- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/11697/24
Провадження №11-сс/991/796/24
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
підозрюваний ОСОБА_8 не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, раніше не судимого, зареєстрований у АДРЕСА_1,
за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року задоволено клопотання детектива НАБУ: обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з часу його затримання і доставки до місця кримінального провадження для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Підставами для постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень; він набув статусу підозрюваного; перебуває у міжнародному розшуку, тобто наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Строки досудового розслідування не закінчилися так як ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 991/7118/24 такий строк продовжено до шести місяців.
21 жовтня 2024 року та 15 листопада 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та доповнення до неї, відповідно, у якій вона просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження №12017040000000531. На її думку, судове рішення є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а тому підлягає скасуванню. Слідчий суддя здійснив розгляд справи за відсутності підозрюваного, чим порушив право ОСОБА_8 на захист та допустив істотне порушення вимог КПК України. ОСОБА_8 разом із сім`єю виїхав у Державу Ізраїль, з 2021 року перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль, про що неодноразово повідомляв орган досудового розслідування та суд, а тому всі органи державної влади України офіційно повідомлені про факт його проживання за межами території України. ОСОБА_8 виявив бажання взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте у задоволенні його клопотання було відмовленою. Слідчий суддя помилково ототожнив поняття місця реєстрації та місця його проживання. Постанови про продовження строку досудового розслідування є незаконними, оскільки в Генерального прокурора такі повноваження були відсутні. Строк досудового розслідування сплив 23 квітня 2021 року, а тому вказане клопотання подано поза його межами. Також у апеляційній скарзі одночасно зазначає, що строк досудового розслідування сплив 06 травня 2023 року, посилаючись на судові рішення усправах №991/7976/23 та №991/7915/23. Вважає, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного, оскільки орган досудового розслідування не вжив заходів для його повідомлення у порядку, визначеному ч.7 ст.135 КПК України. Детективи НАБУ та прокурори САП були обізнані, що ОСОБА_8 з грудня 2020 року не проживає в Україні та змінив своє місце проживання на Державу Ізраїль. Проте, незважаючи на вказані обставини, повідомлення про підозру було направлено за адресами у м.Дніпро, де ОСОБА_8 не зареєстрований та не проживає. Порушення процесуального порядку повідомлення про підозру має наслідком не набуття ним процесуального статусу підозрюваного. На обгрунтування своїх доводів посилається на окрему ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к та постанову Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19. Не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання йому запобіжного заходу. Слідчий суддя належним чином не дослідив перебування ОСОБА_8 на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль, тому дійшов помилкового висновку про обрання йому запобіжного заходу. Висновки слідчого судді про оголошення її підзахисного у міжнародний розшук є безпідставними та формальними так як відсутня будь-яка умова, яка визначена ст.281 КПК України, вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Органу досудового розслідування відоме точне місце проживання ОСОБА_8 у Державі Ізраїль, а тому правові підстави для оголошення його у розшук відсутні. У ОСОБА_8 не виникало обов`язку з`являтися до НАБУ, оскільки він не отримував повісток про виклик у порядку ч.7 ст.135 КПК України. ОСОБА_8 на законних підставах проживає в Державі Ізраїль, куди виїхав до повідомлення йому про підозру, а тому факт такого виїзду не є доказом переховування його від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_8 активно комунікує зі стороною обвинувачення як безпосередньо, так і через захисників, систематично повідомляє актуальну адресу місця перебування, проявляє зацікавленість та бажання з ними співпрацювати, ініціює проведення слідчих та процесуальних дій. Фактично міжнародний розшук не здійснюється, не зважаючи на наявність Червоного Оповіщення Інтерполу. Тому міжнародний розшук ОСОБА_8 є безпідставним, що виключає обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя надав формальну оцінку постанові про оголошення у міжнародний розшук, що призвело до невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження. Ключовою метою розшуку є забезпечення участі у провадженні, проте ОСОБА_8 бере участь у провадженні без застосування заходів примусу стосовно нього. Ризики, передбачені cт.177 КПК України відсутні, що унеможливлює обрання йому запобіжного заходу. На її думку, відсутній ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_8 виїхав за кордон до моменту повідомлення йому про підозру, користуючись при цьому правом на вільне пересування. Твердження детектива про пов`язаність проведеного обшуку за місцем проживання члена Правління ПриватБанка ОСОБА_9 та виїзду ОСОБА_8 за кордон, жодним чином не підтверджуються та є припущенням. Її підзахисний демонструє належну процесуальну поведінку в усіх провадженнях, у яких має статус підозрюваного, ініціював проведення свого допиту. Твердження, що ОСОБА_8 може володіти коштами у сумі 9 254 807 900 грн, які, нібито, приховуються та можуть знаходитися за кордоном також є припущенням. Слідчий суддя належним чином не дослідив той факт, що ОСОБА_8 не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки він протягом тривалого часу постійно проживає за кордоном. Наведені детективом фрагменти переписок, не стосуються фабули кримінального провадження, а тому не могли братися до уваги під час розгляду клопотання. Слідчий суддя належним чином не дослідив і той факт, що ОСОБА_8 не здійснює та не може здійснювати тиск на свідків, інших підозрюваних та експертів, оскільки ніхто із наведених детективом осіб ніколи не повідомляв про здійснення тиску зі сторони ОСОБА_8 чи будь-кого іншого, додані до клопотання протоколи НСРД не містять інформації про здійснення ним будь-якого тиску. Тому ОСОБА_8 не перешкоджає кримінальному провадженню.
09 листопада 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора на апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7, в яких він просить відмовити у її задоволенні. Вважає, що висновки сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року необгрунтовані. 11 січня 2021 року було об`єднано досудові розслідування, в одному з яких не обліковувались строки досудового розслідування, так як відомості про ці злочини були внесені до 16 березня 2018 року, та досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201810000000448 ухвалою слідчого судді було продовжено до 11 вересня 2021 року. На момент прийняття всіх процесуальних рішень у кримінальному провадженні №12017040000000531, які можуть стосуватися питання обрахування строків досудового розслідування (об`єднання 11 січня 2021 року матеріалів досудових розслідувань №12017040000000531 та №42018100000000448, продовження строків досудового розслідування у провадженні з підозрою постановами Генерального прокурора від 19 квітня 2021 року та 13 вересня 2021 року, виділення матеріалів щодо підозрюваних в окреме провадження 19 серпня 2022 року) діяли вимоги ст.219, 294 КПК України, які містили відповідні виключення, передбачені законодавцем (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). У Вищому антикорупційному суді з 2019 по 2021 рік сформувалася практика щодо питання можливості продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких нікому не повідомлено про підозру, відомості про які внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року та до яких приєднано матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР після 16 березня 2018 року, якими спростовано необхідність продовження строків досудового розслідування у об`єднаних або виділених кримінальних провадженнях. За таких обставин, враховуючи початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, тобто до 16 серпня 2018 року, відсутні підстави для обрахування строків розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні або застосування порядку продовження строків, з урахуванням змінених редакцій ст.219, 294 КПК України відповідно до Закону №2147-VIII. Тому вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 було продовжено у спосіб, передбачений КПК України. Законність продовження строків досудового розслідування на підставі постанов Генерального прокурора підтверджується постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №755/6898/21 від 07 жовтня 2024 року. Також, 01 січня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», яким визначено нові правила обрахунку строків досудового розслідування, які поширюються й на кримінальне провадження №12017040000000531, оскільки досудове розслідування на даний час не завершене. Долучені ним постанови детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування та відновлення доповнюють його доводи та додатково спростовують доводи сторони захисту в частині спливу строків досудового розслідування. Вважає, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України із вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, а тому він набув процесуального статусу підозрюваного. Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є також необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, спростовуються доводами, які зазначені у клопотанні про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 доводи, зазначені в своїй апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.
Прокурор підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився. Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року стосовно нього здійснюється спеціальне досудове розслідування, а тому згідно з ч.1 ст.297-5 КПК України повістки про його виклик надсилалися за останнім відомим місцем його проживання та публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Крім того, повістка про його виклик разом з апеляційною скаргою, надсилалися захиснику підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 .
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_8 вважається належним чином ознайомленим з їх змістом з часу такої публікації. Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Згідно зі ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Обов`язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме ст.575 КПК України, якою передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2, ст.205 (чинна до 25 вересня 2019 року), ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів (т.1, а.с.18-22).
У цьому провадженні досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведених операцій протягом 17 березня 2015 року - 18 березня 2015 року на підставі підроблених договорів купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, договорів РЕПО від 10 лютого 2014 року та договорів про внесення змін до договорів РЕПО організована злочинна група у складі ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших, невстановлених у ході досудового розслідування, осіб, заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, зокрема на суму 9 254 807 860, 40 грн. Крім того, голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 як виконавець у організованій злочинній групі у складі ОСОБА_10, заступника керівника напрямку - дирекора департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11, який одночасно був довіреним предстваником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступника Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директора казначейства ОСОБА_9 та невстановлених у ході досудового розслідування осіб, які, виконуючи свої ролі у реалізації злочинного плану, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою штучного створення підстав наявності зобов`язань у банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED за облігації серій V, W, X, Y, здійснив службове підроблення офіційних документів, що спричинило збитки ПАТ «КБ «Приватбанк» у сумі 9 254 807 860,40 грн.
07 вересня 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування кваліфікує як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, та як виконавця складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів у цій групі, тобто за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не оспорює правову кваліфікацію злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, стислий виклад фактичних обставин, наявність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованих йому злочинів, а тому колегія суддів, з врахування ст.404 КПК України, надає оцінку виключно дотриманню порядку вручення йому повідомення про підозру від 07 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З протоколу огляду носіїв інформації від 02 вересня 2024 року вбачається, що 07 грудня 2020 року о 20 год 54 хв ОСОБА_8 перетнув державний кордон країни в напрямку виїзду з України авіасполученням приватним літаком рейсом №202 Дніпро-Тель-Авів. З того часу до України не повертався (т.2, а.с.296 зворот, 319). Постановою від 08 квітня 2021 року підозрюваний ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшуку у цьому кримінальному провадженні, проте за фактом розслідування іншого епізоду (т.2, а.с.134-136).
У зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_8 та неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто у день його складення, тобто 07 вересня 2023 року, органом досудового розслідування повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного направлено: засобами поштового зв`язку в АДРЕСА_1, - за останнім місцем реєстрації ОСОБА_8, та за відомим місцем проживання у АДРЕСА_2, (адреса фактичного місця проживання ОСОБА_8 згідно протоколу його допиту як свідка від 03 червня 2020 року), що підтверджується супровідними листами, описами вкладень до листа, поштовими накладними (т.2, а.с.1-51,55); вручено голові правління ОСББ за останнім відомим місцем його реєстрації у АДРЕСА_1, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року та відміткою на останньому аркуші повідомлення про підозру (т.2, а.с.52-53).
Додатково повідомлення про підозру згідно ч.1 ст.135 КПК України також органом досудового розслідування надіслано засобами телефонного зв`язку в месенджері «WhatsApp» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_8, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру та на його електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка підтверджена підозрюваним у направлених ним листах та на електронну пошту захисника ОСОБА_7, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т.2, а.с.57-58).
З копії паспорта громадянина України ОСОБА_8 вбачається, що 17 липня 2017 року його знято з реєстрації у АДРЕСА_1 . (т.2, а.с.73). Наявність даних обставин також підтверджується копією листа директора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №6/54584 від 04 жовтня 2023 року відповідно до якого ОСОБА_8 звернувся з відповідною заявою про зняття його з обліку особисто (т.2, а.с.74 зворот).
Відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року (чинні станом на 17 липня 2017 року) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Встановлений державою обов`язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, у тому числі й для ведення офіційного листування з державними органами. Проте, як свідчать матеріали справи, незважаючи на вказані вимоги, ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не зареєстрував своє нове місце проживання, та продовжував використовувати поштову адресу, з якої був знятий з реєстрації, про що свідчить інформація, яка зазначена у повному витязі з Єдиного рєстру довіреностей та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.74-108).
Крім того, колегія суддів критично ставиться до інформації про зняття з реєстрації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 . (т.2, а.с.73), виходячи з інформації, зазначеної у копії його паспорта для виїзду за кордон (т.11 а.с.33), про дату видачі: 14 червня 2019 року, оскільки згідно п.14, 20-21 Розділу «Подання документів для оформлення, обміну паспорта для виїзду за кордон» Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №1001) до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, в тому числі місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири). У разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон подаються до закордонної дипломатичної установи. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон особам, які проживають в Україні, здійснюються територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, а особам, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, - закордонною дипломатичною установою.
Із наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей про осіб, які перетнули державний кордон слідує, що ОСОБА_8 неодноразово з 2019 по 2020 роки перетинав державний кордон у різні напрямки, перебував на території України значний проміжок часу, допитувався у якості свідка та у 2020 році підтвердив детективам НАБУ, що проживає в Україні.
Згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV із змінами і доповненнями (далі- Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону №1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
З врахуванням положень діючого законодавства місце проживання громадянина України на її території не обов`язково посвідчується його реєстрацією. У зв`язку з вищенаведеними фактами та положенням діючого законодавства у суду відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_8 відсутнє місце проживання на території України. Взяття на консульський облік в іншій державі громадянина України не свідчить про втрату ним права на місце проживання в Україні. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито заходи для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, у спосіб, передбачений КПК України, та він набув статусу підозрюваного.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання сторони захисту як на підставу втрати місця проживання в Україні на лист Міністерства закордонних справ України, як на підставу перебування ОСОБА_8 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль, оскільки дана інформація надана на адресу НАБУ 25 жовтня 2023 року, тобто вже після повідомлення йому про підозру (т.11, а.с.178).
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_8 набув процесуального статусу підозрюваного в кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, а тому доводи сторони захисту щодо не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного є необгрунтованими. Крім цього, про обізнаність ОСОБА_8 про повідомлену підозру та про кримінальне переслідування стосно нього як підозрюваного, свідчать і його численні звернення з клопотаннями до сторони обвинувачення та суду, а також договори про правову допомогу і залучення захисників у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в міжнародний розшук.
Як вбачається з інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, через пункт перетину кордону, що розташований у м.Дніпро, 07 грудня 2020 року о 20 год 54 хв, за паспортом FV439119 у напрямку виїзду з України вилетів повітряним транспортом - приватним літаком, рейсом 202 Дніпро - Тель-Авів. Відомостей про його повернення інформація з системи «Аркан» не містять.
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.
У зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_8, постановами детектива НАБУ від 05 жовтня 2023 року його було оголошено в розшук та міжнародний розшук. Листом за №521-046/22270 від 06 серпня 2024 року вищевказані постанови було скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук від 05 жовтня 2023 року є достатнім підтвердженням факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 (ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 України), один з яких є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; його зв`язки, які він набув під час зайняття посади Першого заступника Голови правління ПАТ КБ «Приватбанк»; обставини вчинення інкримінованих злочинів; перебування на його утриманні малолітніх дітей; наявність повідомлення про підозру від 22 лютого 2021 року у цьому ж кримінальному провадженні, проте за іншим епізодом, який пепебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_8 у співучасті з іншими особами, яка становить 9 254 807 860, 40 грн, та враховуючи його високий рівень майнового стану, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, та підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на його процесуальну поведінку, яка свідчить про ухилення від кримінальної відповідальності з врахуванням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15. Так, підозрюваному ОСОБА_8 відомо про факт та обставини здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, проте замість обстоювання ним своєї правової позиції у суді, він ухиляється повертатися до України, маючи на це можливість, разом з цим надсилає на адресу сторони обвинувачення клопотання з вимогою, на його думку, щодо виконання дій, перебачених ч.7 ст.135 КПК України, при цьому належних доказів на підтвердження законного проживання за кордоном ні стороні обвинувачення, ні суду до 25 жовтня 2023 року не надавав. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що разом з підозрюваним ОСОБА_8 за кордоном проживає його сім`я, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв`язки в Україні, що підтвержує існування ризику переховування від досудового розслідування та суду.
Доводи сторони захисту щодо відстуності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на перебування підозрюваним за кордоном є необгрунтовані, оскільки досудове розслідування не завершене, в силу займаної посади та зв`зків він має можливість здійснювати вплив працівників ПАТ КБ «Приватбанк» з метою вчинення ними цих дій.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є також необґрунтованими, оскільки при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Згідно з ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Крім того, з листування у месенджері «WhatsApp» мобільного телефону ОСОБА_9 в груповому чаті повідомлень «Вспомнить все», учасником якого був, у тому числі, і ОСОБА_8, обговорювалась можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до колишнього співробітника банку ОСОБА_12, яка є підозрюваною у кримінальному провадженні; надання вказівок та фінансування на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні, що підтверджує існування вказаного ризику (т.8 а.с.86-88, 95, 150-151).
Доводи сторони захисту щодо вручення повідомлення поза межами строку досудового розслідування є необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19 зроблено висновок, що неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призводить до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливлює внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.
Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду у постанові від 14 травня 2024 року у справі №991/7976/23, яка стосується кримінального провадження у межах якого наразі здійснюється апеляційний розгляд справи, зокрема: питання, яке стосується строків досудового розслідування може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акту до суду. Суд під час підготовчого судового засідання, як це встановлено п.2 ч.3 ст.314 КПК, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з`ясовує означене питання і ухвалює самостійне аргументоване рішення.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення з даним клопотанням, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).
Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.
07 вересня 2023 року ОСОБА_8 у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Постановами детектива НАБУ від 17 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 06 червня 2024 року, 07 серпня 2024 року та 14 серпня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року зупинено на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.280 КПК України, у зв`язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва та розшуком підозрюваних. В тому числі, постановами детектива НАБУ від 02 листопада 2023 року, від 06 червня 2024 року, 07 серпня 2024 року, 14 серпня 2024 року, 05 вересня 2024 року досудове розслідування відновлювалося.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 серпня 2024 року у справі № 991/7118/24 строк досудового розслідування у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року продовжено до шести місяців.
Отже, з врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21, постанов Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №585/4859/18 та від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, №991/7976/23, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, та додатково наданих суду апеляційної інстанції, повідомлення про підозру, в тому числі клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 вручено у межах строків досудового розслідування.
Станом на момент апеляційного розгляду пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для його незастосування відсутні, а тому вимоги апеляційної скарги сторони захисту є необґрунтованими.
Доводи сторони захисту щодо незаконності постанов Генерального прокурора в частині продовження строків досудового розслідування є також необгрунтовані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження, яке було зареєстроване в ЄРДР за №42018100000000448 від 11 травня 2018 року за епізодом, який наразі інкримінують підозрюваному ОСОБА_8 згідно з повідомленням про підозру від 07 вересня 2023 року було об`єднано з кримінальним провадженням №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, та у подальшому строк досудового розслідування продовжував Генеральний прокурор. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21 зробила висновок, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Таким чином, з огляду на хронологію дій кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року Генеральний прокурор мав право продовжувати строк досудового розслідування.
Щодо доводів сторони захисту про розгляд клопотання за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 та порушення його права на захист, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук. У разі, якщо під час судового розгляду оголошення в міжнародний розшук не знайде свого підтвердження, то слідчий суддя має відмовити в задоволенні клопотання. Оскільки, в даному випадку слідчим суддею, з чим погоджується колегія суддів, встановлено, що ОСОБА_8 оголошений та перебуває у міжнародному розшуку, проведення судового розгляду за відсутності підозрюваного відповідає приписам ч.6 ст.193 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Відповідно до ст.297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
З матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик підозрюваного ОСОБА_8 на 16 жовтня 2024 року на 10 год 00 хв опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» (т.11, а.с.12). Докази, що на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було опубліковано вказану повістку матеріали справи не містять, проте під час розгляду апеляційної скарги дана обставина перевірена судом апеляційної інстанції, та встановлено, що вимога закону була виконана.
Доводи сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя є безпідставними, так як здійснювати, чи ні, провадження у режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком суду, а підозрюваний має можливість безперешкодного в`їзду в Україну. Проживання членів сім`ї за межами України не перешкоджає його явці у судове засідання безпосередньо до суду, який розглядає справу, чи в інший суд, а тому така поведінка це особистий вибір підозрюваного, який, на думку колегії суддів, пов`язаний з ухиленням його від кримінальної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182-183, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4