Документ № 122825926

Справа № 991/11685/24

Провадження №11-сс/991/764/24

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Сміла, Черкаської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року відмовлено та застосовано до 10 грудня 2024 року включно запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час із забороною залишати житло по АДРЕСА_1 з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду. На підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов`язки: не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, та носити електронний засіб контролю. Підозрюваного ОСОБА_7 звільнено з-під варти в залі суду та роз`яснено вимоги ч.5 ст.181 КПК України. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду. Слідчий суддя дійшов висновку про зменшення раніше встановлених ризиків, оскільки з моменту вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 27 січня 2024 року та застосування 05 лютого 2024 року до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ним не вчинялися спроби будь-яким чином вплинути на хід досудового розслідування, він не порушував покладені на нього обов`язки, у тому числі, у період відсутності будь-якого запобіжного заходу. Прокурорами не доведено, що заявлені ризики не зменшилися та/або з`явилися нові, які виправдовують продовження тримання його під вартою. Більше двох місяців стосовно ОСОБА_7 не було застосовано жодного запобіжного заходу, а зміна у подальшому йому запобіжного заходу із застави на тримання під вартою пов`язана з невиконанням вимог ухвали слідчого судді щодо внесення ним застави у розмірі 50 001 364 грн. Попередня кваліфікація за ч.5 ст.191 КК України стосується усієї суми заволодіння - 1 340 465 698 грн без додаткової кваліфікації за ч.1 ст.15 КК України (замах), у той час як на 818 млн грн з цієї суми було накладено арешт на рахунки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3». Тому, прокурорами не доведено обставин, передбачених п.1 ч.3 ст.199 КПК України, в зв`язку з чим відсутні підстави для подальшого тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою. Враховуючи стадію досудового розслідування, встановлену спроможність існування ризику переховування, позицію сторони обвинувачення у судовому засіданні, показання підозрюваного ОСОБА_9 від 09 липня 2024 року з урахуванням інших матеріалів, відомості про особу підозрюваного, його належну процесуальну поведінку, стан здоров`я, наявність у ОСОБА_7 матері похилого віку, яка потребує догляду, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, з покладенням обов`язків, передбаченими ч.5 ст.194 КПК України. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що питання можливого порушення підслідності розслідування даного кримінального провадження є не менш суттєвим, ніж порушення органом досудового розслідування правил підсудності, але належна та остаточна оцінка цим фактам повинна бути надана на іншій стадії - судове провадження (якщо ця справа дійде до суду та не буде закрита прокурором раніше).

14 жовтня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування, визначити заставу в розмірі 39 364 000 грн з покладенням обов`язків: не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати прокурора надати ОСОБА_7 під підпис; здати на зберіганні до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та носити електронний засіб контролю. На його думку, судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, так як має місце істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Чинний КПК України передбачає дві підстави для продовження запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Проте, ризики, на підставі яких ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у вигляді застави та у подальшому змінений на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався, не змінились, не зменшились та існують на даний час, та слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо їх зменшення. Невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження полягає у тому, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які обґрунтовували наявність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, у тому числі, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1-2 ст.23, ст.224 КПК України). Слідчим суддею не взято до уваги протоколи НСРД стосовно фігурантів справи, у ході проведення яких підтверджено знайомство, зв`язки фігурантів між собою, зафіксовано розмови щодо укладених контрактів, зокрема державного контракту НОМЕР_3. ОСОБА_7 має реальний вплив на ОСОБА_10, який на час вчинення злочину займав посаду заступника директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», інших учасників кримінального провадження, зокрема директора «ІНФОРМАЦІЯ_6.» ОСОБА_11, інших осіб, які перебувають за межами території України. На його думку, матеріали справи містять достатньо доказів щодо можливого впливу ОСОБА_7 на свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні з метою надання ними таких показань, які вигідні стороні захисту та які будуть спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності. Слідчий суддя не врахував показання свідка ОСОБА_12, який зазначив, що перед здійсненням оцінки ризиків по додатковій угоді (до контракту НОМЕР_3) між ним та т.в.о. керівника Департаменту ОСОБА_13 проведено усну бесіду, в якій ОСОБА_14 вказав йому, що існуючих документів достатньо для набрання чинності контракту та підписання додаткової угоди. Також, при оцінці ризиків при підписанні додаткової угоди ним не було взято до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_7 вже було затверджено рішення щодо здійснення попередньої оплати. Таким чином, ОСОБА_13, виконуючи свою роль, вживав усіх заходів для виведення коштів до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», директором якого є ОСОБА_7 . Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тяжкістю покарання та можливістю підозрюваного ОСОБА_7 виїхати за межі України чи на територію, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Слідчий суддя не врахував можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України, яке розслідується у кримінальному провадженні №42023000000000674 щодо подальшої легалізації коштів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_8 за державними контрактами НОМЕР_3 та нецілованого використання коштів, отриманих за державним контрактом, всупереч його умов. Не врахований ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, учасники організованої групи у червні 2023 року обговорюють між собою можливість стороннього незаконного впливу на орган досудового розслідування, а також можливість «забрати справу» (на думку сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження №42023000000000674), використовуючи свої особисті зв`язки у правоохоронних органах. Не враховано також відомості, викладені в заяві ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із довідкою - розрахунком завданої шкоди, висновки спеціалістів та судово-економічної експертизи, згідно яких співучасники злочину незаконно заволоділи грошовими коштами в сумі ІНФОРМАЦІЯ_22 що є достатнім розміром для можливого підкупу учасників кримінального провадження та/або може бути використано для переховування на території України чи поза її межами. Тому, на думку сторони обвинувачення, єдиним запобіжним заходом, достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, є тримання під вартою.

30 жовтня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8, у яких він просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді без змін. На думку сторони захисту, обставини та події господарських взаємовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_2, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4.» щодо поставки товару ІНФОРМАЦІЯ_5), свідчать про необґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_7 . Докази, які здобуті під час досудового розслідування, є недопустимими, оскільки постанови прокурорів про визначення підслідності від 20 квітня 2023 року, 05 лютого 2024 року та 13 березня 2024 року не містять відомості щодо наявності/відсутності висновків про неефективне досудове розслідування слідчими ГСУ Національної поліції України. Як наслідок у даному кримінальному провадженні досудове розслідуванні здійснювали не уповноважені органи та судовий контроль щодо дотримання прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 було здійснено неналежним судом - Печерським районним судом м.Києва. Про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_7, після введення воєнного стану в Україні, у період з 20 листопада 2023 року по 16 липня 2023 рік, вісімнадцять разів виїжджав за межі України та повертався до неї (йому виповнилося 60 років і відповідно до встановлених законодавством правил та обмежень щодо виїзду осіб чоловічої статі у період дії воєнного стану може без обмежень виїжджати за межі території України), але з 25 жовтня 2023 року він жодного разу таких дій не вчинив. Документи, що мають значення для справи, були вилучені, ОСОБА_7 обізнаний про досудове розслідування з початку травня 2024 року, а тому міг знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проте таких дій він не вчиняв, тобто ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України також відсутній. У матеріалах, доданих до клопотання, не міститься будь-яких доказів, які підтверджують можливість здійснення впливу на свідків, а тому вказаний ризик також відсутній. На підтвердження наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, стороною обвинувачення також не надано жодного доказу. Кошти у розмірі 817 006 008,99 грн арештовані як у рамках кримінального провадження, так і в рамках виконавчих проваджень, відкритих на підставі наказів Господарського суду м.Києва у справах №910/4215/23 і №910/19462/23, а тому визначення їх у якості збитків є безпідставним та неправомірним. Державний контракт НОМЕР_3 та зовнішньоекономічний контракт НОМЕР_4 від 14 серпня 2022 року підтверджує обставини господарських взаємовідносини та не підтверджує умисел фігурантів кримінального провадження на протиправне та незаконне заволодіння державними коштами. ОСОБА_7, враховуючи затримку з поставки першої партії товару зі сторони постачальника, не отримуючи обґрунтованих пояснень стосовно такої затримки та маючи занепокоєння щодо добросовісності дій посадових осіб «ІНФОРМАЦІЯ_4.», звернувся до органів СБУ та погодився на їх пропозицію щодо конфіденційного співробітництва. Ні в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні в апеляційній скарзі сторона обвинувачення, прохаючи визначити ОСОБА_7 заставу в розмірі 39 364 000 грн як альтернативу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не надає докази про його майновий стан, а тому вказаний розмір є неспівмірним та завідомо непомірним. Станом на 2024 рік він не має будь-яких доходів, діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» заблокована, на його утриманні знаходиться мати, 1935 року народження. На виконання вимог ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2024 року у справі №991/731/24 підозрюваний ОСОБА_7 здав на зберігання до ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, де він перебуває на зберіганні. Крім того, ОСОБА_7 має проблеми зі здоров`ям, докази на підтвердження вказаних обставин містяться у матеріалах справи. Невнесення застави у розмірі 50 001 364 грн відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 20 червня 2024 року у справі №757/27471/24-к свідчить про відсутність коштів у, визначеним слідчим суддею, розмірі і не свідчить про неправомірну його процесуальну поведінку.

У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити. На заперечення сторони захисту, в частині підтвердження майнового стану підозрюваного ОСОБА_7, надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та з Державного реєстру фізичних - платників податків станом на 14 грудня 2023 року. Додатково пояснив, що підозрюваний є кінцевим бенефіціаром ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», який за рахунок перерахування залишку коштів за контрактом НОМЕР_3, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_9, на рахунок комерційного банку, отримав 78 млн грн доходу як відсотки.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підтримав заперечення та дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у ньому. Вважає, що ухвала слідчого судді постановлена з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити її без змін.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисника та додатково пояснив, що дійсно кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», отримав дохід у розмірі 78 млн грн, але вважає їх отримання наслідком його законної підприємницької діяльності. Чому даний дохід товариства необлікований у доходах товариства, наданими ДПІ, пояснити не зміг. Всю суму за контрактом не перерахував «ІНФОРМАЦІЯ_10.», так як мав сумніви щодо виконання контракту в повному обсязі, а не з метою отримання доходів як відсотків від банку.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Щодо підслідності кримінального провадження:

Колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, що питання про можливе порушення підслідності розслідування кримінального провадження має вирішуватися лише на стадії судового провадження, оскільки відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому має право надавати оцінку доводам учасників кримінального провадження щодо підслідності справи на стадії досудового розсідування. Разом з тим, вже спір про підслідність вирішується, в порядку визначеному ст.218 КПК України.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року в справі №761/34746/21 зазначив, що інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст.2 КПК України. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути найрізноманітніші підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, і відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю, тощо. Водночас специфіка корупційних злочинів та особливості здійснення досудового розслідування у них потребують недопущення зволікання у фіксації відомостей про такий злочин, термінового вжиття заходів, спрямованих на збирання доказів, та залучення співробітників правоохоронного органу до розслідування в обсязі, необхідному для прийняття рішення щодо ініціювання проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій.

У розумінні п.2 ч.3 ст.87 КПК України реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених КПК України, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів.

Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб. Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК України, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні п.2 ч.3 ст.87 КПК України і мати наслідком автоматичного визнання доказів недопустимими.

Крім того, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норми права Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 31 серпня 2022 року в справі 756/10060/17, згідно яких невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст.87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини, заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п.«с» ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п.«d» ч.3 ст.6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

З матеріалів судової справи вбачається, що Головне слідче управління Національної поліції України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, відомості про яке внесені на підставі матеріалів ГУ «Д» ДЗНД СБУ за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та ІНФОРМАЦІЯ_8 державними коштами в особливо великих розмірах під час укладання контракту на поставку ІНФОРМАЦІЯ_11 ІНФОРМАЦІЯ_12.

Постановою заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора, від 05 лютого 2024 року підслідність кримінального провадження №42023000000000674 визначено за НАБУ (т.1, а.с.37-38).

Постановою прокурора САП від 13 березня 2024 року підслідність кримінального провадження №42023000000000674 визначено за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України (т.1, а.с.40-42).

Після внесення відомостей до ЄРДР Головним слідчим управлінням Національної поліції України було отримано ряд доказів, а саме: контракт НОМЕР_4 від 14 серпня 2022 року, укладений між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_10.» (на даний час - «ІНФОРМАЦІЯ_4.»), специфікацію товару, сертифікат відповідності, акт прийому-передачі, сертифікат кінцевого споживача, лист на адресу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», протокол огляду від 08 травня 2023 року, державний контракт на поставку (закупівлю) ІНФОРМАЦІЯ_13 НОМЕР_3 від 11 жовтня 2022 року, додаткову угоду №1 до державного контракту НОМЕР_3 від 11 листопада 2022 року, статут ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», копію наказу №1 від 11 січня 2021 року щодо виконання ОСОБА_7 обов`язків директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», висновок експерта за результатом проведення судової економічної експертизи №65/5 від 02 травня 2024 року, протокол НСРД від 12 липня 2023 року, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 27 липня 2023 року, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 17 липня 2023 року, протокол обшуку 05 червня 2023 року, висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2023 року №2232423-32, протокол допиту ОСОБА_15 від 13 червня 2023 року, протокол допиту ОСОБА_16 від 06 липня 2023 року, протокол допиту ОСОБА_9 від 23 жовтня 2023 року, протокол огляду інформації в електронному вигляді, вилученої під час тимчасових доступів до АБ «Укргазбанк» та ПАТ «КБ «ІНФОРМАЦІЯ_26» від 05 вересня 2023 року, висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №22325/23-33 від 27 липня 2023 року, протокол допиту ОСОБА_9, лист Держекспортконтролю №4133/34-33 від 28 липня 2023 року, протокол допиту ОСОБА_12, комерційну пропозицію №2022-05-003 від 15 вересня 2022 року, протокол огляду від 06 листопада 2023 року, протокол допиту ОСОБА_17 від 30 серпня 2023 року, звіт внутрішнього камерального аудиту з питань додержання вимог чинного законодавства під час укладення та виконання контрактів, протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 21 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 21 серпня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 22 серпня 2023 року, протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_21 від 30 січня 2024 року, довідку Державної аудиторської служби України від 24 листопада 2023 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_22 від 31 травня 2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10 квітня 2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_10 від 05 травня 2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_22 від 06 липня 2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 21 червня 2024 року, лист НАЗК від 27 липня 2023 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 17 липня 2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 26 червня 2024 року, протокол огляду флеш-носія інформації від 01 серпня 2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 05 липня 2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 09 липня 2024 року.

Вирішуючи питання застосування положень ст.87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд повинен виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Відповідно до вимог ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

З матеріалів справи вбачається, що спір про підслідність у кримінальному провадженні №42023000000000674 не вирішувався, та оскільки постановою прокурора САП від 13 березня 2024 року підслідність даного кримінального провадження визначено за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України, з метою виконання завдань КПК України досудове розслідування здійснює Головне слідче управління Національної поліції України.

На думку колегії суддів, відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.216 КПК України підслідність кримінального провадження належить до компетенції НАБУ з часу встановлення розміру збитків та встановлення причетності до вчинення злочину посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_9. Разом з тим, незважаючи на дані обставини, відсутні правові підстави вважати, що докази, які зібрані Головним слідчим управлінням Національної поліції України є недопустимими, оскільки Верховний Суд неодноразово зазначав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (постанови від 01 грудня 2020 року у справі №318/292/18, від 01 листопада 2022 року у справі №344/2995/15-к). Заперечення сторони захисту, які подані на апеляційну скаргу прокурора, не містить аргументів про порушення будь-яких конвенційних або конституційних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_7 у результаті здійснення досудового розслідування саме Головним слідчим управлінням Національної поліції України, так само як і конкретних фактів, які б указували на упередженість слідчого чи прокурора, що могли свідчити про їх особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження або перешкоджали участі в ньому на підставі інших прямих заборон, передбачених КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не встановила, що розслідування кримінального провадження Головним слідчим управлінням Національної поліції України істотно обмежило права ОСОБА_7, зокрема в порівнянні з тим становищем, в якому він перебував би, якщо б його розслідувало НАБУ. У зв`язку з чим, підстав для визнання вказаних доказів недопустимими колегія суддів не вбачає.

Що стосується заперечень сторони захисту в частині продовження строку досудового розслідування Печерським районним судом м.Києва, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2024 року у справі № 991/7976/23 зазначив, що питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акту до суду. Суд під час підготовчого судового засідання, як це встановлено п.2 ч.3 ст.314 КПК, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з`ясовує означене питання і ухвалює самостійне аргументоване рішення.

З матеріалів справи вбачається, що строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року продовжені на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2024 року до 27 січня 2025 року включно. Дане судове рішення набрало законної сили (доказів його скасування суду апеляційної інстанції не надано), тобто на підставі ч.2 ст.534 КПК України підлягає безумовному виконанню, а тому відсутні підстави вважати, що строки досудового розслідування продовжені не уповноваженим судом. Крім того, неможливість сторони обвинувачення визначитися з підслідністю даного кримінального провадження, яка є очевидною, не може бути підставою для нездійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу:

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (т.1, а.с.151-167).

За версією сторони обвинувачення він підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах.

Постановою заступника Генерального прокурора від 22 березня 2024 року строк досудового розслідування кримінального провадження №42023000000000674 продовжено до трьох місяців (т.1, а.с.43-44).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за підозрою ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчинення злочину, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України продовжено до 27 січня 2025 року включно (т.1, а.с.191).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 06 квітня 2024 року включно з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1, а.с.177-190).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 12 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 001 364 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1, а.с.261-262).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 20 червня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 змінено запобіжний захід із застави на тримання під варту, строком до 16 серпня 2024 року включно, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 42 392 000 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.1, а.с.263-264).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 14 серпня 2024 року строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 12 жовтня 2024 року, визначено заставу у розмірі 39 364 000 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.4, а.с.224-225).

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суд від 11 вересня 2024 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 14 серпня 2024 року залишено без змін (т.4, а.с.217-222).

04 жовтня 2024 року до Печерського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року строком на 60 діб, у межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі 39 364 000 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року матеріали провадження за клопотанням слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 від 30 вересня 2024 року в кримінальному провадженні №4202300000000064 передано з Печерського районного суду м.Києва до Вищого антикорупційного суду за підсудністю (т.4, а.с.249-250).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року відмовлено та застосовано до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час із забороною залишати житло по АДРЕСА_1 у період часу із 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, строком на два місяці, до 10 грудня 2024 року включно, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (т.7 а.с.46-52).

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 та доведеність існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, недоведеність прокурором обставин, передбачених п.1 ч.3 ст.199 КПК України, та інших ризиків.

Проте, з таким висновком слідчого судді колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З ухвали слідчого судді від 10 жовтня 2024 року, вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_7 за ч.5 ст.191 КК України є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах справи.

Так, згідно Комерційної пропозиції №2022-10-05-003 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» повідомило ІНФОРМАЦІЯ_14, що має можливість поставити ІНФОРМАЦІЯ_15 відповідно контракту, укладеного ТОВ з «ІНФОРМАЦІЯ_10.» від 14 серпня 2022 року від виробника ІНФОРМАЦІЯ_16.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, обіймаючи посаду директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» 14 серпня 2022 року уклав зовнішньоекономічний контракт НОМЕР_4 з продавцем юридичною особою «ІНФОРМАЦІЯ_10.», на даний час «ІНФОРМАЦІЯ_17.» в особі директора громадянина ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_11 на поставку ІНФОРМАЦІЯ_11 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19.

11 жовтня 2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_14), в особі ОСОБА_13 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - Виконавець), в особі ОСОБА_7 укладено Контракт, предметом якого були ІНФОРМАЦІЯ_20 за ціновою пропозицією, яка була дійсна до 10 жовтня 2022 року (т.1 а.с.102-114).

Згідно абзацу 3 п. 2.1 Контракту зазначено, що «Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за цим Контрактом будуть взяті Замовником (ІНФОРМАЦІЯ_14) після укладення додаткової угоди на підставі документів, передбачених п.10.1.».

Відповідно до п.10.1. Контракту він «набирає чинності після укладення додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31.12.2023 року. Додаткова угода щодо взяття бюджетних зобов`язань укладається Сторонами за умови отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій він розміщується, на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товару ІНФОРМАЦІЯ_30, що є предметом даного Контракту; Виконавець надає Замовнику завірену копію зазначеного дозволу або інший документ, що підтверджує його отримання».

Згідно п.10.4 «Після надання Виконавцем Замовнику отриманого іноземним постачальником (виробником) товарів дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару, на здійснення міжнародної передачі ІНФОРМАЦІЯ_13, що є предметом даного Контракту або іншого документу, що підтверджує його отримання, за домовленістю Сторін строк постачання товарів за Контрактом може бути уточнений додатковою угодою».

Відповідно до п.2.6 та п.2.7 Контракту Замовник оплачує поставлені товари за рахунком Виконавця, який має бути надісланий протягом 10 днів після поставки товару з додаванням: акту приймання-передачі військового майна; видаткова накладна; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування товару; сертифікат якості товарів, Сертифікат походження товарів. На підставі зазначених документів не пізніше 5-денного терміну після їх отримання, Сторонами оформляється акт приймання -передачі товарів за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

10 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_14 в особі ОСОБА_13 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» укладено додаткову угоду №1 до вказаного контракту, де змінено Розділ 2 Контракту щодо порядку та умов проведення розрахунків, у тому числі у цьому Розділі виключено посилання на необхідність виконання вимог п.10.1. Також ОСОБА_13, у порушення укладеного Контракту, за відсутності дозвільних документів з ІНФОРМАЦІЯ_21, 10 листопада 2022 року підготував та погодив проект рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом №403/22/317 у розмірі 97% ціни контракту, що складає ІНФОРМАЦІЯ_22 та листом від 10 листопада 2022 року за №403/2/2/10012 направив його на адресу ІНФОРМАЦІЯ_31, 13 листопада 2022 року рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом НОМЕР_5 було затверджено, та в подальшому 17 листопада 2022 року за результатами вказаного рішення ІНФОРМАЦІЯ_23 на рахунок ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» здійснило попередню оплату на загальну суду ІНФОРМАЦІЯ_24

Відповідно до п.п.1 п.1 постанови КМУ про «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_25» від 20 березня 2022 року № 355, із змінами станом на дату укладення додаткової угоди «Ціна державного контракту (договору) не може бути змінена у бік збільшення щодо зобов`язань в частині: здійсненої попередньої оплати». Згідно ж п.3 цієї Постанови «Дія цієї постанови поширюється, зокрема, на чинні договори (контракти) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_32, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_33, які укладені до набрання чинності цією постановою, але продовжують виконуватися».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками та доводами органу досудового розслідування, що ОСОБА_7, діючи у складі організованої групи разом із ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_26, ОСОБА_10, а також іншими невстановленими особами, дії яких були об`єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.

При цьому, учасники організованої групи частину вищезазначених грошових коштів перевели у готівку шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, які ведуть свою господарську діяльність на території країн Європейського Союзу, та використали на власний розсуд, а інша частина коштів була заблокована працівниками правоохоронних органів шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» НОМЕР_1, відкритий у ПуАТ «КБ «ІНФОРМАЦІЯ_26».

Крім того, зі змісту висновку звіту внутрішнього камерального аудиту, який проведений з питань додержання вимог чинного законодавства під час укладення контрактів НОМЕР_6 від 08 лютого 2024 року вбачається, що станом на 01 лютого 2024 року при проведенні камерального аудиту наданих матеріалів по виконанню державного контракту від 11 жовтня 2022 року НОМЕР_3 виконавець не виконував умови контракту (жодної партії товару не було постановлено), термін дії державного контракту закінчився, ІНФОРМАЦІЯ_34 не отримало жодного боєприпаса, кошти надані в якості попередньої оплати 1 340,46 млн не повернуто, штрафні санкції та пеня не сплачені, претензійна робота з боку замовника ведеться.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КПК України (а не замаху на вчинення злочину як зазначив слідчий суддя), а тому заперечення сторони захисту в цій частині є необґрунтовані.

Що стосується наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Колегія суддів вважає доведеним стороною обвинувачення наявність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Також він досяг віку, з якого не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, має можливість виїхати за межі України, та в такий спосіб може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за межами України. Доводи сторони захисту про повернення ОСОБА_7 в Україну в період воєнного стану не свідчать про відсутність такого ризику, оскільки перетин кордону мав місце в період, коли ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного і необхідність переховування була відсутня.

Знайшло своє підтвердження у ході апеляційного розгляду і наявність ризику знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування на даний час ще не закінчено досудове розслідування та здійснюється збір доказів, необхідних для встановлення всіх обставин справи, у тому числі за межами України. Доводи сторони захисту, що документи, які мають значення для справи, вилучені, а тому відсутній ризик їх знищення, є безпідставним, оскільки відповідно до ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій. Таким чином, вилучення у офісному приміщенні ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», за місцем проживання ОСОБА_7 та бухгалтера товариства документів, не свідчить, що відсутні інші докази, які мають істотне значення для кримінального провадження, і як наслідок можливість їх знищення чи спотворення підозрюваним.

Стороною обвинувачення також доведено наявність ризику впливу на свідків, інших підозрюваних у даному провадженні, оскільки ОСОБА_7 інкримінують вчинення злочину у співучасті з іншими особами, він на даний час продовжує бути директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто як керівник даного підприємства знайомий із свідками та може здійснювати вплив на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Доводи сторони захисту, що ризик впливу на свідків відсутній, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення ним таких спроб, є необґрунтованими, так як при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, у тому числі, на стадії судового розгляду обов`язкового їх особистого допиту в судовому засіданні (ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії здійснення досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику впливу на експертів та спеціалістів, оскільки прокурором не наведено достатніх мотивів про його існування, як і про існування ризику перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи його продовження.

Щодо виду запобіжного заходу, який необхідно обрати підозрюваному:

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, заперечення сторони захисту про відсутність усіх ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів наявність, передбачених п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, та можливість їх існування у майбутньому.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Так, вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту та тримання під вартою колегія суддів зазначає таке.

Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 (ч.5 ст.191 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; його вік та стан здоров`я; майновий стан, зокрема він є бенефіціарним власником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», у судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнав, що у 2023 році отримав дохід у розмірі 78 млн грн (за рахунок державних коштів, які, на думку колегії, незаконно утримував); соціальний статус; розмір збитків, які завдано ІНФОРМАЦІЯ_27; вчинення злочину під час дії воєнного стану; обставини кримінального провадження, зокрема закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_13, які є необхіднимидля відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, наявні ризики, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що домашній арешт не зможе ефективно запобігти встановленим ризикам та наявні підстави для застосування виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

На думку колегії судів, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та запобіганню ризикам, доведеним прокурором, та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможуть запобігти встановленим ризикам. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є невиправданим, стороною захисту надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено. При цьому, доводи сторони захисту, що на утриманні у ОСОБА_7 знаходиться мати похилого віку, не підтверджено відповідними доказами, в тому числі не надано доказів, що він є єдиним, хто зобов`язаний виконувати обов`язок, передбачений ст.202 СК України.

Доводи сторони захисту про погіршення стану здоров`я підозрюваного та неможливість утримання його під вартою, не підтверджені медичними документами, у яких зазначена така неможливість. В умовах слідчого ізолятора наявне медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота організовуються та проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. У разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров`я, підозрюваний не позбавлений права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заперечення сторони захисту про конфіденційне співробітництво підозрюваного з працівниками СБУ не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки його процесуальний статус як підозрюваного підтверджується врученим йому повідомленням про підозру, а відомості та докази, надані стороно обвинувачення на обгрунтування підозри є достатніми для визнання її обгрунтованою.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_7, а також обставини справи, зокрема, інкримінування йому злочину у складі організованої групи із заподіянням збитків у особливо великих розмірах, частина з яких виведена за межі України; вчинення злочину у період воєнного стану в Україні, який пов`язаний із розкраданням коштів на закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_13, у результаті чого підірвано рівень ІНФОРМАЦІЯ_28, а також створено перешкоди у підготовці до виконання покладених на них Конституцією України завдань, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_29 та неможливість використання коштів для їх потреб, у тому числі, відсутність добровільного повернення хоча б наявної у нього частини, а утримання з метою отримання доходів, колегія суддів вважає, що наявний виключний випадок, визначений ч.5 ст.182 КПК України, та існують підстави для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену п.3 ч.5 ст.182 КПК України, і застава у розмірі 30 000 000 грн здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Колегія суддів вважає, що внесення застави саме в такому розмірі повинно достатньою мірою гарантувати виконання ним покладених обов`язків. Суду не надано переконливих доказів, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, а також враховує положення законодавства щодо можливості внесення застави як підозрюваним, так і іншими особами.

Враховуючи обставини кримінального провадження, а також те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне проживання та місце роботи, здав на зберіганні до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну на виконання вимог судових рішень, колегія суддів вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки, у разі внесення застави, покласти на нього такі обов`язки: 1) не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 2) залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) носити електронний засіб контролю..

Клопотання у частині покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язку утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати прокурора надати ОСОБА_7 під підпис, не підлягає задоволенню, оскільки коло таких осіб згідно п.4 ч.5 ст.194 КПК України визначає слідчий суддя, суд, та в клопотанні дані таких осіб відсутні.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З врахуванням обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, слідчий суддя не дотримався у повній мірі вказаних вимог закону.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню зі скасуванням ухвали слідчого судді та частковим задоволенням клопотання слідчого.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182, 194, 309 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково та взяти підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду.

Визначити строк дії ухвали про тримання під вартою строком на 60 днів до 02 січня 2025 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень 00 коп.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_2, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов`язки:

1) не відлучатися із Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) залишити на зберіганні до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

3) носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на Головне слідче управління Національної поліції України.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави.

У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України в іншій частині відмовити.

Попередити підозрюваного ОСОБА_7, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК та звернуто заставу в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали колегії суддів покласти на прокурора.

Ухвала колегії суддів підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4