із рахунків ТОВ «Сонго» на рахунок ТОВ «Вiтязь»; у третю чергу здійснили перерахування коштів із рахунків ТОВ «Мерiста» та ТОВ «Вiтязь» на рахунок ОСОБА_8 .

Після чого ОСОБА_8 використав набуті незаконним шляхом кошти у сумі 446 038 920,00 грн під видом легальних активів для внесення до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» та збільшення власної частки у ньому та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік в частині збільшення статутного капіталу Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року на суму 2 300 000 000,00 грн.

Детектив зазначає, що організованою групою у складі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб вчинені заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, вчинені фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах за наступних обставин, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014); а також складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

07 вересня 2023 року у порядку, передбаченому ст. 135, 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Детектив стверджує, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням також встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з цим, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені встановлено, що ОСОБА_7 з 30.10.2022 знаходиться за межами України.

Тому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, у тому числі корупційного, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, а також оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, детектив вважає за можливе обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання про обрання запобіжного заходу підтримав, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надавав додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.

Захисники підозрюваної ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання детектива. В обґрунтування своїх заперечень послались на те, що у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 закінчились строки досудового розслідування 28.09.2022, а отже (1) ОСОБА_7 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, що також встановлено в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2024 у справі № 991/7922/23, що набрала законної сили, а отже є чинною. Окрім цього органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА_7 проживає у країні Японія, а отже повідомлення про підозру мало бути вручено, у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України; (2) відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України; (3) органом досудового розслідування не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Остання на законних підставах проживає у країні Японія, а отже позбавлена можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів або вплинути на будь-кого зі свідків. Окрім цього, сторона обвинувачення вчиняла дії щодо вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вересні 2023 року, у листопаді 2023 року досудове розслідування зупинено і відновлено аж у червні 2024 року. Тобто майже сім місяців досудове розслідування не здійснювалось, що також підтверджує відсутність ризиків; (4) ОСОБА_7 не виїжджала та не перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та не є особою, яка оголошена у міжнародний розшук, оскільки не набула статусу підозрюваної. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, про час та місце проведення якого повідомлена у порядку ст. 297-5 КПК України.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366,ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

У межах цього кримінального провадження 07.09.2023 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 за погодженням з заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах; а також у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинених організованою групою (т. 2 а.с. 1- 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» та Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_7 30.10.2022 перетнула державний кордон України у напрямку виїзд (т. 2 а.с. 117, 141-144, 159-165, 178).

Встановлено, що ОСОБА_7 : зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання в Україні: АДРЕСА_2, користується електронною поштою - ІНФОРМАЦІЯ_2 та номером мобільного телефону НОМЕР_9, що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 101, 287-293).

Для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 07.09.2023 органом досудового розслідування вжито такі заходи:

- засобами поштового зв`язку направлено за місцем реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, та за місцем проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується описом вкладень, накладною та конвертом з АТ «Укрпошта» (т. 2 а.с. 56-60);

- як додатковий захід здійснено направлення відсканованого повідомлення про підозру на електронну пошту ОСОБА_7 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на мобільні додатки «Telegram» та «WhatsApp», які прив`язані до номеру мобільного телефону НОМЕР_9 (т. 2 а.с. 61-68, 73-76).

Направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру на електронну пошту та за допомогою месенджера є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 04.11.2021 року справі № 326/1385/18.

Матеріали, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 повідомляла орган досудового розслідування про фактичну адресу свого проживання за кордоном, матеріали справи не містять.

Окрім цього, за даними Міністерства закордонних справ України ОСОБА_7 не зареєстрована закордонними дипломатичними установами України, інформація щодо місця її перебування відсутня (т. 2 а.с. 103).

Доводи захисників про те, що ОСОБА_7 не набула статусу підозрюваної, оскільки повідомлення про підозру не вручено в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, слідчим суддею оцінюються критично, з огляду на таке.

Так, законодавством України розрізняється поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Стаття 135 КПК України передбачає можливість вручення повістки саме за місцем проживання особи, тобто без вказівки зареєстрована там особа чи ні, в тому числі і у ч. 7 цієї статті вживається такий термін, викладений іншим чином, однак суть його незмінна, - «особа, яка проживає за кордоном».

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до норм Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку. Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання.

Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_7 проживала і наразі проживає в Японії. На підтвердження чого надано копії: клопотання про долучення доказів у справі № 991/7868/23, у якій зокрема зазначено, що 21.04.2024 ОСОБА_7 перебуватиме у м. Відень Австрія разом зі своєю донькою, яка там лікується, повідомлено суд про те, що на даний час ОСОБА_7 на законних підставах перебуває на території держави Японія, де проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; медичної документації стосовно доньки; посвідку на проживання без перекладу, однак зі змісту можна зробити висновок, що посвідка видана ОСОБА_7 29.02.2024.

Разом з тим, враховуючи зазначені вище положення закону, надані стороною захисту документи можуть свідчити лише про наявність у ОСОБА_7 документа, який надає їй право перебувати/проживати у Японії. При цьому, доказів на підтвердження того, що остання фактично проживала з часу виїзду за кордон (30.10.2022) за зазначеною нею у клопотанні адресою, як слідчому судді, так і детективам Національного бюро не надано.

Також, матеріали справи не містять відомостей про припинення ОСОБА_7 громадянства України, про зняття останньої з реєстрації чи про оформлення нею виїзду на постійне проживання за кордон. Не надано таких доказів і захисниками.

Тому, наявні обґрунтовані підстави вважати, що на момент складання та вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_14 органу досудового розслідування, не було відомо про наявність постійного місця проживання ОСОБА_7 за кордоном, у тому числі в країні Японія, однак була підтверджена інформація щодо місця реєстрації останньої в Україні.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.

Доводи захисників про те, що органом досудового розслідування не доведено використання ОСОБА_7 електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », слідчий суддя оцінює їх критично та зазначає, що остання у своїх клопотаннях про участь у судовому засіданні щодо розгляду цього клопотання в режимі відеоконференції з власних технічних заходів зазначає саме цю адресу електронної пошти (т. 11 а.с. 20).

Посилання захисників на те, що в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2023 у справі № 991/7922/23 встановлено, що ОСОБА_7 не набула статусу підозрюваного, слідчий суддя не враховує при ухваленні рішення.

Встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023 у справі № 991/7922/23 про закриття провадження за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу від 27.11.2023. У мотивувальній частині цього судового рішення колегія суддів зазначила, що " ... відсутні підстави вважати, що вона ( ОСОБА_7 ) набула статусу підозрюваної. ..."

Водночас зі змісту ухвали апеляційної інстанції неможливо встановити, які саме докази були долучені стороною обвинувачення до клопотання про арешт майна на підтвердження вжиття ними заходів щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Окрім цього, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що лише висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді (ч. 3 ст. 415 КПК України).

З огляду на вище викладене, слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. Тобто, орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України, тому остання набула у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваної, а отже щодо неї може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні, інкримінованих йому кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали досудового розслідування, зокрема копії: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальні правопорушення; заяв про реєстрацію випуску та проспекту емісії облігацій від 27.12.2011 №Г11.0.0.0/427, від 15.05.2012 № Г11.0.0.0/141, від 08.11.2012 №Г11.0.0.0/426, від 29.05.20113 №Г11.0.0.0/139; тимчасових свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12-Т, від 22.06.2012 № 155/2/2012-Т, від 13.12.2012 № 295/2/2012-Т, від 09.07.2013 № 115/2/2013-Т; виписок з реєстру кодів цінних паперів від 13.02.2021 (серії V), від 21.06.2013 (серія W), від 19.12.2012 (серія Х), від 16.07.2013 (серія Y); договорів купівлі-продажу цінних паперів від 20.03.2012 № ДД05-12, від 24.07.2012 № 002/12, від 01.08.2012 № 003/12, від 25.12.2012 № 004/12, від 16.01.2013 № 001/13, від 02.08.2013 № 002/13, від 05.09.2013 № 003/13, від 11.11.2014 №002/14, від 21.01.2015 № 001/15, від 17.11.2014 № 003/14, від 10.11.2014 № 001/14; свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 07.02.2012 № 06/2/12, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/213; листів ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.09.2011, від 29.11.2011, від 26.10.2011, від 20.02.2015, від 11.03.2015, від 07.07.2015, від 12.01.2016, від 11.07.2016, від 20.02.2023 з додатками, від 02.03.2023, від 07.03.2023 з додатком, від 10.03.2023, від 07.08.2023 з додатком; листа-відповіді НКЦПФР від 07.07.2023 № 13/02/7243; звітів про наслідки погашення облігацій від 07.02.2012 № 06/2/2012, від 22.06.2012 № 155/2/2012, від 13.12.2012 № 295/2/2012, від 09.07.2013 № 115/2/2013; виписок про операції з цінними паперами за період з 03.01.2012 по 02.10.2018; проспектів емісій облігації серій V, Х; довідки про перевірку ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.01.2018 з додатком № 19; протоколів огляду від 26-28.02.2020, від 11.09.2020 з додатками, від 17.12.2020, від 31.01.2023, від 08.02.2023, від 13.02.2023, від 01.03.2023 з додатком, від 08.06.2023, від 09.06.2023 з додатком, від 05.07.2023, від 08.08.2023, від 18.08.2023; висновку експерта від 06.01.2023 № 3674-Е за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи; висновку експерта від 07.08.2023 № 282/1 за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.04.2023, від 24.05.2023, від 16.06.2023, від 12.07.2023; рішення НБУ про визнання осіб пов`язаними з ПАТ КБ «Приватбанк»; протоколів допиту свідків, та інші матеріали.

Надані стороною обвинувачення і досліджені у судовому засіданні докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, зокрема подію злочинів, осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, чи яким можуть буди відомі обставини їх вчинення та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України. Жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, слідчим суддею не встановлено.

Тому, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється, не є явно необґрунтованими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів. Однак сторона захисту таких доказів не надала.

Щодо наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 детектив посилався на існування ризиків того, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до корупційних.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваної у вигляді її можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Також слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про те, що підозрювана ОСОБА_7 не дотримується належної процесуальної поведінки у цьому кримінальному провадженні. Так, 24.10.2018 та 16.03.2021 органом досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_7 з приводу фактів та обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні. Остання до 30.10.2022 постійно проживала на території України, разом зі свою сім`єю. Однак, 30.10.2022 ОСОБА_7, 08.10.2023 її чоловік - ОСОБА_15, 19.04.2023 її донька - ОСОБА_16 виїхали за кордон і до цього часу не повернулись, що свідчить про відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв`язків на території України (т. 2 а.с. 141-178).

Також ОСОБА_7 неодноразово викликалась до органу досудового розслідування для проведення процесуальних дій, однак остання за викликами не прибула, а тому постановами детектива Національного бюро від 05.10.2023 її оголошено у розшук та міжнародний розшук (т. 2 а.с. 77-100, 111-123).

Слідчий суддя враховує наявні у матеріалах клопотання відомості щодо майнового стану підозрюваної, отримання нею доходу, у тому числі, у 2024 році від юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність на території України, а також її родини, який дає можливість проживати тривалий час за межами території України (т. 2 а.с. 179-222, 223-225, 231-242).

Не залишається поза увагою слідчого судді і те, що відповідно до обставин, викладених у повідомленні про підозру від 07.09.2023, ОСОБА_7, будучи заступником голови правління банку - директором Казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» могла заволодіти у складі організованої групи коштами у сумі 9 254 807 900,00 грн, а отже може володіти значною сумою коштів.

Встановлені обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про вказане, зокрема може свідчити те, що у ході досудового розслідування так і не встановлено місцезнаходження оригіналів дійсних договорів купівлі-продажу цінних паперів (викупу) №001/14 від 10.11.2014, № 002/14 від 11.11.2014, № 003/14 від 17.11.2014, № 001/15 від 21.01.2015, які в результаті можливих злочинних дій могли бути замінені учасниками організованої групи на підроблені. Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» вищевказаних договорів в архівах не знайдено, тікети в електронній системі банку відсутні. Більш того Банк зазначає, що документи, які стали підставою для створення платежів за вищевказаними договорами також відсутні (т. 7 а.с. 139, 146).

Окрім цього, не залишається поза увагою слідчого судді, що злочин (заволодіння коштами Банку в особливо великих розмірах),у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, вчинений шляхом підробки документів за минулу дату та проведенням операцій з маскуванням походження таких коштів. З матеріалів справи також встановлено, що підозрювані, зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_9, особисто володіли штампом ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 7 а.с. 102).

Про наявність цього ризику також свідчать і отримані у ході досудового розслідування відомості, зокрема, у ході огляду інформації, яка міститься у мобільному додатку «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_7, вилученого під час обшуку за місцем проживання останньої, а саме листування між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами справи (т. 8 а.с. 86-100, 128-151).

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Слідчий суддя враховує також ту обставину, що значна кількість свідків у кримінальному провадженні були працівниками ПАТ КБ «Приватбанк» тому достатньо ймовірним вбачається те, що ОСОБА_7, використовуючи наявні у неї зв`язки, може особисто або ж через інших підозрюваних та/або керівників таких свідків впливати на останніх. Окрім цього, як зазначив детектив у клопотанні, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину. При цьому, враховуючи фабулу кримінального провадження та обставини, які перевіряються стороною обвинувачення, таке коло осіб може бути доволі широким, включаючи працівників, у тому числі, Національного банку України.

Також при визнанні доведеним цього ризику, слідчий суддя враховує обставини, на які посилався детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні, а саме листування у месенджері «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_7 в груповому чаті «Вспомнить все», учасником якого обговорювалась можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до колишнього співробітника банку ОСОБА_10, яка є підозрюваною у кримінальному провадженні; надання вказівок та фінансування на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні, що підтверджується матеріалами справи (т. 8 а.с. 86-88, 95, 150-151).

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження детектива у клопотанні та прокурора у судовому засіданні щодо існування цього ризику.

Слідчий суддя вважає доведеним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, під час досудового розслідування встановлено факти, які можуть свідчити про штучне створення підозрюваними доказів в частині експертних досліджень у цьому кримінальному провадженні. Так, у мобільному додатку «WhatsApp» виялено листування від 29.01.2019 між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, де остання надіслала ОСОБА_10 файл з назвою висновок_295_18.docx, який являє собою текст Висновку експерта №295/18 за результатами судово-економічної експертизи від 24.01.2019 проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017, а 25.07.2019 файл на 27 сторінках з назвою Клара.docx, який являє собою текст Висновку експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи проведеної Київським НДІ судових експертиз у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017, а також подальше обговорення цих висновків щодо внесення змін до їх текстів, що підтверджується протоколом огляду від 17.12.2020 року (т. 8 а.с. 152, 223-224, 231-233). Окрім цього, під час спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_10 остання повідомила про те, що « ОСОБА_17 » (ймовірно ОСОБА_7 ) буде торопити з таблицею, щоб експертизу замовити і що експертизу треба перевірити, що підтверджується протоколом огляду від 11.09.2020 (т. 7 а.с. 57, 69).

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків спростовуються встановленими слідчим суддею вище обставинами.

Щодо оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як встановлено вище підозрювана ОСОБА_7 з 30.10.2022 перебуває за кордоном.

Також встановлено, що ОСОБА_7 викликалась до Національного антикорупційного бюро України для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів на 15.09.2023, 18.09.2023, 02.10.2023 та 03.10.2023 повістками про виклик, які вручено представнику житло-експлуатаційної організації за місцем реєстрації ОСОБА_7 для передачі останній, направлені у мобільний додаток «Telegram», засобами електронної пошти на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », якою ОСОБА_7 користується донині, що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 77-101, 105-117).

Отже, слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваної ОСОБА_7 . Відомості про те, що ОСОБА_7 повідомляла Національне бюро про причини неприбуття на виклик, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки ОСОБА_7 виїхала за межі України та не з`являлась без поважних причин на виклики, будучи належним чином повідомленою про такий виклик, детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 05.10.2023 виніс постанову про оголошення в міжнародний розшук підозрюваної ОСОБА_7, копія якої міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с. 121-122).

Встановлено, що постанова детектива від 05.10.2023 разом з іншими документами 26.07.2024 направлена до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для здійснення відповідних розшукових заходів, що підтверджується копією листа (т. 2 а.с. 145).

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Тобто, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, вчинення яких інкримінується ОСОБА_7, доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваної більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання підозрюваної у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує норми абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 у справі № 991/7118/24 продовжено строк досудового розслідування злочинів у цьому кримінальному провадженні до шести місяців (т. 2 а.с. 267-286).

Тобто, слідчим суддею вже перевірялись обставини щодо обчислення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, тому доводи захисників про закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 слідчий суддя не врховує при постановленні ухвали.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, слушними є посилання прокурора про те, що питання щодо закриття кримінального провадження у зв`язку зі закінченням строку досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) можливе лише на стадії підготовчого судового засідання, що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 177, 193, 196, 281, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання.

Обрати підозрюваній ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_7 до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1